Висновок

Як показало дослідження, якість психолого-педагогічної підготовки курсантів визначається поєднанням зовнішніх і внутрішніх факторів і умов.

До зовнішніх факторів належать: процеси гуманізації і демократизації держави і суспільства, диверсифікації освіти-впливу соціально-педагогічної середовища-інтеграція загального професійного і військової освіти.

До внутрішніх факторів належать: інтеграція історичного і сучасного досвіду військового воспітанія- освоєння інноваційних технологій навчання і воспітанія- управління педагогічним процессом- кадрове, навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення педагогічного процесу.

Якість організації та управління процесом психолого-педагогічної підготовки визначається особливостями військового вузу, системою заходів щодо реалізації нормативно-правових вимог, керівних документів, рівнем готовності командного і викладацького складу до реалізації цілей і завдань підготовки курсантів.

Метою психолого-педагогічної підготовки є досягнення військовослужбовцям, військовим колективом здатності витримувати психологічні, нервово-психічні та фізичні навантаження, формування стійких психологічних і професійно важливих якостей, знань і умінь навчати і виховувати підлеглих.

Основними завданнями психолого-педагогічної підготовки є:

- формування витривалості, стійкості, рішучості, готовності до перенесення трудностей-

- озброєння знаннями, вміннями організації процесу навчання і виховання особового складу-

- формування готовності до методичного управління педагогічним процессом-

- володіння діагностичними методиками, технологіями мотивації підлеглих до оволодіння військовою справою.

Найважливішим фактором досягнення ефективності процесу психолого-педагогічної підготовки курсантів є наявність відповідає сучасним вимогам моделі психологічного забезпечення навчального процесу.

Як показало дослідження, структура такої моделі повинна включати наступні основні елементи: систему цілей і завдань психологічного забезпечення-моніторинг соціально-психологічного стану особового складу, якості його підготовки- система заходів по мотивації курсантів до оволодіння психолого-педагогічними знаніямі- система заходів по адаптації курсантів до умовами військового вузу.

Додання військовому та військово-патріотичного виховання ролі системоутворюючого дозволяє визначити і конкретизувати стратегію організації процесу підготовки - навчання і виховання розгортається в руслі ідеї проектування освітнього процесу в контексті майбутньої професійної діяльності майбутніх офіцерів. Стосовно до випускника військового вузу це означає, що в своїй діяльності він зустрічається з педагогікою та психологією як складовою частиною.



Тому особливість організації психолого-педагогічної підготовки у військовому вузі також полягає і в тому, що курсант, перш ніж стати суб`єктом виховного процесу, в повному обсязі включений протягом усього періоду навчання у вузі в педагогічний процес як об`єкт виховання, спостерігає реальну виховну діяльність командирів , має можливість для її осмислення, аналізу, узагальнення.

Психолого-педагогічна підготовка курсантів, таким чином, - це форма інтеграції процесів навчання, виховання, соціалізації і розвитку особистості майбутнього командира.

Проектування процесу психолого-педагогічної підготовки включає: відбір змісту, його структурування, встановлення відсутніх внутрішніх і зовнішніх зв`язків, відбір і комбінування методів (прийомів), засобів, організаційних форм. Як показало дослідження, найбільш ефективними є активні методи і форми підготовки в ході теоретичного навчання педагогіки і психології, включення курсантів у практичну діяльність (виконання завдань, доручень), участь в роботі кураторів (наставництво) - спеціальні заходи по створенню сприятливого морально-психологічного клімату, по формуванню адаптаційної готовності до життєдіяльності військового вузу.

У дослідженні представлена система критеріїв, показників, ознак оцінки ступеня сформованості у курсантів професійно важливих якостей, оцінки якості проведеної індивідуальної виховної роботи, на основі яких здійснювалася дослідно-експериментальна робота, представлена методика її організації, етапи проведення відповідно до поставлених завдань та висунутою гіпотезою.

На першому етапі оцінювалася ефективність системи заходів, спрямованих на підвищення мотивації до оволодіння психолого-педагогічними знаннями, вміннями.

На другому етапі дослідної перевірки піддавався рівень знань курсантів з дисципліни «Військова педагогіка та психологія», найбільш значущих практичних умінь (організація і проведення з особовим складом занять, виховних заходів).

На третьому етапі встановлювалася ступінь активності участі курсантів в громадській роботі, обгрунтовувалася залежність якості підготовки від стану морально-психологічного клімату, рівня професійної спрямованості, ступеня адаптаційної готовності до навчання у вузі.

Для доказу останнього проводилося поетапне обстеження курсантів протягом п`яти років навчання.

Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження підтверджує ефективність реалізованої технології організації та управління процесом психолого-педагогічної підготовки і дозволяє зробити наступні висновки:

1. Відбір змісту психолого-педагогічної підготовки необхідно здійснювати з урахуванням інтеграційних процесів в системі загальної професійної і військової освіти на основі міждисциплінарного підходу, організації підготовки в контексті майбутньої професійної діяльності-

2. Процес підготовки буде більш оптимальним, якщо досягнення її цілей і завдань реалізується через активізацію самостійної роботи курсантів, більш раннього включення в педагогічну діяльність в якості суб`єктів виховання, практичного оволодіння діагностичними методікамі-

3. Методичне забезпечення процесу підготовки слід максимально орієнтувати на вирішення практичних завдань, на формування організаційно-педагогічних умінь. Ефективно, як показало дослідження, включення курсантів у підготовку методичних засобів.

4. Формування сприятливого морально-психологічного клімату у військових колективах - це завдання всіх учасників педагогічного процесу, в тому числі і самих курсантів, що вимагає їх відповідної підготовки, підвищення психолого-педагогічної компетентності командного і викладацького складу.

На основі отриманих результатів та висновків стає можливим запропонувати ряд рекомендацій для створення умов, що сприяють досягненню оптимальності процесу підготовки, підвищення її ефективності. Перш за все, важливо проявляти шанобливе ставлення до думки колективу і окремих військовослужбовців, тактовне поводження з підлеглими, облік їх індивідуальних особливостей, вміле стимулювання ініціативи, просування по службі на основі об`єктивної оцінки їх якостей, результатів служби, а також особиста активність і максимальна віддача - все це безпосередньо і позитивно впливає на соціально-психологічний клімат військового колективу.

Методи регулювання соціально-психологічних явищ відрізняються від тих, які широко використовуються для організації військової діяльності. Такі методи обмежують можливості наказного впливу, прямої вимоги, заборони.

Керівництво колективної психологією здійснюється двома основними способами. Сутність першого способу управління психологією військового колективу полягає в тому, щоб створити умови, при яких вона активно працює. Першочерговими з необхідних умов є довіра до педагогічним можливостям громадськості, доручення їй серйозних завдань, уважне ставлення до пропозицій активу, рішуча відмова від демонстрації показного демократизму.

Другим способом впливу на психологію підрозділу є коригування групових установок і позицій, налагодження, пом`якшення та зміцнення взаємовідносин між окремими воїнами і групами (категоріями), облагороджування традицій, підйом настрою і т.д. Одним з ефективних засобів корекції соціально-психологічних явищ у військовому колективі може стати активне соціально-психологічне навчання військовослужбовців, комплексним методом якого є соціально-психологічний тренінг (СПТ). Він відрізняється практичною спрямованістю, дозволяє в досить короткі терміни вирішити цілий комплекс завдань, пов`язаних не тільки з удосконаленням особистості воїна, а й з формуванням таких важливих характеристик підрозділів, як їх згуртованість, здоровий психологічний клімат, соціально-психологічна стійкість.

Основними методами роботи в СПТ є групова дискусія, рольова гра, психогімнастика, розбір конкретних ситуацій, ділова гра, психодіагностика, моделювання конкретних проблем учасників СПТ.

Для успішного використання командиром результатів СПТ в роботі з підлеглими йому слід зосередити зусилля на наступних напрямках: підвищення комунікативної активності військовослужбовців-досягнення ціннісно-орієнтаційної єдності членів колективу- розвиток взаєморозуміння військовослужбовців-формування у військово-службовців навичок емпатійного поведінки-корекція і розвиток навичок ефективної комунікації і взаємодії військовослужбовців.

Для того щоб успішно регулювати процеси розвитку і функціонування взаємин, командир зобов`язаний керуватися певними правилами.

Першим з них є використання сприятливого впливу на взаємини людей добре організованою, цікавою діяльності, залучає її учасників в змістовні ділові та особисті контакти, що зближує їх, що дозволяє глибше пізнати один одного і знайти привабливі риси.

Друге правило вимагає дбайливо зберігати здорові взаємозв`язку в уже сформованих відносинах, враховувати їх при розподілі завдань в групі виконавців, не розривати симпатії, чи не розтягувати вже сформовані групи.

Третє правило - справедливість начальника.

Командування підрозділом в повному розумінні слова - це керівництво колективного та індивідуального психологією, керівництво специфічне, що враховує всі тонкощі і складності закономірностей внутрішнього світу людини і міжособистісних відносин. І висока вимогливість, і демократизм у діяльності командира спираються на розуміння їм психологічних законів життя військового колективу, готовність рахуватися з ним.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!