Дидактичні основи організації і проведення ігрового навчання у військовому вузі

Ігри, що застосовуються в педагогічній практиці військових вузів, відносяться до активних методів навчання. Це пояснюється тим, що в них, як правило, переважає продуктивно-перетворювальна діяльність курсантів і слухачів. Для навчальних ігор характерні:

- багатоваріантність і Багатоальтернативність рішень, у тому числі потрібно зробити вибір найбільш раціонального-

- необхідність приймати рішення в умовах невизначеності і в обстановці умовної практики-

- різноманіття умов проведення гри, що відрізняються від стандартних, поява яких можливо в майбутній практичній діяльності військового фахівця

- стислі часові рамки, можливість неодноразової повторюваності сітуацій-

- наочність наслідків прийнятих рішень-

- інтеграція теоретичних знань, отриманих курсантами та слухачами, з практикою майбутньої професійної діяльності, набуття навичок роботи з спеціальності-

- широкі можливості індивідуалізації навчання.

У грі розвивається продуктивне творче пошукове мислення курсантів і слухачів не взагалі, а стосовно виконання майбутніх посадових обов`язків і функцій. В ході навчальної гри є можливість скасувати рішення, яке виявилося невдалим, повернутися назад і прийняти інший ряд рішень, для того щоб визначити їх переваги і недоліки в порівнянні з вже випробуваними. При цьому одна і та ж ігрова ситуація може програватися кілька разів для того, щоб дати можливість учням побувати в різних ролях і запропонувати в них свої рішення.

Навчальні ігри розвивають і закріплюють у курсантів і слухачів навички самостійної роботи, вміння професійно мислити, вирішувати завдання і вести управління колективом, приймати рішення і організовувати їх виконання. В ході гри в учнів виробляються такі вміння і навички:

- збору та аналізу інформації, необхідної для прийняття рішень-

- прийняття рішень в умовах неповної або недостатньо достовірної інформації, оцінки ефективності прийнятих рішень-

- аналізу певного типу завдань-

- встановлення зв`язків між різними сферами майбутньої професійної діяльності-

- роботи в колективі, вироблення колегіальних рішень з використанням прийомів групового мислення-

- абстрактного і образного мислення як основи ефективного творчого використання системного підходу до дослідження процесів і явищ.

Серед основних функцій ігрового навчання у військовому вузі доцільно виділити пізнавальну, дослідницьку, виховну, а також функцію контролю.

Необхідно вказати, що ігри у вищій військовій школі є одним з найважливіших елементів вольової підготовки майбутніх офіцерів. Беручи участь в них, курсанти і слухачі привчаються вирішувати професійні завдання в складних, близьких до реальних умовах, проходять своєрідну психологічну загартованість.

В даний час у вищій військовій школі накопичено значний арсенал різних ігрових методів навчання. Розглянемо дидактичні можливості деяких з них, які знайшли найбільш широке використання у педагогічній практиці російських військових вузів.

Ігри як метод навчання відрізняються не тільки істотної активністю учасників, а й великим, в порівнянні з традиційними методами, інтелектуальним і психічним напруженням курсантів і слухачів. Військові викладачі, розробляючи, плануючи і проводячи ігрові заняття, повинні чітко уявляти і враховувати їх дидактичні особливості.

Для військового викладача дидактичні ігри є досить трудомістким видом навчальних занять. Підготовка до їх проведення вимагає як глибокого розуміння процесу навчання в нових умовах, так і великих тимчасових витрат педагога. Досвід показує, що 1 година роботи в групі з 15 чоловік над конкретною ситуацією середньої складності вимагає 12-15 годин підготовчої роботи [15].

Виникає питання: чи не занадто трудомісткі ігрові методи навчання за складністю, витрат часу і сил на їх розробку, чи не простіше читати традиційні курси лекцій і проводити практичні заняття? Однак якщо зважити всі переваги ігор, то виявиться, що "вигода" від їх застосування значно перекриває витрати на розробку. Зрозуміло, доцільність розробки гри необхідно ставити у відповідність з обсягом дисципліни, цілями і завданнями, які розв`язуються при її вивченні, внеском в професійну підготовку курсантів і слухачів.

При оцінці ігор як методу навчання слід мати на увазі ряд обставин.

По-перше, ігри в порівнянні з іншими методами навчання мають одну незаперечну перевагу: властивістю інтегрувати отримані знання стосовно до обраної професії.

По-друге, одного разу створена хороша гра може використовуватися протягом багатьох років як ефективний інструмент навчання кількох поколінь курсантів і слухачів. Звичайно, зміст гри має щорічно оновлюватися відповідно до зміни змісту самої науки.

По-третє, ігрові методи навчання, за допомогою яких навчаються освоюють професійну діяльність і набувають знання без прямого втручання або допомоги педагога (останній залишається як би за сценою), - потужний засіб пробудження інтересу до змісту цієї діяльності. В умовах збільшення частки самостійної роботи курсантів і слухачів гри є ідеальну форму її реалізації.

По-четверте, важко переоцінити доцільність придбання навичок прийняття відповідальних рішень в обстановці умовної практики. Навчання в грі може запобігти реальні помилки, які виникають у майбутніх військових фахівців при переході до самостійної професійної діяльності.

По-п`яте, в грі процес навчання можна успішно поєднувати з завданнями дослідження, таким чином наочно демонструючи курсантам і слухачам дослідний метод в дії. Тому при розробці плану проведення гри передбачається ряд питань (проблем), що підлягають дослідженню, а також виділення окремої групи учасників гри, в обов`язок якої входить хронометраж і фіксування приватних результатів гри.

По-шосте, неоціненним для майбутнього військового фахівця є набуття досвіду комплексної постановки проблеми, узгодження індивідуальних пріоритетів при груповому виборі рішення і його реалізації.

По-сьоме, ігри сприяють розвитку групового мислення, вмінню діяти в складі колективу, домагаючись вироблення обгрунтованого загального рішення.

По-восьме, ігри дозволяють випробувати нові: форми і правила, структури управління, нормативи і методики, перевіряючи їх, як на випробувальному стенді, в якості якого виступає сама гра.

Таким чином, навчальні ігри мають широкі дидактичними можливостями. З їх допомогою можна формувати надзвичайно широкий спектр умінь, навичок і професійно-значущих якостей особистості майбутнього офіцера в залежності від того, як організовується підготовка і проведення гри, які мотиви закладаються в її основу розробниками і викладачами.

Висока ефективність ігрових методів навчання обумовлена істотними перевагами в порівнянні з традиційними. Деякі з них хотілося б виділити особливо:

- наочність наслідків прийнятих рішень. У грі можна знехтувати деталями, виключити з інформаційного масиву так званий "шум", породжений властивостями реальних процесів, які не належать до делу-

- змінний масштаб часу. Гра дозволяє "жити швидше" або "повільніше", прискорювати і сповільнювати хід подій. В обстановці умовної практики, яку створює гра, можна за кілька годин "прожити" кілька років-

- повторення досвіду зі зміною установок (накопиченням навичок в ході навчання). У грі можна кілька разів програвати одну і ту ж ситуацію, підходячи до її вирішення кожен раз по-новому-

- можливість змінити масштаб охоплення. Різний масштаб охоплення ігрових ланок може значно скоротити терміни пошуку принципових рішень в різних умовах.

Коротко розглянемо основи планування, а також порядок організації і проведення у військовому вузі навчальних занять з використанням ігрових методів навчання.

Рішення про включення гри в навчальний план приймається на етапі розробки загального графіка навчання за фахом. Перед цим виявляються і встановлюються вузлові точки процесу підготовки військових фахівців, в які доцільно ввести ігрові методи навчання. Краще розміщувати їх в навчальному плані так, щоб кожне заняття вимагало накопичення знань не по одній, а по декількох суміжних дисциплін. При цьому ігрові заняття повинні ускладнюватися в міру переходу від молодших курсів до старших, охоплювати все більш реальні, найчастіше мають місце на практиці проблеми і завдання. В даному випадку висока роль міжпредметних і міжкафедральних зв`язків, існуючих у військовому вузі.

На завершальному етапі навчання бажано проводити комплексні факультетські ділові ігри, що охоплюють ряд дисциплін, що викладаються декількома кафедрами, по можливості курсантів і слухачів різних спеціальностей.

Педагогічна практика провідних військових вузів Росії показує, що доцільно в вузі планувати і проводити в кожному семестрі 1-2 гри і не менше 2-3 ігрових занять типу імітаційних вправ, аналізу конкретних ситуацій, розігрування професійних ролей. Таким чином, при п`ятирічному терміні навчання навчається доведеться брати участь в 8-12 іграх і 16-18 ігрових заняттях [15].

При плануванні часу проведення гри слід крім загальних вимог, що пред`являються до розкладу занять, додатково мати на увазі наступні моменти:

- навчальну гру краще планувати після того, як прочитані основні лекції курсу і навчаються теоретично підготовлені до участі в ній-

- для гри рекомендується виділяти окремі, не завантажені іншими заняттями дні, щоб зосередити увагу і сили учасників на самій грі. Якщо ж гра займає 2 або 4 години, то доцільно нею завершувати навчальний день, так як курсанти і слухачі після гри не можуть відразу (вийти) з ролі, переключитися на інші дисципліни-

- перед грою має бути надано час на підготовку, для чого необхідно передбачити, щоб час самостійної роботи напередодні було вільно від будь-яких завдань, крім підготовки до ігре-

- якщо гра займає більше одного навчального дня, потрібно продумати, чи слід призначати ці дні поспіль або краще зробити перерву. За час такої перерви курсанти і слухачі можуть виконувати окремі домашні завдання, а відстали на перших порах її учасники зможуть наздогнати що йдуть в нормальному темпі і тим самим не ускладнять продовження гри-

- гра займає багато часу і уваги курсантів і слухачів, тому необхідно узгодити час її проведення із загальним графіком робіт, виконуваних в семестрі.

Важливе значення при проведенні навчальних ігор має їх інформаційне забезпечення. Коротко зупинимося на цьому.

Інформаційне забезпечення навчальних ігор включає ряд складових:

- опис закладається в ігрове заняття ситуації-

- регламент проведення та критерії оцінки результатів ігрового заняття з урахуванням їх "ваги" і значімості-

- документи планування та організації ігрового заняття-

- нормативні та довідкові дані.

Ігрові ситуації складають основу програми ігрового заняття і, як правило, включають її детальний опис. Останнє може бути представлено до початку гри в формі вихідних даних і поповнюватися і уточнюватися в процесі її проведення за допомогою вступних.

У регламенті проведення навчальної гри фіксуються права і обов`язки викладача і учнів, послідовність, зміст і розподіл у часі окремих стадій, етапів і кроків, які охоплюються заняттям, порядок взаємодії його учасників.

Важливою складовою інформаційного забезпечення навчальної гри є документація, яка включає вихідні та планові документи, що видаються учасникам для відпрацювання, що відображають прийняті ними рішення, і, нарешті, звітні документи, в яких зафіксовані результати виконання цих рішень. Такі результати в іграх найчастіше виявляються за допомогою експертних оцінок, що виставляються групою найбільш підготовлених курсантів і слухачів або викладачами, які проводять дані заняття.

Нормативно-довідкові дані, як правило, представляються спеціальним набором документів, якими користуються учасники ігрового заняття. Нормативи можуть бути постійними, т. Е. Незмінними на весь час гри або постійними лише протягом конкретного етапу, або приймати певне значення (з урахуванням встановлених ймовірностей) з діапазону можливих значень. Значення деяких нормативів можуть змінюватися в залежності від прийнятих учасниками заняття рішень.

Розвинуте інформаційне забезпечення дозволяє створити ігрову модель, яка складає основу ігрового заняття.

Успіх навчальних ігор як методу навчання в набагато більшому ступені, ніж традиційних, залежить від матеріально-технічного забезпечення, до складу якого входять аудиторії (класи), спеціально обладнані для ігор, засоби відображення інформації, засоби управління, тренажери, обчислювальна техніка і т. П .

Зрозуміло, склад матеріально-технічного забезпечення і його розміщення в вирішальною мірою залежать від форми ігрового заняття, числа учасників і багатьох інших факторів.

Досвід провідних військових вузів країни свідчить, що для успіху ігрових занять особливу важливість має система стимулювання і оцінки діяльності курсантів і слухачів.

Оцінка діяльності учасників гри щоразу складається з оцінки аналізу обстановки, виробленого і прийнятого рішення, а також його реалізації у встановлений нормативами час.

Розбір кожної окремої ситуації - це тренування не тільки у виборі рішень, як іноді вважається, скільки в аналізі, який є початком їх прийняття. У ряді випадків аналіз буває важливіше самого рішення, хоча для багатьох курсантів і слухачів найважче дається саме останнє.

Педагогічна практика використання у військових вузах ігрових методів навчання свідчить про доцільність побудови системи стимулювання на основі арбітражу.

Таблиця 11.1

Орієнтовна система оцінок різних видів

діяльності курсантів і слухачів в ході гри

Арбітраж ділової гри є комплексом безперервних контрольних заходів, здійснюваний кількома постійними арбітражними групами. Число і склад цих груп заздалегідь визначається керівником гри виходячи з кількості її учасників. Зазвичай до складу арбітражної групи призначається представник керівного складу гри (викладач) і необхідне число асистентів (навчаються). Арбітражні групи в ході гри здійснюють безперервне спостереження за учасниками гри і оцінюють їх дії, нараховуючи бали при успішної діяльності або будь-яких порушеннях. Система оцінок різних видів діяльності курсантів і слухачів в ході гри розробляється завчасно і видається арбітражної групи для керівництва.

Підсумкова оцінка кожного учасника гри в балах визначається як сума окремих оцінок (з урахуванням штрафів) за вступним. Орієнтовна система оцінок різних видів діяльності курсантів і слухачів в ході гри приведена в таблиці 11.1.

Обмеження і контрольоване час, яке дається учасникам гри для вирішення завдань, мобілізує кожного, підвищуючи тим самим ефективність навчання. З досвіду відомо, що в групах, де режим гри не брався до уваги, на рішення аналогічних завдань вимагалося часу на 30-40% більше. Причому рівень засвоєння навчального матеріалу одночасно знижувався на 10% (в порівнянні з іншими групами) [15].

Досвід застосування арбітражу показує, що зазначеним способом вдається успішно вирішувати ряд важливих дидактичних і виховних завдань, серед яких виділяються:

- оперативна і обгрунтована оцінка всіх видів практичної діяльності окремих груп і кожного учасника гри, а також ступеня їх готовності до виконання відповідних функціональних обязанностей-

- напрямок роботи учасників гри в русло, намічене планом ігри-

- підготовка матеріалів для оцінки гри в цілому і визначення ефективності організації навчального процесу з даної дисципліни.

Якщо узагальнити досвід проведення навчальних ігор, то стають зрозумілими проблеми, які неминуче виникають в такому випадку. Перша і одна з найскладніших, з якою стикається керівник гри, полягає в тому, що треба на протязі всієї гри забезпечити її учасників порівняно рівномірної і безперервної робочим навантаженням. Труднощі утворюються в зв`язку з тим, що більшість рішень приймається послідовно, в логічному порядку ієрархії керівництва. А звідси стають неминучими втрати часу на очікування рішень або робочих результатів.

Іншою проблемою є об`єктивна оцінка індивідуальної роботи кожного учасника гри. Адже результат гри в ряді випадків не пов`язаний з діяльністю (посадової особи). Цю проблему можна вирішити тільки активною участю в грі викладачів-керівників, які можуть в даному випадку отримати більш повне уявлення про здібності курсантів і слухачів і використовувати ці висновки для оцінки її результатів.

Істотну роль в піднятті ефективності ігрового процесу відіграє заключний етап гри, особливо обговорення її підсумків. Досвід ряду військових вузів свідчить, що якщо після гри обговорення не проводилося, придбані в ході гри навички швидко втрачаються. Отже, Послеігровая обговорення підсумків, що розкриває причини отримання тих чи інших результатів, так само важливо, як і сама гра.

Обговорення підсумків найдоцільніше проводити методом конференції, щоб кожен з її учасників мав можливість висловити свою думку про методичну необхідності такого заняття.

Зрозуміло, конференція повинна закінчуватися виступом керівника, який не тільки підводить загальний підсумок, а й дає оцінку роботі кожного курсанта та слухача.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!