Співвідношення понять професійна спрямованість, професійне самовизначення і професійна придатність особистості

Формування професійної придатності, становлення професіонала нерозривно пов`язане з самовизначенням особистості, тобто з самореалізацією, самоствердженням, самовдосконаленням, самопізнанням. Цей процес обумовлений проявами внутрішніх ресурсів, сил, установок на шляху професійного становлення особистості та її розвитку. Самовизначення особистості - це свідомий акт виявлення та утвердження власної позиції в проблемних ситуаціях.

На думку Н. С. Пряжнікова, професійним самовизначенням є самостійне і усвідомлене знаходження смислів виконуваної роботи і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичної (соціально-економічної) ситуації [42- С. 182].

Ключем до розуміння феномену самовизначення є внутрішня обумовленість активності людини, через яку переломлюються зовнішні впливи. І в цьому плані самовизначення особистості постає як самодетерминация, саморегуляція [29- С. 182]. Саме активне самовизначення, що виражається в реальних діях, веде до формування і розвитку тих внутрішніх умов, які створюють можливість подальшого самовизначення. К. А. Абульханова-Славська [3- С. 182] акцентує увагу на самовизначенні як активної діяльності по перетворенню власного життя і зовнішньої дійсності.

Традиційно проблема самовизначення особистості розглядається у віковій психології при аналізі особливостей підліткового і юнацького віку. Активне розмірковування про сенс життя, пошуку свого шляху в житті і кінцевих цінностей існування в цьому віці, - інакше кажучи, пошук сенсу або ціннісно-смисловий аспект самовизначення відбивається в багатьох дослідженнях [42- С. 182].

Самовизначення особистості і, зокрема, формування образу «Я» - професіонал »відображає процес її ідентифікації (ототожнення), який відповідно до концепції В. В. Столина [51- С. 184] про самосвідомість, проявляється в:

а) виявленні і переживанні подібності з іншою особою ( «моделлю»),

б) переживанні емоцій у зв`язку з поведінкою «моделі» в різних ситуаціях,

в) прагнення до володіння притаманними «моделі» якостям,

г) засвоєнні і відтворенні поведінки і установок «моделі».



В даному плані процес ідентифікації може з`явитися одним з механізмів особистісного і професійного самовизначення.

Самовизначення розглядається і з позицій вибору в проблемній ситуації і в цьому плані воно може виступати або як природний процес ціннісно-смисловий і особистісної перебудови розвитку на етапах онтогенезу, або як штучно організований процес вибору або зміни професії, зміни характеру праці та т.п. В останньому випадку наявний у професіонала досвід і норми праці приходять в протиріччя з новими умовами.

Таким чином, професійне самовизначення особистості знаходиться в причинно-наслідкових відносинах з професійним розвитком особистості, процесом становлення професіонала. Воно є особистісним механізмом прояву і формування професійної придатності. У свою чергу, професійне самовизначення детермінується, регулюється і проявляється у вигляді різних функцій, які відображають співвідношення конкретної особистості з різними сторонами внутрішнього світу і навколишньої дійсності. У зв`язку з цим вивчення і врахування особливостей професійного самовизначення особистості сприяє розумінню Процесів регуляції формування професійної придатності та становлення професіонала, а також ефективного їх використання в системі професіоналізації особистості.

Отже, результати теоретико-експериментальних досліджень свідчать про те, що проблема формування професійної придатності та становлення професіонала пов`язана з особливостями процесів професіоналізації суб`єкта праці і закономірностями психічного розвитку особистості. Оцінка і формування профпридатності в сучасних умовах суспільного розвитку стає процедурою динамічної, необхідної для застосування на різних етапах професійного шляху і, отже, вікового розвитку. Це положення обумовлюється зростаючою роллю індивідуально значущих соціальних, економічних і професійних ситуацій, часом проблемного і кризового характеру.

Професіоналізація особистості в феноменологічному і результативному (еффектівностном) плані взаємозалежна з особливостями її психічного розвитку. Обидва ці процесу обумовлюються як сукупністю зовнішніх активаційних впливів соціальних, професійних, екологічних та інших факторів життя та діяльності, так і впливом внутрішніх, суб`єктивних характеристик особистості (розвиток здібностей, формування самовизначення, вплив функціональних станів і т.п.).

Ідеї профессіогенетіческого підходу в вивченні та вдосконаленні трудової діяльності на основі уявлень про психічні механізми регуляції процесу становлення професіонала отримали розвиток і практичне обґрунтування в цілому ряді робіт, короткий огляд яких представлений в [6- С. 661-668]. Професійна придатність як категорія системи «людина-професія» Людство в своєму розвитку, в прагненні створити кращі умови для свого існування здатне, перш за все, вирішити завдання технічного прогресу і в значно менше ступеня - соціального благополуччя. Що ж стосується біологічного і, зокрема, психологічного вдосконалення людини, то темпи цього процесу істотно нижче, і успіх його адаптації до світу, що розвивається в значній мірі обумовлюється як вивченням і урахуванням його можливостей жити і працювати в цьому світі, так і створенням системи його соціальної і технічного захисту і підтримки. Неважко зрозуміти, що реалізація цього завдання вимагає не тільки мобілізації значних ресурсів суспільства, а й тривалого часу.

Конкретній людині доводиться в дуже короткий проміжок часу приймати рішення щодо вибору професійного шляху в ситуації, коли конкретні види діяльності, їх особливості пред`являють часом підвищені вимоги до рівня підготовленості (загальної і спеціальної), станом здоров`я, функціональним (психічним, фізіологічним і ін.) Можливостям людини. До деяких з цих вимог можна пристосуватися з часом (якщо воно є) або за допомогою спеціальної системи підготовки та адаптації. Інші з них стають непереборною перешкодою для деяких людей на шляху освоєння професії.

Саме тому процес вибору професії, визначення професійного шляху, професійного становлення та експертизи успішності засвоєння і реалізації трудової діяльності передбачає необхідність, з одного боку, оцінки рівня відповідності людини вимогам професії, з іншого боку - активного формування і підготовки його як фахівця [6- С. 10].

Отже, оскільки професійна придатність є властивість суб`єкта діяльності, остільки вона, як і інші його властивості (працездатність, професійна і функціональна надійність і ін.), Формується в процесі діяльності. Однак навряд чи можна заперечувати необхідність вивчення і визначення передумов самої професійної придатності, тобто її психологічних, фізіологічних, медичних та інших факторів, що дозволяє в кожному конкретному випадку намічати прогноз і шляхи досягнення її необхідного рівня.

Тут доречно звернути увагу на висловлювання Е.А. Климова про те, що «вираз" профпридатність "- умовно: якщо прийняти готівкові умови і засоби праці і особливості людини за чимось незмінним, то можна розглядати людей як більш і менш придатних для даної роботи" тут і зараз ". Іншими словами, властивість придатності може підписуватися людині лише як ситуативне - властиве, строго кажучи, не йому, а системі "суб`єкт - об`єкт" ... Що стосується людини, то придатність його формується в самій діяльності, так що до включення в активну діяльність відповідного роду і бути не може очікуваної придатності в цілому і "готовому" вигляді »[21, с. 107]. Звідси випливає підтвердження раніше обгрунтованого положенню, що професійна придатність є властивість як системи «суб`єкт-об`єкт», так і «об`єкта», коли в ньому (тобто в діяльності - її засоби, зміст і т. Д.) Враховуються і відображаються особливості « людського ланки »системи і властивість« суб`єкта », коли його формування здійснюється відповідно до вимог« об`єкта ». Властивість придатності до конкретної професії досить динамічно в зв`язку з постійним розвитком як самої діяльності, так і особистості професіонала. Професійний шлях суб`єкта пов`язаний з періодичним і частковою зміною вимог діяльності на увазі зміни або вдосконалення її коштів, постановкою нових трудових завдань, появою екстремальних умов, порушень в організації діяльності і т. П. Для формування професійної придатності, усвідомлення шляхів, способів і критеріїв досягнення найвищих рубежів в цьому процесі важливим є уявлення про самовизначення в контексті вивчення самосвідомості, самопізнання і «Я-концепції». В даному випадку в основу інтерпретації самовизначення ставиться знання і розуміння себе, оточуючих умов, які виступають Kaic когнітивна сутність діяльності і пошуку сенсу існування, тобто самовизначення в контексті самосвідомості - це, перш за все, усвідомлення своїх властивостей, можливостей в побудові і реалізації життєвих ( професійних) смислів і планів. Як відзначають В. Ф. Сафін і Г. П. Ников, самовизначається особистість - це суб`єкт, що усвідомив, чого він хоче (свої цілі, життєві плани, ідеали), що він є (свої особистісні і фізичні властивості), що він може ( свої можливості, схильності), чого від нього чекають колектив, суспільство [50 С. 65-73]

Таким чином, проведений аналіз різних підходів до вивчення професійного та особистісного самовизначення і його ролі в формуванні і прояві професійної придатності суб`єкта діяльності дозволяє зробити ряд висновків.

По-перше, самовизначення є процес і результат смислових і ціннісних орієнтацій особистості, її життєвих позицій і установок і критеріїв особистого ставлення до подій і явищ життя, стратегій поведінки в типових та кризових ситуаціях і т. П.

По-друге, самовизначення виступає в якості механізму детермінації поведінки, і в цьому відношенні його слід розглядати як регулятор трудової активності людини, рівня трудових досягнень і, отже, ступеня професійної придатності.

По-третє, з позицій реалізації такої функції самовизначення особистості, як пошук сенсу, можна говорити про його роль у формуванні почуття необхідності, задоволеності (незадоволеності) процесом і результатом професійної діяльності, почуття (і ступеня) критичності у своєму ставленні до конкретного трудового процесу, що, в свою чергу, відображає рівень професіоналізації особистості.

По-четверте, самовизначення виступає в якості механізму подібної регуляції процесу становлення професіонала на основі формування і зіставлення уявлень про себе як професіонала і професіонала-ідеалі - чим адекватніше в дійсності ці образи і активніше поведінку з метою досягнення еталону, тим сприятливіший прогноз високої придатності. І, нарешті, функція самовизначення по інтеграції різноманітних форм трудової активності, будучи фактором професійного розвитку особистості, також обумовлює процес формування професійної придатності суб`єкта діяльності.

Професійна придатність до освоєння і практичної реалізації діяльності залежить від ступеня розвитку, особливостей прояву і диференціальних характеристик різноманітних особистісних властивостей і якостей людини. Однак, незважаючи на помітне розходження в отриманні комплексів професійно важливих якостей в різних видах діяльності, існує ряд особистісних якостей, професійно значущих практично для будь-якої професії, і їх формування, розвиток і прояв пов`язані з будь-яким видом діяльності. Маються на увазі такі якості, як відповідальність, самоконтроль, емоційна стійкість, тривожність і інші.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!