Лабораторний практикум як різновид практичного заняття

Відео: Лекція 1

Лабораторний практикум - суттєвий елемент навчального процесу у військовому вузі, в ході якого курсанти та слухачі фактично вперше стикаються з самостійної практичної діяльністю в конкретній області. Лабораторні заняття, як і інші види практичних занять, є як би середньою ланкою між поглибленої теоретичної роботою учнів на лекціях, семінарах і застосуванням знань на практиці. Ці заняття вдало поєднують елементи теоретичного дослідження і практичної роботи.

Виконуючи лабораторні роботи, курсанти і слухачі краще засвоюють програмний матеріал, так як багато розрахунки і формули, що здавалися абстрактними, стають цілком конкретними, відбувається зіткнення теорії з практикою, що в цілому сприяє з`ясуванню складних питань науки і становленню курсантів і слухачів як майбутніх професійних військових фахівців .

Саме значення слів "лабораторія", "лабораторний" (від латинського labor - працю, робота, труднощі, laboro - трудитися, намагатися, клопотати, долати труднощі) вказує на сформовані поняття, пов`язані із застосуванням розумових і фізичних зусиль до вишукування раніше невідомих шляхів і засобів для вирішення наукових і прикладних задач.

Не випадково слово "практикум", що застосовується для позначення певної системи практичних (переважно лабораторних) навчальних робіт, висловлює ту ж основну думку (грецьке praktikos) діяльний, отже, передбачаються такі види навчальних занять, які вимагають від курсантів і слухачів посиленою розумової діяльності.

Жодна з форм навчальної роботи не вимагає від учнів такого прояву ініціативи, спостережливості і самостійності в прийнятих рішеннях, як робота в лабораторії. Тому у військових вузах все кафедри, провідні загальнонаукові, загальноінженерні, технічні та спеціальні дисципліни, відводять в навчальних планах на лабораторні заняття до 20-30% навчального часу.

З метою інтеграції теорії і практики у військових вузах останнім часом стають все поширенішими комплексні лабораторні роботи, що проводяться на широкому технічному тлі із застосуванням різноманітної апаратури в умовах, близьких до реальних, в яких буде працювати майбутній фахівець.

Лабораторні заняття - це один з видів самостійної практичної роботи курсантів і слухачів, на яких шляхом проведення експериментів відбувається поглиблення і закріплення теоретичних знань в інтересах їх військово-професійної підготовки.

Проведенням лабораторного практикуму з курсантами та слухачами досягаються наступні цілі:

- поглиблення і закріплення знання теоретичного курсу шляхом практичного вивчення викладених в лекції законів і положень в лабораторних умовах-

- придбання навичок в науковому експериментуванні, аналізі отриманих результатів-

- практичне ознайомлення з вимірювальною апаратурою та методами роботи на ній-

- формування первинних навичок організації, планування і проведення наукових досліджень.

У всіх документах, що стосуються вищої військової школи, містяться вказівки про необхідність подальшого вдосконалення та активізації лабораторного практикуму як найважливішого засобу підвищення професійної підготовки майбутнього військового фахівця. Воно повинно йти по шляху поліпшення змісту, організації, модернізації лабораторного обладнання та методичного забезпечення.



При постановці навчального курсу найбільшу складність завжди представляє відбір змісту матеріалу, що підлягає практичному засвоєнню. Отже, формуючи програму лабораторних занять, важливо виділити ту частину практичного навчання у військовому вузі, яку можна вирішувати найбільш успішно в лабораторних умовах. Тому для лабораторних занять військовий викладач відбирає такий матеріал, на базі якого можна поставити навчальний експеримент, причому головним завданням всіх дослідів може бути вивчення істоти явищ (внутрішніх процесів, що протікають в досліджуваних технічних системах або безпосередньо в природі). У той же час цей матеріал в результаті повинен розкривати методику сучасних наукових досліджень стосовно до спеціальної підготовки курсантів і слухачів.

Виділяючи питання програми, що підлягають ілюстрації в лабораторних роботах, слід перш за все виходити з того, яка роль кожного питання, що вивчається в рамках даної дисципліни, в формуванні її структури, наскільки важко для курсантів і слухачів освоїти ту чи іншу проблему без виконання експери- ментів.

У загальнонаукових та загальноінженерних навчальних дисциплінах на лабораторні заняття виносять матеріал, що дозволяє ілюструвати основні закономірності даної науки, застосовувати фізичні методи вимірювання для вивчення будови речовини і аналізу процесів, прищеплювати курсантам і слухачам вміння всебічно описувати і пояснювати фізичні об`єкти і явища. Зі спеціальних дисциплін, в тому числі і з технічних, проводяться такі роботи, які майбутнім військовим фахівцям належить виконувати в своїй практичній і науковій діяльності.

Зрозуміло, організовуючи лабораторні заняття, загальнонаукові і общеіженерние кафедри беруть до уваги не тільки свої предметні завдання, а й навчальні завдання інших кафедр і в цілому діяльність курсантів і слухачів як фахівців певного профілю. Наступність у здійсненні експериментальної підготовки між кафедрами досягається насамперед суворої узгодженістю навчальних програм, і зокрема програм лабораторних занять. Встановлення міжпредметних зв`язків в області лабораторного практикуму ведеться за наступним шляхом: узгодження понять, визначенню і позначенню фізичних величин для того, щоб вони складали єдину систему в усіх дісціплінах- погодженням порядку введення цих понять за місцем і часу з тим, щоб забезпечити дисципліни і основний курс лекцій з предмету, що вивчається своєчасно готували свідомість курсантів і слухачів до сприйняття матеріалу, розглянутого в даній лабораторній роботі.

Таким чином, сама побудова лабораторного практикуму повинно сприяти встановленню логічних зв`язків профілюючого курсу з іншими навчальними дисциплінами з тим, щоб курсанти і слухачі засвоїли його як цілісну систему з усією структурою, що відбиває досліджувану науку.

Перед курсантами та слухачами при виконанні лабораторної роботи ставиться завдання оволодіти в ході навчання двома групами навичок: загальнонауковими і загальноінженерними.

Загально навички (переважно емпіричні - спостереження, експеримент, вимірювання) включають постановку проблеми, висування гіпотези, вибір фізичної або математичної моделі, проведення експерименту, правильну запис результатів вимірювань, їх обробку та аналіз, оцінку можливих похибок і меж застосування використовуваної моделі.

Загальноінженерні навички - це навички правильного вибору приладів, необхідних для проведення експерименту, його планування, освоєння незнайомої апаратури, складання установки, регулювання та калібрування приладів, зміни меж їх вимірювань, графічного і аналітичного представлення результатів експериментів. Їх формування здійснюється в ході виконання системи лабораторних робіт з усіх навчальних курсів.

При розробці програми лабораторного практикуму надзвичайно важливо врахувати те, що випускники військових вузів, добре засвоїли теоретичний матеріал, не завжди можуть застосовувати його у своїй професійній діяльності.

Отже, основна вимога до лабораторного практикуму у військовому вузі - вибір такого змісту навчального матеріалу і форми організації заняття, які б сприяли розвитку активної пізнавальної діяльності курсантів і слухачів, залученню їх до творчості та самостійності у вирішенні наукових і практичних завдань.

Успіх лабораторних занять залежить від багатьох складових: від теоретичної, практичної і методичної підготовки викладача, його організаторської роботи по підготовці заняття, стану лабораторної бази та методичного забезпечення, а також від ступеня підготовленості самих курсантів і слухачів, їх активності на занятті.

Форми організації лабораторного заняття залежать перш за все від кількості учнів, змісту і обсягу програмного матеріалу, числа лабораторних робіт, а також від місткості навчальних приміщень і наявності обладнання. Залежно від цих умов у військових вузах застосовують такі форми проведення лабораторних занять: фронтальну, по циклам, індивідуальну і змішану (комбіновану).

Фронтальна форма проведення лабораторних занять передбачає одночасне виконання однієї і тієї ж роботи всіма курсантами та слухачами. Її застосування сприяє більш глибокому засвоєнню навчального матеріалу, оскільки графік виконання лабораторних робіт поставлений у чітку відповідність з лекціями і вправами. При цьому забезпечується високий методичний рівень проведення робіт, так як на кожному занятті увагу викладача зосереджується лише на одній роботі. Однак дана форма вимагає великої кількості однотипного, іноді дорогого устаткування і універсальних стендів, а для їх розміщення - значних лабораторних площ.

Іноді в військових вузах використовується організація лабораторних робіт по циклам. При цьому роботи діляться на кілька циклів, які відповідають певним розділах лекційного курсу. В один цикл об`єднуються 4-5 робіт, що здійснюються, як правило, на однотипних стендах. Курсанти та слухачі виконують роботи за графіком, переходячи від одного циклу до іншого. Стосовно до циклової формі організації створюються лабораторні практикуми з дисциплін, які мають в програмах чітко позначені розділи приблизно однакової тривалості за часом.

Військові вузи, які мають великими можливостями по лабораторну базу, впроваджують індивідуальну форму організації робіт, при якій кожен навчається виконує всі намічені програмою роботи в певній послідовності, яка встановлюється графіком. В цьому випадку курсанти і слухачі одночасно можуть працювати над різними темами. Послідовність лабораторних робіт для багатьох з них може не збігатися з послідовністю лекційного курсу, але зате краще можуть бути враховані визначилися наукові інтереси і схильності окремих учнів. Дана форма організації має ту перевагу, що дозволяє розширити тематику робіт і являє курсантам і слухачам великі можливості для наукових досліджень.

Найбільш часто у військових вузах використовується змішана (комбінована) форма організації лабораторних занять, що дозволяє використовувати переваги кожної з розглянутих вище форм. У курсах, що читаються на початку навчання, застосовують фронтальну форму, потім переходять до циклової і індивідуальної. У всіх випадках кафедри прагнуть до того, щоб кожна лабораторна робота виконувалася курсантами та слухачами індивідуально і самостійно.

Прагнучи забезпечити поступове наростання самостійності курсантів і слухачів у виконанні лабораторних робіт, кафедри використовують різну ступінь регламентації їх діяльності, що, природно, накладає свій відбиток на методику проведення занять.

При проведенні лабораторних робіт можливі три підходи до їх виконання:

- на базі рецептурних дій курсантів і слухачів, коли вони виявляють вміння працювати переважно в стандартних умовах, відображених в керівництві по лабораторному практікуму-

- частково пошукових дій учнів, коли вони вже можуть діяти досить самостійно, вирішувати нескладні творчі завдання при підказці або безпосередньому керівництві викладача-

- активних творчих дій курсантів і слухачів, коли вони виявляють здатність діяти в умовах, близьких до реальних, використовуючи запас набутих знань.

Зрозуміло, в сучасних умовах інтенсифікації навчання повинен переважати третій підхід, але повністю відмовитися від першого і другого теж не можна.

У зв`язку з цим лабораторні роботи рекомендується планувати в такий спосіб:

- для курсантів і слухачів перших курсів - з жорсткою регламентацією діяльності-

- для учнів других і третіх курсів - з ослабленою регламентацією діяльності, з використанням частково-пошукового метода-

- для курсантів і слухачів старших курсів - лабораторні роботи дослідницького характеру в умовах повної самостійності, лише при непрямому контролі викладача.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!