«Концептуальна модель і механізми формування готовності психолога освіти до професійної діяльності»

У розділі III обгрунтовується авторська концепція вирішення проблеми дослідження, відповідна їй психолого-педагогічна модель системно-безперервного формування готовності, а так само механізми і умови її формування на довузівської та вузівському етапах.

Концепція формування готовності психолога освіти до професійної діяльності являє собою сукупність основних положень методологічного, теоретичного і методичного характеру, які розкривають підходи, структуру і умови формування готовності на початкових (довузівської та вузівському) етапах професіоналізації.

Методологічні основи:

? Об`єктивну основу формування готовності психолога освіти до діяльності становить модель професійної діяльності і модель особистості фахівця (А.К. Маркова). Ефективність навчально-професійної діяльності майбутнього психолога освіти визначається її релевантність психологічної системі майбутньої діяльності (В. Д. Шадриков).

? Професія психолога висуває особливі вимоги до особистості фахівця (І.В. Дубровіна, Е.А. Климов та ін.). Це викликає необхідність врахування на початкових етапах професіоналізації індивідуально-особистісних особливостей суб`єкта, відповідність яких вимогам професії є найважливішою умовою успішної навчально-професійної та самостійної професійної діяльності майбутнього психолога освіти.

? Багаторівнева структура готовності, що обмежує рішення задач розвитку психолога освіти як суб`єкта професійної діяльності за період навчання у ВНЗ, становить основу для доповнення актуальною ідеї безперервності професіоналізації за схемою «вуз + фундаментальну наукову форми підвищення кваліфікації» схемою «довузівська профільна підготовка + вуз», відповідної системним концепціям професійної придатності (В.А. Бодров, А.Т. Ростунов і ін.) і дозволяє реалізувати ідею раннього занурення майбутнього психолога професію (Д. І. Фельдштейн).

Теоретичні положення концепції характеризують поетапну структуру, зміст і механізми формування готовності психолога освіти до професійної діяльності, підставами яких з`явилися результати аналізу готовності в системі професіоналізації суб`єкта.

Методичні положення концепції розкривають засоби формування готовності, реалізовані в сукупності розроблених психолого-педагогічних технологій (див. Гл.IV).

Зазначена логіка концептуального вирішення проблеми дослідження втілена в психолого-педагогічної моделі системно-безперервного формування готовності психолога освіти до професійної діяльності (рис.1), яка реалізується в багаторічній інноваційної практиці професійної освіти педагогів і психологів в МарГПІ і Марго.

Основні компоненти моделі представлені в чотирьох макромодулях:

1. Цільовий макромодуль є системоутворюючим блоком моделі, він включає компоненти мети, завдань, методологічних основ і принципів, сукупність яких визначають структуру, зміст і способи формування готовності майбутніх психологів освіти в рамках даної моделі, підкреслюючи їх підпорядкованість, ієрархічність, інтегративність.

2. Структурно-організаційний макромодуль включає компоненти етапів і установ, джерел і рушійних сил формування готовності. Виділяється два самостійні етапи реалізації моделі: довузівський етап, що полягає у свідомому виборі професії психолога та відповідному професійному самовизначенні в ході оптиці, на тлі яких відбувається формування готовності до навчально-професійної діяльності в ВУЗі- вузівський етап спрямований на послідовне оволодіння професією і розвиток в ході професійного навчання суб`єкта, готового до виконання діяльності. Джерелами формування готовності на довузівської етапі є особистісно-орієнтоване середовище, на етапі професійного навчання - суб`єктно-орієнтована професійно-освітнє середовище. Рушійною силою формування готовності виступає власна активність суб`єкта освіти і його навчально-професійна діяльність.

3. Змістовно-технологічний макромодуль моделі включає компоненти напрямки, змісту, форм і технологій формування готовності.

Мал. 1.

Схема психолого-педагогічної моделі формування готовності психолога освіти до діяльності

Суб`єктно-діяльнісний принцип визначає два ключових напрямки формування готовності майбутнього психолога освіти до діяльності: особистісний розвиток та професійний розвиток фахівця. Відповідно до цього відбирається зміст освіти, яке формує готовність майбутнього психолога. На довузівської етапі традиційний загальноосвітній характер змісту істотно змінюється в зв`язку з введенням профільної складової і вирішенням завдань спеціальної підготовки до навчальної діяльності у вузі. На вузівському етапі формування готовності традиційний зміст освіти, яке визначається вимогами освітнього стандарту, що не зазнає значних змін, але доповнюється курсами відповідно до індивідуально-орієнтованої стратегією навчання. Досягненню мети формування готовності сприяє використання інноваційних технологій навчально-професійної діяльності суб`єкта.

4. Результативно-оцінний модуль включає опис найважливіших ознак, компонентів і критеріїв готовності психолога освіти до діяльності, оцінка яких дозволяє судити про результативність моделі.

Оскільки будь-яка модель є спрощеною реконструкцією реального процесу досягнення бажаного результату, в розділі докладно проаналізовані парціальні механізми формування новоутворень готовності.

Грунтуючись на накопиченому у вітчизняній психології та педагогіці науковому доробку з проблем професійної орієнтації (К.М. Гуревич, Є.О. Климов, Н.С. Пряжников, С.Н. Чистякова та ін.), В роботі обґрунтовується організація експліцитно професійного вибору . Суть його полягає у формуванні стійкого інтересу до діяльності психолога освіти як домінуючого мотиву її вибору, заснованого на поєднанні адекватних уявлень про професії, самому собі і професійне майбутнє. Відповідно до цього умовами формування обгрунтованого вибору професії психолога освіти виступають засвоєння комплексних знань про її особливості та їх переломлення через індивідуально-психологічні властивості особистості професійно визначається учня. Відповідність сформованих уявлень про професії особистісним властивостям оптанта породжує стан внутрішньої згоди і прийняття, коли відсутня конфлікт між альтернативними бажаннями і можливостями. Таким чином, психологічний механізм формування готовності до усвідомленого професійного вибору старшокласників полягає в конгруентності адекватних образу професії психолога освіти, образу себе і образу свого професійного майбутнього.

Інша найважливіша задача довузівської етапу - формування здатності суб`єкта ефективно навчатися професійної діяльності, опановувати її узагальненими способами в ході вирішення навчальних і навчально-професійних завдань. Найважливішими умовами розвитку даної здібності є уявлення про особливості та фактори успішності навчально-професійної діяльності та формування сукупності компетенцій продуктивної навчально-професійної діяльності. Психологічним механізмом формування виступає рефлексія уявлень про навчально-професійної діяльності, освоєння і відпрацювання навчально-пізнавальних дій, що забезпечують успішність навчально-професійної діяльності у вузі.

Заключним компонентом системно-безперервного формування готовності майбутнього психолога освіти на довузівської етапі є професійно-орієнтований підбір, для введення якого в традиційну процедуру відбору абітурієнтів (за результатами ЄДІ і (або) вступних іспитів) складаються об`єктивні (соціально-економічні) і суб`єктивні (пов`язані з специфіку конкретної професії) підстави. Основу запропонованого професійно орієнтованого підбору становить його «комплементарная користь», коли, з одного боку, процедура і результати професійно орієнтованого підбору важливі для самих вступників як одна з можливостей уникнути помилкового професійного вибору в результаті додаткового стимулювання рефлексії свого бажання і можливості освоювати професію психолога освіти. З іншого боку, підбір сприяє підвищенню якісного складу студентів факультету, активізуючи їх довузівську підготовку і навіть «самоотсев» професійно не орієнтованих абітурієнтів.

Вузівський етап професіоналізації розглядається вченими як період цілеспрямованого екстенсивного освоєння діяльності (Н. Нечаєв). В роботі визначені три сектори професійно-освітнього середовища (просторово-предметний, організаційно-технологічний і соціальний), що утворюють зону розвиваючих можливостей, які забезпечують професійний та особистий розвиток студента як суб`єкта майбутньої діяльності.

У просторово-предметному компоненті професійно-освітнього середовища в якості механізму формування готовності до виконання діяльності відповідно до ідей випереджаючої освіти (Б. Бім-Бад, Б.С. Гершунский, А.М. Новиков) обгрунтовано самопроектування індивідуальної траєкторії професійно особистісного розвитку майбутнього психолога освіти, що складається в суб`єктному регулювання освітнього маршруту з поглибленим вивченням сучасного психолого-педагогічного знання і досвіду, відібраних на прогностичних зації рівні.

В організаційно-технологічному компоненті розглядається механізм трансформації знань студента в площину їх практичного використання, тобто формування професійних компетенцій. Описано умови і форми «відпрацювання» у вигляді освоєння і закріплення (І.І. Ільясов) психологічних знань з їх подальшою екстеріорізаціей в практичні дії і компетенції.

Обгрунтовані в розділі концептуальна модель, умови і механізми поетапного формування готовності до професійної діяльності є лише схему реального навчання майбутнього психолога освіти, оцінка результативності якої зажадала проекції розробленої моделі в площину конкретних технологій її реалізації.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!