Сутність і структура педагогічної майстерності вихователя

Відео: Окружний конкурс педагогічної майстерності 10 квітня 2017 р Салехард!

Одним з найважливіших факторів і умов, що визначають ефективність і якість виховної роботи, є високий рівень педагогічної майстерності офіцера-вихователя. Проблема професійної майстерності педагога відноситься до тих питань педагогічної теорії і практики, які завжди входять в число вічно актуальних. Людська історія залишила нам безліч фактів, прикладів, ідей, що підтверджують цю констатацію. Це, в першу чергу, пов`язано з самим призначенням вихователя, його роллю в суспільстві, з його професійною діяльністю з передачі життєвого досвіду від покоління до покоління, з підготовкою людини до вирішення завдань сьогодення і майбутнього. Вихователь в значній мірі повинен бути фактором цього майбутнього, «а не тільки продуктом минулого і сьогодення».

У загальному плані проблему педагогічної майстерності можна розглядати з різних позицій.

По-перше, це проблема соціально-педагогічна, так як пов`язана з вирішенням завдань щодо виконання специфічного соціального замовлення. У нашому випадку вона визначається завданнями виховання громадянина Росії і збройного захисника її інтересів, що забезпечує безпеку особистості, суспільства і держави, патріота своєї Батьківщини.

По-друге, це проблема професійно-етична, пов`язана з виконанням військового обов`язку, з проявом честі, совісті, моральної відповідальності офіцера за результати виховання підлеглих, свого педагогічної праці, за свою діяльність.

По-третє, це проблема високого рівня професіоналізму в найскладнішому вигляді людської праці, пов`язана з проявом єдності діяльності і особистості офіцера-вихователя. Діалектика цього положення така, що майстерність вихователя формується в активній, цілеспрямованій діяльності, а носієм майстерності, які займаються виховною роботою, є особистість офіцера з необхідним "набором" якісних характеристик.

По-четверте, педагогічну майстерність - це проблема єдності теоретичного осмислення і засвоєння його сутності, структури, виховної діяльності з використанням конкретної педагогічної технології, високорозвинених педагогічних навичок і умінь, елективних виховних методів, засобів, прийомів педагогічної взаємодії, впливу і впливу.

По-п`яте, професійно-педагогічну майстерність офіцера-вихователя - це найважливіший соціально-педагогічний і особистісно-індивідуальний фактор і необхідне педагогічне умова ефективної діяльності тих, хто вчить, і тих, хто вчиться, служить, кого виховують.

По-шосте, проблема педагогічної майстерності вихователя - це проблема його загальної, професійної та педагогічної культури, її реальний компонент і найважливіший показник рівня професійно-культурного розвитку особистості педагога.

Зі сказаного випливає, що проблема педагогічної майстерності офіцера-вихователя інтегральна, а отже, і складна, що містить різні аспекти її пізнання і реалізації на практиці.

Педагогічна майстерність офіцера-вихователя можна визначити як синтез (або сплав) професійно-педагогічних знань, навичок і умінь, високорозвиненого педагогічного мислення, емоційно-вольових засобів виразності, який у взаємозв`язку з високорозвиненими якостями особистості вихователя дозволяє йому ефективно і якісно вирішувати виховні завдання.

У структурному відношенні педагогічну майстерність офіцера-вихователя є складне освіту. Його структура визначається характером професійної діяльності та включає в себе різні взаємопов`язані і взаємообумовлені компоненти.

Як випливає з визначення педагогічної майстерності, з аналізу різноманіття його прояви, найважливішим структурним компонентом його є знання. Це не тільки відноситься до виховного праці. У будь-якій області людської діяльності майстерність починається зі знання того предмета, яким людина займається.

Досвід і спеціально проведені дослідження показують, що майстерність офіцера-вихователя базується на всебічному знанні військової справи, істоти і тонкощів військового служби конкретного роду військ і виду Збройних Сил, конкретної військової спеціальності та посадових обов`язків, на глибоких знаннях того предмета, яким він займається.

У структурі педагогічної майстерності особливе місце займають психолого-педагогічні, професійно-етичні та правові знання. Перш за все це знання про сутність психіки людини і закономірності її прояву в умовах військової служби. Особливо важливі вихователю знання про особистості сучасного військовослужбовця, про його моральності, про його професійної спрямованості, мотиви діяльності, особливості характеру, здібностях і схильностях, про ті реальні психічні процеси, які складають мислення, почуття, волю військового людини, про психічні стани, що виявляються у військовослужбовця як в бойових умовах, так і в практичній діяльності в мирний час, в повсякденній діяльності. Ефективне виховний вплив офіцера на особовий склад підрозділу, частини немислимі без знання їм природи і суті психології військового колективу, тобто колективного та групової думки, що виявляються групових настроїв, системи сформованих взаємин, характеру можливих конфліктних ситуацій, колективних традицій, рівня авторитетності лідерів, командирів і інших соціально-психологічних явищ.

Психологічні знання органічно поєднуються і переплітаються з педагогічними знаннями: про сутність і закономірності виховного процесу, про зміст і взаємозв`язки навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки, про виховні можливості керівництва підлеглими, що проводяться з ними занять, про принципи, відповідно до яких здійснюється процес виховання, про методи, форми, засоби та прийоми виховного впливу. Важливе значення мають знання про способи і технології інтелектуального, професійно-етичного, військово-професійної, правового, естетичного, фізичного і т.д. розвитку військовослужбовців, про сутність та умови їх ефективного самовдосконалення шляхом самоосвіти і самовиховання, про педагогічних функціях офіцера і його професійної діяльності і багато інших.

Психолого-педагогічні знання є своєрідним компасом у практичній діяльності вихователя. Вони виступають основою педагогічного мислення, творчого підходу до вирішення виховних завдань, надають можливість офіцеру більш цілеспрямовано і ефективно вивчати військовослужбовців, виявляти особливості відхилень у поведінці у тих, хто проявляє недисциплінованість, порушує правові норми, статутні вимоги, визначати найбільш ефективні заходи, засоби, методи виховного впливу як на окремих воїнів, так і на колектив в цілому.

Однак високий рівень педагогічної майстерності офіцера-вихователя не обмежується тільки оволодінням певною сумою знань. На практиці зустрічаються факти, коли вихователь, маючи відповідну ерудицію, знання психології, педагогіки, права, статутів і т.д., не володіє необхідними педагогічними навичками і вміннями.

З усього різноманіття виховних навичок і умінь, що характеризують високий рівень педагогічної майстерності офіцера, можна виділити наступні: вміння вивчати кожного військовослужбовця і колектив в цілому, помічати ті зміни, які відбуваються в конкретному об`єкті виховного впливу-вміння швидко, об`єктивно аналізувати і оцінювати виховні ситуації- вміння грамотно, логічно, дохідливо роз`яснювати вимоги, що пред`являються сьогодні до особистості і діяльності військовослужбовця, переконувати в необхідності добросов естного виконання військового обов`язку, цілеспрямовано вселяти ті ідеї, які допомагають йому успішніше долати труднощі військової служби-вміння домагатися міцної і органічний зв`язок знань з практичними діями, формувати на цій основі необхідні професійно важливі якості-вміння встановлювати і постійно підтримувати контакт з підлеглими і своєчасно, педагогічно правильно впливати на поведінку військовослужбовців-вміння комплексно вирішувати виховні завдання, використовуючи для цього організаційні, змістовні , Методичні аспекти проведеної виховної роботи-вміння педагогічно грамотно, ефективно реалізовувати вимоги принципів виховної діяльності, методи, засоби та прийоми, поєднувати єдність слова і справи в інтересах ефективного виховного вліянія- вміння продуктивно застосовувати на практиці знання психології, педагогіки, етики, права та ін .- вміння об`єктивно, з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей оцінювати рівень вихованості підлеглих, їхні стосунки і дії, самокритично ставитися до результ Атамась своєї виховної діяльності і ін.

Кожне з перерахованих умінь містить в собі різні розумові, пізнавальні, практичні навички. Так, складне вміння аналізувати і оцінювати виховну ситуацію включає в себе такі навички, як своєчасно помічати нові явища і події в житті людини, в його поведінці і діях, порівнювати їх між собою, узагальнювати, виділяти основні тенденції в його поведінці, діях, робити грамотні педагогічні висновки, висновки про характер зміни виховних впливів і т.д. А складне вміння пред`являти високу вимогливість до військовослужбовця включає в себе навички, пов`язані з умінням постійно пред`являти вимогливість до всіх підлеглим, проявляючи тактовність і турботу про них і т.д.

Як уже зазначалося, педагогічна майстерність проявляється крізь призму особистості вихователя і разом з тим передбачає його вміння висловлювати і проявляти свої особистісні характеристики в інтересах досягнення виховних цілей. Особистісні якості офіцера-вихователя частинками входять в фундамент педагогічного впливу, в морально-бойовий вигляд військовослужбовця.



З історії відомо, яку велику роль особистості вихователя відводили в своїх працях і практичній діяльності видатні воєначальники, педагоги минулого. "Вихователь сам повинен бути вихований" - ці слова і сьогодні звучать актуально.

Серед усього різноманіття якісних характеристик офіцера як вихователя слід звернути увагу на базові загальнолюдські якості, такі як: високий патріотизм, любов до своєї Вітчизни, до праці, до людини взагалі. Сюди ж слід віднести відповідальне ставлення до виконання своїх обов`язків по забезпеченню безпеки особистості, суспільства і держави, збереженню і примноженню позитивних традицій і цілеспрямованому їх використання у виховній діяльності, гуманне ставлення до оточуючих і т.д.

Майстерність офіцера-вихователя як військової людини визначається і рівнем розвитку його військово-професійних якостей. Мова йде не тільки про майстерному володінні військовою справою, сучасною технікою, зброєю, а й про наявність у офіцера-вихователя таких якостей, як дисциплінованість, цілеспрямованість, рішучість, ініціативність, мужність, наполегливість, терпіння, самовладання і т.д.

Необхідною передумовою успіху у виховній роботі, в прояві педагогічної майстерності є духовно-моральні та професійно-етичні якості офіцера. Про необхідність мати «чисту душу», «чисті руки» у вихованні людини було сказано давно. Під цими образними виразами були сприйняті і сьогодні розуміються такі якісні характеристики, як чесність, порядність, правдивість, скромність, працьовитість, тактовність, гідна поведінка на службі і в побуті, сумлінне виконання свого громадянського і військового обов`язку, прояв совісності і високу моральну відповідальність за організацію і проведення виховної роботи, за її ефективність і результати. Дотримання вимог і норм педагогічної етики офіцера в житті і професійній діяльності вихователя є найважливішим педагогічним умовою і засобом виховання високоморальної особистості підлеглого.

Кожне педагогічно доцільна дія офіцера-вихователя в кінцевому рахунку являє собою той чи інший організаторський акт, який має суттєвий вплив на рішення виховних завдань. Тому важливим елементом педагогічної майстерності є організаторські якості: плановість, вміння приймати грамотні педагогічні рішення, своєчасно і чітко ставити цілі і завдання проведених виховних заходів, розпорядливість, вміння здійснювати контроль, правильно оцінювати і коректувати поведінку військовослужбовців і свої дії. Організаторські якості вихователя проявляються в ряді взаємопов`язаних діях: при організації всієї виховної роботи в підрозділі, частини-організації поведінки та діяльності підпорядкованих в процесі конкретного виховного заходу, в тому числі і організації їх пізнавальної діяльності, а також в особистій організованості офіцера як вихователя.

Як уже зазначалося, винятковий вплив на рівень педагогічної майстерності офіцера надає загальна, військово-професійна і педагогічна культура, що виявляється в культурі пізнавальної діяльності, культурі мислення й мови, культури почуттів, педагогічного спілкування, методичної культури і культурі зовнішнього вигляду, професійно-етичної культури, культурі поведінки.

Складаючи основу і фундамент особистості вихователя, зазначені особистісні характеристики багато в чому визначають розвиток і прояв специфічних якостей і властивостей офіцера як педагога, які прямо і опосередковано обумовлюють рівень його професіоналізму. До них слід віднести: любов до своєї праці по вихованню військовослужбовців, педагогічну спостережливість, педагогічне уяву, педагогічне мислення, особливі якості мови, душевну чуйність, вимогливість, педагогічний такт і ін. Коротко зупинимося на характеристиці деяких з перелічених специфічних педагогічних якостей.

Багаторічний аналіз практичної виховної діяльності дозволяє стверджувати, що майстрів педагогічної праці характеризує яскраво виражена схильність до виховної діяльності, високий інтерес до людини, його долі, безмежна любов до своєї професії. І це зрозуміло. Народне прислів`я говорить, що найпродуктивніший праця - це праця улюблений. Людина тоді творчо відноситься до своєї діяльності, коли любить свою професію, глибоко розуміє і цінує її користь, її необхідність. У таких випадках він відчуває внутрішню задоволеність в самому процесі праці, насолоджується ним, праця для нього стає основною формою прояву своїх здібностей і в цілому особистості.

Центральним компонентом педагогічної майстерності є розвинене педагогічне мислення, що обумовлює творчість при вирішенні виховних завдань. Вже зазначалося, що праця вихователя за своєю сутністю інтелектуальний. Він пов`язаний з рішенням різноманітних і численних педагогічних завдань, а кожна педагогічна задача - це складна, часто вкрай суперечлива ситуація, об`єктивно вимагає зміни свідомості, поведінки, дій вихованця. Різноманіття факторів, що впливають на виховний процес, постійна мінливість в поведінці, діях об`єкта виховання (в даному випадку військовослужбовця), складність його світу психічних явищ вимагають від офіцера-вихователя ясності і чіткості мислення, швидкості і гнучкості розуму, логічності, послідовності і самостійності розумової діяльності . Слова А.С. Макаренко про те, що «педагогіка - наука діалектична, абсолютно не допускає догми», обумовлені характером виховної діяльності офіцера, що зобов`язує його постійно розвивати діалектичне мислення. Педагогічне мислення вихователя виступає і складовим елементом його професійної майстерності, і найважливішою умовою більш ефективного і якісного вирішення виховних завдань. Воно спирається на розвинену педагогічну спостережливість, на своєрідну «психолого-педагогічну прозорливість» і творча уява, що є важливою основою педагогічного передбачення в поведінці і діях військовослужбовця, без якого неможливо педагогічна творчість у вихованні людини.

В єдності з педагогічним мисленням знаходиться мова офіцера-вихователя. Численні спостереження показують, що висока культура мови офіцера як педагога, її виразність, змістовність, емоційна забарвленість, логічність допомагають ефективніше впливати на свідомість, підсвідомість, почуття і навіть волю військовослужбовця, допомагають переконати, пояснити, довести, пояснити сутність висунутих вимог, виховних завдань, шляхи і умови їх вирішення. Для майстра професійного праці характерні висока культура мови, змістовність і гармонійна розвиненість у всіх її видах (усній, письмовій), високоморальну ставлення до слова: вірність цієї обіцянки, відповідальність висловлювань і вчинків, дотримання єдності слова і справи.

Важливим елементом педагогічної майстерності офіцера є педагогічна вимогливість. Як багатогранне, узагальнене якість вихователя і керівника, вона проявляється насамперед у постійному вимогливому, але справедливе ставлення його до службі, навчанні та статутного поведінки підлеглих, а також до самого себе. У вимогливості офіцера проявляється віра в людину, в його можливості, реальна допомога в розвитку здібностей військовослужбовців, турбота про виконання вимог законодавчих актів, що визначають статус і положення солдата, сержанта, прапорщика, офіцера.

Майстри педагогічної праці шанобливо, з батьківською любов`ю ставляться до своїх вихованців. Справа в тому, що сама професія вихователя гуманістична це знаходить свій вираз в духовній чуйності до людини, щирій повазі його особистої гідності. До професійної діяльності та офіцера-вихователя відносяться слова відомого педагога В.О. Сухомлинського про те, що «немає в світі більш гуманних професій, ніж професія лікаря і педагога. До останньої хвилини бореться лікар за життя людини ... Ця азбучна істина лікарської етики. Ми, вчителі, повинні розвивати, поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику, стверджувати гуманне початок у вихованні, як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя ».

Найбільш повно професійно-етична сторона діяльності вихователя виражається в педагогічному такті - складеному елементі професійної майстерності, педагогічної етики та педагогічної культури. Педагогічний такт, як і інші специфічні професійні якості вихователя, виступає і чинником, і умовою підвищення ефективності виховної діяльності. Це фактор морально-психологічного характеру, пов`язаний зі словом і культурою поведінки офіцера, його впливом і на розум, і на почуття, і на настрій військовослужбовців. Тактовність вихователя дозволяє доторкнутися до найскладнішого «механізму» людини - до її внутрішнього світу. Не випадково кажуть, що «такт - це грація розуму людини» і що «педагог без такту - людина без слуху».

Педагогічна техніка є також складовим і важливим елементом професійної педагогічної майстерності, за допомогою її офіцер вирішує численні навчально-виховні завдання. Педагогічна техніка охоплює всі сфери виховної діяльності офіцера і безпосередньо впливає на рішення будь-якої виховної завдання. Вона, наприклад, включає техніку виховного переконання, техніку навіювання, техніку пред`явлення вимог, техніку використання виховних можливостей засобів масової інформації і т.д.

Зі сказаного випливає, що розглянуті структурні елементи в їх єдності і взаємозумовленості складають інтегральне утворення особистості вихователя - професійно-педагогічна майстерність. Аналіз даного педагогічної освіти показує, що становлення вихователя як майстра виховання і навчання підлеглих - це не тільки засвоєння певної системи знань, оволодіння відповідними педагогічними навичками і вміннями. Це перш за все вдосконалення його особистості як вихователя, підвищення його професіоналізму. Тут позначається все: загальна та спеціальна підготовленість, досвід педагогічного спілкування з людьми, кругозір і ерудиція вихователя, його загальна і професійна культура, рівень духовно-моральної вихованості, педагогічної творчості, оптимізм, вольова цілеспрямованість, терпіння, найвища відповідальність і багато іншого.

Майстром-вихователем офіцер не народжується. Він таким стає в результаті наполегливої, цілеспрямованої роботи над собою, активної педагогічної діяльності, впливу того середовища, в якій він формувався, і тієї системи, де він виконує свої професійні обов`язки.



§ 2. Основні шляхи формування та вдосконалення педагогічної майстерності офіцера-вихователя



Педагогічна майстерність формується і вдосконалюється в процесі виховної діяльності і відображає той рівень професійної підготовленості, якого офіцер досяг. Тому змістовні структурні компоненти педагогічної майстерності, представлені і розглянуті раніше, загальні у всіх офіцерів-вихователів. І в той же час педагогічна майстерність завжди специфічно, індивідуально, так як обумовлено особливостями особистості конкретного офіцера-вихователя.

Процес формування і вдосконалення педагогічної майстерності офіцера є тривалим, внутрішньо суперечливим і обумовлений впливом численних факторів об`єктивного і суб`єктивного характеру. Основи цієї майстерності у будь-якого офіцера-вихователя як військового педагога закладаються в період підготовки його в військово-навчальному закладі, вдосконалюється воно в період його служби в військах, потім в період навчання у військовій академії або військовому університеті, але в першу чергу в процесі цілеспрямованої і систематичної роботи з самоосвіти і самовиховання. І це зрозуміло. Життя не стоїть на місці. Вона постійно висуває перед офіцером все нові і нові вимоги. І тільки той вихователь виявляється на висоті, який постійно прагне до самовдосконалення, розвиває свій професіоналізм.

Для кожного офіцера-вихователя характерний певний рівень розвитку і прояву педагогічної майстерності. Цей рівень залежить від змісту структури конкретної особистості, від того, в системі яких життєвих явищ, умов і взаємовідносин вона формувалася і складалася, від системи педагогічних впливів, які застосовувалися в процесі її формування. Знання індивідуальних відмінностей прояву педагогічної майстерності конкретного вихователя дозволяє визначити і найбільш елективні кошти, методи, прийоми виховного впливу. У практиці зустрічаються факти, коли у одного вихователя бракує необхідних професійних знань, у іншого занадто малий практичний досвід виховної діяльності, у третього - знання є, але він їх не вміє правильно використовувати, застосувати на практиці при вирішенні виховних завдань, у четвертого - сформувалася повне байдужість до долі іншої людини, до виховної діяльності взагалі, у п`ятого - спостерігається відсутність елементарної культури мовлення і т.д. і т.п. Глибоке знання індивідуальних особливостей офіцера, рівня його професійного розвитку та вміння враховувати індивідуальність прояву педагогічної майстерності - один з найважливіших шляхів роботи з формування і розвитку такої майстерності у будь-якого вихователя.

Виходячи зі структури майстерності офіцера як військового педагога, а також з аналізу практичної діяльності, одним із шляхів удосконалення педагогічної майстерності є систематичне і цілеспрямоване озброєння офіцерів системою необхідних знань з концептуальних проблем виховання: розуміння його сутності і ролі в розвитку особистості військового людини- озброєння сучасними знаннями в області психології, педагогіки, філософії, соціології, духовно-моральної сфери. Форм роботи в даній області багато. Це і організація різних лекторіїв, громадських університетів педагогічної майстерності, заняття по державно-громадської професійної підготовки, і цілеспрямоване використання різного виду нарад, семінарів, контрольних перевірок, узагальнення досвіду роботи офіцерів, і проведення науково-практичних конференції, семінарів, «круглих столів» за питань навчання і виховання, і спеціальна робота військових культурних центрів і т.д.

Серед шляхів формування та вдосконалення педагогічної майстерності офіцерів-вихователів слід виділити цілеспрямоване використання у виховній діяльності всього різноманіття методів і засобів, які обгрунтовані в педагогічній науці. Йдеться про метод переконання, навіювання, особистому прикладі, а також про стимулюючі засоби, пов`язаних з моральним і матеріальним заохоченням вихователя за високу якість і за ефективні результати виховної діяльності, з узагальненням і впровадженням в практику передового виховного досвіду. Давно відомо, наприклад, що у вихованні підлеглих величезну роль відіграє особистий приклад офіцера, командира, старшого начальника. Для майстрів педагогічної майстерності як раз і характерно те, що їх особистий приклад відповідає тим вимогам, які пред`являються до сучасного вихователю. Це проявляється в єдності слів і конкретних дій, в єдності позитивного особистого прикладу і високої вимогливості до своїх вихованців, в умілому поєднанні особистого прикладу з високою організованістю, в єдності знань з їх вмілим використанням на практиці. Ось чому важливо вивчати їхній досвід, переймати його і впроваджувати в практику виховної діяльності.

Формування та вдосконалення педагогічної майстерності вихователя має безпосередній зв`язок з високою організацією служби, навчального процесу, бойової та професійної підготовки, зі створенням необхідних умов для самостійної роботи офіцера над собою.

Ефективність вдосконалення педагогічної майстерності, підвищення професіоналізму, як вже було відмічено, багато в чому залежить від наявності або відсутності у офіцера-вихователя відповідної мотиваційної основи для самостійної роботи з самовдосконалення, набутих навичок і умінь займатися самим собою. Самостійна робота - неодмінна умова розвитку і вдосконалення людської особистості, збереження інтелекту і фізичних можливостей. З історії відомо, що всі великі люди стали такими тому, що вони постійно і цілеспрямовано працювали над собою, наполегливо займалися самовдосконаленням. Це підтверджується і численними фактами з життя російських офіцерів минулого і сьогодення.

Самостійна робота має два взаємопов`язаних і взаємообумовлених аспекти: а) самоосвіта офіцера шляхом самостійного накопичення знань про сутність і значення професійної майстерності, про шляхи і методи його формування і совершенствованія- б) придбання та накопичення досвіду вирішення виховних завдань, розвиток у себе необхідних професійних якостей шляхом самовиховання.

Самоосвіта як складова частина процесу самовдосконалення знайшло досить повне висвітлення на сторінках різних літературних джерел. Воно спрямоване на самостійне придбання системи знань в тій чи іншій сфері людської діяльності, постійне поповнення свого інформаційного багажу і ефективне використання накопичених знань в практичну, в нашому випадку виховну, діяльність, перетворення їх в конкретні навички та вміння, що дозволяють більш успішно вирішувати виховні завдання. Отримання необхідної інформації сьогодні полегшується за допомогою сучасних комп`ютерних технологій, і в першу чергу ІНТЕРНЕТУ. Важливо навчитися самостійно отримувати такого роду інформаційні знання.

Найбільш складною є інша частина процесу самовдосконалення - самовиховання.

Самовиховання передбачає цілеспрямовану активну діяльність офіцера, спрямовану на формування і розвиток у нього позитивних і усунення негативних якостей, звичок, стереотипів поведінки відповідно до усвідомленими соціальними і професійними потребами і метою життя. В даному випадку мова йде про якості, які входять в структуру педагогічної майстерності. Однією з умов ефективності самовиховання є вміння офіцера-вихователя аналізувати і об`єктивно оцінювати свою діяльність, власну поведінку, свої достоїнства і недоліки. Відсутність такого вміння нерідко призводить до того, що в офіцера розвивається надмірна вимогливість до вихованців, підлеглим і зникає вимогливість до себе. Тому самоаналіз і самооцінка своєї діяльності, своїх якісних характеристик істотно впливає на сам процес формування і розвитку педагогічної майстерності.

Процес самовиховання офіцера-вихователя включає в себе різні етапи: самопізнання, самосвідомість і самопланування роботи над собою-засвоєння і фактичне прийняття професійних вимог, принципів, норм, які визначають сутність педагогічної майстерності-вироблення програми і принципів роботи над собою-власну діяльність із самовдосконалення шляхом використання методів самоорганізації, самоаналізу, самозвіту, самопереконання, самонавіювання, самоупражненія, самопоощреніе, самоосуду, самокритики і д .- самоконтроль, саморегулювання і самокорректіровка своїх педагогічних дій і т.д.

Таким чином, самовдосконалення є потужним фактором і умовою розвитку особистості офіцера як педагога, формування і розвитку його професійно-педагогічної майстерності. У свою чергу, саме педагогічна майстерність офіцера виступає необхідним чинником підвищення ефективності і якості процесу виховання військовослужбовців.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність педагогічної майстерності офіцера-вихователя і його роль у вирішенні виховних завдань?

2. Яка структура педагогічної майстерності офіцера? Дайте характеристику основних структурних елементів педагогічної майстерності.

3. В чому полягає сутність соціально-особистісно-діяльнісного підходу в розумінні педагогічної майстерності?

4. Які основні шляхи та умови формування та вдосконалення педагогічної майстерності у офіцерів-вихователів?

5. Яка роль самовдосконалення офіцера в досягненні високого рівня педагогічного професіоналізму?lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!