Стан військово-психологічних досліджень в росії після завершення великої вітчизняної війни

Відео: Разведопрос: Ігор Пихалов про Сталіна на початку війни

У військово навчальних закладах СРСР проявилося посилена увага до військової психології після другої світової війни. Це виразилося в організаційному оформленні військової психології, створення кафедр, лабораторій, дослідницьких груп. Так, почала працювати кафедра психології в Хлібниківському військово-педагогічному інституті (начальник кафедри Г.Г.Егоров), який готував для Збройних сил викладачів військових дисциплін. Військово-психологічні дослідження кафедри були спрямовані на: вивчення навичок стрільби з пістолета (П.П. Логінов) і навичок стрільби з автомата на ходу (М.П.Коробейніков) - дослідження навичок і умінь читати топографічні карти (М.В.Гамезо) - проведення аналізу формування вольового розвитку (К.П.Жаров) - навчання стрільбі з гвинтівки (Ф.Ф.Кудрейко) - особливості військового дешифрування аерофотознімків (В.Ф.Рубахин) - розробка психологічних основ стрільби (Д. Б. Ельконін).

У 1946 р створено кафедру військової педагогіки та психології у Вищому військово-педагогічному інституті імені М. І. Калініна, на якій керували ад`юнктами А.Г.Ковалев, С.Л.Рубинштейн, А.В.Запорожец. В якості пріоритетних наукових напрямів досліджень на кафедрі розглядалися психологія бою і бойової підготовки (Г.Д.Луков), психологічні основи політичного виховання воїнів і згуртування військового колективу.

У 1950 р в інституті відбулася перша наукова конференція з військової психології, що намітила орієнтири розвитку цієї науки. Так, М.І.Дьячков виклав основні результати дослідження питань в дореволюційній російській військовій психології, індивідуального підходу, діяльності командира підрозділу, героїчного вчинку воїна. Н.Ф.Феденко виступив з критичним аналізом зарубіжної військової психології. Г.Д.Луков, в руслі дослідження предмета військової психології сформулював методологічні позиції психологічної науки, розробив навчальний план і програму по військовій психології в ВВНЗ, в апробації якого взяли участь Б.Г.Ананьев, А.Н.Леонтьев.

Перша плідна спроба створити структуру військової психології була зроблена Г.Д.Луковим в 1950 р Курс лекцій у Вищому військовому інституті імені М. І. Калініна містив два розділи:

I. Теоретичні питання психології, які були насичені прикладами з військової практики.



II. Військову психологію, що включає теми: предмет сучасної військової психології, її завдання і методи-розвиток військово-психологічних знань в дореволюційній Росії і в СРСР-свідомість воїнів Радянської армії-мотиви діяльності радянських воїнів особливості управління радянськими воїнами своєю поведінкою в умовах боя- психологічні особливості рішення бойових задач радянськими воїнами- особливості переживань радянських воїнів в умовах бойової діяльності-психологічні основи формування високої свідомості і дисциплін ювання радянських воїнів в процесі бойової та політичної підготовки- психологічні основи формування військового колективу- психологічний аналіз основних розділів навчання і виховання в Радянській армії-психологічні особливості особистості радянського воїна.

У 1956 році Г.Д.Луков підготував підручник «Нариси з питань психології навчання і виховання радянських воїнів», в якому був узагальнений досвід Великої вітчизняної війни, а також досвід бойової та політичної підготовки після війни (Луків Г.Д., 1956). Автор дав детальну характеристику впливу особливостей бою на психіку і поведінку воїна, виділив найважливіші якості особового складу, необхідні для бою, описані шляхи їх формування з урахуванням індивідуальних особливостей.

З 1959 року почала працювати кафедра військової педагогіки та психології, яку очолив А.В.Барабанщіков і лабораторія при ній. Основними дослідницькими питаннями були чітко визначений зміст, предмет і методи психології, робиться ряд принципових методологічних узагальнень, відпрацьовуються проблеми особистості військовослужбовця, військового колективу, диференціюються військово-психологічні знання за видами збройних сил, розробляється історія військової психолого-педагогічної науки, дається її характеристика і стан за кордоном, впроваджуються в практику рекомендації щодо вивчення індивідуальних особливостей воїнів, згуртуванню військових коллект вов, зміцнення військової дисципліни, підвищення боєготовності, військово-професійного відбору, психологічної підготовки та ін.

У 60-70 роки психологія виконує роль інтегруючого ланки в системі наук (суспільних, технічних, фізико-математичних), які вивчають людину. Вона перетворюється в експериментальну науку. У 1968 р психологія виділяється як самостійна спеціалізація, по якій здійснюється присудження наукових ступенів, в 1971 р створено НДІ психології АН СРСР. У Московському та Ленінградському державних університетах створені факультети психології. Розвивається соціальна психологія, психологія праці, інженерна психологія, космічна і медична психологія, психологія спорту, юридична психологія.

З ініціативи генерал-лейтенанта Петрова в жовтні 1960 р створено наукову лабораторію по розробці проблем педагогіки і психології в Збройних силах, в якій працювали такі видатні психологи як М.І.Дьяченко, М.П.Коробейніков, Б.Ц.Бадмаев і ін . За підсумками досліджень видано монографії, брошури, статті: виховання дисциплінованості у радянських воїнів революція у військовій справі і методи навчання радянських воїнів нову зброю і дисципліна воїна індивідуальна робота з воїнами- індивідуальний підхід до виховання воїнів- психологія про ступка- психологічні причини порушення порядку подчіненності- психологічні умови зміцнення військової дисципліни-наочність в навчанні воїнів та ін.

У Вузах введені нові програми з військової психології, в яких чітко розглядалися: предмет і завдання військової психології-психічні процеси людини в умовах військової діяльності-психологія особистості радянського воїна-психологія військової діяльності і військового майстерності-психологічна підготовка до активних бойових дій. Видані підручники з основ військової педагогіки та психології в Вузах, військова психологія для слухачів Військово-політичної академії імені В. І. Леніна, психологія вищої військової школи для слухачів педагогічного факультету.

У 60-70 роки захищено більше 100 кандидатських і 10 докторських дисертацій. На рубежі 60-70-х років створюються кафедри військової педагогіки та психології в 11 вищих військово-політичних училищах. Керівництво ними здійснювали: А.А.Алагулов, В.М.Гурін, А.М.Данченко, В.Ф.Давидов, П.П.Давидов, Ю.П.Зуев, Н.І.Кіряшев, І.П. Кисельов, А.А.Кобенко, Н.В.Корніенко, В.М.Ларкін, Н.Г.Малий, Н.Х.Мухтаров, М.Л.Новожілов, Г.М. Соколов, Л.А.Курілов, А.І. Александров.

Військова психологія визначається з початку 70-х р як галузь психологічної науки, що вивчає закономірності формування і прояву особистості воїна, а також психології військового колективу в умовах служби і бою з метою вироблення практичних рекомендацій і узагальнень, які допомагають офіцерові в навчанні, вихованні та керівництві підлеглими .

В Інституті Військової історії група співробітників розробляла питання військового виховання і дисципліни, боєготовності, взаємин в багатонаціональних військових колективах, морально-політичної та психологічної підготовки особового складу, особистого прикладу офіцера.

Значною подією в розвитку військової психології було створення в 1989 році Центру військово-соціологічних, психологічних і правових проблем, дослідження якого сприяли вичленовуванню основних питань психологічної служби, підняття питань психодіагностики в військах, проведення соціально-психологічної роботи, розвитку професійної психології, профілактики психічних розладів, проведення психологічної підготовки особового складу. Підняті питання психології управління, навчання, конфліктів, комплектування Збройних сил за призовом на контрактній основі, особистості і діяльності військового керівника.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!