Вступ
Актуальність.Поняття «спрямованість особистості», введене в науковий обіг C. Л. Рубінштейном, отримало свій розвиток, перш за все, у виділенні різних видів спрямованості. Зокрема, в психологічній літературі представлені і описані особистісна, коллективистская, ділова (Б. Басс, В. Смекал і М. Кучер, М.С. Неймарк), гуманістична, егоїстична, депресивна, суїцидальна (Д. І. Фельдштейн, І. Д. Єгоричєва) спрямованості.
Особливе місце відводиться дослідженню професійної спрямованості особистості (Ф. Н. Гоноболін, Є. А. Климов, Н. В. Кузьміна, Н. В. Комусова).
Професійна спрямованість розуміється, перш за все, як сукупність мотиваційних утворень (інтересів, потреб, нахилів, прагнень і ін.), Пов`язаних з професійною діяльністю людини впливають, зокрема, на вибір професії, прагнення працювати по ній і задоволеність професійною діяльністю. Професійна спрямованість являє собою інтегральне утворення і характеризується предметом професійної спрямованості, в якості якого виступає бажана професія (вид діяльності) - видами мотивів професійної діяльності-силою (рівнем) спрямованості, що виявляється в ступені вираженості прагнення до оволодіння професією і роботі по ній-знаком зреалізований в задовільності людини своєю професією.
Значна роль досліджень в галузі професійної підготовки фахівців психологічного профілю визначається затребуваністю послуг психологів в різних сферах суспільного життя, збільшенням кількості вузів, які готують фахівців даного профілю, і перетворенням професії психолога в масову. Потреба практики в висококваліфікованих фахівцях ставить перед вищою школою завдання пошуку ефективних шляхів забезпечення якісної професійної підготовки психологів. Масова підготовка фахівців психологічного профілю без сформованої професійної спрямованості призводить до того, що відсоток вступників на психологічні факультети відрізняється від відсотка працюючих за фахом.
Дослідження самооцінки передбачає розкриття специфіки самосвідомості як особливого процесу людської психіки спрямованого на саморегулювання особистістю своїх дій у сфері поведінки діяльності на основі самопізнання і емоційно - ціннісного ставлення до себе.
Особливий внесок у вивчення даної проблеми було внесено Б. Г. Ананьєва, А. Н. Леонтьєвим, C. Л. Рубінштейном, І. С. Коном, BC Мерлін та ін. На думку цих вчених, в психологічній життя особистості, в її структурі самосвідомість поруч із свідомістю є необхідною умовою цінності і наступності формування внутрішнього світу.
У численних психологічних дослідженнях, присвячених студентському віку, найчастіше акцент робиться на питаннях розвитку самосвідомості і адекватної самооцінки, тому що саме цей вік є центральним періодом становлення світоглядної системи, деяких рис характеру і соціального інтелекту. Характерною рисою морального розвитку в студентському віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало в повній мірі в старших класах - цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою.
Самооцінку відносять до центрального утворення особистості, до її ядра як вітчизняні, так і зарубіжні психологи. Самооцінка в значній мірі визначає соціальну адаптацію особистості, є регулятором поведінки і діяльності.
Самооцінка виконує регуляторну та захисну функції, впливаючи на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її взаємини з іншими людьми. Також самооцінка відіграє важливу роль в становленні професіонала.
Об`єкт дослідження: професійна спрямованість.
Предмет дослідження: психологічна характеристика самооцінки в студентському віці.
Мета дослідження: виявлення взаємозв`язку професійної спрямованості з самооцінкою студентів-психологів.
У відповідності з об`єктом, предметом, метою та гіпотезою в ході дослідження вирішувалися такі завдання:
Завдання дослідження:
1. Провести теоретичний аналіз професійної спрямованості та самооцінки в студентському віці.
2. Підібрати діагностичний інструментарій з проблеми дослідження.
3. Організувати та провести експериментальне дослідження з виявлення взаємозв`язку професійної спрямованості з самооцінкою студентів.
Гіпотеза дослідження: Ми припускаємо, що існує певний характер взаємозв`язку між професійною спрямованістю і самооцінкою студентів.
Методологічна основа дослідження: Поняття «спрямованість особистості», введене в науковий обіг C. Л. Рубінштейном, отримало свій розвиток, перш за все, у виділенні різних видів спрямованості. Зокрема в психологічній літературі представлені і описані особистісна, коллективистская, ділова (Б. Басс, В. Смекал і М. Кучер, М. С. Неймарк), гуманістична, егоїстична, депресивна, суїцидальна (Д. І. Фельдштейн, І. Д . Єгоричєва) спрямованості.
Особливе місце відводиться дослідженню професійної спрямованості особистості (Ф. Н. Гоноболін, Є. А. Климов, Н. В. Кузьміна, Н. В. Комусова). Особливий внесок у вивчення самооцінки був внесений Б. Г. Ананьєва, А. Н. Леонтьєвим, С. Л. Рубінштейном, І. С. Коном, BC Мерлін та ін. На думку цих вчених, в психологічній життя особистості, в її структурі самосвідомість поряд зі свідомістю є необхідною умовою цінності і наступності формування внутрішнього світу.
Методи дослідження: Теоретичні методи, що включають вивчення та аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження, узагальнення, порівняння та сістематізацію- емпіричні, що включають тестування опрос- інтерпретаціонно- описові кількісні методи (кореляційний аналіз).
Методики дослідження:
1. «Тест-опитувальник для визначення рівня професійної спрямованості особистості» - Т. Д. Дубовицька
2. Тест-опитувальник «Ваша самооцінка» Б. І. Додонов
Практична значимість дослідження: виражається в тому, що отримані експериментальні дані, виявлені шляхом аналізу взаємозв`язку професійної спрямованості та самооцінки студентів, можуть бути використані в роботі викладачів навчальних закладів, що сприяє створенню умов навчально-професійної діяльності, а також розвитку професійної спрямованості та формуванню у студентів позитивного ставлення до себе як до професіонала.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
