Педагогічні основи військово-професійного виховання військовослужбовців

Відео: «Знають діди, пам`ятають внуки»

Аналіз монографічних робіт показує, що реально в житті сутнісна сторона військово-професійної (військового) виховання військовослужбовців розглядається, як правило, в двох аспектах. У широкому сенсі - це виховання військової людини взагалі, формування і розвиток у нього комплексу якостей, необхідних як громадянину своєї держави і як воїну - захиснику своєї Батьківщини. У вузькому сенсі під військово-професійним вихованням розуміється процес формування і розвитку у військовослужбовців тих якостей, які необхідні для виконання службових обов`язків як в мирний, так і у воєнний час. Відомий воєначальник радянського періоду М.В. Фрунзе називав військове виховання «бойовим вихованням».

Військова діяльність характеризується своїми специфічними особливостями і вимагає всебічної підготовки від її виконавців. Щоб успішно діяти в умовах сучасного бою, воїн повинен бути певним чином підготовлений. Це означає, що йому необхідно мати відповідні знання, вміння і навички. Крім того, він повинен володіти і багатьма особистими якостями, які відповідали б вимогам сучасного бою. Розвиток таких якостей, власне, і є предметом військово-професійного виховання.

Військове виховання нерозривно пов`язане з державно-патріотичним, правовим, моральним, економічним, фізичним, екологічним та іншими напрямками виховання військовослужбовців. Всі вони є складовими частинами військового виховання і являють собою змістовну сторону єдиного процесу військово-професійного виховання військовослужбовців.

Разом з тим військове виховання є стрижневим, пріоритетним напрямком, системоутворюючим елементом системи виховання військовослужбовців. Це обумовлюється тим, що армія і флот, військово-навчальні заклади покликані готувати насамперед військового-професіонала, здатного в мирних і бойових умовах успішно виконувати свої посадові обов`язки. Всі інші напрямки виховання в кінцевому підсумку забезпечують формування та розвиток у військовослужбовців тих морально-бойових і професійних якостей, які необхідні для успішного несення військової служби.

На військове виховання покладаються завдання особливого порядку: швидкий і динамічний військове становлення молодої людини, покликаного в армію і на флот- формування у нього правильного розуміння вимог військової присяги, статутів, наказів, військового долга- освоєння військової професії і оволодіння зброєю та бойовою технікою.

Військове виховання пов`язане із застосуванням зброї, з необхідністю вести бойові дії. Командир в умовах бойових дій наділений легітимним правом змушувати підлеглих вбивати, посилати їх на смерть. Це накладає на нього величезну моральну відповідальність за життя підлеглих і вимагає відповідної морально-психологічної підготовки.

Військове виховання, на відміну від інших напрямків виховання, покликане формувати і розвивати у командирів (начальників) якості військового керівника, здатність і вміння керувати підлеглими в будь-яких умовах, і перш за все в умовах ведення бойових дій.

Пріоритетне значення військового виховання в загальній системі виховної роботи означає: по-перше, фактичне, а не на словах визнання важливості роботи з військового виховання військовослужбовців, посилення уваги до неї-по-друге, активну участь в процесі військового виховання всіх без винятку суб`єктів воспітанія- по-третє, істотне підвищення методичної та педагогічної підготовки вихователів

Не заперечуючи діалектику взаємозв`язку загального і особливого в розумінні суті військово-професійного виховання, беручи до уваги різні підходи до його вивчення і тлумачення, під військовим вихованням мислиться процес систематичного і цілеспрямованого впливу на психологію особистості військовослужбовця з метою формування і розвитку у нього таких військово-професійних і морально-бойових якостей, які необхідні для виконання службових обов`язків у мирний і воєнний час.



Військове виховання повинно носити системний характер і мати свою внутрішню логіку, здійснюватися всіма категоріями вихователів, пронизувати всі сфери військової діяльності. Тут важливо використовувати передовий досвід виховної роботи у військах, рекомендації військової педагогіки та психології, враховувати особливості військової служби, специфіку військової діяльності, особливості видів Збройних Сил і родів військ.

Визначення сутності військово-професійного виховання військовослужбовців дозволяє виділити три основні критерії.

Військово-професійний критерій - характеризує рівень професійної підготовленості військовослужбовця до виконання ним своїх посадових обов`язків.

Психологічний критерій - характеризує рівень психологічної готовності (військової мобилизованности і рішучості) діяти в бойовій обстановці по виконанню поставленого завдання.

Критерій бойової (службової) активності - інтегруючий критерій - характеризує рівень ефективності практичної діяльності, налаштованості військовослужбовця на реалізацію службових і бойових завдань.

Військове виховання як педагогічний процес - системне явище. Система військово-професійного виховання військовослужбовців є сукупність взаємопов`язаних і взаємообумовлених компонентів, що утворюють єдиний, цілісний, безперервний процес формування і розвитку військовослужбовців, військових колективів, їх морально-бойових і професійних якостей, необхідних воїнам для успішного виконання службових обов`язків в мирних і бойових умовах.

Основними структурними елементами системи військово-професійного виховання є: цілі і завдання, зміст, суб`єкт і об`єкт виховання, принципи, форми, методи і засоби педагогічного впливу-сукупність факторів, що впливають на процес військового воспітанія- механізм узгодження педагогічних зусиль вихователів з підготовки воїнів-професіоналів - різні види забезпечення системи військового виховання (фінансове, матеріально-технічне, інформаційне, правове, психологічне, соціологічне, кадрове, куль урно-дозвільний, науково-методичне).

Сутність системи військового виховання визначається її ціннісними основами. Хід суспільних перетворень в країні, практика роботи органів управління по вихованню військовослужбовців дозволяють стверджувати, що в даний час основними ціннісними пріоритетами військового виховання військовослужбовців є: державність - зашита політичних, соціально-економічних, геополітичних, національних, духовних інтересів росіян, суверенітету і цілісності країни, вірність Конституції і законам Російської Федерації-патріотизм - любов до Батьківщини, національна самосвідомість, вірність військовому обов`язку, борг - доб росовестное ставлення до військової служби, військова честь і гідність, мужність, дотримання кращим військовим традиціям, військове товариство, готовність зі зброєю в руках захищати свою Вітчизну і др професіоналізм - військову майстерність, вміле володіння зброєю і бойовою технікою, бойова виучка, стройова виправка та ін.

Вихідним елементом в системі військово-професійного виховання є її цілі. Основна, пріоритетна мета військового виховання - перетворення молодої людини, вперше прийшов на військову службу, в дисциплінованого, сильного духом і фізично підготовленого військовослужбовця, який засвоїв свою військову професію, що володіє зброєю і ввіреній йому бойовою технікою, здатного керувати підлеглими в мирних і бойових умовах.

Дана цільова установка конкретизується в змісті військового виховання, яке включає в себе: виховання вірності військовій присязі і статутам, готовності будь-яку ціну виконати свій військовий обов`язок, розвиток постійного прагнення до оволодіння військовою професією і військовим делом- виховання високої дисциплінованості і бездоганною ісполнітельності- формування високих морально бойова якостей, які необхідні в бою-виховання готовності і здатності до керівництва підлеглими в умовах бойових дій, значним физич ським і психологічним витрат і перегрузкам- виховання почуття військової дружби, підтримання духу дружби у військових колективах і бойової згуртованості.

Рушійною силою, джерелом розвитку процесу військово-професійного виховання військовослужбовців є об`єктивно притаманні йому суперечності, своєчасне вирішення яких означає підвищення ефективності виховної діяльності.

Протиріччя, що виникають у процесі військового виховання, вирішуються спільними зусиллями всіх категорій вихователів. Однак при знятті одних суперечностей виникають інші, які необхідно долати, але вже на іншій основі, іншими способами, методами і засобами. В цьому суть безперервного і поступального процесу військового виховання від нижчих його ступенів до вищих. Можна виділити дві основні групи суперечностей.

Перша група включає протиріччя між сучасними вимогами до військово-професійного виховання і можливостями їх реалізації. Ці протиріччя є специфічним виразом постійно зростаючих вимог суспільства, військової науки, військової справи, бойової техніки, зброї до професійних і морально-бойовими якостями військовослужбовців. Головна умова дозволу цих суперечностей - створення суспільством і державою сприятливих політичних, соціально-економічних, правових, військово-технічних та духовно-моральних умов в Збройних Силах, необхідних для успішного вирішення навчально-виховних і бойових завдань.

Друга група суперечностей включає протиріччя власне педагогічного характеру. Перш за все, це протиріччя між сучасними завданнями військового виховання та можливостями їх вирішення складністю процесу військового виховання і прагненням вихователів швидко отримати позитивні результати, рекомендації, методики-сучасними вимогами до організації та проведення роботи з військово-професійною вихованню і недостатнім рівнем професійно-педагогічної підготовленості суб`єктів воспітанія- новими завданнями, об`єктивно виникають у практичній діяльності, і неможливістю з разреш ня старими способами і ін.

У вирішенні другої групи протиріч першорядна роль належить командирам (начальникам), офіцерам виховних структур, їх здатності правильно організувати процес військового виховання, забезпечити його військово-професійну спрямованість.

Виховну як процесу присуши свої закономірності. Вони являють собою стійкі, повторювані й суттєві зв`язки між елементами (сторонами) виховного процесу. Облік їх дозволяє домагатися необхідних результатів.

Аналіз педагогічної практики показує, що основними закономірностями процесу військового виховання є: відповідність цілей і завдань військово-професійного виховання вимогам військової служби, сучасного боя- відповідність управляючих впливів суб`єктів виховання мотивів і установок військовослужбовців-відповідність системи військового виховання та його структурних елементів-відповідність результатів військово -Професійний виховання поставленим цілям і завданням.

Проблема вдосконалення системи військового виховання зводиться до розтину реально існуючих протиріч і своєчасному вирішенню їх, до обліку в педагогічній практиці закономірностей функціонування системи військового виховання.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!