Характеристика педагогічного становлення посадових осіб частини

Відео: Юриспруденція і право

Аналіз загальної та військової психолого-педагогічної літератури дозволив визначити, що методика навчання посадових осіб виховної роботи має свої основні концептуальні позиції.

По-перше, навчання посадових осіб виховної роботи здійснюється не ізольовано, а завжди під головним впливом макросередовища (соціально-економічні умови, політика, ідеологія суспільства) і мікросередовища (конкретний військовий колектив), ефективність якого значною мірою підвищується за умови активності самих посадових осіб .

По-друге, це багатоетапний процес поступового нарощування знань - від окремих елементів до системи, в ході якого здійснюється розвиток у посадової особи професійних властивостей і якостей, умінь і здібностей виховної роботи.

По-третє, становлення офіцера як вихователя не закінчується повним і остаточним формуванням у нього якостей особистості педагога-майстра, а є лише проміжним етапом. Чіткої межі між становленням і зрілістю не існує.

За допомогою аналізу педагогічної діяльності офіцерів, результатів різних досліджень були виявлені основні структурні компоненти процесу їх становлення. До них можна віднести наступні:

1. Оволодіння змістом виховної роботи.

2. Удосконалення методичних навичок і умінь.

3. Розвиток педагогічної спрямованості в процесі взаємодії з підлеглими.

4. Розвиток творчого потенціалу та формування індивідуального стилю педагогічної діяльності.

5. Зміцнення позитивних тенденцій у взаєминах з підлеглими.

Ядром становлення посадової особи виступає його професійне вдосконалення, зміст якого багатогранно і своєрідно. В ході професійного вдосконалення у посадових осіб розвиваються його педагогічна спрямованість, компетентність, відбувається накопичення і розвиток творчого потенціалу і на цій основі виробляється особистий індивідуальний стиль діяльності.

Процес становлення диалектичен і складний. Диалектичность його проявляється в притаманних йому протиріччях, вивчення яких дає можливість організаторам професійного становлення посадових осіб як вихователів уникнути стихійності в діях, керувати цим процесом на науковій основі.



Становлення - процес не тільки суперечливий, але і складний. Складність визначається різноманіттям факторів, що впливають на нього. Ці фактори умовно можна розбити на три великі групи:

I. Соціальні (суспільні відносини, матеріально-технічна база, ідеологія і мораль, житлово-побутові умови та ін.).

II. Соціально-психологічні (особливості організації служби в частині (підрозділі), соціально-психологічний клімат в колективі, ступінь активності посадової особи в професійній діяльності та ін.).

III. Індивідуального розвитку особистості офіцера (мотивація, професійна готовність до діяльності, ступінь особистої активності, здібності та ін.)

Виявлено, що вирішальний вплив серед даної групи факторів на процес становлення надають мотивація діяльності та професійна готовність офіцера до роботи з особовим складом. Однак практика підтверджує, що в мотивації окремих офіцерів (у яких виховна робота явно не складалася) виявляються моменти, які не збігаються з прагненням удосконалювати свою педагогічну діяльність.

Одним з основних факторів успішного становлення є готовність посадової особи до педагогічної діяльності. Ця готовність складається з таких компонентів, як психологічна готовність-підготовленість до виховної роботи (теоретична, практична) - загальна культура-необхідний рівень розвитку професійних якостей вихователя (психолого-педагогічне мислення, педагогічна спостережливість, педагогічне уяву, педагогічний такт і ін.) І педагогічних способностей- професійно-педагогічна спрямованість офіцера як вихователя.

Таким чином, становлення посадової особи як вихователя особового складу частини (підрозділу) - це організований, цілеспрямований, діалектичний процес професійного вдосконалення, в ході якого розвивається педагогічна спрямованість, формуються професійна компетентність і педагогічна творчість, удосконалюються необхідні педагогічні якості, відбувається затвердження в колективі частини ( підрозділи), виробляється особиста педагогічна система діяльності.

Дослідження показують, що найбільш характерними ознаками, які можуть бути використані в якості показників і критеріїв оцінки рівня становлення офіцера як вихователя, є: а) педагогічна спрямованість- б) професійна компетентність (оволодіння змістом виховання, методична озброєність, психолого-педагогічна ерудиція) - в ) педагогічна творчість.

Для виявлення рівня педагогічної спрямованості потрібно визначити ступінь розвитку таких складових: мотивів (схильності, інтереси, покликання і ін.) - усвідомлення кінцевих цілей виховання військовослужбовців-самооценкі- педагогічних переконань.

Про професійної компетентності офіцера як вихователя можна судити за рівнем його методичної озброєності і психолого-педагогічної ерудиції.

Рівень методичної озброєності залежить від ступеня стійкості навичок і умінь виховання, від передбачення труднощів і попередження їх-вибору виховних форм і методів- технічних і наочних засобів при проведенні виховних заходів-володіння сучасними методиками воспітанія- розвитку педагогічної техніки.

Психолого-педагогічна ерудиція визначається знанням офіцером закономірностей виховання, основних психолого-педагогічних проблем, психології підлеглих і військових колективів, спеціальної літератури з питань психології та педагогіки, умінням застосовувати їх на практиці.

Рівень розвитку педагогічної творчості визначається: відношенням до передового опиту- прагненням до пошуку нового-здатністю ставити нові виховні проблеми і здійснювати пошук шляхів їх дозволу- умінням впроваджувати результати досліджень в педагогічний процес-розвитком психолого-педагогічного мислення-оригінальністю вирішення педагогічних завдань-умінням проблемно підходити до дійсності- розвиненістю педагогічного уяви.

Аналіз проявів індивідуальних відмінностей окремих посадових осіб дозволяє виділити три основні рівні їх становлення: низький, середній і високий. При цьому важливо мати на увазі, що сформований рівень становлення не є раз і назавжди закріпленим і нерухомим, він знаходиться в постійній динаміці.

Низький рівень становлення є початковим. Педагогічна спрямованість офіцера, який перебуває на даному рівні, характеризується в основному позитивним ставленням до професії. Він прагне до чіткого уявлення кінцевої мети виховання підлеглих. На цьому рівні зазвичай відбувається перша педагогічна проба в реальних умовах професійної діяльності.

Методична озброєність такої посадової особи в більшості випадків недостатня, він володіє лише окремими загальними навичками і вміннями у вихованні військовослужбовців. Для нього характерні стандартні прийоми застосування знань в ході вирішення виховних завдань.

Офіцера, що знаходиться на середньому рівні становлення, відрізняє стабільний, глибокий інтерес до виховної діяльності, схильність до неї, професійна схильність, прояв любові до роботи з людьми. На цьому рівні відзначається критична самооцінка педагогічної роботи, прагнення до вдосконалення, практичне застосування власних педагогічних думок і поглядів, реалізація їх в особистому досвіді.

Методична озброєність та педагогічна техніка такого викладача досить розвинені. Він проявляє творчість в методиці. Засоби наочності застосовуються їм грамотно, в тісному зв`язку з вмістом виховання. Офіцер володіє критеріями оцінки поведінки і вихованості підлеглих, обгрунтовано їх використовує. Він орієнтується в сучасних психолого-педагогічних проблемах, регулярно вивчає психолого-педагогічну літературу, прагне застосовувати отримані знання на практиці. Активно займається самоосвітою і самовихованням.

Високий рівень становлення офіцера характеризується тим, що він відчуває потребу в педагогічній діяльності і роботі з особовим складом. У нього проявляється яскраво виражене покликання до виховання. Такому офіцеру властивий пошук нового в педагогічній праці, наявність ідеалу у вихованні і прагнення до нього, стійких педагогічних переконань.

Особливістю високого рівня становлення є розвинені методичні навички і вміння, вільне варіювання в ході вирішення педагогічних завдань. Офіцер вміло використовує систему засобів виховання, ставить і вирішує складні питання виховання, виявляючи здатність розуміти підлеглих, реагувати на зміни їхньої поведінки і об`єктивно його оцінювати.

Така характеристика основних рівнів і критеріїв становлення посадової особи як вихователя, основними показниками якого є педагогічна спрямованість, професійна компетентність, педагогічна творчість. Жодні з названих показників, взятий окремо, не є достатнім. Тільки за їх сукупністю можна судити про рівень становлення офіцера як вихователя підлеглих.

Найбільш істотними періодами підготовки офіцера як вихователя є: 1-й - підготовчий (визначений, як правило, рамками діяльності, що передує педагогічної) - 2-й - становлення (здійснюється обов`язково в процесі безпосередньої самостійної педагогічної діяльності) - 3-й - вдосконалення педагогічної майстерності . Період становлення, таким чином, займає проміжне місце між підготовчим періодом і періодом вдосконалення майстерності педагога.

Отже, педагогічне становлення посадової особи як вихователя підлеглих - динамічний процес, який має свій зміст і особливості. Він здійснюється під впливом соціальної макро- і мікросередовища за умови активності самого офіцера, відрізняється складністю і суперечливістю. В ході нього відбувається поступове нарощування творчого потенціалу вихователя - від окремих його елементів до системи. Процес педагогічного становлення многоетапен і нерівномірний. Ефективність його підвищується при наявності в частині (підрозділі) науково обґрунтованої системи роботи з посадовими особами.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!