Проблема понятійних схем системного опису військово-психологічних явищ
Складність військово-психологічних явищ з необхідністю вимагає використання системного підходу в інтересах їх дослідження. На основі системного аналізу можуть бути розроблені системи понять, що описують ВПЯ. Принцип системного підходу передбачає:розгляд досліджуваного явища як системи, тобто як відокремленого безлічі взаємодіючих елементів-
визначення складу, структури, організації елементів і частин системи, виявлення провідних взаємодій між ними-
виявлення зовнішніх зв`язків системи, виділення з них главних-
визначення функцій системи і її ролі серед інших систем-
виявлення на цій основі закономірностей і тенденцій розвитку системи.
Аналізуючи військово-психологічні явища, необхідно розглядати їх як складно організовані об`єкти, що складаються з підсистем і входять, в свою чергу, в якості підсистем в системи більш високого рівня. Важливо виявляти все різноманіття елементів, що входять в структуру ВПЯ, всі зв`язки між ними, а також взаємини досліджуваного військово-психологічного явища з зовнішніми по відношенню до нього явищами.
Принцип системного підходу орієнтує психолога в методології пошуку причин позитивних чи негативних тенденцій в розвитку того чи іншого військово-психологічного явища. Якщо не в одному, а в декількох елементах системи з`явилися схожі позитивні або негативні моменти, то причини насамперед слід шукати не в цих елементах, а в самій системі.
Відомо чотири види системного аналізу, які можна використовувати в ВПИ: системно-структурний, системно-функціональний, системно-генетичний та системно-інформаційний (див. Рис. 4.7.1).
З урахуванням вищесказаного можна запропонувати варіант понятійної схеми системного опису ВПЯ. Вона включає наступні одинадцять груп понять: сутність ВПЯ- його классіфікація- структура-функції-генезіс- еволюція- дінаміка- системно-інформаційний опис ВПЯ- діагностика-управління-дослідження ВПЯ (див. Рис. 4.7.2).
Дана схема вже була успішно апробована при описі конфлікту.
В скороченому варіанті понятійна схема опису конфлікту може виглядати наступним чином. Звісно ж, що сутність конфлікту полягає не стільки у виникненні протиріччя, зіткнення інтересів, скільки в способі усунення створилося протиріччя, у протидії суб`єктів соціальної взаємодії. Всілякі соціальні протиріччя виникають скрізь і завжди, але тільки їх незначна частина дозволяється шляхом конфліктів. Інтереси і погляди також стикаються досить часто. Однак сутність конфлікту «ширше» цього зіткнення: вона в протидії суб`єктів конфлікту в цілому.
Таким чином, під конфліктом ми розуміємо найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають в процесі соціальної взаємодії, що полягає в протидії суб`єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями і почуттями. Якщо суб`єкти конфлікту протидіють, але не відчувають при цьому негативних емоцій (наприклад, в процесі дискусії, спортивного єдиноборства) або, навпаки, відчувають, але зовні не виявляють їх, не протидіють один одному, то такі ситуації є Предконфликтную.
Конфлікти можна класифікувати за різними підставами. Н. Ф. Феденко та В. П. Галицький (1981 р) відзначають, що в основі класифікації конфліктів можуть бути такі параметри: тривалість течії, зміст конфлікту, його об`єкт, сила впливу на учасників, форма прояву, джерело виникнення, наслідки та ін. Наприклад, в громадському транспорті конфлікт може бути коротким, триваючим кілька хвилин. Столітня ж війна між Англією і Францією тривала 116 років. Якщо в якості підстави обрати особливості сторін, що беруть участь в конфлікті, то можна запропонувати наступний варіант класифікації:
соціальні конфлікти: міжособистісні, між особистістю і групою, між малими, середніми і великими соціальними групами, межгосударственние-
внутрішньоособистісні конфлікти: боротьба двох позитивних чи двох негативних тенденцій, боротьба позитивної і негативної тенденцій в психіці одного суб`єкта-
зооконфлікти: интрапсихические і між тваринами (територіальні, ієрархічні, ресурсні, боротьба за володіння особиною протилежної статі та ін.).
Еволюція конфлікту є найважливішою проблемою, хоча жодної з наук вивчає конфлікт вона поки не розглядається. Еволюція конфлікту являє собою його поступове, безперервний розвиток від простих до більш складних форм, і може розглядатися на трьох рівнях: межвидовом, внутривидовом і онтогенетическом. Не виключено, що конфлікт як спосіб соціальної взаємодії не зазнавав поки принципового вдосконалення ні в міру еволюції видів тварин, ні в міру розвитку окремих видів, в т.ч. людини. Звідси можливо, що конфлікт не має прогресивної еволюції, а має лише історію розвитку.
Генезис конфлікту - опис зародження і подальшого процесу розвитку конфлікту як результату дії певної системи причин і факторів розвитку. Причини соціальних конфліктів можна об`єднати в три групи: об`єктивні, організаційно-управлінські та суб`єктивні.
Структура конфлікту - сукупність стійких елементів конфлікту, динамічно взаємозалежних і організуючих конфлікт у цілісну систему і процес. Має об`єктивний і суб`єктивний рівні, протиставлення яких неправомірно. На об`єктивному рівні основними елементами структури конфлікту є основні чинники макроситуації (фізичного і соціального середовища), опосередковано впливають на конфлікт-основні фактори фізичного і соціального середовища, що безпосередньо впливають на конфлікт-другорядні учасники конфлікту-основні учасники конфлікту-об`єкт і предмет конфлікту та ін. До основних суб`єктивних елементів структури конфлікту можна віднести: психічні моделі конфлікту, що є у його учасників, їх актуальні психічні стану-динамічні сос тавляются їх індивідуально-психологічних особливостей та ін.
Функції конфлікту - вплив конфлікту або його результатів на опонентів, їхні стосунки і на соціальну та матеріальну середу. По спрямованості впливу виділяють деструктивні і конструктивні функції конфлікту. Залежно від сфери впливу можна виділити наступні основні функції конфлікту: вплив на психічні стани і, як наслідок, на здоров`я учасників-вплив на взаємини оппонентов- на якість їхньої індивідуальної діяльності-на соціально - психологічний клімат групи, в якій розвивався конфлікт-на якість спільної діяльності членів групи.
Інформація в конфлікті - поки практично не розроблена, але в майбутньому велика група понять, що описує процес і результати системно - інформаційного аналізу конфлікту. Характеризує основні інформаційні потоки, насамперед пов`язані з формуванням інформаційних моделей конфлікту у його учасників і їх інформаційною взаємодією в процесі розвитку конфлікту.
Динаміка конфлікту включає три етапи, кожен з яких складається з декількох фаз. Перший етап - розвиток доконфликтной ситуації - включає чотири фази: виникнення об`єктивної проблемної ситуації соціального взаємодії-її усвідомлення суб`єктами конфлікту-спроби вирішити її неконфліктними способамі- виникнення передконфліктної ситуації (початок протидії або поява негативних емоцій у опонентів по відношенню один до одного). Другий етап - розвиток власне конфлікту - також включає чотири фази: інцидент - перехід предконфликтной ситуації у відкритий конфлікт-конфліктна взаімодействіе- спроби завершити конфлікт-завершення конфлікту. Третій етап - розвиток послеконфліктной ситуації - включає дві фази: часткова нормалізація взаємодії учасників конфлікту після його дозволу- повна нормалізація взаємодії учасників конфлікту.
Діагностика і дослідження конфлікту - група понять, що описують діяльність щодо визначення сутності та особливостей конфлікту на основі його вивчення, а також систему принципів, методів і методик дослідження конфліктів. Облік п`яти принципів підвищує результативність роботи конфликтолога: міждисциплінарний, системний (системно-структурний, системно-генетичний, системно-функціональний, системно-інформаційний) - особистісно-соціально-діяльнісний (Барабанщиків А.В., Феденко Н.В. 1984) - емпіричний - ситуаційний. В інтересах діагностики конфліктів використовують спостереження, опитування, бесіду, модульну методику комплексної оцінки взаємин і виявлення конфліктів в групі (Анцупов А.Я., 1993), опитувальники К. Томаса, Лірі, Басса-Дарки, Q-сортування та ін. При дослідженні міжособистісних конфліктів добре зарекомендував себе системно-ситуаційний метод ретроспективного аналізу реальних конфліктів (Анцупов А.Я., 1993).
Попередження конфлікту - в широкому сенсі - така організація життєдіяльності суб`єктів соціальної взаємодії, яка зводить до мінімуму ймовірність виникнення конфліктів між ними-у вузькому сенсі - діяльність суб`єктів взаємодії, а також третіх осіб щодо усунення причин конфлікту, який назріває, вирішенню загострюється протиріччя неконфліктними способами. В основі попередження лежить усунення або блокування об`єктивних, організаційно-управлінських та суб`єктивних причин конфліктів.
Завершення конфлікту - одна з найбільш значущих фаз в динаміці конфлікту, що полягає в його припинення з будь-яких причин. Основні форми завершення конфліктів: розв`язання суперечності, що є основою конфлікту-урегулірованіе- затуханіе- переростання в інший конфлікт-усунення конфлікту. Конфлікт може завершитися завдяки зусиллям його учасників або втручанню третьої сторони.
ВПЯ може вважатися системно описаним, якщо по кожному з названих 11 його характеристик розроблена група понять і категорій, досить повно розкриває дану його сторону. У процесі військово-психологічного дослідження військовий психолог повинен прагнути розробити максимально повну понятійну схему системного опису цікавить його ВПЯ. Важливо пам`ятати, що понятійні схеми опису завжди виступають не більше ніж спрощеною моделлю військово-психологічного явища. Якщо буде виявлено невідповідність між реальністю і поняттями, що описують дану реальність, то поняття, приводяться у відповідність з реальністю, а не навпаки.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
