Сенс життя і професійна діяльність педагога

Відео: Донецькі вчителі отримали посвідчення експертів професійної діяльності.

Вивчення прикладних проблем сенсу життя - одна з найважливіших завдань психології особистості. В останні роки проведено ряд досліджень, в яких вивчалися зв`язку між сенсом життя і досягненнями людини-професіонала. Завдання нашого дослідження полягає в тому, щоб виявити, чи включають педагоги свою професійну діяльність в якості значущою складовою в систему своїх смисложиттєвих орієнтації.

Постановка цього завдання обумовлена результатами анкетування, проведеного нами з учнями різних вікових груп і з дорослими. Виявилося, що головними чинниками становлення сенсу життя людини є приклад батьків і спілкування з однолітками. Що стосується такого важливого чинника, як спілкування з педагогами, то він традиційно не займає вище третього місця. Тим часом зовсім ясно, що один із напрямів у виховній роботі педагога якраз і полягає в тому, щоб допомогти дитині задуматися над проблемою сенсу життя, усвідомити її значимість, сформувати загальні поняття про сенс життя і сформулювати сенс свого життя.

В роботі В.Е. Чуднівського (1995) сенс життя розглядається як особливий психічний освіту, яке має свою специфіку виникнення, свої етапи становлення. Воно набуває «відносну стійкість і емансипованість від що породили його умов, може істотно впливати на життя людини, його долю» (1995, с. 16). Це вплив багато в чому залежить і від того, яке місце займає професійна-ва діяльність в структурі смисложиттєвих орієнтації.

Для виявлення ступеня включеності професійної діяльності в систему смисложиттєвих орієнтації педагога ми провели анкетування вчителів середніх шкіл та вихователів дитячих садків. У проведеному нами дослідженні використовувалася анкета «Сенс життя і акме», розроблена колективом учених Психологічного інституту РАО під керівництвом В.Е. Чуднівського і А.А. Бодалева.

Результати анкетування дозволили проаналізувати як загальні уявлення педагога про сенс життя, так і зміст сенсу їх життя і його зв`язок з педагогічною професією. Дослідження проводилося в 2003 році в Кинель-Черкаському районі Самарської області співробітниками Центру психолого-педагогічної та медико-соціаль-ної допомоги дітям і підліткам. В анкетуванні брали участь 50 осіб, в тому числі від 19 до 30 років - 18 осіб, від 30 до 40 років - 12 осіб, від 41 року і вище - 20 людина. Серед анкетованих були педагоги: із середньою освітою - 4 людини (8%), з середньою спеціальною освітою - 20 осіб (40%), з незакінченою вищою - 2 людини (4%), з вищою - 24 (48%).

Аналіз даних проведено нами за трьома віковими групами.

Перша група (19-30 років, 18 осіб). Можна виділити три підгрупи молодих педагогів.



1а) Лише 2 людини з 18 (11%) включають педагогічну діяльність до складу змістовних орієнтації. Вони вважають, що працюють вчителями за покликанням. Саме любов до дітей вплинула на вибір педагогічної професії. Навчання в вузі, на їхню думку, сприяє набуттю навичок і просуванню до вершин своєї майбутньої педагогічної діяльності. У широкому плані в сенс життя включаються «досягнення поставлених цілей», «корисність і потрібність людям». Сенс свого життя складається, зокрема, в тому, щоб «творити добро», «створювати красу».

16) Більше половини респондентів цієї групи - 10 осіб з 18 (55%) - не розглядають педагогічну діяльність в якості значущою складовою системи своїх смисложиттєвих орієнтації. Провідне місце в цій системі у одних займають особистісний ріст, самовдосконалення, кар`єра, у інших - діти, сімейне благополуччя. Найбільш яскраві формулювання сенсу життя: «навчитися отримувати задоволення від життя, радіти, бути щасливою, реалізувати себе», «жити як душа просить», «сенс життя в міцну сім`ю». Сенс життя в широкому плані: «продовження роду», «те, заради чого варто жити», «сутність життя». Респонденти, як правило, не вказували підстави вибору своєї професії. Лише одна людина в якості значущого фактора вказав «спілкування з вчителями», ще один зазначив вплив американського кіно, яке «рекламує професію психолога і респектабельний образ (кабінет, гонорар)».

1в) Тільки серед молодих педагогів виявлена підгрупа, яка взагалі не замислювалася над проблемою сенсу свого життя. Викликає занепокоєння значна кількість респондентів в цій підгрупі: 6 осіб з 18 (33%). Хоча половина з них змогла сформулювати розуміння сенсу життя в широкому плані: «мета життя», «те, заради чого живе людина, до чого прагне», проте, відзначаючи велике значення сенсу життя, вони не конкретизували його зміст.

Аналіз результатів анкетування молодих учителів показує необхідність організації спеціальної роботи, спрямованої на розкриття значущості педагогічної професії і її зв`язку з сенсом життя людини-професіонала. Проводити її слід як в періоди вибору професії і оволодіння нею у вузі, так і починаючи з перших етапів самостійної діяльності педагога.

Друга група (31-40 років, 12 осіб). Тут виявлені лише дві підгрупи.

2а) У групі респондентів з середнім стажем значно більше педагогів включають свою професійну діяльність до складу змістовних орієнтації: 5 чоловік з 12 (42%).

Формулюючи сенс свого життя, педагоги вважають головним «здійснити свої життєві плани в професійній діяльності, в особистому житті», а найвищим досягненням у професійній діяльності - «повага з боку моїх учнів». На вибір їх професії вплинули робота з дітьми, природні задатки, сімейна династія вчителів, приклад їх власних наставників.

У відповідях виділяються також такі смисли, як сім`я, діти, благополуччя. Відзначимо, що на вибір професії може вплинути не тільки позитивний, а й негативний досвід спілкування з учителем. Так, «несправедливість вчителів» стала сенсоутворювальним фактором в момент надходження в педагогічний вуз у педагога 33 років з незакінченою вищою освітою. Однак дії цього фактора виявилося недостатньо. Відсутність задоволеності своєю діяльністю призвело до розчарування в професії і в житті, до розуміння того, що людина «помиляється і сенс перетворюється на безглуздя».

26) У порівнянні з молодими педагогами більше половини респондентів із середнім стажем роботи - 7 осіб з 12 (58%) - не розглядають педагогічну діяльність в якості значущою складовою в системі своїх смисложиттєвих орієнтації. Провідне місце в цій системі займають: сім`я, діти, що приносить задоволення і хороший дохід робота, міжособистісні взаємини. Так, респонденти формулюють сенс свого життя в такий спосіб: «сенс мого життя -сім`я», «виховати, вивчити, визначити дітей», «продовження роду», «благополуччя дітей, спокійна старість батьків», «гармонійність у стосунках будинку і на роботі» . Відзначимо, що хоча в момент вибору професії сильний вплив на 6 осіб з 7 надали хороші, улюблені педагоги, батьки, професійна діяльність у педагогів цієї підгрупи не набула рівня змістотворних.

Третя група (понад 40 років, 20 осіб). Серед педагогів з великим стажем виділені три підгрупи.

за) Кількість респондентів - 8 чоловік з 20, тобто 40%. У цій підгрупі педагоги високо оцінюють значимість своєї професії і впевнено включають педагогічну діяльність в систему своїх смислі-ложізненних орієнтації. Для них характерні такі професійні якості, як любов до дітей, творчість у роботі. У той же час сенсоутворювальним орієнтаціями залишаються сім`я, діти. Висловлювання респондентів досить повні, нерідко емоційні. Наведемо деякі формулювання сенсу життя і ставлення до роботи: сенс життя - «в чудовій моїй роботі, в моїх чудових батьків, в моїх друзях», в тому, щоб «вчити дітей доброму». Ось ще дві цитати: «Люблю свою роботу. Я вважаю себе професіоналом своєї справи. Отримую задоволення від своєї роботи ». «На вибір професії вплинув приклад вчителя, няні». Можна припустити, що ті «перші вчителі» успішно формували ціннісне ставлення до педагогічної професії у своїх учнів, яке вони пронесли через роки навчання у вузі і багаторічної діяльності.

зб) Як і в інших вікових групах, більше половини респондентів (11 осіб з 20, тобто 55%) не включають педагогічну діяльність в систему своїх смисложиттєвих орієнтації. У них пріоритетним є виховання власних дітей, онуків, сім`я, постановка нових цілей і завдань, гідне життя, прагнення пізнати себе. Формулюючи сенс свого життя, вони пишуть: «підняти на ноги дітей», «виховати дітей, онуків добрими, чесними, любов до Бога і оточуючим», «мій сенс - в пізнанні себе». Один з респондентів написав, що на вибір професії вплинула «любов до вчителя математики», а ще один вказав на приклад батьків. Серед інших відповідей - «наявність робочого місця у віддаленому гарнізоні», але найчастіше відзначається роль випадку.

зв) Один респондент з 20 (5%) не розкрив зміст поняття сенс життя в широкому плані і не сформулював сенс свого життя. Примітно, що доленосною подією на його життєвому шляху виявилася атестація, а на вибір професії вплинув інтерес до неї. З огляду на, що більшість респондентів зазначали можливість зміни сенсу життя з віком, ми припустили, що у педагога виникли деякі труднощі, обумовлені його віковими особливостями.

Проведений вище аналіз показує, що в кожній з виділених вікових груп більше половини педагогів (55-58%) не включили свою професійну діяльність в якості значущою складовою в систему смисложиттєвих орієнтації. Як це пояснити? Типові висловлювання ( «вища Я доконала злидні», «хотілося б рости, вчитися далі, але немає матеріальних можливостей», «багато несправедливості») дозволяють припустити, що на утриманні життєвих сенсів позначається ситуація в країні, коли у педагогів виникають матеріальні труднощі, професія вчителя, вихователя стає непрестижною, а всі проблеми вирішують гроші. Однак в той же час проведене анкетування показало, що частина молодих педагогів (11%) і 40-42% педагогів зі стажем розглядають свою професійну діяльність як значущу складову в системі смисложиттєвих орієнтації і зберігають упевненість в тому, про що сказав Р. Різдвяний «. ..якщо залишиться жити земля - вищим гідністю людства стануть коли-небудь вчителя ».lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!