Два способи життя (по с. Л. Рубінштейну) - дві моделі професійної життєдіяльності людини в сучасному світі

Положення теорії С. Л. Рубінштейна є методологічним регулятивом сучасних наукових досліджень в різних областях психологічного знання, перш за все при вивченні особливостей особистісного і професійного розвитку людини в сучасних соціокультурних умовах. Кризи останнього часу посилили дискретність системи «людина-освіта-професія», загострили проблему вибору людиною стратегії професійної життєдіяльності.

Рішення даної проблеми актуально як з практичної, так і з методологічної, теоретичної точок зору.

З теоретичної точки зору вирішення проблеми розвитку / адаптації як альтернативних стратегій життєдіяльності, в тому числі професійної життєдіяльності людини, актуально як для педагогічної психології та психології розвитку, так і для загальної психології та психології особистості в силу прояснення питання активності та свободи вибору людини в умовах сучасного нормативного простору.

Методологічно центральної є необхідність розгляду особистісного і професійного розвитку як взаімодопол- няющих і взаімополагающіх процесів, поперемінно є один для одного то засобом, то результатом розвитку на різних етапах онтогенезу.

У руслі особистісно-розвиваючого підходу дослідження професійного розвитку особистості ведуться нами за трьома основними напрямками: змістовне (розробка концепції та технології професійного розвитку особистості) - динамічне (все тимчасове поле професійного розвитку особистості) і інституційне (інститут професійного розвитку особистості, включаючи тип соціуму, в якому функціонує «ринок професій», освітні системи і конкретні соціальні групи, у яких реалізується процес професіоналізації).

Професійний розвиток, згідно розробляється нами концепції, розуміється як зростання, становлення, інтеграція і реалізація в професійній праці професійно значущих особистісних якостей та здібностей, професійних знань і умінь, але головне, як активне якісне перетворення людиною свого внутрішнього світу, що приводить до принципово нового його строю і способу життєдіяльності - творчої самореалізації в професії (Мітіна, 2003).

Саме це положення і дозволило нам концептуально оформити уявлення про рушійні сили, фактори, формах регуляції, механізмах саморозвитку людини в професії. З цих позицій професійний розвиток (саморозвиток) розгортається на основі суперечливого єдності Я-діючого, Я-відображеного і Я-творчого, яке призводить до спроб зміни чоло століттям свого внутрішнього світу і зовнішнього оточення. Як провідний фактор при цьому розглядається внутрішнє середовище особистості, її активність.



Процес професійного розвитку тим самим стає процесом конструювання людиною своєї суб`єктності, свого образу світу, своєї Я-концепції, себе в професії.

Згідно з концепцією професійного розвитку особистості, суб`єктність обумовлена високим рівнем розвитку інтегральних особистісних характеристик: спрямованості, компетентності, гинув кістки (Мітіна, 2004).

Виділені інтегральні характеристики особистості інваріантні, вони є психологічною основою, необхідної у всіх видах діяльності (хоча і в різному ступені).

Фундаментальним умовою розвитку інтегральних характеристик особистості професіонала (майбутнього професіонала) є усвідомлення ним необхідності зміни, перетворення свого внутрішнього світу і пошук нових можливостей самоздійснення в праці, т. Е. Підвищення рівня професійної самосвідомості.

На думку С. Л. Рубінштейна (1976), проблема самосвідомості є, перш за все, проблема визначення свого способу життя. Положення С. Л. Рубінштейна про два способи життя послужило методологічною основою для побудови нами двох моделей професійної праці: моделі адаптивної поведінки, в основі якої лежить перший спосіб існування людини, і моделі професійного розвитку, заснованої на другому способі життєдіяльності.

При адаптивному поведінці (перша модель) в самосвідомості людини домінує тенденція до підпорядкування професійної діяльності зовнішнім обставинам у вигляді виконання запропонованих вимог, правил, норм. Динаміка професійного функціонування фахівця проходить три стадії: адаптації, становлення і стагнації.

У моделі професійного розвитку (друга модель) людина характеризується здатністю вийти за межі безперервного потоку повсякденної практики, побачити свою працю в цілому і перетворити його в предмет практичного перетворення. Цей прорив дає йому можливість стати господарем становища, повноправним автором, конструюють своє сьогодення і майбутнє. Це дозволяє внутрішньо приймати, усвідомлювати і оцінювати труднощі і протиріччя різних сторін професійної праці, самостійно і конструктивно вирішувати їх відповідно до своїх ціннісними орієнтаціями, розглядати будь-які труднощі як стимул подальшого розвитку, як подолання власних меж.

Розглядаючи професійний розвиток як безперервний процес самопроектування особистості, ми виділяємо в ньому три основні стадії психологічної перебудови особистості: самовизначення, самовираження і самореалізацію.

Модель професійного розвитку характеризує конструктивний шлях особистості в професії, тоді як модель адаптивної поведінки визначає деструктивний шлях у професії, шлях стагнації і невротизації фахівця.

Як же направити молодого чоловіка на шляху розвитку і самореалізації замість стагнації і саморуйнування?

Концепція і технологія професійного розвитку особистості дозволяють будувати інноваційні проекти і програми освіти на якісно новому рівні: системно, технологічно і методично забезпечено. Саме при такому утворенні можливий перехід від навчання, спрямованого головним чином на знання - вміння - навички в їх класичному розумінні, до особистісних характеристик майбутнього професіонала, які дедалі більшою мірою виступають в ролі безпосередніх показників професійної зрілості людини, його професійного розвитку.

Саме на розвиток інтегральних характеристик особистості спрямована спеціально розроблена нами психологічна тих нології професійного розвитку особистості (Мітіна, 2003), що припускає перетворення мотиваційної, інтелектуальної, афективної і, в кінцевому рахунку, поведінкової структур особистості, в результаті чого зовнішня детермінація життєдіяльності мене ється на внутрішню.

Ми виділяємо чотири стадії оптимізації особистості і поведінки студента: підготовку, усвідомлення, переоцінку, дія. Модель об`єднує основні процеси зміни поведінки: мотиваційні (I стадія), когнітивні (II стадія), афективні (III стадія), поведінкові (IV стадія).

Формами реалізації технології професійного розвитку особистості можуть бути науково-практичні семінари, тренінгсе Мінар, коуч-практикуми, однак найбільш ефективним органи заційного-педагогічною умовою вдосконалення процесу професійного розвитку учнів є інтегрована в освітній простір навчального закладу технологія професійного розвитку особистості, стадії якої співвіднесені з періодами навчання учнів і модифіковані відповідно до урахуванням специфіки віку.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!