Сутність і зміст виховної роботи з військовослужбовцями за призовом

Основні теоретичні положення, цілі, завдання, принципи, підходи, методи і форми виховання, які лягли в основу всієї діяльності командного складу та органів військового управління, розроблені військовими вченими. Загальновизнано, що важливими у вирішенні завдань виховання є такі підходи, як системний, комплексний, диференційований, індивідуальний, оптимізаційний, інформаційно-управлінський та ін.

Системний підхід дозволяє визначити цілісність, зв`язок, структуру і організацію, рівні, порядок функціонування та розвитку системи виховання. Він дає змогу впорядкувати сукупність взаємопов`язаних між собою компонентів виховання, що характеризують на теоретичному рівні в найбільш узагальненому інваріантному вигляді всі складові виховної діяльності на даному етапі суспільного розвитку.

Комплексний підхід - це сукупність цілеспрямованих, взаємопов`язаних дій з урахуванням всього різноманіття факторів виховання. Він забезпечує узгодження цілеспрямованих, взаємопов`язаних, іноді різноспрямованих і суперечливих впливів на об`єкт з метою його перетворення в разі, якщо він досліджений як система. Системний підхід визначає аналізує (аналітичну) сторону процесу професійного виховання, а комплексний підхід - що синтезує (синтетичну) сторону цього процесу.

Диференційований підхід передбачає врахування особливостей різних категорій військовослужбовців і включає визначення специфічних проміжних цілей, змісту, методів, прийомів і форм виховної роботи, найбільш повно відповідних кожній групі воїнів і дозволяють сконцентрувати виховні впливу, більш ефективно формувати моральні і професійні якості і на цій основі досягати підвищення боєздатності і боєготовності військових частин.

Індивідуальний підхід передбачає врахування індивідуальних особливостей особистості військовослужбовців: рис характеру-спрямованості особистості-життєвого досвіду-інтелектуальних, вольових, емоційних і пізнавальних качеств- фізичного розвитку, звичок та ін.

У вихованні військовослужбовців оптимізаційний підхід може зайняти провідне місце. Це пояснюється тим, що процес їх виховання багато в чому обмежений часовими рамками, максимально стиснутий і при цьому вимагає отримання позитивних результатів в короткий час, а оптимізаційний підхід дозволяє цілеспрямовано вибрати зміст, форми, методи і прийоми педагогічного впливу, які забезпечують найбільший виховний ефект.

Оптимізаційний підхід орієнтує на системне, цілісне вивчення процесу виховання, на вироблення комплексу взаємопов`язаних заходів щодо вдосконалення виховної роботи. Він озброює вихователів принципово важливим способом вирішення виховних завдань, при якому потрібно облік всіх факторів формування особистості, вибір змісту, форм, методів і прийомів педагогічного впливу на основі індивідуальних особливостей військовослужбовців та обставини, що склалися, сприяють формуванню у них всіх необхідних якостей.

Оптимізаційний підхід передбачає наступні процедури: визначення загальних цілей діяльності-конкретизацію завдань на основі реальних умов і можливостей, виявлених в ході вивчення об`єкта і предмета- вибір кращого, найкращого змісту роботи, перш за все за допомогою виділення головного, существенного- вибір форм, методів і засобів, прийомів і способів на основі врахування їх сильних і слабких сторін з метою пошуку кращого їх сочетанія- облік стану об`єкта впливу і інші.

Велике застосування у вихованні військовослужбовців за призовом знаходить інформаційно-управлінський підхід. Він дозволяє науково підійти до управління і керівництва процесом виховання у військовій частині, до інформаційного забезпечення різних видів діяльності у військах.

Виховна робота - це цілеспрямована діяльність суспільства, держави, їх інститутів, а також окремих вихователів з формування і розвитку особистості військовослужбовця, відповідно до потреб часу.

Психолого-педагогічна структура процесу виховання військовослужбовців передбачає наявність наступних елементів: а) об`єкта і суб`єкта воспітанія- б) чітко сформульованих цілей і завдань, змісту воспітанія- в) системи педагогічної взаємодії об`єкта і суб`єкта воспітанія- г) методів, засобів і форм воспітанія- д ) організаційної структури-е) результатів і умов, що впливають на ефективність виховання. В основі процесу виховання повинні лежати ідеї патріотизму, прагнення військовослужбовця опанувати спеціальність, культ військової служби.

Виховну роботу необхідно розглядати як єдність безпосереднього і опосередкованого взаємодії вихователів, що створюють умови для виховання і здійснюють його, і виховуваних, активно або пасивно реагують на всі процеси під впливом своїх потреб, мотивів, життєвого досвіду, сформованих переконань, впливу оточуючих і інших чинників, а також соціального середовища (суспільства, держави, сім`ї, колективу і т.д.).

Сучасний процес виховання - це не пряме, односторонню дію на військовослужбовців, а соціальна взаємодія різних об`єктів і суб`єктів: індивідуальних (конкретних вихователів, людей), групових (мікрогруп, колективів) і умовно соціальних інститутів виховання. Соціальна взаємодія, в якому відбувається виховання, можна представити у вигляді безлічі взаємозв`язків: суспільство - колектив - військовослужбовець, держава - сім`я - військовослужбовець, держава - інститути виховання - військовослужбовець, вихователь - колектив - вихованець, вихователь - сім`я - вихованець і т.д. У всіх цих зв`язках вплив може бути безпосереднім або опосередкованим.

Необхідно пам`ятати, що виховна робота має дві сторони. Держава визначає завдання виховання, а Міністерство оборони - його інфраструктуру, модель, зміст, напрямки та програму. Реалізується виховання через конкретних суб`єктів (офіцерів, військові колективи), які мають власні потреби і ціннісні орієнтири, свої стереотипи і традиції і т.д. Внаслідок цього в виховну роботу вносяться корективи і зміни. Тому в практиці виховання з`являються як прогресивні явища, так і регресивні, консервативні, що викликають відповідні наслідки.

Важливим елементом змісту виховання є оптимальний вибір і використання методів, форм, засобів і прийомів виховання. На сьогоднішній день в загальній і військової педагогіці є достатній арсенал методів, форм, засобів і прийомів виховання. Найбільш прийнятні методи у виховній роботі з військовослужбовцями відображені на малюнку 1.

Мал. 1.

Основні методи виховання військовослужбовців

Відео: Our Miss Brooks: Accused of Professionalism / Spring Garden / Taxi Fare / Marriage by Proxy

Виховна робота передбачає набуття військовослужбовцями знань, навичок, умінь, що переростають в звички, переконання і в кінцевому рахунку в високі особисті та професійні якості. Вона обумовлюється синтезом, з одного боку, можливостей, здібностей та активності особистості, а з іншого боку - вимог військової діяльності, які визначаються особливостями її змісту, засобів, умов, організації.

Результатом виховної роботи повинна стати всебічно підготовлена особистість військовослужбовця, в тій чи іншій мірі відповідає еталонної моделі. На цьому виховна робота не закінчується. Отриманий результат необхідно порівняти із заданою еталонною моделлю, проаналізувати його, визначити позитивні та негативні моменти і внести корективи. Цим досягається циклічність всієї виховної роботи та підвищення її ефективності, оптимальності з кожним циклом.

Необхідно відзначити найважливіший елемент виховної роботи - створення матеріальних, духовних і організаційних умов. Це основа, без якої змодельований процес не буде ефективним. А.С.Макаренко, кажучи про цей бік виховного процесу, підкреслював, що "голодні, брудні колоністи, що нишпорять у пошуках їжі, представлялися мені невдячними об`єктами для проповіді якої б то не було моралі ..." 1. Тому вирішення проблеми створення умов для проходження військової служби є благодатним грунтом в справі підвищення дієвості виховання.

Зміст виховної роботи включає в себе наступні основні елементи:

* Визначення місця, ролі, наукових і організаційних основ воспітанія-

* Постановку цілей і завдань виховання, тобто целеполаганіе-

* Оптимальний вибір і використання методів, форм, засобів і прийомів воспітанія-

* Вивчення і облік рівня вихованості та задоволеності військовослужбовців-

* Узгоджену і скоординовану педагогічну діяльність командирів, органів військового управління, військкоматів, державних і адміністративних органів.

Виховання військовослужбовців починається з визначення мети, яка передбачає на основі загальних інституційних цілей постановку конкретних цілей і завдань виховної роботи. Цілі можуть бути загальними, що стосуються всього процесу виховання, і приватними, що ставлять на окремому етапі виховання для досягнення певного результату.

Визначення і постановка приватних цілей виховної роботи, розробка моделі військовослужбовця мають кілька етапів: 1) з`ясування сучасних вимог, що пред`являються до військовослужбовця, державним нормативним документам- 2) оцінка матеріальних, організаційних, педагогічних можливостей суб`єктів воспітанія- 3) визначення якостей військовослужбовців, які мають пріоритетний характер - 4) планування конкретних навчальних, виховних, організаційних, адміністративних та інших заходів і окремих виховних актів.

В цілому виховна робота будується на системному, комплексному і оптимізаційному підходах, з урахуванням індивідуальних, вікових, професійних, фізіологічних і психологічних особливостей військовослужбовців. І базується вона на знанні сутності і змісту виховання, його основних протиріч.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!