Психологічні особливості студентського віку

Відео: 19 вебінар. Психологічні і фізіологічні особливості розвитку підлітків.

Студентський вік (юність) - завершальний етап соціалізації. Діяльність і рольова структура особистості на цьому етапі вже набувають ряд нових, дорослих якостей. Головна соціальна задача цього віку - вибір професії. Вибір професії та типу навчального закладу неминуче диференціює життєві шляхи дівчат і юнаків, з усіма наслідками, що випливають звідси соціально-психологічними наслідками. Розширюється діапазон громадсько-політичних ролей і пов`язаних з ними інтересів і відповідальності.

Період професійної підготовки (стадія адепта в термінології Е. А. Клімова) не має жорстко фіксованих вікових меж і може починатися як в підлітковому віці, так і в період ранньої або пізньої юності. Учнів профтехучилищ, середніх і вищих спеціальних навчальних закладів ріднить прихильність до професії у формі відповідної навчальної або самовоспітательной діяльності, орієнтація на певну професійну спільність і прилучення до неї на основі засвоєння специфічно професійних норм і вимог, професійного змісту обраної сфери трудової діяльності. Однак на попередніх вікових етапах становлення професійної спрямованості було продуктом різноманітних, але не професійних видів діяльності. Тепер вона включена в профпідготовку і визначає все інші види діяльності людини. До закінчення школи становлення професійної спрямованості виступає однією зі сторін розвитку особистості і індивідуальності, а в студентському віці професійна спрямованість є центральним, стрижневим, аспектом психічного розвитку

Дослідження В. І. степанського показують, що одними з важливих психологічних умов, що дозволяють повністю розкритися тим якостям студентів, які притаманні професіоналу, є включення юнаків і дівчат в середу професіоналізації [17]. Перехід людини до професійної підготовки, професійного навчання відкриває якісно новий етап у становленні його професійної спрямованості на основі перетворення особистості і індивідуальності.

Індивідуальність розглядається в психології як інтегральна форма душевно-духовного буття людини як унікальної самобутньої особистості, що реалізує себе у творчій діяльності [16]. «Людина як індивідуальність, - зазначає В. І. Слободчиков, - розкривається в самобутньому авторському« прочитанні »соціальних норм життя, у виробленні власного, суто індивідуального (унікального і неповторного) способу життя, свого світогляду, власного (« незагального ») особи, в проходженні голосу власної совісті »[13, С. 341]. Робота психолога, як зазначалося вище, дуже специфічна за своїм предмету індивідуальності іншої людини. Її специфічність полягає в тому, що сам психолог повинен виступати як індивідуальність, як людина, що має на неї повне право. Таким чином, індивідуалізація духовного життя студента на етапі навчання у вузі є постійний процес розсекречення власної самості, спрямованої на розуміння істинного, внутрішнього «Я» людини в світлі вищих смислів і вищих цінностей. Відповідно, щоб цінності стали надбанням душі студента, необхідно створити умови залучення його до цінностей професійної сфери, наповнюючи навчально-професійну діяльність різними подіями, що включають в себе системи смислів, які можуть служити орієнтирами для поточних цілей студентів, базою для постановки і здійснення пізнавальних, практичних і особистісних завдань.



Залучення до професійної сфери розглядається як необхідна підстава життєдіяльності, яке впорядковує буття студента, робить його осмисленим. При створенні умов моделювання професійних ситуацій, виконання професійної або адекватної їй соціальної діяльності відбувається розуміння сутності професії [66- 26- 47], формується образ професії [12], складається професійна самосвідомість і професійно важливі якості особистості [53- 11- 19], професійна придатність [70 10]. Виникають психологічні характеристики, близькі до характеристик професіонала [16].

Емоційна захопленість професією є основним механізмом професіоналізації на початковому етапі навчання у вузі. Позитивне ставлення до професії буде полягати в тому, що в емоційно привабливою професійної діяльності може бути реалізований ряд потреб суб`єкта, соціальних, економічних, особистісних, які сприяють становленню виконання даної діяльності вмотивованою, в результаті чого професійна спрямованість буде більш стійкою.

Емоційний компонент професійної спрямованості буде мати стійкий характер за умови спостереження студентами за діяльністю професіоналів, яких на етапі навчання представляють викладачі вузу. Професійна діяльність повинна відповідати ряду вимог: вона повинна бути доступна для спостереження, мати виражений емоційний характер, щоб торкнутися почуття студента і стати соціально-значущої, привабливою, престижної для нього. Саме в студентському віці позитивні емоції, що виникають при включенні в середу професіоналізації, набувають особливого значення для творчого і відповідального здійснення студентами навчально професійної і далі власне професійної діяльності, для максимальної соціальної віддачі фахівців з вищою освітою [14]. В даний віковий період професійна спрямованість виступає як новоутворення і формується в особливій, що не властивою студентам раніше, діяльності [13]. Вперше навчально-професійна або трудова діяльність, або те й інша разом, стають провідним типом діяльності, в рамках якої і формується усвідомлення себе в професії (когнітивний компонент), яке дозволяє студенту перейти на новий соціальний рівень, спрямований на розвиток себе в професії [32 ].

Серед важливих перетворень мотиваційно-потребностного компонента виділяється така тенденція, як підвищення ролі внутрішньої мотивації, тобто посилюється спонукання до самореалізації і формується особистісне ставлення до професії. Відбувається усвідомлення труднощів, пов`язаних не тільки з навчанням у вузі, а й зі специфікою реалізації в майбутньому професійних функцій. У міру засвоєння знань, формування досвіду в професії зовнішні цілі навчання інтеріорізіруются і все більше збігаються з особистими цілями. Таке перетворення мотиваційної сфери надає майбутньому професіоналові автономію в сфері професійного зростання, незалежність від супутніх факторів у професійному розвитку і можливість об`єктивно оцінювати умови своєї діяльності, власні успіхи з її освоєння. З розвитком мотиваційно-потребностного компонента професійна спрямованість починає носити більш стійкий характер. Відбуваються глибокі зміни значущих смислових утворень, що обумовлюють проникнення в професійні проблеми [19]. Поступово ставлення до професії починає формуватися під впливом умов, що випливають із самої трудової діяльності, її специфіки, в професійний контекст включаються особистісні цілі і цінності.

Змінюється ієрархія мотивів, відбувається вирішення питання, що складається у встановленні співвідношення суспільної значимості і особистісного сенсу праці. Виникає взаємозв`язок між особистими і суспільними мотивами до праці, що викликає у студента прагнення розглядати професійну діяльність як засіб самореалізації. Період професійної підготовки у вищому навчальному закладі пов`язаний з наростанням тенденції до індивідуалізації в усіх компонентах професійної спрямованості, оскільки закладається професійно-психологічний тип на основі розвитку самосвідомості і якостей, важливих для професіонала. Підсумком розвитку професійної спрямованості виступає осмислення своєї майбутньої професії і себе в ній, виникнення певного ставлення до своєї праці, а також готовності до активної самостійної діяльності в професійній сфері і прагнення до вдосконалення в ній. За професійним спрямуванням належить провідна роль у формуванні професіоналізму.

Теоретичний аналіз літератури дозволив нам виділити особливості становлення професійної спрямованості студентів на різних етапах навчання у вузі. На початковому етапі навчання у ВНЗ емоційно - чуттєві переживання і відносини є значимими складовими таких психічних феноменів як образи «професії» і «Я-професіонала». Під чином професії ми розуміємо уявлення людини про обрану професію і його ставлення до неї. «Образ Я-професіонала» знання про своє професійно-функціональному стані в даний момент, своє місце в системі міжособистісних відносин, своїх можливостях і обмеженнях. Емоційний компонент спрямованості наповнює ці образи чуттєвим змістом, а когнітивний і поведінковий компоненти - раціональним. Образи професії і Я-професіонала є однією з особливостей становлення професійної спрямованості, орієнтуючи суб`єкта професіоналізації в просторі професійного самовизначення.

В процесі подальшого навчання професійна спрямованість особистості наповнюється раціональним змістом, когнітивні структури психіки відповідають за реалізацію особистих цільових програм професійного розвитку. Цілі навчально-професійної діяльності - це усвідомлені і свідомо прийняті як бажані, образи професії і Я-професіонала, що виступають в якості проміжних або кінцевих результатів професіоналізації. Цілі професійної та навчально - професійної діяльності різноманітні і можуть бути проміжними і кінцевими, легкодостіжімие і важкодосяжним, але усвідомлені цілі, як правило, виражаються у вигляді концептуального проекту майбутнього в професійній сфері особистості. Здатність суб`єкта професіоналізації до цілепокладання є особливістю становлення професійної спрямованості на рівні перспективно - цільового та мотиваційно - потребностного компонентів.

Таким чином, на заключному етапі навчання студентів простежується тенденція формування смислових утворень, пов`язаних з професійною діяльністю і тим, що з нею пов`язане. За ступенем впливу на стійкість суб`єктивного ставлення до професії, виділяють наступні смислові освіти: особистісний сенс, смислове установку, особистісну цінність.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!