Сутність професійного самовиховання військовослужбовців
Під професійним самовихованням розуміється цілеспрямована, активна діяльність військовослужбовців, спрямована на формування і розвиток у себе позитивних і усунення негативних якостей. Будучи складовою частиною єдиного і цілісного військово-педагогічного процесу, професійне самовиховання виконує в ньому роль своєрідного внутрішнього реактора, значно активізує процес формування особистості воїна, прискорює розвиток у нього державно-патріотичних, духовно-моральних, морально-психологічних і фізичних якостей.Самовиховання розглядається як одне з важливих і неодмінних умов всебічного розвитку особистості, як природний прояв сутності людини, якій в силу його природи притаманне прагнення до самореалізації, саморозвитку та самовдосконалення. Займаючись самовихованням, людина набуває більшу активність, цілеспрямованість, стійкість до впливу негативних факторів.
За своєю сутністю професійне самовиховання військовослужбовців - явище соціальне. Воно визначається низкою об`єктивних соціальних умов: вимогами суспільства і військової служби, системою педагогічних впливів, яким піддається військовослужбовець в процесі навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки, виконання своїх службових і громадських обов`язків. Під впливом цих умов у воїна створюються внутрішні передумови для самовиховання, формуються потреби, погляди і переконання, уточнюються або складаються життєві ідеали і цілі, якими військовослужбовець керується в цілеспрямованій роботі над собою.
Професійне самовиховання, перш ніж перетворитися на одне з найважливіших засобів самовдосконалення особистості військовослужбовця, в один з головних шляхів його всебічного розвитку, передбачає певний рівень вихованості особистості, її готовності і здатності до самоусвідомлення, самоаналізу і самооцінці, до порівняння і зіставлення своїх вчинків з вчинками інших воїнів: вироблення стійкої установки на постійне самовдосконалення. А це означає, що між вихованням і самовихованням існує складна діалектична взаємозв`язок: виховання передує самовиховання, стимулює і направляє його, самовиховання, в свою чергу, будучи результатом виховання, надає йому дієвість і до певної міри завершеності. Таким чином, виховні впливу, що надаються на військовослужбовців, в значній мірі сприяють розвитку їх внутрішніх потреб в духовному і фізичному вдосконаленні, оволодінні військовою спеціальністю, прагнення до професійного самовиховання.
Самовиховання є неодмінною умовою успіху в військово-професійної діяльності, яка вимагає від військовослужбовця найвищого рівня вихованості і здатності вміло і мужньо захищати державні інтереси Батьківщини. В сучасних умовах, коли військова справа продовжує безперервно ускладнюватися і різко підвищується значимість військово-професійної підготовки, роль самовиховання воїнів зросла. Самовиховання набуло значення важливого чинника успішної підготовленості військовослужбовців до виконання свого військового обов`язку. Як самостійна і систематична свідома діяльність військовослужбовця, самовиховання спрямоване не тільки на вироблення і вдосконалення необхідних державно-патріотичних, духовно-моральних, морально-психологічних, військово-професійних, фізичних та інших якостей, але і на подолання негативних елементів в поведінці і діях воїна, які потрібно усунути. У цих випадках самовиховання виступає як внутрішньої основи процесу перевиховання особистості воїна.
Професійне самовиховання - складний інтелектуально-моральний і вольовий процес. В ході його потрібно глибоко усвідомлене, цілеспрямоване і критичне ставлення особистості як до себе, так і до оточуючих людей, великі вольові зусилля в досягненні поставлених цілей по самоизменению і саморозвитку. У тих випадках, коли самозміна відбувається неусвідомлено, стихійно і імпульсивно, під впливом лише зовнішніх впливів, самовиховання у власному розумінні слова ще немає. Тому офіцеру-вихователю важливо вміти при вивченні своїх підлеглих відрізняти видимість самовиховання, бажання ним займатися від дійсного самовдосконалення.
Отже, для розуміння сутності професійного самовиховання необхідно знати внутрішні передумови його протікання. Серед них можна виділити:
а) усвідомлені цілі, вироблені і прийняті ідеали і установки, які лежать в основі програми професійного самовдосконалення і виступають в якості внутрішніх спонукальних сил, мотивів поведінки і всієї діяльності военнослужащего-
б) державно-патріотичні, духовно-моральні, військово-професійні та інші знання воїна, його вміння займатися самовоспітаніем-
в) наявність розвиненого самоусвідомлення, внутрішньої готовності, здатності і прагнення до об`єктивної критичної оцінки своєї поведінки та необхідного рівня загального і військово-професійного розвитку-
г) певний рівень розвитку волі і звичок вольового саморегулювання, особливо у важких і складних сітуаціях-
д) глибоке розуміння сенсу військової праці, позитивне ставлення до виконання свого військового обов`язку.
Вихідним компонентом процесу професійного самовиховання, як і будь-якого іншого виду діяльності, є мотиви - складні і глибоко усвідомлені внутрішні спонукання до систематичної роботи над собою. Основними мотивами, що забезпечують більш ефективне протікання процесу самовиховання військовослужбовців, виступають: глибоко засвоєні і усвідомлені положення про захист державних інтересів Батьківщини, вимоги законів, іншим центральним і наказів, позитивні життєві ідеали, особистий приклад командирів, офіцерів-вихователів, товаришів по службі та ін. стійкі, значущі військово-професійні мотиви викликають у воїна бажання і прагнення постійно працювати над собою, коригувати свою поведінку, діяти у відповідності вимогами, що пред`являються військовою службою.
Зміст самовиховання включає в себе розвиток різних сфер особистості військовослужбовця: державно-патріотичної, духовно-моральної, військово-професійної, правової, естетичної та фізичної. Кожна з них має свій специфічний зміст і пов`язана з розвитком розуму, почуттів і волі військовослужбовця. Ці сфери особистості воїна тісно пов`язані між собою і залежать один від одного. Багато воїнів як найважливіше завдання ставлять розвиток у себе будь-яких окремих якостей, наприклад самовладання, витримки, волі і т.п. Все це говорить про те, що самовиховання воїна має військово-професійну спрямованість і здійснюється в рамках прагнення до всебічного розвитку своєї особистості. І в цьому, безперечно, його велика соціальна і практична значущість.
Внутрішню основу самовиховання складають потреба в удосконаленні, здатність наполегливо вивчати свої особистісні якості, аналізувати успішність вирішення повсякденних і перспективних завдань, вміння подивитися на себе як би з боку, об`єктивно оцінити свої можливості, безперервно контролювати свою поведінку, оперативно вносити зміни в свою діяльність і поведінку . Важливими умовами успіху в роботі з професійного самовиховання є максимальна самокритичність, відповідальність за свої дії, послідовна наполегливість в досягненні поставленої мети.
Процес професійного самовиховання має свою логіку, свої етапи розвитку, методи, прийоми і засоби. До числа основних загальних методів самовиховання відносяться: самообязательство, самоорганізація життя і військової діяльності, самопізнання, самоаналіз, самооцінка і самозвіт. Активно використовуються і такі методи самовиховання, як самопереконання, самонавіювання, самоупражненіе, самокритика, самоосуждение, самопримус, самопокарання, самопоощреніе і ін. Початком професійного самовиховання служать самопізнання і самовизначення, що здійснюються за допомогою самоусвідомлення, самоізученія, самокритики і самообязательство. У процесі самопізнання і самовизначення формуються ідеал, мета і завдання самовиховання, а також визначаються методи, засоби і прийоми роботи над собою. Відповідно до мети і конкретними завданнями воїн, який вирішив займатися самовихованням, приймає самообязательство, визначає правила особистої поведінки, які стають основою самоорганізації особистому житті та службової діяльності військовослужбовця. Дотримання в процесі виконання завдань військової служби виробленим правилам поведінки відображає внутрішньо прийняті воїном рішення розвивати (формувати) у себе ті чи інші якості.
Важливою умовою ефективності самоорганізації життя і діяльності воїна є вміння управляти собою, домагатися здійснення поставленої мети. Тут необхідний постійний самоконтроль, критичний аналіз своїх дій, вчинків, поведінки, рівня розвитку професійних якостей, постійне вольове напруга, інтелектуальні і вольові зусилля. Це, в свою чергу, пов`язано з самооцінкою, без якої неможливо самовизначитися і самоствердитися в військовому колективі, життя. Для ефективного самовиховання воїна необхідна своєчасна і об`єктивна самооцінка: переоцінка своїх можливостей або недооцінка їх шкідливі і небезпечні для подальшого розвитку особистості військовослужбовця, формування його характеру. Тому багато воїнів, які мають досвід самовиховання, пильно вивчають себе, проникаючи все глибше і глибше в свої думки, почуття і відносини. У цьому їм допомагає самозвіт - уявна постановка питань, пов`язаних з вчинками, поведінкою, ставленням до виконання службових обов`язків, зі своїми почуттями, психічними станами, переживаннями і об`єктивними відповідями на ці питання. Самозвіт дозволяє військовослужбовцю проаналізувати: що і як зробив, правильно чи неправильно, які проблеми в самовдосконаленні вирішив, а які залишилися невирішеними. Тому в процесі самовиховання необхідно постійно вчитися всебічно пізнавати самого себе, аналізувати свою практичну діяльність і об`єктивно оцінювати свої можливості, духовні і фізичні сили.
Слід зазначити, що в професійному самовихованні особливо великих зусиль потрібні в початковий період роботи над собою, поки ще не закріпилися відповідні внутрішні психологічні установки і не склалися звички діяти завжди і у всьому відповідно до намічених правилами. Згодом виконання багатьох правил хоча і вимагає напруги, але в той же час приносить і велике задоволення. Долати труднощі самовиховання допомагає аутогенне тренування, вміння в інтересах саморозвитку використовувати самонавіяння (в його основі лежать прийоми саморегуляції).
Процес професійного самовиховання має свою логіку розвитку і власні етапи протікання, на кожному з яких використовуються ті чи інші методи, прийоми і засоби роботи над собою. У найзагальнішому вигляді етапи процесу самовиховання включають:
а) самопізнання, здійснюване за допомогою самоусвідомлення і самоізученія-
б) планування своєї роботи за самовоспітанію-
в) власне роботу по самовихованню, пов`язану з самоорганізацією і використанням всіх інших методів, прийомів і засобів-
г) саморегулювання і самокорректіровку процесу самовиховання на всіх етапах життя і військової діяльності.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
