Сутність конфліктів і їх класифікація
Відео: Соціальні групи
Проблема конфлікту має виражений міждисциплінарний характер. Її дослідженням займаються мистецтвознавці, математики, педагоги, політологи, правознавці, психологи, социобиологи, соціологи, філософи. З середини 20-х років по теперішній час вченими видано російською мовою більш 2242 публікацій, присвячених різним аспектам даної проблеми. Опубліковані 177 дисертація (з них 22 докторських), 315 книг і брошур, 1560 статті, глави і параграфа в книгах (Анцупов А.Я., Шипілов А.І.1992). Історія вивчення конфлікту, ступінь розробленості проблеми і характер зв`язків з іншими дисциплінами для кожної науки специфічні. Суттєвою особливістю проведених в рамках різних наук досліджень є їх ізольованість. У дисертаціях в середньому використовується 2,2% від загального числа публікацій з проблеми конфлікту, що були у всіх областях знань на момент виконання дослідження. Кількість використаних робіт з тієї галузі науки, в якій працює автор, становить 10,2%, з інших наук, які вивчають конфлікт, - 1,2%. Найбільш розвинені міждисциплінарні зв`язку у психології і педагогіки (Прошанов С.Л. 1993). У суспільстві в даний час сформувалася потреба в дієвих рекомендаціях щодо попередження та конструктивного розв`язання соціальних конфліктів. Такі рекомендації можна очікувати за умови формування міждисциплінарної галузі науки - конфліктології. Її створення можливо, оскільки в основі будь-якого конфлікту лежить протиріччя, яке відіграє системоутворюючу роль як для різних видів конфліктів, так і для різних рівнів їх вивчення. Її створення необхідно, оскільки вивчення конфлікту однієї наукою неминуче призводить до втрати цілісного уявлення про нього, втрати низки його сутнісних характеристик. Тому в рамках однієї науки об`єктивно важко виробити практичні рекомендації, які були б корисні в дозволі реальних конфліктів. Офіцери, органи управління мають справу з цілісними реальними конфліктами, а не з їх окремими психологічними, правовими, соціологічними, філософськими та іншими аспектами. Становлення конфліктології природним чином, як показує зарубіжний досвід, може виявитися досить тривалим процесом. Свідоме формування конфліктології вимагає виконання однієї з наук функцій координатора цього процесу. В силу ряду причин доцільно, щоб роль координатора в даний час взяла на себе психологія або соціологія. Важливою теоретико-методологічної проблемою є проблема сутності міжособистісного конфлікту. У психології поки не склалося загальновизнаного розуміння сутності конфлікту, в тому числі і міжособистісного. Багато авторів (А. І. Алексєєва, 1983 Г.Н.Дюбін, 1987 Д.І.Кайдалов, Е.И.Суименко, 1979- В.А.Семов, 1972) розглядають його як зіткнення або протидія. Ряд психологів (А.І.Донцов, 1977- В.Н.Ковалев, 1981- О.В.Лунева, Е.А.Хорошілова, 1987) визначають конфлікт як форму прояви протиріччя. Крім того, конфлікт розуміється як специфічний вид спілкування (К. К. Платонов, 1981), ситуаційна несумісність (В.С.Алішев, 1983), ситуація незнайденого виходу (К.А.Абульханова-Славська, 1983), суб`ектсуб`ектное взаємодія (С .В.Кудрявцев,1991), проблемна ситуація (А.А.Наладжян, 1988) і ін. Подальший розвиток розуміння сутності конфлікту взагалі і міжособистісного конфлікту, зокрема, може бути пов`язано з визначенням його як одного із способів усунення протиріч, що виникають в процесі соціальної взаємодії. Крім конфлікту, протиріччя соціальної взаємодії можуть вирішуватися шляхом співпраці, компромісу, уникнення і пристосування (К. Томас,
1972). Конфлікт характеризується, по-перше, протидією опонентів, тобто їх спілкуванням, поведінкою або діяльністю, спрямованими на захист офіцером своїх інтересів шляхом обмеження активності опонента і (або) нанесення йому моральної чи матеріальної шкоди. Другий важливий ознака конфлікту - переживання опонентами виражених негативних емоцій по відношенню один до одного. Важливою передумовою вивчення міжособистісних конфліктів є визначення їх взаємозв`язків з іншими видами і типами конфліктів. Конфлікти можна класифікувати за різними підставами. Н.Ф.Феденко і В.П.Галіцкій (1981) відзначають, що в основі класифікації конфліктів можуть бути такі параметри: зміст конфлікту, його об`єкт, форма прояву, джерело виникнення, наслідки та інші. Якщо в якості підстави обрати особливості сторін, що беруть участь в конфлікті, то можна запропонувати наступний варіант класифікації. Соціальні конфлікти: міжособистісні, між особистістю і групою, між малими, середніми і великими соціальними групами, міждержавні. Внутрішньоособистісні конфлікти: боротьба двох позитивних чи двох негативних тенденцій, боротьба позитивної і негативної тенденції в психіці одного суб`єкта. Зооконфлікти: интрапсихические і між тваринами (територіальні, ієрархічні, статеві, ресурсні). Пропонована класифікація, зрозуміло, не є єдино правильною і повною, оскільки ... спроби пропонувати якусь єдину, так би мовити, справжню класифікацію конфлікту представляються свідомо невиправданими (Л. А. Петровська, 1977). Конфлікт можна віднести до одного з типів важких ситуацій, що виникають в процесі життєдіяльності військовослужбовця. Поряд з важкими ситуаціями діяльності, соціальні та внутріособистісні конфлікти мають основними ознаками важкій ситуації. Тому в розробці методологічних теоретичних і методичних проблем вивчення конфліктних ситуацій можна використовувати багатий досвід, який накопичено в дослідженнях важких ситуацій діяльності. Аналіз наявного в різних науках методологічного і методичного досвіду вивчення конфлікту, результати досліджень військових психологів дозволили виявити п`ять підходів, облік яких підвищує результативність роботи конфликтолога: междісціплінарний-
системний (системно-структурний, системно-генетичний, системно-функціональний та системно-інформаційний) -
особистісно-соціально-деятельностний- емпіріческій- ситуаційний. Понятійна схема опису конфлікту зазвичай розглядається в рамках чотирьох основних категоріальних груп: структура конфлікту, його динаміка, функції і типологія (Л. А. Петровська, 1977). Розвиваючи даний підхід, можна виділити наступні 11 основних категоріальних груп:
сутність міжособистісного конфлікту-
классіфікація-
еволюція-
генезіс-
структура-
функції-дінаміка-
особистість в конфлікте-
предупрежденіе- разрешеніе-
методи вивчення конфлікту.
Еволюція конфлікту є самостійною і важливою проблемою, хоча ні в одній з наук, які вивчають конфлікт, вона поки не поставлена. Імовірно еволюція конфлікту може розглядатися на трьох рівнях: межвидовом, внутривидовом і онтогенетическом.
Актуальним є виділення такої одиниці аналізу конфлікту як ситуація. Розгляд в якості одиниці аналізу конфліктної взаємодії конфліктної ситуації, що має певні часові рамки і систему змістовних характеристик може дати такі ж позитивні результати в дослідженні конфлікту, які раніше дало виділення тих чи інших одиниць аналізу психіки у вивченні різних психічних явищ. Використання конфліктної ситуації як одиниці різних конфліктів між військовослужбовцями дозволяє створити банк конфліктних ситуацій.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
