Основи організації виховної роботи

Відео: ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ З дошкільників в умовах ВВЕДЕННЯ ФГОС ДО

Організація виховної роботи починається з вивчення її стану на всіх рівнях в конкретний момент часу і передбачає з`ясування стану таких параметрів, як: наявність і якість планів виховної роботи-укомплектованість кадрами вихователів, їх психолого-педагогічна підготовленість і рівень педагогічної культури-ступінь особистої участі керівного складу у виховній роботі-періодичність і якість підведення підсумків виховної роботи-застосовувані методи, форми і засоби воспітанія- сложівша ся практика вивчення реального стану справ з виховною роботою в підрозділах частини-робота з узагальнення та поширення передового досвіду виховної роботи-навчання посадових осіб практиці організації виховної роботи.

У роботі по вивченню стану організації виховання беруть участь командири, штаби, органи виховної роботи. Вони можуть виробляти пропозиції щодо вдосконалення організації виховання військовослужбовців старшому командиру (начальнику), командирам частин (підрозділів), офіцерам і прапорщикам.

На підставі всебічного і глибокого вивчення стану організації виховної роботи посадові особи визначають мету і завдання організації виховання військовослужбовців. Вони відображаються в планах виховної роботи.

Планування виховної роботи передбачає розробку перспективного і поточних планів. Перспективний план доцільно розробляти на навчальний рік, а для виховання офіцерів і прапорщиків - на більш тривалий період (3-5 років). У ньому передбачаються виховні заходи по основним його напрямам (державно-патріотичне, військово-професійне, духовно-моральне, соціально-правове, екологічне, фізичне і ін.). Перспективне планування виховання необхідно здійснювати диференційовано, з урахуванням періодів призову військовослужбовців на військову службу і основних завдань, що стоять перед частиною (підрозділом).

На основі перспективного плану і з урахуванням сформованих умов здійснюється поточне планування виховної роботи в частині (підрозділах). Важливо, щоб всі заходи перспективного плану виховної роботи знайшли своє місце в поточному плануванні. У планах встановлюються обсяг, порядок і строки виконання виховних заходів, зазначаються особи, відповідальні за їх проведення.

Після складання планів настає етап всебічного забезпечення організації виховної роботи - система заходів кадрового, фінансового, матеріально-технічного, психолого-педагогічного та іншого характеру, спрямованих на створення сприятливих умов для її ефективного проведення. Практика показує, що без останніх важко розраховувати на успіхи в справі виховання військовослужбовців.

Невід`ємною частиною організації виховної роботи є надання допомоги вихователям в цій діяльності. Передбачається також і здійснення контролю за виконанням спланованих заходів. Посадові особи, які затверджують плани виховної роботи, зобов`язані контролювати їх виконання. Контроль може бути плановим або раптовим, фронтальним або вибірковим, навмисним і випадковим, з певних проблем (тематичний) або загальний. Головну увагу при контролі за виконанням спланованих заходів повинна приділятися змістовному аспекту проведених виховних заходів: їх важливості, якості підготовки та проведення, впливу на зміну свідомості і поведінки військовослужбовців.

Якщо у вихованні особового складу з`являються збої, є недоліки і вузькі місця, то необхідно оперативне внесення коректив в організацію виховної роботи. Зміні можуть піддаватися цілі і завдання, методи, прийоми і засоби виховання, уточнюватися плани виховної роботи, проводитимуться додаткові заняття з виховуваними, удосконалюватися умови проведення виховної роботи, прийматися інші заходи.

Заключним етапом організації виховання є оцінка діяльності вихователів і виховуваних з урахуванням досягнутих результатів в організації виховної роботи. Для цього в частині (підрозділі) повинні бути розроблені критерії та показники, які доводяться до всіх учасників виховної роботи, і на їх підставі проводиться оцінка виховної діяльності.



Дана послідовність діяльності вихователів військовослужбовців повинна мати гнучкий характер і наповнюватися змістом, що відповідає особливостям життєдіяльності кожної військової частини (підрозділу).

Форми виховної роботи з військовослужбовцями є організаційну сторону цієї діяльності. Тут враховується склад виховуваних, структура виховних дій, місце, тривалість, характер проведених заходів і т.д. Аналіз педагогічної практики офіцерів і прапорщиків свідчить, що найбільш характерними формами виховної роботи командира (начальника) є: бесіди, інформування, завдання, збори особового складу, індивідуальна допомога, заслуховування звітів військовослужбовців, особисте спілкування з батьками військовослужбовців та ін.

Бесіда як форма виховної роботи є діалог вихователів і виховуваних, в ході якого відбувається обмін думками, оціночними судженнями, відносинами та іншою інформацією. Розрізняють бесіди ознайомчі та профілактичні, планові і позапланові, індивідуальні, колективні та ін. Основними умовами ефективності бесіди є: попередня підготовка вихователя до її проведення, актуальність теми, рівень педагогічної майстерності офіцера або прапорщика.

Важливою формою виховної роботи є завдання. Вони полягають в тому, що військовослужбовцям даються такі доручення, які повинні вплинути на формування і розвиток у них позитивних якостей або усунення негативних. Дієвість цієї форми виховання залежить від уміння вихователя підібрати доручення для кожного військовослужбовця: постійні, короткочасні або періодичні. Як правило, вони пов`язані з навчанням, службою, громадської або культурно-спортивною діяльністю особового складу. Доручення вихователем завдань військовослужбовцям необхідно поєднувати з індивідуальною допомогою підлеглим.

Індивідуальна допомога в якості форми виховної роботи є сприяння воспітуемому в рішенні проблем, що виникають в процесі виконання ним різних завдань військової служби або в особистому житті. Надаючи індивідуальну допомогу, вихователь співпереживає воспітуемому, допомагає йому подолати виникаючі труднощі, бере участь в становленні його особистості. Все це сприяє формуванню у військовослужбовців довірливого ставлення до командирам (начальникам), мобілізує їх на успішне навчання і службу, вчить доброзичливого ставлення до інших воїнів.

У практиці виховної роботи міцно зміцнилася така форма, як особисте спілкування вихователів з батьками та близькими родичами виховуваних. У його процесі між командирами (начальниками) і тими, хто виховував військовослужбовця до військової служби, відбувається взаємний обмін певною інформацією, яка дозволяє узгодити їх спільні зусилля в процесі формування і розвитку особистості воспитуемого. При цьому офіцер або прапорщик краще дізнається індивідуальні особливості військовослужбовців, може довести до батьків інформацію про досягнуті успіхи того чи іншого воїна, про те, що турбує вихователя в його поведінці, використовувати у своїй виховній роботі оціночні судження батьків з того чи іншого факту поведінки їхнього сина .

Виховання у військовослужбовців вірності військовому обов`язку, високих морально-бойових якостей і дисциплінованості забезпечується системою методів - сукупністю однорідних засобів і прийомів взаємопов`язаної діяльності вихователів і виховуваних, спрямованих на досягнення цілей виховання. До методів виховної роботи відносяться: переконання, приклад, вправа, змагання, заохочення, критика і самокритика, примус.

Практика показує, що досвідчені вихователі прагнуть творчо застосовувати всі перераховані методи. Оскільки жоден з них, взятий окремо, не є універсальним і не вирішує всіх задач виховання. Так, наприклад, метод переконання надає прекрасне вплив на формування особистості воспитуемого. Але не тільки з його допомогою можна розвинути у воїна тверді переконання. Метод вправи в основному впливає на розвиток і вдосконалення вольових і морально-бойових якостей воїна, вчить дисциплінованого поведінки. Тому у виховному процесі хороша система методів, де вони доповнюють один одного. Розглянемо сутність і основний зміст деяких методів.

Використання методу змагання передбачає застосування системи педагогічних заходів, які розвивають у військовослужбовців почуття товариства, дружби, взаємодопомоги, наполегливості, цілеспрямованості та ін. В процесі змагання створюються умови для найбільш повної реалізації індивідуально-психологічних особливостей кожного воспитуемого, успішного формування і розвитку їх особистісних якостей.

Змагання між воїнами має здійснюватися не формально, а творчо, безперервно, з урахуванням конкретних показників, з розробкою критеріїв оцінки. Необхідний контроль за його ходом з обов`язковим підведенням підсумків і наочним відображенням досягнень.

Метод критики необхідний у виховній роботі тоді, коли потрібно принциповий і об`єктивний аналіз окремих негативних якостей воспитуемого або в цілому його поведінки. Він сприяє спонуканню військовослужбовця до вдосконалення своєї поведінки, мобілізує його на усунення негативних рис.

Для виховного ефекту методу критики командиру (начальнику) необхідно: підкріплювати критику конкретним фактом негативного поведінки военнослужащего- уникати суб`єктивізму при оцінці поведінки або результату діяльності воспітуемого- домагатися емоційного впливу крітікі- ретельно враховувати індивідуальні особливості військовослужбовця, який піддається критиці.

Тільки в разі застосування всього комплексу методів виховної роботи та за відсутності необхідного ефекту від їх використання офіцер або прапорщик має право реалізувати метод примусу. Це крайній спосіб виховного впливу на підлеглого. Він являє собою систему дисциплінарно-педагогічного впливу на військовослужбовця з метою зміни його поведінки, спонукання до сумлінного виконання службових обов`язків.

Основними засобами методу примусу є: категоричне вимога-нагадування про обов`язки військової служби-попередження про можливе притягнення до дисциплінарної або кримінальної відповідальності-обговорення проступку на зборах військового колективу- притягнення до дисциплінарної відповідальності-притягнення до кримінальної відповідальності. Використовувати ці кошти необхідно вкрай обачно, з урахуванням характеру проступку, обставин його вчинення, наслідків, колишнього поведінки винного та інших особливостей.

Примус необхідно здійснювати на основі переконання військовослужбовця в негативності вчиненого ним проступку, домагатися усвідомлення ним своєї віни- індивідуально підходити до вибору засобів примусу. Військовослужбовці повинні знати, що на кожен випадок порушення ними норм поведінки піде невідворотна реакція з боку командира. Примусові заходи повинні здійснюватися своєчасно, але без поспіху і необоснованності- неприпустимі грубість і приниження особистої гідності військовослужбовця при застосуванні примусу- необхідно враховувати думку військового колективу щодо проступку товариша по службі.

Таким чином, організація виховної роботи командира (начальника) в частині (підрозділі) - це складний, суперечливий і творчий процес формування у виховуваних особистісних, військово-професійних якостей і норм поведінки. Виховна робота повинна здійснюватися планово, з комплексним підходом до вирішення її різноманітних завдань, внесенням своєчасних коректив в цей процес.

В організації виховної роботи немає і не може бути придатних для всіх випадків життя рекомендацій. Тому офіцери і прапорщики повинні крім перевірених практикою форм і методів виховання ставитися до виховного процесу творчо, проявляти ініціативу.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!