«Теоретичні та методологічні основи дослідження професійної компетентності»
Відео: Дисертація магістерська
У першому розділі обговорюються основні психолого-акмеологические підходи до розуміння професійної компетентності і можливості її формування, наводяться результати теоретико-методологічного аналізу стану наукової розробки проблеми.Проведений теоретичний аналіз психолого-акмеологічної літератури показує, що компетентність - це інтегральна властивість, характеристика особистості, яка реалізує свій потенціал у професійній діяльності. Крім знань необхідні ще і мотивація до діяльності і здатність реалізувати свій творчий і операційно-технологічний потенціал, трансформувати його в успішну діяльність (Н.В. Кузьміна, І. О. Зимня, Ю.Г. Татур).
У вітчизняній і зарубіжній літературі поряд з терміном «компетентність» охоплює багато сторін особистості та професійної діяльності (Н.В. Кузьміна, Ю.Г. Татур, Дж. Равен, Т.Ю. Базаров, Е.Ф. Зеер, А.К . Маркова, Д.В. Пузанков, І. О. Зимня), вживаються суміжні з ним поняття - «професіоналізм», «кваліфікація», «професійна компетентність», «професійна якість», «педагогічна культура», «педагогічна освіченість» і інші, так як термін «компетентність»
Інтерес представляють дослідження окремих видів професійної компетентності: аутопсихологічна (І.В. Єлшин, А.А. Деркач, А.П. Ситников, А.С. Гусєва та ін.) - психолого-акмеологічної (В.Н. Маркін, І. Н. Дроздов) - соціально-перцептивної компетентності в системі професійного спілкування (Н. Єршов) - соціально-психологічної (В.Г. Первутінскій, Г.Е. Білицька, Л.І. Берестова) - конфликтологической (О.І. Денисов) - інформаційно-технологічної (П.В. Беспалов), комунікативної компетентності (Л.А. Петровська та ін.).
В акмеології термін «компетентність» використовується для опису кінцевого результату навчання (Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, Л.А. Петровська, Ю.Г. Татур і ін.). Дослідники не просто говорять про компетентність в різних сферах людської життєдіяльності (педагогічна компетентність, комунікативна, правова), але і виділяють в кожній з них різні види.
Відзначимо загальний великий внесок в розробку проблем компетентності саме вітчизняних дослідників - Н.В. Кузьміної, Л.А. Петровської, А.К. Маркової, Л.М. Митиной, Л.П. Алексєєвої, Н.С. Шаблигіной, Г.І. Сівковою, П.В. Беспалова та інших.
В рамках освітньої парадигми, згідно з якою основна мета професійної освіти - «підготовка кваліфікованого працівника відповідного рівня і профілю» (Концепція модернізації російської освіти на період до 2010 року), компетентність може бути: у вузькій галузі професійної діяльності-в широкій області професійної діяльності-в загальнонаукової сфері-в сфері соціальних відносин-аутопсихологічна компетентність, готовність до критичної самооцінки, постійного підвищення кваліфікації.
Безсумнівно, що компетентність - багаторівневе утворення з компонентами когнітивного, експресивного та інтерактивного характеру. Це складна єдина система внутрішніх психологічних складових і властивостей особистості фахівця, що включають в себе знання та вміння. Формується зв`язок і з глибинними властивостями особистості - з потребою в спілкуванні, упевненістю в собі і самооцінкою. Компетентність включає в себе такі характеристики, як інтегральне відповідність особистості важливість справ, кількість і якість вирішених завдань, результативність і успіх в проблемних ситуаціях. Сюди додається і знання наслідків застосування конкретних способів впливу і їх ефективності. Компетентність має свої функції: пізнавальну, регулятивну, функцію контролю і оцінки, самооцінки.
Всі вище названі підходи до дослідження професійної компетентності переломлюються в особистісно-діяльнісної напрямку вивчення феномена професійної компетентності.
Поняття «професійна компетентність» тлумачиться вкрай неоднозначно. (І. Ільїна, Н.В. Кузьміна, А.А. Маркова, В.Г. Первухинський, Д.В. Пузанков, В.Д. Шадриков, Н.С. Шаблигіна і багато інших, що працюють в проблематиці професійного освіти) підкреслюють різні сторони цього явища. В силу цього на перший план виходять або знання, досвід, якого якості особистості, який аспект професіоналізму.
Дослідження функціонального розвитку професійної компетентності показали, що на початкових стадіях професійного становлення фахівця має місце відносна автономність цього процесу, а на стадії самостійного виконання професійної діяльності компетентність все більш об`єднується з професійно важливими якостями.
Професійну компетентність визначають як інтегративну якість фахівця, що включає рівень оволодіння їм знаннями, вміннями, навичками. У той же час професійною компетентністю називають індивідуально-психологічне утворення, що включає досвід, знання, вміння, ПВК, психологічну готовність (Л.Ю. Кривцов, Е.Ф. Зеер).
Професійна компетентність може бути структурована як системна характеристика, що складається з різних компонентів, склад яких дослідники визначають по-різному (Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, В.Г. Первутінскій).
В даний час відсутня однозначна підхід до визначення поняття «професійна компетентність», відсутній єдиний дослідницький підхід до складу структурних компонентів професійної компетентності, не визначена професійна компетентність фахівця з вищою технічною освітою, не визначені методи і фактори, що сприяють формуванню професійної компетентності фахівців у ВНЗ і на виробництві.
Аналіз результатів наукових досліджень показав, що професійну компетентність можна цілеспрямовано формувати через спеціальну систему завдань, що враховує особистісні здібності і професійні моделі діяльності.
В якості універсальної функціональної моделі професійної діяльності доцільно використовувати модель, розроблену Н.В. Кузьміної. Для виділення основних компонентів професійної компетентності фахівця з вищою технічною освітою було проведено системно-структурний аналіз інженерної діяльності в умовах інноваційного наукомісткого виробництва.
Формування професійної компетентності фахівця в якості системоутворюючого фактора продуктивності його професійної діяльності необхідно досліджувати у взаємозв`язку зі здатністю до саморозвитку, самовдосконалення особистості і діяльності, самореалізацією і розвитком його потреб і творчих здібностей.
Професійна компетентність і якості особистості схильні до розвитку, в основі якого лежать, з одного боку, здібності і професійно значущі мотиви, з іншого - реальна діяльність та її функціональні моделі.
Проведений аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень показав, що компетентність слід розглядати як системну характеристику якості підготовки фахівців, як провідний показник результату освіти. Однак реалізація компетентнісного підходу у вищій школі не орієнтується на кінцеві результати підготовки фахівців і не враховує рівень розвитку професійної компетентності, що значно знижує ефективність професійного навчання фахівців у ВНЗ і на виробництві.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
