Зв`язок самооцінки з професійною спрямованістю студентів

Процес професійного самовизначення включає розвиток самосвідомості, формування системи ціннісних орієнтацій, моделювання свого майбутнього, побудова еталонів у вигляді ідеального образу професіонала. Особистісне самовизначення людини відбувається на основі освоєння суспільно вироблених уявлень про ідеали, норми поведінки та діяльності. В даний час соціальна орієнтація багато в чому визначає професійна самосвідомість людини, його професійне самовизначення і професійний вибір.

Специфічні моменти самосвідомості, формування Я-концепції, що включає образ «Я-професіонала», залежать від ступеня узгодженості ідеального і реального «образу-Я» та ідеального і реального образу професії. Співвідношення «Я-реального» і «Я-ідеального» визначає вимога людині до себе. Потреби в задоволенні власного «Я» (самоповагу, власної значущості та компетентності) повинна реалізуватися в самоствердженні і самовираженні людини в його прагненні проявити себе [11- С. 52].

Не тільки пізнання, а й здійснення себе формує самосвідомість людини, його «внутрішнє-Я», його мотивацію.

Здійснення себе в професії включає формування образу професії, особливо на етапі вибору сфери професійної діяльності [14- С. 32].

Образ майбутньої професії досить складне утворення, що включає емоційні і когнітивні компоненти. Відповідність емоційно-оцінних компонентів істотним змістовним компонентів професії робить вибір обгрунтованим і реальним. Для обгрунтованості професійного вибору необхідно також, щоб вимоги з боку професії відповідали можливостям людини.



В іншому випадку у самосвідомості людини накопичується негативний життєвий досвід, формуються своєрідні способи вирішення постають перед ним завдань - відхід від проблем, їх ігнорування і т.д.

Як відзначають дослідження (С. Є. Фескіной, Н. Л. Іванової, Н. В. Комусовой), розвиток професійної спрямованості студентів у ВНЗ визначається попередніми і більш ранніми формами вираження позитивного ставлення до професії і стоять за цим відношенням мотиви. Було виявлено, що провідними мотивами вступу до ВНЗ є захоплення навчальним предметом і інтересом до професії. А оскільки загальною кінцевою метою навчання у вищому навчальному закладі є професійна підготовка фахівців, то ставлення студентів до своєї майбутньої професії можна розглядати як форму і міру прийняття кінцевих цілей навчання. Найбільш узагальненою формою відношення людини до професії є професійна спрямованість (становлення), яка характеризується як інтерес до професії і схильність займатися нею. Н. В. Кузьміна виділяє такі властивості професійної спрямованості, як об`єктивність, специфічність, опірність, валентність, задоволеність, узагальненість, стійкість.

Навчальна мотивація складається з оцінки студентами різних аспектів навчального процесу, його змісту, форм, способів організації з точки зору їх особистих індивідуальних потреб і цілей, які можуть збігатися або не збігатися з цілями навчання [16- С. 36].

Як вже було зазначено, студентський вік припадає на період ранньої юності і зрілості. Це вік, коли завершується дозрівання особистості, складається світогляд, формуються ціннісні орієнтації, установки. По суті, це період, в якому здійснюється перехід від дитинства до початку дорослого життя, відповідного ступеня відповідальності, самостійності, здатності до активної участі в житті суспільства і в своєму особистому житті, до конструктивного вирішення різних проблем, професійного становлення. Юнацький вік, по Еріксону, будується навколо процесу ідентичності, що складається з серії соціальних, і індивідуально-особистісних виборів, ідентифікації, професійного становлення. І поряд з таким складним особистісним розвитком, велике місце займає саме професійне становлення студентів, яке здійснюється в рамках навчальної діяльності [27- С. 9]. Становлення майбутнього фахівця як висококваліфікованого фахівця, на думку В. А. Якуніна, Н. В. Нестерової, можливо лише при сформованому мотиваційно-ціннісному відношенні в його професійному становленні.

Важлива роль самооцінки в професійній діяльності негативно корелює з неадекватністю самооцінки і її нестійкістю. У дещо меншою мірою ця закономірність виражена у початківців, особливо в період професійної підготовки. У міру зростання професіоналізму на перший план виходить вміння професіонала на основі минулого досвіду оцінити свої можливості в тих чи інших умовах діяльності-роль же емоційного компонента знижується і актуалізується лише в екстремальних умовах [13- С. 46].

Самооцінка багато в чому визначає формування цілого ряду професійно важливих якостей. Так схильність до ризику часто породжується неадекватною самооцінкою. Але робота, що включає прийняття відповідальних рішень, теж багато в чому регулюється "ставленням до ризику". В екстремальних дослідженнях Кондрацького А.А. (Климов Е. А. Психологія професіонала. - М., 1996. - 400с.) Показано зв`язок ставлення до ризику з успішністю професійного навчання. У всіх випадках несприятливі крайні значення вираженості цієї властивості. Високі оцінки призводять до того, що діяльність професіонала детермінується потребами афективного плану-типова недооцінка вимог ситуації і переоцінка власних можливостей. Низькі оцінки пов`язані з боязню прийняття рішень, повільністю і пасивністю. В обох випадках порушено вірогідне прогнозування в діяльності. Результат - суттєве зниження загальної ефективності [40 С. 96].

Зовнішнє враження від професії, позитивні емоції виступають побудниками активності суб`єкта щодо даної діяльності. В умовах занурення студентів в навчально-професійну діяльність етапі формування професійної спрямованості включається когнітивний компонент, який утворюється інтеграцією уявлень про себе як особистості і професіонала. Зв`язок «образу - Я» і «образу професії» відображає специфіку професійної спрямованості. Образ майбутньої професійної діяльності визначається характером розвитку загальної та професійної самосвідомості особистості. Самосвідомість характеризується своїм продуктом - уявленням людини про себе. Я - концепцією (Wylie R, 1979), професійна самосвідомість виражає стійке уявлення особистості про себе як суб`єкта професійної діяльності та сформованої професійної Я-концепції. Образ професійної діяльності входить в поняття професійної Я-концепції і характеризується його вмістом. Професійну Я-концепцію розглядають як приватний вид Я- концепції (Ritzer, 2006- Pascarella, 1995, 2005), включену в картину розвитку особистості як професіонала. Вивчення професійної Я-концепції у вітчизняній психології розвивається з позицій психолого акмеологічного підходу (К. Абульханова- А.А. Бодалев- А.А. Деркач- Е.Ф. Зеер і ін.) В рамках професійного самосвідомості, що включає Я - розуміння, Я-ставлення, Я-поведінка. Поступово існуючі звичні програми пристосування в результаті накопичення студентами інформації про дану професію, вивченні характеру вимог, що пред`являються професією до особистості, оцінка наявних здібностей з необхідними для ефективної роботи в даній сфері замінюються на нову систему регулюючих механізмів, що відповідають новим умовам діяльності, що забезпечується, по думку М.С. Яницького, послідовною зміною стадій звикання і власне адаптації [199]. Залучення до професійного змісту перебудовує логіку розвитку професійної спрямованості студентів.

Пік інтенсивного особистісного розвитку збігається з процесом професійного самовизначення, в ході якого не тільки формується професійна спрямованість, але і розвивається "професійна Я-концепція" особистості. Вона включає такі складові частини: "Образ Я", "Образ професії" і "Образ Я в професії ". Своє конкретне вираження "професійна Я-концепція" знаходить в професійних наміри або плани учнів щодо вибору галузі, професії або спеціальності, функціональної придатності особистості (нахилів та здібностей) і мотиваційної сфери (обґрунтування вибору). У нашому дослідженні було припущено, що структура професійної спрямованості ширше і включає соціогенні потреби, ціннісні уявлення, мотивацію, інтереси, ідеали, готовність до вибору професії, наміри.

Таким чином, у міру зростання професіоналізму професійна самосвідомість змінюється. Воно розширюється за рахунок включення нових ознак розвиненої професії, що висуває нові вимоги до людини - профессіоналу- змінюються самі критерії оцінювання себе як професіонала. Розширення професійної самосвідомості виражається у зростанні числа ознак професійної діяльності, що відбиваються в свідомості фахівця, у подоланні стереотипів образу професіонала, в цілісному баченні себе в контексті усієї професійної діяльності.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!