Дидактичні принципи підготовки офіцера-викладача військової кафедри

Оснащення частин і підрозділів Збройних Сил сучасною зброєю і бойовою технікою, вдосконалення прийомів і способів їх застосування збільшило обсяг і ускладнило зміст навчального матеріалу, яким оволодівають випускники військової кафедри. Вони повинні володіти високими морально-бойовими якостями, мати глибокі знання, тверді практичні навички, професійну майстерність.

Звідси постійно зростаючі вимоги до якості підготовки офіцерських кадрів, до ефективності навчально-виховного процесу і всієї діяльності військових кафедр вищих навчальних закладів.

Ефективність виконання поставлених перед військовими кафедрами завдань на сучасному етапі в вирішальною мірою залежить від кваліфікації викладацького складу.

Військовий педагог це людина, що володіє не тільки глибокими професійними знаннями, а й умінням цікаво і дохідливо передавати їх студентам, навчити студентів користуватися ними на практиці. З огляду на все це, стає зрозуміло, що в умовах військової кафедри важливою проблемою є питання формування педагогічної майстерності викладачів.

Чим краще поставлена робота по формуванню педагогічної майстерності, тим більше успіхів можна очікувати у справі навчання і виховання студентів, в кінцевих результатах праці всього колективу військової кафедри: підготовці відданих Батьківщині, професійно підготовлених офіцерів запасу командного і технічного профілю.

На кожного новопризначеного викладача начальником військової кафедри (циклу) розробляється індивідуальний перспективний план становлення молодого викладача.

Індивідуальний перспективний план становлення молодого викладача повинен передбачати:

а) освоєння дисципліни викладання з урахуванням всіх змін в розвитку науки і техніки-

б) придбання навичок підготовки та проведення різних видів занять з урахуванням застосування технічних засобів навчання (ТСО), передових методів навчання-

в) підвищення педагогічного рівня, оволодіння основами організації і ведення навчально-виховної та військово-патріотичної роботи відповідно до специфіки вузу.

Індивідуальний перспективний план обговорюється на засіданні кафедри, затверджується начальником кафедри.

Зміст зазначених вище складових частин перспективного плану включає:

а) освоєння дисципліни викладання:

- вивчення програми навчання в цілому, навчального плану і цільових установок підготовки студентів-

- вивчення структурно-логічної схеми вивчення дісціплін-

- активне, цілеспрямоване участь в проведенні методичної роботи на військовій кафедре-



- вивчення функціональних обов`язків посадових осіб військової кафедри (циклу), з`ясування своєї ролі і місця в навчально-виховному процессе-

- вивчення керівних документів, що регламентують навчально-виховний процес (залік перед допуском до проведення занять) -

б) придбання навичок підготовки та проведення різних видів занять:

- вивчення методичних розробок за темами викладаються дісціплін-

- Розробка та складання планів проведення занять-

- вивчення будови і правил експлуатації ТСО-

- відвідування занять досвідчених викладачів з основних тем курсу навчання, інструкторсько-методичних, пробних, показних і відкритих занять-

- підготовка до проведення відкритого заняття-

- участь в розробці та складанні методичних розробок з викладаються дісціплінам-

в) підвищення педагогічного рівня, оволодіння організацією і веденням навчально-виховної роботи:

- навчання в школі «Молодого викладача» в масштабі універсітета-

- підготовка до вступу в академію-

- навчання в академіі-

- підготовка на академічних курсах підвищення педагогічної майстерності при одному з військових університетів або військових інститутів-

- ведення науково-дослідних робіт (НДР), тісно пов`язаних з навчальним процесом за профілем викладається дисципліни-

- залік зі знання керівних документів - один раз на рік для всіх викладачів.

Найбільш конкретний індивідуальний план складається на перший рік службової діяльності новопризначеного на посаду викладача, так як в цьому випадку кафедра (цикл) мають у своєму розпорядженні конкретними планують документами на поточний рік.

На наступні два роки начальником кафедри (циклу) в індивідуальному перспективному плані встановлюються більш загальні цільові завдання щодо підвищення методичної майстерності молодого викладача, над якими йому доведеться працювати. Ці загальні цільові завдання конкретизуються на початку кожного навчального року.

Виконання індивідуального перспективного плану становлення молодого викладача перевіряється начальником кафедри (циклу) не рідше одного разу в семестр.

По першому і другому розділах програми самостійної підготовки в терміни, встановлені начальником кафедри (циклу), молодий викладач здає заліки.

Після здачі заліків він готує пробне заняття і при позитивній оцінці отримує допуск на самостійне проведення занять.

Досвід показує, що зазвичай на вивчення і освоєння матеріалу по першому і другому розділах програми молодий викладач може мати у своєму розпорядженні часом в межах одного, двох місяців, а в деяких випадках і менше, коли молодий викладач має багатий практичний досвід роботи з особовим складом, в проведенні занять , хороші теоретичні знання і методичні навички.

Подальше вдосконалення педагогічної майстерності та вивчення наступних розділів програми здійснюється в процесі його повсякденної практичної діяльності.

Протягом перших чотирьох семестрів самостійного проведення занять рекомендується проводити не менше трьох контрольних і одного відкритого заняття.

Передбачуваний індивідуальний перспективний план становлення молодого викладача не вичерпує повністю всіх питань, пов`язаних з цим процесом. У ньому наведено тільки основні моменти його роботи в період становлення, послідовність яких і зміст можуть змінюватися і конкретизуватися з урахуванням індивідуальних особливостей кожного викладача, а також вирішуваних завдань.

Велика роль в процесі становлення викладача належить, звичайно, кафедрі (циклу). Слід враховувати і ту обставину, що у вузі організовуються і проводяться заходи з методичної роботи, спрямовані на вдосконалення майстерності педагогічних кадрів, які також є невід`ємною частиною процесу становлення та молодих викладачів військової кафедри.

Такі заходи проводяться, як правило, в масштабі вузу, факультету навчання і до них відносяться: школа «Молодого викладача» - школа підвищення методичного майстерності-науково-методичні конференціі- інструкторсько-методичні заняття-показні заняття-відкриті заняття.

Всі ці заходи призначені для вироблення єдності поглядів на методику проведення конкретних видів занять, методичну ув`язку викладання суміжних дисциплін, розгляд нових навчально-методичних матеріалів, обмін досвідом роботи кращих методистів, пропаганду активних форм навчання.

Оскільки офіцери, вперше призначаються на викладацьку роботу, зазвичай мало знайомі з теоретичними основами виховання і навчання студентів і не мають методичних навичок у вищій школі, то перед ними постає складне завдання - заповнити ці прогалини шляхом систематичної і планомірної роботи.

Плідність цієї роботи багато в чому залежить від її планування. З цією метою молодому викладачеві рекомендується використовувати запропоновану нижче програму (див. Додаток 3) для самостійної роботи в період становлення.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!