Основні напрямки оптимізації процесу педагогічного становлення посадової особи як вихователя

Одним з головних напрямків оптимізації процесу педагогічного становлення посадових осіб частини (підрозділу) є підвищення рівня їх знань. Їм належить визначальна роль у розвитку особистості офіцера, формуванні його педагогічно важливих якостей. Знання є основою наукового підходу до виховання. На базі знань формуються необхідні професійні навички та вміння вихователя. Система знань офіцера складається з соціально-політичних, військово-професійних, психолого-педагогічних і загальнокультурних наукових даних.

Оволодіння знаннями в області виховання сприяє також проведення в частині (підрозділі) науково-теоретичних семінарів, лекцій і доповідей, інформування для посадових осіб та ін. Однак основним методом оволодіння цими знаннями є творча самостійна робота офіцера, без якої питання про зростання педагогічної майстерності не вирішити .

Однією з центральних і складних завдань становлення офіцера є перетворення його знань в практичний досвід, в стійкі навички і вміння. Вітчизняна педагогічна теорія при розробці проблеми методичної озброєності посадової особи як вихователя виходить з того, що це творчий процес, заснований на усвідомленні цілей, завдань і методів виховання, обліку конкретних умов його здійснення офіцерами. В ході формування методичних навичок і умінь розвиваються педагогічне мислення, творчі здібності посадової особи як вихователя.

Досвід показує, що офіцер має вже певний рівень розвитку методичних навичок і умінь, отриманий в процесі оволодіння спеціальністю у ВВНЗ. Але найчастіше це навички та вміння механічного копіювання прийомів у інших педагогів. Формування і розвиток методичних навичок і умінь педагога безпосередньо в училище, де він трудиться, має ряд позитивних моментів, що сприяють підвищенню ефективності виховної роботи.

Сказане свідчить про те, що в становленні посадової особи як вихователя важливе місце займає заволодіння ним певною сумою навичок і умінь педагогічної роботи. Провідна роль в цьому належить активної діяльності самого офіцера. Однак слід погодитися з твердженням про те, що основна причина невдач офіцера - відсутність турботи про його становленні як вихователя.

Узагальнення результатів аналізу існуючих систем роботи з офіцерами частин (підрозділів) по формуванню і розвитку у них методичних навичок і умінь вихователя показало, що в цих системах виділяються два основні методи:

а) активне включення в виховну роботу в частині (підрозділі) -

б) включення в виховну роботу з деякими обмеженнями.

Досвід переконує, що обидва названі методу застосовні. Все залежить від рівня педагогічної підготовки офіцера і конкретних умов роботи в частині (підрозділі). Але в будь-якому випадку чітко проглядається наступна тенденція: самостійність у вирішенні посильних виховних завдань сприяє методичного зростання офіцера.



Характерною в педагогічному становленні посадової особи як вихователя є діяльність командування, виховних структур і старших офіцерів частини. У частинах і підрозділах існує план: «Введення і становлення офіцера на посаді ...». У ньому передбачаються такі питання, як вивчення офіцером своїх службових обов`язків, складання іспитів з їх знання, аналіз стану дисципліни в частині, використання досвіду інших офіцерів. На весь цей час до офіцера прикріплюється досвідчений наставник. Як показує практика, така система ефективна.

Основними педагогічними умовами оптимізації педагогічного становлення посадової особи як вихователя є: забезпечення єдності теоретичної і практичної підготовки- нарощування комплексування і поліпшення узгодженості педагогічних воздействій- цілеспрямоване і систематичне озброєння посадової особи передовим досвідом виховання військовослужбовців і можливістю його творчого застосування-підвищення вимогливості до рівня підготовки і методичної озброєності офіцерами підвищення загальної культури д олжностних осіб.

Збагаченню посадової особи досвідом виховної роботи допомагають заходи, що проводяться як в масштабі частини, так і підрозділи: науково-методичні конференції, наукові повідомлення, обговорення нових книг, статей, виступи відомих педагогів-вихователів, вивчення методичних і військово-педагогічних збірників та ін. Спостереження свідчать, що багато хто з цих форм роботи поки націлена на демонстрацію передового досвіду, без активного їх засвоєння і застосування офіцерами.

Педагогічна практика вчить, що мотивація може успішно розвиватися, виховуватися. У офіцера на базі загальної мотивації можна розвинути і сприятливу мотивацію, націлену безпосередньо на об`єкт педагогічної діяльності (підлеглого). У передових військових колективах це робиться шляхом пропаганди досвіду кращих офіцерів-вихователів, роз`яснення суті і зростаючих вимог до виховної діяльності і офіцерам-вихователям, створення у військовому колективі доброзичливої і вимогливою морально-психологічної атмосфери, підвищення почуття відповідальності за результати своєї праці і т. Д .

Встановлено, що характер мотивів у посадової особи в процесі виховної діяльності змінюється. Так, у офіцера на самому початку його роботи мотиви, як правило, недостатньо співвідносяться з методичними навичками та вміннями, т. Е. Не спираються на останні. Відбувається таке тому, що після прибуття в війська вони у багатьох вихователів недостатньо розвинені. Це і є причиною того, що, приступаючи до самостійної виховної діяльності, офіцер відчуває значні труднощі внаслідок недостатнього досвіду, невмілість. У міру педагогічного становлення посадової особи змінюються і мотиви його виховної діяльності. Все більшого значення набувають позитивне ставлення до професії, любов до неї. Але тепер ці мотиви спираються вже на більш розвинені навички і вміння вихователя, т. Е. З`являється тверда мотиваційна опора.

Успішність процесу педагогічного становлення знаходиться в стійкій залежності від особистої активності посадової особи, його спрямованості до самовдосконалення.

Умови творчої роботи посадової особи із самовдосконалення виховних якостей - це всебічний і систематичний аналіз успіхів і недоліків у вихованні військовослужбовців, участь у виховній роботі всієї частини, науково обґрунтоване планування самоосвіти і самовиховання, інформованість про новітні досягнення спеціальної та психолого-педагогічної науки в галузі виховання.

Однією з умов успішного самовдосконалення посадових осіб виступає всебічний об`єктивний аналіз успіхів і недоліків своєї виховної діяльності. Дійсно, коли офіцер бачить істота прогалин в знаннях психолого-педагогічних питань, у розвитку професійних якостей, він проявляє велику спрямованість в самоосвіті і самовихованні. Разом з тим спостереження за виховною діяльністю посадових осіб показали, що деякі з них не завжди прагнуть до цього, не мають твердих навичок самооцінки результатів своєї виховної роботи.

Багато посадові особи, реалізуючи методичні поради по самоаналізу, намагалися застосувати їх у власній виховній практиці. Більшість офіцерів прагнуло зіставити заплановане з тим, що вийшло-знайти причини, що породили це несоответствіе- змінити ситуацію на краще при її повтореніі- проаналізувати свої невдачі, порівняти їх з аналогічними випадками в минулому або описом в літературі-знайти шляхи оптимального вирішення проблеми-визначити, що досягнуто позитивного і яким чином.

Встановлено, що якість виховної роботи посадових осіб доцільно оцінювати за трьома найважливішими критеріями: теоретичного, методичного та організаційного.

Однією з умов активізації самовдосконалення посадових осіб є всебічне науково обгрунтоване планування цієї роботи. Чітка і продумана, складена з урахуванням особливостей офіцера, програма самоосвіти і самовиховання виконує роль ідейного регулятора. Педагогічна практика свідчить про те, що необхідно планувати всебічну самостійну діяльність всіх офіцерів підрозділу. План ставить в жорсткі рамки кожного члена колективу. Останнім часом у педагогічній літературі питання самоосвіти і самовиховання посадових осіб все більш розглядаються в практичному плані, пропонуються приблизні програми.

Умовою творчої роботи із самовдосконалення офіцера є добра поінформованість його про новітні досягнення і перспективи розвитку спеціальної та психолого-педагогічної науки. Інформованість не означає просте безсистемне накопичення знань. Процес цей повинен бути плановим і цілеспрямованим. Важливо прагнути до того, щоб офіцер опановував ідеєю, загальним підходом тій чи іншій передовій методики, а не просто окремими способами, прийомами.

Передовий досвід показує, що інформованість посадової особи підвищується за допомогою організації їх самостійного читання спеціальної літератури, регулярних зустрічей з науковцями, відвідування педагогічних виставок, наукових установ, бібліотек, читання лекцій, регулярного огляду новинок літератури, періодичної преси, наукових повідомлень і т. Д.

Отже, педагогічне становлення посадової особи як вихователя - складний діалектично розвивається процес його професійного вдосконалення, який здійснюється в безпосередній педагогічної діяльності. Ефективність процесу педагогічного становлення підвищується при створенні в частині (підрозділі) роботи з посадовими особами, яка передбачає узгодженість, наступність і комплексність виховних заходів, роботи і самовдосконалення офіцера.



Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику педагогічного становлення посадової особи як вихователя.

2. Охарактеризуйте основні напрямки педагог9іческого становлення посадової особи.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!