Маніпулювання в умовах професійно - педагогічної діяльності

Відео: Звичайні зомбі. Як працює брехня (повний випуск)

Останнім часом велика увага приділяється підвищенню якості освіти, створення умов для отримання елітного освіти, що сприяє розвитку і становленню самореалізується особистості.

Творчий потенціал людини стає основним жизнеобеспечивающим ресурсом. На розширеному засіданні Держради РФ (від 8 лютого 2008 року) було відзначено, що «розвиток людини - це і основна мета, і необхідна умова прогресу сучасного суспільства».

Необхідною умовою для розкриття і розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління є наявність розвиваючої освітнього середовища. І ефективність організації такого середовища залежить від професіоналізму педагогічного колективу, від особистості кожного педагога, від його здатності бути суб`єктом свого професійного та особистісного розвитку.

Професіоналізм педагога - це інтегральна характеристика особистості педагога, що передбачає володіння ним видами професійної діяльності і наявність у педагога професійно важливих психологічних якостей, які забезпечать ефективне розв`язання професійних педагогічних завдань по навчанню і вихованню (Деркач, 2004, с. 443).

У формуванні пізнавального інтересу до предмета чимало важливу роль відіграє особистість учителя, його поведінка, ставлення до учнів. Дійсно, моральні, етичні аспекти спілкування вчителя з учнями мають колосальне значення не тільки в виховній роботі, а й в освоєнні навчальних предметів. Тому вчитель-професіонал повинен не тільки знати основи сучасної етики, а й вміти слідувати цим принципам.

Оскільки професійна діяльність являє собою простір для самореалізації, а професія педагога є однією з яскравих в системі «людина-людина», то, очевидно, що одним із засобів самоствердження особистості педагога, способом її саме реалізації може виступати психологічне маніпулювання.

«Маніпуляція - це такий психологічний вплив на іншу людину, яка не завжди їм усвідомлюється і змушує його діяти відповідно до цілей маніпулятора. При вдалому маніпулюванні суб`єкт, приховуючи свої справжні наміри, за допомогою неправдивих відволікаючих маневрів домагається того, щоб партнер, сам того не усвідомлюючи, змінив свої початкові цілі »(Знаків, 2005, с. 253). Зміст і особливості педагогічної діяльності свідчать про те, що прийоми маніпулювання є невід`ємною частиною педагогічного процесу. Однак рух до вершин професіоналізму, досягнення акме в професійно - педагогічної діяльності супроводжується вираженою гуманістичною спрямованістю, що, безумовно, суперечить манипулятивному стилю взаємодії. Крім того, багато авторів відзначають, що маніпулювання іншими людьми, що спирається на неправду, брехню і обман, хоча і приносить тимчасові вигоди для маніпулятора, в тривалій часовій перспективі, як правило, обертається численними особистісними і соціальними проблемами (Бердяєв, 1990 Знаків, 2005 - Рюмшина, 2005).

Останнім часом проблема психологічного маніпулювання привертає увагу як зарубіжних, так і вітчизняних психологів. Слід зазначити, що в проведених дослідженнях маніпуляція розглядається в якості переважної стратегії поведінки, де основний акцент робиться на деструктивних проявах маніпулювання. При цьому практично відсутні роботи, розглядають позитивний вплив маніпуляції, зокрема, коли маніпулювання виступає не стратегією, а тактикою, способом впливу і застосовується лише в певних ситуаціях міжособистісної взаємодії, коли інші способи неприйнятні або виявляються недієвими з тих чи інших причин.

Аналіз психолого-педагогічної літератури і практика показують, що маніпулятивні прийоми, поширені в педагогічній практиці, мають амбівалентний характер. Специфіка педагогічної діяльності полягає в тому, що інтереси педагога та учнів не завжди збігаються. В результаті виникають бар`єри спілкування вчителя з учнями, і це провокує використання маніпулятивних прийомів.

Мета маніпулятивних прийомів (в загальному вигляді) - домогтися виконання педагогічних вимог, але мотиви їх застосування можуть істотно відрізнятися. Можна виділити дві групи мотивів, якими керуються педагоги. До першої групи належать: бажання зміцнити свій престиж, підкреслити свою значимість, ис користуючись слабкі сторони дитячої натури (страх, пристосуванство, прагнення до уникнення невдач, суперництво та інше). До другої групи - бажання переконати школярів у справедливості педагогічних вимог, активізувати їх навчальну або громадську діяльність, використовуючи позитивні риси особистості (почуття дорослості, співчуття і допомогу людям, інтерес до нових вражень та інше).

Прикладом маніпуляцій, обумовлених мотивами першого типу, можуть бути педагогічні дії, пов`язані з бар`єрами спілкування. В. А. Кан-Калик називає понад 70 ситуацій бар`єрів спілкування. Основні з них:





• проблема першого знайомства з классом-

• налагодження контакту з важкими учащіміся-

• педагогічна інтуїція і чуття, здатність приймати рішення в ситуації дефіциту часу і інформації-

• робота в ситуації емоційної напряженності-

• наявність здатності долати внутрішнє роздратування, негативні установки по відношенню до окремим учням і т. Д. (Кан-Калик, 1987, с. 49-52).



Маніпулятивні прийоми, обумовлені мотивами першого типу, часто пов`язані з подвійними стандартами оцінки знань і поведінки учнів, з підвищеними вимогами, погрозами, приниженням заслуг у чащіхся і т. Д. При цьому у читель використовує у ченіка як засіб для досягнення власних цілей.

Приклади маніпуляцій, обумовлених мотивами другого типу, також досить поширені в педагогіці. Їх називають непрямим педагогічним дією, в них виражено професійну майстерність педагога. Я. С. Турбівський підкреслював педагогічну цінність і специфіку подібних маніпулятивних прийомів: «Виховна мета тут прихована, чи не оголена. Дитина зустрічається тут як би з вимогами життя, а не з волею іншої людини. Це дуже суттєво: адже ті, кого ми хочемо наставити на шлях істинний, бувають часто з нами не згодні і не бажають, щоб їх виховували »(Турбівський, 1980, с. 17). «Тільки досвідчений вихователь прибігає до цього методу не від безпорадності, а від розуміння величезних можливостей непрямого впливу» (Турбівський, 1980, с. 23).

Метод непрямої дії Я. С. Турбівський вважає прийнятним в двох випадках: коли педагог заздалегідь прагне дати розвитку дітей певний напрям і «коли вже щось сталося і ми хочемо змінити або зовсім повернути в іншу сторону хід подій» (там же, с. 25). Прикладом першого порядку можна вважати навмисні помилки вчителя, розраховані на активізацію навчання. Прикладом другого - ситуації швидкого реагування на вчинки дітей. «Значимість методу непрямого впливу ... полягає в тому, що він не призводить до виникнення будь-яких конфліктів, що не ускладнює взаємин» (там же. 30). Навпаки, він знижує конфлікти, відновлює добрі відносини.

Будь-педагог у своїй професійній діяльності час від часу використовує ті чи інші маніпулятивні прийоми. Кожна людина в більшій чи меншій мірі схильний до маніпулювання в міжособистісних стосунках. Ми вважаємо, що ступінь вираженості схильності до маніпулювання у педагогів залежить від розвитку їх професіоналізму: з придбанням педагогічного досвіду змінюється характер застосовуваних у професійній діяльності маніпулятивних прийомів.

Нами було проведено дослідження схильності до маніпулювання та маніпулятивних прийомів, застосовуваних педагогами у своїй професійній діяльності. У дослідженні брали участь 290 вчителів шкіл м Томська і м Бішкека (КР) у віці від 20 до 70 років. Для вивчення схильності до маніпулювання (рівня макіавеллізму особистості) застосовувалася «Методика дослідження макіавеллізм особистості» (далі МАК-шкала), адаптована В. В. Знаковим (Знаків, 2001). При застосуванні даної методики були отримані наступні сумарні показники: М = 73,20,? = 13,244- Ме = 74- min = 39- max = 106. Ці дані потрапляють в діапазон середніх значень показника макіавеллізм, отримані в раніше проведених дослідженнях серед різних груп людей (Знаків, 2005- Макаренко, Гладких, Богомаз, 2005). Відповідно, можна стверджувати, що педагоги не більше, ніж представники інших професій, схильні до маніпулятивним деформацій.

При проведенні факторного аналізу серед пунктів Мак-шкали були виділені чотири фактори. У перший фактор (18,97%) - «орієнтація на гуманістичну природу людини» - увійшли висловлювання, що відображають морально-етичну позицію і доброзичливе ставлення до людей. У другій фактор (10,59%) - «маніпулятивна комунікативна установка» - увійшли висловлювання, що характеризують спрямованість суб`єкта на маніпулятивний стиль спілкування, при якому вітається брехня, обман, залякування, лестощі. Вони відображають установку суб`єкта на використання інших людей як засіб для досягнення власних цілей. У третій фактор (8,35%) - «розмитість моральних норм» - під йшли висловлювання, що відображають негативне ставлення до людей, а також свідчать про невідповідність життєвих принципів суб`єкта загальнолюдським нормам і етичним принципам. У четвертий фактор (6,85%) - «орієнтація на соціальний статус» - увійшли висловлювання, які характеризують орієнтацію на людей, що займають високе соціальне становище, схиляння перед ними, а також відображають пристосовницьку позицію, засновану на лестощів авторитетним особам.

При проведенні кореляційного аналізу були виявлені зна чімие кореляційні зв`язки Мак-показника з 1, 2 і 3 факторами 1 (р? 0,001), що з високим ступенем достовірності дозволяє вважати складовими ознаками схильності до маніпулювання негативне уявлення про природу людини, розмитість морально моральних норм і маніпулятивну комунікативну установку.

В результаті кореляційного аналізу не було виявлено значимих зв`язків Мак-показника, а також складових його ознак, з віком педагогів. Проведений регресійний аналіз дозволив встановити кубічні залежності зміни маніпулятивної комунікативної установки (р = 0,037) і розмитості морально моральних норм (р = 0,012) від віку педагогів. Згідно з отриманими регресійний моделям, найбільша ступінь вираженості маніпулятивної комунікативної установки і розмитості морально-етичних норм характерна для педагогів на початку їх професійної діяльності, потім приблизно до 33 років спостерігається зменшення даних показників. Далі відзначається незначне їх підвищення (в межах 3 балів) і приблизно з 52 років відбувається постійне істотне зниження як маніпулятивної комунікативної установки, так і розмитості морально-етичних норм. Отримані регресійні моделі свідчать про динамічний характер схильності до маніпулювання, зміна ступеня вираженості якої залежить від віку і педагогічного стажу.

Залежність показника макіавеллізм від віку вивчалася як російськими, так і зарубіжними вченими. Багато авторів відзначають, що у дорослих людей роки тому корелює з рівнем макіавеллізму. Результати даного дослідження представляють дещо іншу картину. На наш погляд, цікавим є той факт, що у педагогів після деякого зниження ознак макіавеллізм, починаючи приблизно з 33 і до 52 років, знову спостерігається їх зростання. Ми вважаємо, що це може пояснюватися освоєнням прийомів побічно го педагогічного дії, які теж потрапляють в категорію маніпуляцій. Тому подальше дослідження б ло направ лено на диференціацію маніпулятивних прийомів за допомогою розробленої анкети. Анкета дозволила серед поширених в педагогічній практиці прийомів впливу на учнів виділити два види маніпулятивних прийомів, умовно названих нами «егоїстичні маніпулятивні прийоми» і «педагогічні маніпулятивні прийоми».

Егоїстичні маніпулятивні прийоми виявляються в спробі використання учнів в своїх корисливих цілях, граючи на їх слабкостях і змушуючи прийняти позицію, вигідну вчителю. Таке маніпулювання проявляється у винаході ефективних видів тиску і погроз. Особливості професії надають вчителю певну владу в оцінці знань і поведінки учнів і можливість використовувати натиск, загрози, подвійні стандарти оцінки. Такі маніпуляції сприяють активізації негативних якостей учнів, зниження самооцінки і перешкоджають їх особистісному зростанню.

Педагогічні маніпулятивні прийоми є прийоми непрямого педагогічного впливу і спрямовані на благо учнів. Вони проявляються як навмисно створювана ситуація або проблема, в ході вирішення якої учень приймає позицію вчителя як свою власну. У створенні таких ситуацій виражається майстерність стимулювання учнів з опорою на їх сильні особистісні якості. Педагогічні маніпулятивні прийоми сприяють побудові конструктивної взаємодії педагога і учнів, стимулюють творче особистісне розвиток учнів.

Результати анкетування показали, що педагоги в своїй професійній діяльності частіше використовують педагогічні маніпу лятівние прийоми, ніж егоїстичні (66% і 34%, відповідно).

При проведенні кореляційного аналізу не було виявлено значимих кореляційних зв`язків між Мак-показником і кількістю використовуваних вчителями егоїстичних і педагогічних маніпулятивних прийомів. Однак була виявлена значна кореляційний зв`язок кількості використовуваних педагогічних маніпулятивних прийомів з фактором 2 - «маніпулятивна коммуни катівнях установка» - (r = -0,260- р = 0,038). Отримана залежність показує, що чим менше у вчителів виражена маніпулятивна комунікативна установка, тим більше педагогічних маніпулятивних прийомів вони використовують у своїй професійній діяльності.

При проведенні дисперсійного аналізу були отримані дост вірні відмінності (р lt; 0,05) у використанні педагогічних мані пулятівних прийомів в трьох вікових групах педагогів (розподіл на групи здійснювалося відповідно до отриманих регресійній моделі: 1 група - 20-32 років-2 група - 33-51 років-3 груп па - 52-70 років). Отримані дані показують, що з віком збільшується число використовуваних педагогічних маніпулятивних прийомів впливу на учнів. Також було встановлено, що педагоги третьої вікової групи (52-70 років) у своїй професійній діяльності використовують більше егоїстичних маніпулятивних прийомів, ніж педагоги другий вікової групи (33-51 років). Зростання кількості використовуваних педагогічних маніпулятивних прийомів з віком можна пояснити придбанням методичного досвіду і зростанням педагогічної майстерності. А більшу кількість використовуваних егоїстичних маніпулятивних прийомів педагогами старшого віку, на наш погляд, можна пояснити тим, що, відзначаючи в анкеті використовуються прийоми, педагоги переважно орієнтувалися нема на даний момент, а на весь свій педагогічний досвід. І відповідно, чим довше вони пропрацювали в школі, тим більшою кількістю прийомів вони оволоділи.

Аналіз відповідей респондентів показав, що проявом педагогічної майстерності, на їхню думку, є наступні прийоми: навмисна помилка вчителя довіру «важкого» учня від ветственности за важливу справу з метою підняти його самоповагу і найпрестижніших прохання до учнів доповнювати розповідь вчителя мате ріалом з різних джерел- заохочувальна оцінка як стимул до навчальних успехам- профорієнтація з метою підвищення інтересу до свого предмета.

Всі перераховані прийоми відносяться до категорії педагогічних маніпулятивних прийомів, що є показником прийнятності та ефективності їх використання в навчально-виховному процесі та негативного ставлення вчителів до використання прийомів впливу на учнів, що відносяться до егоїстичним маніпуляціям.

Таким чином, результати проведеного дослідження підтвердили наше припущення про те, що схильність до маніпулювання є динамічним утворенням, ступінь вираженості якого залежить від віку педагогів і їх професійного досвіду. Отримані в результаті дослідження дані дозволили виділити маніпулятивні прийоми двох типів: перші - педагогічні маніпулятивні прийоми, які використовуються з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу шляхом посилення особистісної активності учнів-другі - егоїстичні маніпулятивні прийоми, засновані на підвищенні власного престижу за рахунок учнів. У зв`язку з цим важливим показником професіоналізму педагога, його особистісної зрілості стають ціннісні підстави вибору типів маніпулятивних прийомів, застосовуваних у педагогічній діяльності.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!