Особливості підготовки дидактичних матеріалів для технічних засобів контролю
Відео: A Simple and Profound Introduction to Self-Inquiry by Sri Mooji
Як було відзначено, основним засобом забезпечення зворотного зв`язку в навчальному процесі є поточний контроль. Він є найбільш масовим видом контролю і тому важко реалізується в широких масштабах без застосування технічних засобів.Для того, щоб впровадити в навчальний процес технічні засоби контролю необхідна стандартизація контрольних операцій. Сутність стандартизованого або програмованого контролю полягає в пред`явленні всім студентам стандартних вимог і застосуванні однакових для всіх критеріїв.
Називаючи контроль програмованим, ми припускаємо, що він ведеться за певним алгоритмом, який наказує студенту під час опитування цілком певну поведінку шляхом введення особливих обмежень.
Організація програмованого контролю включає рішення двох взаємозалежних завдань: програмування контролю знань-вибір засобів для реалізації контролю.
Перше завдання - розробка контролюючих програм - є найважливішим завданням організації програмованого контролю. Це початковий етап автоматизації контролю.
Друге завдання - розробка та використання технічних засобів реалізації програмованого контролю - пов`язана з автоматизацією функцій викладу і оцінки результатів контролю. Від якості вирішення цього завдання багато в чому залежить ступінь досягнення цілей контролю, витрати часу на контроль, а також надійність самого контролю.
Сукупність контролюючої програми і технічного контролюючого пристрою (машини) становить ТСК.
ТСК є засобом зворотного зв`язку від студента до викладача, оскільки контроль здійснюється за допомогою машини із закладеною в неї певної програми. ТСК є також і засобом, який забезпечує вихідні дані для управління навчальним процесом, а також засобом об`єктивного самоконтролю студентів. ТСК розвантажують викладача від стомлюючого нетворчого праці при здійсненні контролю.
Найбільш відповідальним завданням в системі ТСК є розробка контролюючої програми, яка повинна складатися відповідно до дидактичними завданнями курсу, що вивчається.
Складання програми потрібно починати з формулювання мети контролю. Неодмінними умовами програмування є: чітке виділення найбільш істотних характеристик об`єкта або явища-облік основних зв`язків, що визначають сутність предмета, явища-конкретна постановка питання, що виключає різноманіття можливих відповідей.
Потім, з огляду на зміст навчального матеріалу, мети і методику контролю, вибирають форми відповідей. При программированном контролі найбільшого поширення набули такі форми відповідей: конструюються (альтернативний), вибірково-конструюються, многовиборочний, поетапно вибірковий.
Найкращою формою, з дидактичної точки зору, є конструюються відповідь. Він дозволяє висловлювати думки на мові студента або близькому до нього.
Однак практично реалізувати цю форму контролю складно, і при цьому вводяться ряд обмежень: зменшують число понять, зв`язків, символів, знаків, якими оперують студенти при складанні ответа- використовуються відповіді у вигляді простих цілих чисел та ін.
В даний час в программированном контролі найбільш часто використовується вибірковий (альтернативний) тип відповідей, який заснований на виділенні студентом правильного рішення (відповіді) з сукупності можливих рішень (відповідей) і фіксації номера цього рішення (відповіді). Вибіркова форма відповіді характеризується деякими перевагами в порівнянні з конструйованим відповіддю. Це, перш за все, простота технічної реалізації пристрою аналізу, зручність формалізації питань, можливість передбачити в програмі типові помилки.
Однак вибіркового методу властиві й певні недоліки, які знижують надійність контролю і оцінки знань. Це обмеженість числа можливих рішень, яка визначається невеликим кінцевим числом заданих варіантів відповідей, що вимагає меншої розумової активності студентів, ніж процес формування відповіді. Крім того, тут створюється можливість простого вгадування студентами правильних рішень, підказка у відповідях полегшує процес їх розпізнавання, і, нарешті, студент може запам`ятати неправильну відповідь.
У зв`язку з цими недоліками використовуються різні способи вдосконалення вибіркового методу, - також як збільшення кількості варіантів еталонних відповідей, застосування різних модифікацій вибіркових відповідей (многовиборочние, поетапно-вибіркові та т. Д.). Для зменшення ймовірності вгадування при формуванні відповідей застосовують вибірково-конструюються метод, що поєднує в собі переваги вибіркового і конструируемого методів. У цьому випадку відповідь складається з декількох приватних відповідей (пунктів).
Контрольні питання і відповіді (тести), сформульовані за формою вибіркового відповіді, повинні відповідати таким вимогам:
- адекватність (тест повинен контролювати засвоєння саме того положення, заради якого він введений, а не будь-яких побічних моментів) -
- не тривіальне (правильна відповідь не повинен бути самоочевидним або підказує формулюванням питання) -
- однорідність (характер всіх варіантів відповідей повинен бути однаковим, або, по крайней мере, правильну відповідь не повинен мати ознак, що відрізняють його від інших) -
- рівноцінність (всі варіанти відповідей повинні бути рівноймовірно) -
- однозначність (серед варіантів відповідей є лише один повинен бути правильним) -
- нейтральність (тести повинні формулюватися у формі, яка виключає конструювання варіантів відповідей, які суперечать фізичним законам) -
- компактність (питання і варіанти відповідей не повинні бути занадто громіздкими і перевантаженими повторами).
Висновки по першому розділі:
1. Федеральна програма «Реформування системи військової освіти в Російській Федерації на період до 2010 року» визначає цілі та завдання щодо підвищення ефективності та якості навчання, в тому числі і на військових кафедрах вищих навчальних закладів через розробку методологічних основ, науково-методичних рекомендацій і прийняття першочергових заходів в цій сфері.
2. Проблемі підготовки офіцерів-викладачів наша держава на всіх етапах свого історичного розвитку приділяло велике значення.
3. Аналіз системи підготовки професорсько-викладацького складу в дореволюційній Росії показує, що необхідно і неминуче існування інституту професійного становлення офіцера-викладача.
4. Успіх реформи системи військової освіти в Російській Федерації багато в чому пов`язаний з підвищенням професіоналізму військового викладача - ключової фігури в освітньому процесі на основі педагогічної технології ситуаційного підходу, який включає в якості мети -Вплив на всі сфери діяльності викладача, як засоби створення спеціальних ситуацій , що реалізують ці закономірності в формі діалогу, дидактичного протидії, розробки проектів та ін.
5. Зростаючий обсяг наукової інформації вимагає впровадження в навчальний процес на військових кафедрах досконаліших засобів і способів навчання, застосування персональних ЕОМ і сучасних інформаційних технологій.
6. Ефективність навчально-виховного процесу на військових кафедрах безпосередньо залежить від якості науково і методологічно обґрунтованих засобів навчання.
7. Для аналізу ефективності навчально-виховного процесу на військових кафедрах необхідно застосовувати сучасні засоби контролю засвоєння знань і прищеплення практичних навичок студентам.
8. Головне завдання контролю полягає в забезпеченні високого наукового рівня знань студентів, міцності практичних навичок. Контроль засвоєння знань виступає в ролі зворотного зв`язку в навчальному процесі. Зворотній зв`язок дозволяє оцінювати стан навчального процесу у вихідні показниками.
9. Контроль засвоєння знань включає кілька педагогічних функцій: перевірочну, навчальну, виховну та організаційну.
10. Аналіз педагогічного досвіду дозволяє сформулювати принципи контролю, які необхідно враховувати офіцеру-викладачу військової кафедри: повнота, плановість, достовірність результатів контролю, об`єктивність, диференційованість контролю за рівнем, автоматизація, простота організаційних форм контролю.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
