Сутність, особливості підготовки, організації та проведення семінару у військовому вузі

Відео: emerson

Семінар (від лат. Seminarium - розсадник знань) - один з основних методів обговорення навчального матеріалу у вищій військовій школі. Семінари проводяться з найбільш складних питань (тем, розділів) навчальної програми з метою поглибленого вивчення навчальної дисципліни, прищеплення курсантам і слухачам навичок самостійного пошуку і аналізу навчальної інформації, формування і розвитку наукового мислення, вміння брати активну участь у творчій дискусії, робити правильні висновки, аргументовано викладати і відстоювати свою думку.

В даний час семінари є в навчальних планах всіх військових вузів Росії, оскільки сприяють розширенню загального наукового кругозору, ознайомлення курсантів і слухачів з найважливішими проблемами і дослідженнями в досліджуваних галузях наук.

У практиці роботи вищих військово-навчальних закладів в основному культивуються три типи семінарів:

- сприяють поглибленому вивченню певного систематичного курса-

- вивчення окремих основних або найбільш важливих тем (проблем) курса-

- семінари дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою (спецсемінари).

Залежно від часу проведення зазначені семінари поділяються на проміжні, рубежів і підсумкові за темами і розділами курсу.

Успіх семінару, активність курсантів і слухачів на ньому закладаються на лекції, яка, як правило, передує семінару. Лекційний курс, його змістовність, глибина, емоційність значною мірою визначають рівень семінару. Якщо проблеми, поставлені на лекції, дійсно зацікавлять учнів, вони не пошкодують часу на самостійну роботу і розгорнуть на семінарі творчу дискусію. Головне, що забезпечує успіх семінару - інтерес аудиторії до обговорюваних проблем.

Виходячи з того, що семінар у військовому вузі є груповим заняттям під керівництвом викладача, його основні завдання полягають в реалізації наступних цілей:

- поглибити і закріпити в учнів знання, отримані на лекціях і в ході самостійної роботи-

- перевірити ефективність і результативність самостійної роботи курсантів і слухачів над навчальним матеріалом-

- прищепити учням навички пошуку, узагальнення і викладення навчального матеріалу в курсантського аудиторії-

- виробити вміння формулювати, обґрунтовувати і висловлювати власну думку з обговорюваного питання, вміння відстоювати свої погляди.

Семінар - активний метод навчання, в застосуванні якого повинна переважати продуктивно-перетворювальна діяльність курсантів і слухачів. Він повинен розвивати і закріплювати в учнів навички самостійної роботи, вміння складати плани теоретичних доповідей, їх тези, готувати розгорнуті повідомлення і виступати з ними перед аудиторією, брати участь в дискусії і обговорення.

Таким чином, семінар не зводиться до закріплення або копіювання знань, отриманих на лекції, його завдання значно ширше, складніше і цікавіше.

Розкриємо особливості підготовки військового викладача і учнів до проведення семінарського заняття.

Успіх семінару залежить від багатьох складових: теоретичної, педагогічної та методичної підготовки викладача, його організаторської роботи з підготовки семінарського заняття, а також від ступеня підготовленості курсантів і слухачів, їх активності на самому занятті.

Підготовка семінару починається з вивчення військовим викладачем вихідної документації, визначення (уточнення) цілей і завдань семінару, часу підготовки курсантів і слухачів. В результаті цієї роботи у викладача повинно скластися чітке уявлення про дидактичних і виховних цілях семінару, обсязі робіт, який повинен виконати кожен його учасник, проблеми, які слід поставити в лекції, щоб мати можливість глибоко в них розібратися на семінарі. Тільки після цього можна приступати до розробки плану проведення семінарського заняття. План, що видається курсантам і слухачам до проведення семінару, служить основним методичним документом для організації їх самостійної роботи.

Залежно від обраної методики проведення семінару план може мати різну структуру. Незважаючи на це, в якості обов`язкових його компонентів виступають тема, дидактичні і виховні цілі заняття, організаційно-методичні вказівки, навчальні питання, що підлягають розгляду, теми доповідей, повідомлень, рефератів, рекомендована література.

Навчальні питання, які повинні обговорюватися на семінарі, складають основу плану. Якщо семінар проводиться методом розгорнутої бесіди, питання плану семінару повинні відповідати наступним вимогам:

- бути проблемними за формою, т. Е. Розкривати якісь важливі для даної теми протиріччя, охоплювати суть проблеми і в той же час бути не дуже широкими, суворо окресленими в своїх граніцах-

- не повторювати дослівно формулювання відповідних пунктів плану лекції і програми курсу, враховувати наукову і військово-професійну спрямованість курсантів і слушателей-

- повинні повністю охоплювати зміст семінарської теми або той аспект, який виражений в формулюванні обговорюваної проблеми-

- формулювання питання повинна спонукати учнів до роботи з першоджерелами.

Аналогічні вимоги пред`являються і до теми рефератів (доповідей, повідомлень), якщо вони передбачені планом семінару.

Обсяг матеріалу, що виноситься на семінар, визначається відводиться для цього часом і числом питань. Для двогодинного заняття їх, як правило, має бути не більше 2-3. З цих же позицій необхідно вирішувати питання про характер і обсязі рекомендованої літератури. До переліку обов`язкової літератури повинні входити насамперед першоджерела, безпосередньо розкривають розглянуту тему. Зрозуміло, при цьому важливо враховувати, що до одного двогодинному семінару курсант (слухач) може готуватися не більше 4-6 годин і за цей час прочитати, осмислити і законспектувати не більше 60 сторінок тексту, т. Е. Обсяг літератури, що відпрацьовується навчаються при підготовці до семінару, повинен бути мінімальним. В іншому випадку викладач сам штовхає курсантів і слухачів на шлях неглибокій і формальної підготовки.

Додаткова необов`язкова література розрахована на більш підготовлених учнів, особливо цікавляться даної проблемою. У список додаткової літератури включають, як правило, монографії, статті зі збірників і періодичної преси. Обсяг додаткової літератури повинен бути також невеликим, посильним. Непогано, якщо викладач на лекції згадає про цю літературі, дасть коротку характеристику, зацікавить курсантів і слухачів.

У розділі плану семінарського заняття "Організаційно-методичні вказівки" зазвичай вказується порядок проведення семінару, тривалість виступів (доповідей, повідомлень) курсантів і слухачів, порядок консультацій в період підготовки до нього.

У деяких військових вузах існує позитивна практика вказівки в плані семінарського заняття логічних завдань до тем, що представляють собою систему питань, відповіді на які навчається повинен знайти при вивченні першоджерела. Такі логічні завдання концентрують увагу курсантів і слухачів при читанні першоджерела на найважливіших положеннях і висновках методологічного характеру.

Коротко зупинимося на особливостях роботи військового викладача в період підготовки до семінару. Завчасна видача плану семінару - запорука успішної підготовки до нього кожного, хто навчається. Якщо ж до цього часу в лекції була поставлена проблема, яка розглядається, створена проблемна ситуація, викликаний інтерес, то це буде значно активізувати підготовку курсантів і слухачів до чергового заняття.

Як відомо, практична робота кожного учня з підготовки до семінару включає чотири етапи.

На першому етапі необхідно за планом семінару усвідомити тему, мету і питання. На основі цього кожному курсанту (слухачу) слід визначити свою роль і завдання на семінарі (підготовка реферату, виступи і т. П.), Обсяг і порядок роботи, передбачити, які і коли будуть потрібні джерела з кожного питання, який матеріал підготувати для обгрунтування, які додаткові матеріали можна буде залучити, де їх знайти.



Другий етап підготовки до семінару включає роботу зі збору та ознайомлення з рекомендованою літературою.

Третій етап включає глибоке вивчення джерел.

Четвертий (заключний) етап передбачає поглиблену роботу з конспектом: ще раз уважно прочитати конспект, зробити його розмітку (підкреслити заголовки, виділити найбільш важливі цитати і т. П.), Скласти план виступу.

На всіх етапах курсанти і слухачі працюють або під безпосереднім керівництвом викладача (особливо характерно для молодших курсів військового вузу), або в режимі консультування.

На першому етапі підготовки учнів до семінару військовому викладачеві доцільно провести колективну установчу консультацію. У період поглибленої роботи курсантів і слухачів над рекомендованими джерелами викладач, як правило, проводить індивідуальні консультації та співбесіди. На цьому етапі він контролює підготовку основних доповідей і повідомлень, а також виступів на майбутньому занятті.

На основі сформованого уявлення про готовність курсантів і слухачів до семінару викладач приступає до розробки (уточнення) робочого плану (сценарію) проведення семінарського заняття. Це пов`язано з тим, що реалізація пізнавальної мети в ході семінару вимагає від нього вмілого методичного управління.

Як показує досвід, ключовими в побудові такого сценарію є два принципи: принцип наростання складності проблемних завдань на кожному занятті і протягом усього курсу і принцип цільової системності.

Деякі військові педагоги вважають, що робочий план (сценарій) сковує викладача при проведенні семінару. Однак це не зовсім вірно. Ретельна підготовка дає йому великі можливості оперативно керувати семінаром, використовуючи при будь-яких ситуаціях заздалегідь заготовлений матеріал. Може бути, далеко не всі, що намічено і записано в сценарії, буде використано педагогом, але наявність наявного матеріалу додасть впевненість і дозволить вільно себе почувати при будь-яких ситуаціях.

В яку ж форму доцільно наділяти методичну розробку, робочий план семінару? Однозначної відповіді на це питання в педагогічній літературі немає. Мабуть, доцільна та форма, до якої звик сам викладач. Практика роботи військових вузів проте рекомендує, щоб робочий план семінару або методична розробка оформлялися відповідно до прийнятих в даному військово-навчальному закладі вимогами і включали титульний лист з вхідними даними, вступну, основну і заключні частини.

У робочому плані семінару, як правило, відображаються зміст короткого вступного слова викладача, зразкову розподіл часу з питань і виступів, порядок відпрацювання матеріалу з питань, зміст заключного слова.

Розрахунок часу. Зрозуміло, для двогодинного і чотиригодинного семінару розрахунок буде різним. При цьому військовий викладач орієнтовно виходить з того, що в ході семінару час витрачається на вступне слово не більше 5 хвилин-основну доповідь одного з курсантів (слухачів) - до 15-20 хвилин-виступи з місць - до 10 хвилин-постановку нових питань, виправлення допущених учнями неточностей і помилок, заключне слово по всьому семінару - в межах 25-30 хвилин.

Таким чином, на організацію, управління ходом семінару та підведення підсумків в цілому витрачається близько 25 відсотків відведеного навчального часу. Решту часу військовий викладач розподіляє залежно від складності питань, що розглядаються.

Порядок відпрацювання матеріалу з питань семінару становить основу змістовної частини робочого плану. У розробці саме цього розділу плану і проявляється творчість військового викладача.

Як відомо, порядок обговорення питань плану може бути найрізноманітнішим, він залежить від форми семінару і тих цілей, які ставляться перед даними заняттям для групи курсантів і слухачів. В умовах військового вузу найчастіше використовуються три схеми: реферативно-доповідна, питально-відповідна та змішана.

При реферативно-доповідній схемою з кожного питання спочатку заслуховується реферат або доповідь, підготовлений одним з учнів, а при запитань-відповідей - виступ одного з курсантів (слухачів) за вибором викладача, після чого організовується розгорнута бесіда. У змішаній формі по одному з питань заслуховується реферат (доповідь), а за іншими - виступи курсантів і слухачів за їх бажанням. В кінці обговорення основний доповідач робить загальний висновок.

Щоб семінар був по-справжньому активним, він повинен носити дискусійний, але керований характер. Для цього сценарій дискусії продумується військовим викладачем заздалегідь, в робочому плані намічаються відповідні питання, приклади, висловлювання.

Важливе значення у вирішенні дидактичних завдань, визначених військовим викладачем на майбутнє заняття, має сама організація проведення семінару.

Багато хто вважає, що семінар починається вступним словом викладача. Насправді він починається з перевірки готовності курсантів і слухачів до заняття. Перевірку готовності групи до семінару можна проводити по-різному, в залежності від форми семінару та його організації. Деякі викладачі обмежуються тим, що звертаються до навчаються з питанням про те, вивчили вони літературу, чи виникли у них питання або просто питають, хто не підготувався до заняття. Але вони не враховують особливостей групової психології: неподготовівшіеся соромляться признатися, а викладач приходить до помилкового висновку, що всі готові. Нерідко він потрапляє в ще більш незручне становище і буває змушений значну частину часу витратити на "неясні" питання.

Звичайно, якщо військовий педагог добре знає групу, можна прямо запитати: "Хто не готовий до заняття?" Ця вимога має бути постійним і твердим. У разі необхідності слід дати негайну, жорстку і принципову оцінку. Як правило, після одного-двох таких зауважень випадків непідготовленості курсантів і слухачів до семінару не буває.

Вступне слово викладача повинно бути не тільки коротким, але і енергійним, мобілізуючим, проблемним. Це свого роду установка на мобілізацію уваги.

Щоб націлити курсантів і слухачів на активне обговорення питань теми, вступне слово (введення) має відповідати наступним вимогам [15]:

- за змістом вказувати на зв`язок з попередньою темою і курсом в цілому-

- підкреслювати наукову спрямованість даної проблеми, зв`язок з практікой-

- вказувати на зв`язок з військово-професійною підготовкою курсантів і слушателей-

- за формою демонструвати граничний лаконізм, логічну стрункість і тим самим забезпечувати високу емоційно-психологічну діяльність викладача.

Виступи курсантів і слухачів з питань семінару можуть бути у вигляді реферату, доповіді або повідомлення, що відрізняються насамперед за глибиною опрацювання даного питання. Хоча в цілому чітку грань між ними провести дуже важко.

Реферат - короткий виклад у письмовій або усній формі змісту вивчених навчаються творів, монографій, статей періодичної преси, а також особистого досвіду в даній області.

Доповідь та повідомлення - це короткий виступ курсантів і слухачів по одному з розглянутих питань на основі узагальнення всього вивченого матеріалу.

Доповіді учнів, основні виступи з питань плану семінару доцільно вимовляти з кафедри. Вихід на кафедру зобов`язує їх до більшої відповідальності. Має сенс надавати кафедру і "офіційним" опонентам з числа курсантів та слухачів, якщо вони призначалися. Всі інші, бажаючі виступити, можуть говорити з місця. Цим забезпечується велика невимушеність, обговорення йде жвавіше, без витрачання часу на вихід.

Додаткові питання курсантам і слухачам - основний засіб управління ходом семінару. З їх допомогою військовий викладач направляє виступу або дискусії в потрібне русло. Зрозуміло, він не повинен зловживати додатковими питаннями, але мати їх у своєму робочому плані необхідно.

В ході семінару педагог-керівник використовує питання уточнюючі, зустрічні, навідні і проблемні.

Уточнюючі питання примушують виступає на семінарі конкретизувати висловлену думку, чітко і виразно сформулювати її. Зрозуміло, викладач задає уточнююче питання лише в тому випадку, коли курсанти і слухачі не відреагували на допущений промах.

Навідні або направляючі питання вводять обговорення або полеміку в потрібне русло, усувають небажані відхилення від проблеми. У таких випадках особливо яскраво проявляються такт і методичну майстерність викладача.

Зустрічні питання близькі до постановки завдань на самостійність мислення, так як включають вимоги додаткового аргументування або аналізу змісту окремих положень. Вони сприяють виявленню логічних помилок, що обумовлюють сумнівність висновків доповідача. З цією метою викладач, звертаючись до виступаючого або до всієї аудиторії, може ставити такі питання: чим ви доведете істинність своїх доводів? Які додаткові аргументи ви можете навести для обгрунтування свого висновку? Чи всі аргументи, висунуті вашими товаришами, є істинними, чи достатні вони? Використовуючи зустрічні питання, викладач може підвищити активність аудиторії.

Проблемні питання нічого спільного не мають з казуїстикою. Проблемне питання - це методичний прийом, використовуваний для поглиблення знань.

Важливе значення при проведенні семінарського заняття має етика дискусії і полеміки. Як уже зазначалося, семінар - це метод навчання, який спирається на групове мислення, відмінна риса якого - активізація колективної розумової діяльності в даній області, знаходження несподіваних рішень складних наукових питань і проблем.

З метою активізації семінарських занять в ряді військових вузів використовують методи, запозичені з інших видів навчальних занять. Це методи рецензування, аналізу передового досвіду, аналізу поточних подій, завдань, вправ і практичних завдань.

Пожвавлення і різноманітність в методику проведення семінарських занять вносить попередній розподіл між учнями навчальних доручень. Наприклад, в ході заняття кожен з них може виступити в ролі доповідача, співдоповідача, опонента, рецензента та ін. Хороші результати в активізації інтересу курсантів і слухачів у семінарському занятті дає введення ігрового моменту "особовий рахунок": всі виступи, доповнення, питання і відповіді навчаються, а також інші форми участі в семінарі заохочуються заздалегідь визначеним диференційованим кількістю балів. Після підбиття загальних підсумків суми набраних балів переводяться в звичайні оцінки.

Роль військового педагога на семінарському занятті творча і не може бути заздалегідь у всіх деталях позначена і вичерпана інструктивних вказівок. Однак практикою вироблено ряд правил-порад, які можна рекомендувати викладачам військових вузів.

Першою і основною турботою є створення на семінарі невимушеній, розкутою обстановки вільного обговорення поставлених питань. Важливо, щоб курсант (слухач), виступаючи на семінарі зі своєю власною, часом суперечливою, точкою зору, був упевнений, що викладач і товариші правильно зрозуміють його, доброзичливо відзначать успіх або тактовно підданий критиці. Тому під час обговорення поставлених проблем керівнику семінару не слід поспішати з висловлюванням своєї точки зору. Тільки коли виявиться нездатність учнів прийти до правильного висновку, педагог обгрунтовує правильну відповідь.

Успіх семінару завжди залежить від активності курсантів і слухачів, тому друга обов`язок військового викладача усіма заходами розвивати і заохочувати це. Рекомендується наполегливо навіювати навчаються думка, що активність - це не тільки виступи і дискусії, а й уміння слухати. Курсантів і слухачів необхідно переконувати, що вміння слухати не менш важлива якість, ніж уміння говорити.

Важливо домагатися уважного і критичного ставлення учнів до виступів товаришів. Для цього треба всіляко націлювати їх на те, що змістовний аналіз виступу, доповіді чи реферату має не меншу цінність, ніж хороший доповідь або реферат. У всіх випадках слід добиватися вільного виступи курсантів і слухачів при наявності постійного контакту з аудиторією. Виступаючий повинен звертатися до аудиторії, а не до керівника семінару, дивитися в аудиторію, а не в стелю або по сторонам.

Військовому педагогу доцільно уважно слухати кожного виступаючого і робити нотатки в робочому зошиті. Ці нотатки надалі використовуються при підведенні підсумків семінару та в заключному слові. Під час доповіді та виступів курсантів і слухачів викладачеві, за рідкісним винятком, не слід втручатися із зауваженнями і поправками. Це, звичайно, не означає, що потрібно незворушно слухати все, що говориться.

В яких випадках доцільно втручатися в мову виступаючого? Перш за все тоді, коли він явно йде від обговорюваного питання, говорить не по темі, не по суті, виходить з невірних позицій, допускає спотворення дійсності, помилки, фактичні вольності або мимоволі помиляється, стаючи на позиції антинаукових поглядів. Можна перервати курсанта (слухача) та тоді, якщо він повторюється і ніяк не може закінчити виступ.

Рівень методичної майстерності та теоретичної підготовки військового викладача на семінарі проявляється в тому, як він направляє обговорення питань в ході семінару, як залучає учнів у творчу дискусію, т. Е. Як вміє організувати розгорнуту бесіду.

В ході семінару педагогу рекомендується дивитися на того, хто виступає, але, по можливості, ні словом, ні мімікою не розкривати свого ставлення до слабких місць оповіді, щоб не викликати замішання. Вдалі моменти виступу бажано заохочувати поглядом, кивком голови і іншими прийомами. Стихійно виникла в ході семінару дискусію потрібно вміти використовувати в інтересах вирішення основної проблеми.

Питання, що виникли в ході семінару, по можливості, повинні вирішуватися самими курсантами та слухачами. Тільки в крайньому випадку військовий викладач цю задачу бере на себе. Він повинен придушувати в собі спокусу самому відповісти на скрутний питання до тих пір, поки не вичерпані всі можливості аудиторії.

У будь-семінарської групи складається актив, готовий виступати всякий раз на кожному семінарі, і досить змістовно. Такий актив - опора викладача, але його краще за все мати в "стратегічному резерві", використовуючи в найбільш відповідальні моменти семінарського заняття.

Таким чином, суть методичної тактики керівника семінару має ряд завдань:

- створити невимушену, розкуту обстановку в аудиторії і на цій основі організувати жвавий обмін думками, полеміку і дискусію з основних питань плану семінару-

- всіма заходами розвивати і заохочувати активність курсантів і слухачів, домагатися їх уважного і критичного ставлення до виступів товаріщей-

- забезпечувати проблемну постановку питань і дозвіл їх шляхом розкриття протиріч реальної життя-

- домагатися вільного виступу учнів, здатності до логічного аналізу й оцінки своїх виступів і виступів товаришів по групі.

Семінар, як і будь-який інший вид навчальних занять, передбачає широке використання засобів наочності та ілюстративного матеріалу. Досвід багатьох викладачів військових вузів свідчить про те, що тільки за допомогою засобів наочності вдається досягати високого ступеня емоційного впливу на курсантів та слухачів при вивченні навчального матеріалу.

З коштів наочності найчастіше використовуються плакати, комп`ютерні слайди і слайди, виготовлені на спеціальних прозорих поверхнях, діафільми (діапозитиви), грамзапису і т. П. Вони можуть служити графічної опорою для логічного мислення учнів, полегшувати засвоєння складних абстрактних наукових понять, дисциплінувати виступаючих і сприяти економії навчального часу.

Заключне слово військового викладача визначається вмістом семінару і може містити:

- оцінку виступів кожного учня і групи в цілому-

- оцінку рівня обговорення питань в цілому-

- короткий зміст істоти обговорюваних проблем, їх теоретичне і методичне значення-

- відповіді на питання, які не отримали належного висвітлення в ході семінару-

- оцінку сильних і слабких сторін виступів, причому відзначити яскраву і самостійну думку або виступ когось із курсантів (слухачів), якщо воно того заслужівает-

- рекомендації бажаючим ознайомитися з додатковою літературой-

- побажання з підготовки до чергового семінару.

Висновок за підсумками семінару не повинно перевищувати 10 хвилин. Мова має бути лаконічним і строгим, думка гранично стиснута. У промові не повинно міститися повчань і повчань. Методичну майстерність, такт і інтелект військового викладача найбільш рельєфно відображаються саме в заключному слові.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!