Криза трьох років
Відео: Криза 3 років: як ми це пережили
Сутність кризи трьох років, як і будь-якої кризи, полягає у «вибуху» колишньої соціальної ситуації розвитку. Д. Б. Ельконін простежив етапи розвитку, що призвели до цього «вибуху» [12].Спочатку предметне дію дитини було «моє», але таке ж, яке виконував і дорослий. Потім дитина «побачив» за річчю людини, а за своїми діями - дії дорослого, що, зокрема, виражається в назві дитиною себе чужими іменами. Це в свою чергу тягне за собою виділення свого Я. Основне новоутворення - поява у дитини «Я сам», наслідком чого стає розпад колишньої соціальної ситуації «ми» [12]. Виникає криза трьох років, що супроводжується такими симптомами.
1. Симптом негативізму. Негативна реакція дитини на пропозиції дорослих. Однак ця ж прохання, висловлене іншою людиною (не включених) в конкретну ситуацію, легко дитиною виконується.
2. Упертість - реакція не на пропозицію, а на своє власне рішення.
3. Симптом знецінення. Діти починають улюблених мам, тат, бабусь називати лайливими словами.
Перераховані симптоми «обертаються» навколо виділення дитиною свого Я, з одного боку, і зміни соціальної ситуації - з іншого. Це криза соціальних відносин дитини з дорослими [12].
Прояв самостійності в усьому тому, в чому дитина дійсно може обійтися без допомоги дорослих, набуває характеру тенденції до самостоятельності- прагнення діяти незалежно від дорослих, без їх допомоги долати певні труднощі навіть у сфері, ще недоступною дитині. Це знаходить своє вираження в словах «я сам» і проявляється не тільки в відділенні себе від своїх дій, але і привело до відокремлення себе від дорослого [12].
Виникнення прагнення до самостійності означає одночасно поява нової форми бажань, безпосередньо не збігаються з бажанням дорослих, що, зокрема, підтверджується наполегливим «я хочу».
Тенденції до негайного здійснення дій з предметами в ранньому дитинстві пов`язані з розширюється активністю і нестримної дослідницькою діяльністю. Багаторазове розбіжність тенденцій до дії з реально проведеними дитиною діями призводить до виділення цих тенденцій, до перетворення їх у власні бажання дитини, що можуть не збігатися з бажаннями дорослого. Виникнення особистих (власних) бажань перебудовує дію, перетворюючи його в вольове. На цій основі відкривається можливість для підпорядкування бажань, а, отже, і боротьби між ними. Це ж стає передумовою для широкого розвитку в дошкільному віці творчих типів діяльності, в яких дитина йде від власного задуму до його реалізації [12].
На кордоні раннього дитинства і дошкільного віку симптоми упертості і негативізму, що виникають в поведінці дитини, показують, що відносини спільної діяльності суперечать один одному з новим рівнем його розвитку. Але гострота кризи виникає тільки тоді, коли дорослі, не помічаючи у дитини тенденцій до самостійного задоволення бажань, продовжують стримувати його самостійність, зберігають старий тип відносин спільної діяльності, обмежують активність дитини, його свободу. Якщо ж дорослі не противляться прояву самостійності дитини (звичайно, в певних межах), то труднощі або зовсім не виникають, або швидко долаються [12].
Л. І. Божович зазначала, що в період кризи трьох років наявність одночасно існуючих сильних, але протилежно спрямованих афективних тенденцій (робити згідно з власним бажанням і відповідати вимогам дорослих) створює у дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює його внутрішню психічну життя. Уже на цьому етапі розвитку протиріччя між «хочу» і «треба» ставить дитину перед необхідністю вибору, викликає протилежні емоційні переживання, створює амбівалентне ставлення до дорослих і * визначає суперечливість його поведінки [2].
Таким чином, роздвоєння, розщеплення особистості може мати своє джерело вже в кінці раннього дитинства, і ігнорування цього факту загрожує в наступних віках посиленням розриву між знанням норм і правил поведінки і безпосереднім бажанням їх виконувати. А це, в свою чергу, може в подальшому негативно позначитися на моральному розвитку дитини і гармонійний ському будові його особистості [2].
Отже, процес формування дитини раннього віку завершується виникненням центрального особистісного освіти у вигляді «системи Я». У цю систему входить не тільки деяке знання, а й ставлення до себе. Все подальше формування особистості як найтісніше пов`язані з розвитком самосвідомості, що має на кожному віковому етапі свої специфічні особливості [1].
Контрольні питання і завдання
1. У чому Д. Б. Ельконін та П. Я. Гальперін бачили принципова відмінність гарматних операцій у людини (на прикладі раннього віку) від вживання допоміжних засобів приматами? [3, 12].
2. У чому принципова відмінність, по Д. Б. Ельконін, формування предметних дій від формування функціональних і результативних? [12].
3. Яку роль відіграє активна мова дитини і процес співпраці з дорослим в оволодінні предметним дією? [5, 8, 12].
4. Простежте за книгою Н. А. Менчинська, в чому з`являється узагальнене знання про себе у дітей раннього віку. Проілюструйте це конкретними прикладами з книги [6].
5. У чому сутність внутрішніх конфліктів, що виникають у трирічної дитини? Як вони проявляються в емоційній сфері? [!, 2].
6. Як проявляється розвиток довільності в ранньому віці? [10].
7. Які засоби формування уяви дитини раннього віку в традиційних формах взаємодії «дитина - дорослий»? [9].
8. Дайте характеристику особистісних новоутворень, що виникають у дітей в період кризи трьох років [1,2, 4,12].
Дайте визначення наступних понять
gt; Ситуативно-ділова форма спілкування.
gt; Предметна діяльність.
gt; Розділений дію.
gt; Заміщення.
gt; Автономна мова.
gt; орієнтовні дії-
gt; Наочно-дієве мислення.
gt; Наочно-образне мислення.
gt; Знакова функція.
gt; Уявне дію.
gt; Система Я.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
