Характеристика основних структурних компонентів педагогічної культури заступника командира частини з виховної роботи

Найважливішою характеристикою особистості офіцера як військового педагога виступає військово-педагогічна спрямованість. Під педагогічною спрямованістю прийнято розуміти систему цілей і установок, прагнень і емоційних реакцій, ідеалів і переконань людини, що виражають його ставлення до педагогічної діяльності і визначальним чином впливають на її зміст і результати.

У змісті педагогічної культури педагогічна спрямованість виражається наступними компонентами: військово-педагогічним інтересом, схильністю до військової і військово-педагогічної діяльності, любов`ю до військово-педагогічної праці, систему професійних специфічних відносин, педагогічними переконаннями.

Визначальним показником педагогічної спрямованості офіцера виступають його педагогічні переконання - сплав знань, почуттів і волі військового педагога.

У тісному зв`язку з військово-професійною спрямованістю особистості офіцера знаходиться його військово-педагогічна схильність.

В рамках професійної та педагогічної схильності офіцера за доцільне говорити про те, що вона включає в себе такі сторони, як військово-педагогічна придатність, задатки, здібності, стійкість до різних впливів, оптимізм та ін.

Військово-педагогічна спрямованість і схильність офіцера тісно пов`язані з іншим якістю педагогіки - педагогічної традицією.

У змісті військово-педагогічної традиції як складової частини педагогічної культури важливу роль відіграють психолого-педагогічні знання про особистість, його темперамент, характер, інтелект, природі зародження конфліктів у військових колективах, шляхи їх попередження та вирішення, засобах, методах і способах впливу на особистість, шляхах самовиховання, самоосвіти та ін.

Успішне вирішення складних військово-педагогічних завдань не можливо без творчого підходу.

Педагогічна творчість виступає як специфічна якість, засноване на закономірностях військової педагогіки та психології. Воно спрямоване на вдосконалення і розвиток методичних систем, розробку нових умов і форм, ідей і досвіду, нових засобів і способів навчання. Педагогічна творчість офіцера складається також у виробленні оригінальних прийомів впливу на особистість воїна і військовий колектив.

В основі педагогічної майстерності офіцера лежить високий рівень розвитку його моральних якостей, діалектичне світогляд. Прояв їм творчості в навчально-виховної діяльності обумовлено наявністю у нього сукупності розвинених якостей, перш за все: творчого мислення, професійних і психолого-педагогічних знань-військового та спеціального майстерності-педагогічних способностей- навичок і умінь навчати і виховувати подчінённих- почуття нового і відповідальності за педагогічні наслідки прийнятих рішень-педагогічного лідерства та ін.

Особливе значення педагогічна творчість у офіцера має при вирішенні виникаючих в ході навчально-виховної роботи різноманітних педагогічних завдань. Кожна така задача вимагає внесення в процес її рішення педагогічної уяви, педагогічного уявлення, фантазії, почуття нового, які виступають у вигляді передумов і компонентів педагогічної творчості. Рішення задач навчання і виховання воїнів, якщо воно здійснюється не на формальному рівні, як правило, виступає в ролі педагогічної творчості. Воно передбачає в більшості випадків глибокі роздуми офіцера, так як саме в мисленні народжується план педагогічного дії по прийнятим рішенням. Складність педагогічної творчості - в його специфіці, необхідності, спрямованості на формування і розвиток самої людини.

Стрижневим особистісним компонентом педагогічної культури офіцера виступає його педагогічна майстерність. Воно являє собою синтез розвиненого психолого-педагогічного мислення, професійно-ідеологічних знань, навичок і умінь, професійних засобів виразності, які у взаємодії з якостями особистості офіцера-вихователя дозволять йому вирішувати навчально-виховні завдання.

Структура педагогічної майстерності складна і багатогранна. Педагогічна майстерність офіцера переломлюється крізь призму його особистості, воно не можливо без глибоких знань психолого-педагогічній теорії, практики навчально-виховних робіт. Останні складаються з логіки педагогічної науки, основних законів, закономірностей, категорій, понять.

Основою педагогічної майстерності виступають глибокі і всебічні педагогічні знання, навички та вміння, а центральним його компонентом є психолого-психологічне мислення, яке характеризується широтою, глибиною, ясністю, прогностичність, гнучкістю, швидкістю і логічністю розуму при вирішенні військово-педагогічних завдань і ситуацій.

Важливими компонентами педагогічної майстерності офіцера є педагогічна техніка і культура мови. Педагогічна техніка за своїм змістом являє собою сукупність навичок і умінь здійснення педагогічного впливу на особистість і колектив. У неї входять навички в організації і проведенні навчальних занять та виховних заходів, вміння здійснювати службову діяльність з урахуванням її педагогічних аспектів, навички керівництва процесом самоосвіти, вміння застосовувати механічні засоби в процесі навчальних занять і виховних заходів.

Особливу область педагогічної техніки становить культура мови офіцера. Змістовна, логічно витримана і емоційно насичена мова виступає показником високої педагогічної культури офіцера, основним інструментом його педагогічного впливу на підлеглих. Відмінними ознаками педагогічного мовлення виступають ясність, стислість, правильність, доречність, емоційність.



Педагогічні якості, що становлять ядро професійної діяльності офіцера як вчителя і вихователя, проявляються, реалізуються і розвиваються в його педагогічної діяльності. На цю обставину вказував свого часу радянський психолог С.Л. Рубінштейн. «Моя свідомість у своїй внутрішній сутності, - писав, - опосередковано об`єктивними зв`язками, які встановлюють в суспільній практиці і в які я включаюся, входжу кожним актом своєї діяльності, практичної і теоретичної. Кожен акт моєї діяльності і я сам в неї тисячами ниток вплетеними, різноманітними зв`язками включений в об`єктивні освіти історично сформованої культури, і моя свідомість наскрізь опосередковано ними ».

Найважливішою характеристикою військово-педагогічної діяльності офіцера є її педагогічне цілепокладання. Під ним розуміється система цілей і установок, що визначають педагогічний зміст діяльності, її спрямованість на вирішення завдань навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки воїнів і військових колективів. У цілепокладання знаходить своє вираження військово-педагогічна спрямованість особистості офіцера та його педагогічна схильність.

В основі визначення мети військово-педагогічної діяльності офіцера лежать мотиви - внутрішні сили, які спонукають його до активності в навчально-виховному процесі підрозділи, частини, громадській роботі. У наявності тісний взаємозв`язок мотивації особистості (переконання, погляди, почуття, інтереси, бажання, прагнення) і характер скоєних дій.

Целеполаганием педагогічної діяльності офіцера багато в чому обумовлюється стиль його військово-педагогічної діяльності. Зазвичай під стилем розуміють спосіб здійснення чого-небудь, що відрізняється сукупністю своєрідних елементів. В цьому плані розрізняють ступінь роботи, стиль поведінки, стиль виховання, стиль керівництва і т.д. Для характеристики стилю педагогічної діяльності офіцера найбільш прийнятна перша з цих сторін. У цій складової частини професійної педагогічної діяльності офіцера знаходять вираз такі компоненти педагогічної культури, як педагогічна ерудиція, педагогічна творчість і педагогічну майстерність.

Стиль військово-педагогічної діяльності офіцера визначається вимогами основних принципів: цілеспрямованістю і деловітостью- єдиноначальністю і опорою на громадські організації- оперативністю і еффектівностью- об`єктивністю і конкретностью- контролем і допомогою- матеріальним і моральним стимулюванням виконавців.

В основі стилю педагогічної діяльності лежать сформовані якості педагогічного мислення, такі як:

- систематичний пошук сторін, що характеризують військово-педагогічну діяльність-

- виявлення шляхів реалізації нових проблем, що виникають в ході навчально-виховної роботи-

- безперервне вдосконалення методів і прийомів навчально-виховної діяльності-

- здатність відмовитися в діяльності від стереотипу швидко переходити від репродуктивної діяльності і навпаки-

- трансформування наявного досвіду і формування на його основі нових діяльнісних комбінацій-

- здатність і вміння відмовитися від результату діяльності, якщо він не є оптимальним, з точки зору виконавця.

Військово-педагогічна діяльність здійснюється в процесі спілкування і поведінки офіцера-вихователя. Ця сторона військово-педагогічної діяльності є найважливішою характеристикою військово-професійної діяльності.

Педагогічна спрямованість спілкування передбачає вміння офіцера продовжувати виконання основного завдання військово-педагогічної діяльності, використовуючи різні форми і методи своєї роботи. Її зміст тісно пов`язане з педагогічною спрямованістю особистості і педагогічною майстерністю офіцера. У військово-педагогічної діяльності спілкування займає особливе місце і є обов`язком офіцера як вихователя своїх підлеглих, бо сама природа педагогічної діяльності немислима без спілкування. У плані розвитку у офіцерів педагогічної культури важливо мати на увазі культуру його спілкування.

Спілкування - це не просто контакти, а важлива форма соціально-психологічної взаємодії людей. Шляхом спілкування в військово-педагогічної діяльності здійснюється обмін інформацією, формується установки особистості, її позиція, правила і прийоми поведінки і т.д. Спілкування виконує найважливішу функцію зворотного зв`язку в діяльності офіцера і його підлеглих, завдяки йому вихователь з першоджерела черпає необхідну інформацію про настрої військовослужбовців, їх думках, потребах, інтересах і т.д.

Спілкування служить певною мірою прояву і задоволення духовних потреб офіцера, сприяє розвитку творчості в його військово-педагогічної діяльності.

Спілкування в педагогічній діяльності завжди пов`язане з великим емоційним напруженням. Тут вкрай недоречна грубість, оскільки «наглухо» закриває двері в душу підлеглого. Згадаймо слова А.С. Макаренко: «Не можна виховувати в людях зневага до інтересів інших, презирство до інтересів колективу, і в той же час ми не повинні виховувати слиньків, добреньких янголят, які всім поступаються і кланяються».

У військово-педагогічної діяльності існує багато різноманітних форм спілкування, настільки ж різноманітні можливості зробити спілкування офіцерів максимально природним, відповідним педагогічному такту вихователя. І в той же час не можна допускати, щоб такі якості людської особистості, як сердечність, чуйність, повагу до інших людей, були замінені розсудливо-діловими, адміністративно-командними відносинами.

Формування педагогічних відносин вимагає, в свою чергу, активного самовдосконалення особистості офіцера в процесі військово-педагогічної діяльності. Цей процес в ході військово-педагогічної діяльності здійснюється за двома основними напрямками. По-перше, самовиховання. Як складова частина формування педагогічної культури офіцера в ході військово-педагогічної діяльності, воно являє собою процес цілеспрямованої і систематичної роботи, спрямованої на формування у себе позитивних і усунення негативних якостей.

По-друге, самоосвіта. У педагогічному аспекті воно є процесом цілеспрямованої роботи офіцера по розширенню і поглибленню своїх педагогічних знань, вдосконалення наявних навичок і умінь навчально-виховної роботи.

Організаційною формою, в якій реалізуються завдання самовиховання і самоосвіти в ході військово-педагогічної діяльності, виступає самостійна робота офіцера. Основними видами самостійної роботи в плані педагогічної діяльності є: самостійне вивчення педагогічної літератури-аналіз передового педагогічного досвіду-самоупражненія і самотренування у володінні педагогічною технікою, елементами ораторського мистецтва, взаємодії з товаришами по службі в процесі спільної педагогічної діяльності.

Розуміння, усвідомлення офіцерами суті процесу самовдосконалення можна досягти при певних умовах. Перш за все самостійна робота офіцера повинна розглядатися з точки зору формування активної педагогічної позиції по відношенню до подій і явищ, що відбуваються в країні і Збройних Силах. Важливо розуміння того, що самовиховання не суто добровільний акт, а суспільно необхідний процес і потреба особистості. Офіцер повинен усвідомлювати те, що самоосвіта не просто поповнення знань, відірване від змісту військово-педагогічної діяльності, а йому властиві людські взаємини, що виключають прояви формалізму та інших негативних явищ. Він також повинен бути переконаний в тому, що постійне систематичне самовдосконалення особистості - і це, з одного боку, важливий невід`ємний компонент високої педагогічної культури, з іншого - один з основних методів її формування та розвитку, які виступають в органічній єдності.

Військово-професійна діяльність офіцера знаходить своє закінчене вираження в результативності військово-педагогічної діяльності. Під ним розуміється кінцевий результат, досягнутий офіцером на тому чи іншому відрізку своєї педагогічної роботи та отриманий за допомогою самооцінки офіцера. Важливим при цьому є правильний вибір і обгрунтування критеріїв оцінки кінцевого результату.

Таким чином, педагогічна культура як складне інтегральне соціально-педагогічне явище характеризує особистість офіцера, ступінь оволодіння їм педагогічним досвідом, накопиченим в суспільстві, і реалізації його в своєму повсякденному навчально-виховної діяльності.

Аналіз даного явища показує його складність за змістом, що включає внутрішню і зовнішню складові у вигляді особистого педагогічного досвіду та індивідуального стилю педагогічної діяльності офіцера. Ядром педагогічної культури офіцера виступає власне особистість з її індивідуальністю і неповторністю.



Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність педагогічної культури офіцера і яке її значення у вирішенні навчально-виховних завдань?

2. Яка структура педагогічної культури офіцера? Дайте характеристику її елементів.

3. Що включає в себе система формування і вдосконалення педагогічної культури офіцера у військовому училищі і в частині?

4. Які основні шляхи та педагогічні умови процесу вдосконалення педагогічної культури офіцера?

5. У чому полягає сутність процесу самовдосконалення офіцера?lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!