Умови становлення самооцінки студентів в період навчання у вузі

Відео: У МАЙБУТНЄ БЕЗ ІЛЮЗІЙ - Жак Фреско - Проект Венера

У численних психологічних дослідженнях, присвячених юнацького віку, найчастіше акцент робиться на питаннях розвитку самосвідомості і адекватної самооцінки, тому що саме цей вік є центральним періодом становлення світоглядної системи, деяких рис характеру і соціального інтелекту, Величезне значення мають ці питання, коли мова йде про студентів. Слово «студент» - латинського походження і означає «ретельно працюючий, займається», тобто опановує знаннями. Характерною рисою морального розвитку в юнацькому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало в повній мірі в старших класах - цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Разом з тим, фахівці в області вікової психології і фізіології відзначають, що здатність людини до свідомої регуляції своєї поведінки в 17 - 18 років розвинута не повною мірою. Це слід враховувати при побудові спільної діяльності в освітньому процесі. При цьому необхідно пам`ятати, що сам освітній процес є одним з головних факторів, що впливають на розвиток особистості. Процес формування особистості здійснюється в онтогенезі під впливом цілої низки факторів. Сформованість індивідуально - типологічних особливостей залежить як від природних задатків, так і від середовищних впливів. Студентський вік характеризується тим, що в цей період досягаються багато оптимум розвитку інтелектуальних і фізичних сил, а змінюється ставлення до самого себе забарвлює всі дії. Фізичні дані, що мають таке велике значення в підлітковому віці, не втрачають своєї актуальності, але як би відходять на другий план, і на перше місце стають розумові здібності, знання, вміння і навички.

Науковими дослідженнями виявлено: кожна людина свідомо чи сам того не усвідомлюючи, нерідко порівнює себе з оточуючими і в підсумку виробляє досить стійка думка про свій інтелект, зовнішність, здоров`я, тобто формує «набір самооцінок». Самооцінка - це усвідомлення власної ідентичності незалежно від мінливих умов середовища. У більшості людей проявляється тенденція оцінювати себе трохи вище середнього.

Це дозволяє зробити висновок, що людині властива потреба в досить високій самооцінці. Завищена самооцінка помітно виявляється у студентів в перебільшенні своїх розумових здібностей. Занижене оцінювання своїх здібностей негативно впливає готівку. Виникає почуття незадоволеності, створюється знижений фон настрою, закріплюється «комплекс неповноцінності». Стійка надмірно низька самооцінка спричиняє надмірну залежність від інших, несамостійність, спотворене сприйняття оточуючих. На формування самооцінки у студентів впливає безліч факторів: становище серед однолітків, ставлення педагогів і т. Д. Зіставляючи думки про себе оточуючих людей, людина формує самооцінку, причому спочатку він вчиться оцінювати інших, а потім вже себе. І лише в юнацькому віці формується вміння самоаналізу, самоспостереження і рефлексії, здатність аналізувати власні результати і, тим самим, оцінювати себе. Становлення особистості включає в себе забезпечує цілісність психологічного образу відносно стійкий образ «Я», тобто уявлення про самого себе. Психологи розглядають прийняття себе як основу того складного психологічного утворення, яке називається «Я-концепція». Самооцінка здійснюється шляхом порівнювання ідеального «Я» з реальним, але в цьому віці ідеальне «Я» ще всебічно не оцінено самою особистістю. Це об`єктивна суперечність в розвитку особистості молодої людини може викликати у нього внутрішню невпевненість в собі.

Юнацький вік, за Е. Еріксоном, будується навколо кризи ідентичності, що складається з серії соціальних і індивідуально - особистісних виборів, ідентифікацій і самовизначень. Якщо юнакові не вдається вирішити ці завдання, у нього формується неадекватна ідентичність. Все це дозволяє говорити про те, що даний період життя найбільш важливий для формування адекватної самооцінки. Але для цього повинні бути створені певні умови. Необхідно щоб освіту у ВНЗ було направлено на розвиток особистісної рефлексії і готувало студентів до вирішення проблем самовизначення. Треба намагатися підвищувати рівень самооцінки студентів для поліпшення працездатності, тому що завищена самооцінка і перебільшене почуття контролю над подіями можуть тлумачитися, як егоцентризм. Пам`ять має егоцентричну організацію: чим вище персональна значимість події або чим більше людина залучений в нього, тим легше це подія запам`ятати. Тому позитивні ілюзії щодо власної особистості студента можуть благотворно впливати як на пам`ять, так і на інші пізнавальні процеси. Все викладене дозволяє говорити про те, що створення позитивної атмосфери в освітньому процесі, сприяє формуванню адекватної самооцінки студентів і ефективному розвитку, прояву їх інтелектуальних здібностей [64].

В процесі перших трьох років навчання у вузі в більшості студентів втрачається особистісний сенс професійного навчання, що проявляється в незадоволеності своїм професійним вибором і небажання продовжувати професійний шлях педагога. Якщо на першому курсі 61,5% студентів задоволені своїм професійним вибором, то на другому курсі їх стає 46,8%, а на третьому - 33,3%. Якщо на першому курсі 69,2% студентів стверджують, що підуть працювати вчителем, то вже на другому курсі їх число скорочується до 25%.

Як показало наше дослідження, незадоволення професійним вибором і негативне ставлення до професії педагога пов`язані найчастіше з недостатнім знанням сутнісних особливостей педагогічної професії, перш за все з нерозумінням її мотиваційного потенціалу, тобто можливостей щодо задоволення базових потреб особистості: в спілкуванні, пізнанні, соціальному визнанні, самоповазі, самореалізації та творчості.



Сталий позитивне ставлення особистості студента до себе як суб`єкту майбутньої педагогічної діяльності виступає як критерій завершеності процесу його професійного самовизначення, а також є показником того, що професійне навчання має для нього особистісний сенс. Однак, як показало наше дослідження, позитивне ставлення до себе як до суб`єкта педагогічної діяльності характерно далеко не для всіх студентів старших курсів. Зокрема, якщо на першому курсі 66,6% студентів вважають, що зможуть стати хорошим педагогом, то на четвертому курсі - тільки 41,5%. Тільки 38,5% студентів п`ятого курсу вважають, що володіють якостями, необхідними для успішної роботи вчителя.

У дослідженні виявлена позитивна роль активної педагогічної практики у формуванні адекватного "образу професійного Я" майбутнього педагога. Після педагогічної практики думку більшості студентів про професії (58,4% на четвертому курсі і 54% - на п`ятому) і про себе як педагога (73,5% на четвертому курсі і 54,2% - на п`ятому) поліпшується, а оцінка своїх успіхів у професійному розвитку стає все більш об`єктивною.

Таким чином, в ході професійного навчання та підготовки до педагогічної діяльності уявлення про професію і про себе як майбутньому педагога поповнюються і розширюються, результатом цього є встановлення особистісного сенсу професійного навчання, яке відбувається у більшості студентів тільки на старших курсах. Як показало наше дослідження, на ефективність цього процесу робить позитивний вплив активне і систематичне професійне самопізнання, спрямоване на формування адекватного уявлення про себе як суб`єкта майбутньої педагогічної діяльності. Таким чином, професійна самосвідомість є неодмінною психологічним умовою ефективності процесу професійного становлення майбутнього педагога. [40 С. 55]

Однак виявлені в роботі негативні тенденції у формуванні професійної самосвідомості студента говорять про необхідність спеціальної роботи з управління цим процесом, надання студентам своєчасної допомоги у формуванні адекватного "образу професійного Я". Результатом цієї роботи буде формування активного суб`єкта професійного розвитку, здатного аналізувати свої життєві та професійні цілі, мотиви, можливості власної особистості і порівнювати їх з вимогами педагогічної діяльності. При організації такої роботи ми пропонуємо враховувати наступні практичні рекомендації.

необхідно:

- формувати позитивне ставлення студентів до майбутньої профессіі-

- розкривати сутнісні аспекти педагогічної діяльності, що відображають її мотиваційний потенціал, високу суспільну значімость-

- стимулювати пізнавальну активність студентів, спрямовану на усвідомлення психологічних особливостей власної особистості і діяльності-

- формувати у студентів усвідомлену потреба в постійному, систематичному самопізнанні, рефлексії та професійному развітіі-

- формувати у студентів перцептивно-рефлексивні і гностичні вміння і навички, що сприяють створенню адекватного "образу професійного Я" -

- використовувати різні форми психологічного тренінгу для позитивного розвитку і зміцнення Я-концепції майбутніх вчителів [12- С. 35].

Таким чином, в ході професійного навчання та підготовки до педагогічної діяльності уявлення про професію і про себе як майбутньому педагога поповнюються і розширюються, результатом цього є встановлення особистісного сенсу професійного навчання, яке відбувається у більшості студентів тільки на старших курсах. Як показало наше дослідження, на ефективність цього процесу робить позитивний вплив активне і систематичне професійне самопізнання, спрямоване на формування адекватного уявлення про себе як суб`єкта майбутньої педагогічної діяльності. Таким чином, професійна самосвідомість є неодмінною психологічним умовою ефективності процесу професійного становлення майбутнього педагога [40 С. 55].lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!