Комплексна програма соціально-педагогічної допомоги дитині
Про програму комплексної психологічної і соціально-педагогічної допомоги дітям, які прибули з території України
Презентація до уроку
Назад вперед
Завантажити презентацію (1,3 МБ)
Увага! Попередній перегляд слайдів використовується виключно в ознайомлювальних цілях і може не давати уявлення про всі можливості презентації. Якщо вас зацікавила дана робота, будь ласка, завантажте повну версію.
Охорона і зміцнення здоров`я підростаючого покоління є одним з пріоритетних, що носять стратегічний характер, напрямків державної політики Російської Федерації. Завданням збереження і зміцнення здоров`я дітей та підлітків приділяється величезна увага у всіх розроблених в останні роки державних документах, присвячених дитинству. Одним з таких документів є Національна стратегія дій в інтересах дітей на 2012-2017 роки (далі - Стратегія). З метою реалізації Стратегії було створено Координаційну раду при Президентові РФ. У травні 2014 року Президентові РФ Володимир Володимирович Путін провів чергове засідання Координаційної ради, темою якого стали охорона і зміцнення здоров`я дітей та підлітків. На Координаційній раді обговорювалися різні питання з проблеми здоров`язбереження дітей, в тому числі і аспекти психологічного здоров`я.
У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров`я здоров`я визначається як "стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів".
Психологічне здоров`я - складова здоров`я людини. За визначенням відомого російського психолога, доктора психологічних наук, професора, академіка РАО Ірини Володимирівни Дубровиної, психологічне здоров`я - це "сукупність особистісних характеристик, які є передумовами стресостійкості, соціальної адаптації, успішної самореалізації". Психологічне здоров`я - найважливіша умова гармонійного розвитку дитини, освоєння їм освітніх програм, успішної соціалізації і, в кінцевому підсумку, щастя кожної дитини.
Збереження, зміцнення, формування психологічного здоров`я дітей є основною метою діяльності психологічних і соціально-педагогічних служб системи освіти міста Краснодара. У період з квітня 2014 року в Краснодар стали прибувати діти з території України. Діти мають різний статус (тимчасових переселенців, біженців та ін.) І надходять в загальноосвітні організації міста Краснодара (далі - ГО). На початок 2014-2015 навчального року на території міста Краснодара знаходилося 942 дитини, які прибули з території України. Число цих дітей постійно зростає.
Ситуація, в якій опинилися діти, які прибули з території України, розглядається як важка життєва ситуація. Важка життєва ситуація визначається як тимчасова, об`єктивно чи суб`єктивно створилася ситуація в житті дитини, що породжує емоційні напруги і стреси, перешкоди в реалізації життєвих цілей, які він не може подолати самостійно. Тобто ситуація, серйозно загрожує психічному здоров`ю дитини і вимагає негайного надання йому психологічної та соціально-педагогічної допомоги.
Особливо критичним є стан дітей, які прибули із зон військових конфліктів. Діти позбавляються свого звичного житла, особистих речей, друзів, а іноді батьків і близьких родичів, і особливо потребують психологічної допомоги. З горем дитини, яка пережила психологічну травму і не зуміли впоратися з нею, доведеться зіткнутися батькам (законним представникам), педагогам, психологам, однокласникам, новим друзям.
Психолого-педагогічні проблеми, характерні для дітей, які прибули з території України. у віці від 7 до 12 років - труднощі в навчанні, невротичні реакції, фобії, порушення сну і апетиту, порушення поведінки, низький рівень соціальної та психологічної адаптації. У ряду дітей у віці від 13 до 16 років виникають проблеми в навчанні і спілкуванні, відзначається низька соціальна активність. Дітям, які прибули з території України, властиві поведінкові порушення, невротичні і неврозоподібні реакції, недостатня соціально-психологічна адаптація. Серед дітей, які прибули з території України, є учні, які переживають стан посттравматичного стресу.
У зв`язку з цим в липні-серпні 2014 року МБОУ КДК "Дитинство" міста Краснодара була розроблена програма комплексної психологічної і соціально-педагогічної допомоги дітям, які прибули з території України (далі - Програма).
Реалізація Програми дозволяє вирішувати перераховані вище проблеми психологічного здоров`я дітей, забезпечувати їх успішну адаптацію, соціалізацію, інтеграцію в нову соціальну та освітню середовища. Крім цього, реалізація Програми сприяє підвищенню кваліфікації та зростанню професійної майстерності фахівців психологічних і соціально-педагогічних служб ГО міста Краснодара (далі. ПСПС).
В ході реалізації Програми можуть виникнути кадровий, матеріально-ресурсний та адміністративний ризики. Способом обмеження кадрового ризику є систематична методична та психологічна підтримка виконавців Програми. Обмеження адміністративного і матеріально-ресурсного ризиків сприяє своєчасне інформування адміністрації ГО про важливість, що проводиться в рамках Програми роботи розробка на основі даної Програми робочих програм ГО з надання психологічної допомоги дітям. Також зниження адміністративного ризику сприяє обговорення ходу реалізації програмних заходів на засіданнях колегіальних органів ГО з обов`язковим дотриманням вимог конфіденційності активне залучення педагогічних працівників ГО до реалізації окремих заходів Програми посилення контролю за ходом виконання програмних заходів і вдосконалення механізму поточного управління реалізацією Програми своєчасне коректування заходів Програми.
Метою Програми є створення умов для відновлення, збереження і зміцнення психічного здоров`я дітей, які прибули з території України і які навчаються в ГО міста Краснодара.
Для досягнення зазначеної мети вирішуються такі основні завдання.Вирішення зазначених завдань здійснюється за напрямками: "Організація і управління", "Професіоналізм і компетентність", "Інформування та просвіта", "Діагностика і моніторинг", "Координація та співробітництво", "Підтримка і супровід", "Реабілітація та корекція", " турбота і дружба "," Аналіз і коригування ".
Напрями та завдання Програми
Завантажити:
Попередній перегляд:
Програма соціально-педагогічної допомоги неповним сім`ям «Моя сім`я - моє багатство»
Пояснювальна записка
Справжня програма розроблена мною на основі програми «Сімейне щастя», призначена для роботи соціального педагога з неповними сім`ями. Це необхідно для того, щоб навчити дитину з неповної сім`ї навичкам поведінки, що дозволяє їм більш ефективно діяти в повсякденному житті, вирішувати стаючи проти нього щоденні завдання. Програма передбачає віковий період дітей 7 - 10 років. Зазначений віковий період є дуже сприятливим часом для подібної роботи. Це пов`язано, з одного боку, зі зростанням їх інтересу до себе, до своїх можливостей, здібностей, а з іншого, - з відкритістю їх до допомоги з боку дорослих у подоланні труднощів, проблем, прийнятті рішень.
Таблиця 1. Основні заходи програми
Тема: Соціально-педагогічна допомога неповній сім`ї у вихованні дітей
Вступ
Сімейне виховання відбувається в процесі життя - у відносинах близькості, в справах і вчинках, які здійснює дитина. Зі своїх відносин до батька, матері він засвоює перші обов`язки перед суспільством. У сім`ї дитина рано привчається до праці. Під впливом сімейних принципів і всього сімейного укладу виховується твердість характеру, гуманізм, зосереджений розум. Саме в родині дитина спостерігає і переживає почуття любові до батьків і сам отримує від них цю любов і ласку.
К.Д. Ушинський розуміє сімейне виховання як цілеспрямований процес формування людини в людині. Саме виховання, вчить він, має готувати людину до праці, до життя. Для цього необхідно, щоб діти були розумово розвинені, морально досконалі, фізично здорові. Він по-новому ставить питання про виховання моральності в сім`ї. На його думку, сутність морального виховання у сім`ї не в кодексі правил поведінки, а в тому, щоб створити внутрішню спрямованість людини. Таким чином, першим і основним завданням сімейного виховання К.Д. Ушинський вважає підготовку людини до життя.
На думку Н.І. Пирогова, найбільше право батьків полягає в тому, щоб розвинути цілком і всебічно всі блага, що є в дитині від природи, без посягання на особистість дитини. Людина легко засліплюється власними достоїнствами, тому з дитинства необхідно розвивати в дитині самосвідомість, будити совість. Звідси випливає основне, з його точки зору, положення, що стосується питань виховання дітей в сім`ї: чи не ухилятися зі шляху цілісної внутрішнього життя, в якій повинно бути збережено єдність думки, слова і справи. І в цьому відношенні він закликає батьків оберігати цілісність дитячої душі, не вносячи в неї нещирість.
Велике значення мають роботи П.Ф. Лесгафта в області виховання дітей раннього та дошкільного віку, викладені у праці Сімейне виховання дитини і його значення. Він вважає, що в нормальній сім`ї дитина стає гуманізуючим фактором морального вдосконалення всіх членів сім`ї. У сім`ї необхідно створювати нормальні умови для зростання, розвитку і прояву всіх позитивних здібностей дітей.
У Книзі для батьків А.С. Макаренко розкриває своєрідні і складні проблеми сімейного виховання, його суперечності та шляхи їх вирішення. У Лекціях про виховання дітей він розглядає проблеми батьківського авторитету, дисципліни, ігри, сімейного господарства, виховання у праці, статевого виховання та виховання культурних навичок в сім`ї. Сім`я є могутнім виховним засобом. Життя в цьому відношенні мало дає нового, вона повертає нас постійно до того, що було в родині, тому що виховні сили здорової сім`ї великі, і, навпаки, розпад або глибокі зміни в сім`ї тягнуть за собою надзвичайні біди для душі дитини, руйнуючи самі її основи [27].
Таким чином, сімейне виховання, як всякий організований процес передбачає певну цілеспрямованість, постановку конкретних завдань. Головною метою виховання дітей в будь-якій сім`ї становить всебічний розвиток особистості, що поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість. Досягнення цієї мети необхідно досягати і в неповних сім`ях, кількість яких в даний час постійно зростає. Очевидно, що зробити це буде набагато важче, так як все лягати на плечі одного з батьків, матері або батька. У кожній п`ятій російській сім`ї з неповнолітніми дітьми відсутній один з батьків [7]. Так, якщо в 1993 році частка дітей, народжених в Росії у жінок, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, становила 18%, то в 1997 році вона перевищила 25%. В даний час кожна третя сім`я неповна. Щорічно, за даними Держкомстату, розпадається 500-600 тисяч шлюбів, також утворюючи неповні сім`ї, і майже стільки ж дітей у віці до 18 років стають дітьми сімей ризику.
Часто дорослим не вистачає часу, знань, сил, можливостей для здійснення повноцінного розвитку дитини в умовах неповної сім`ї. В останні роки фахівці частіше стали звертати увагу на специфіку положення цих сімей в нашому суспільстві. Негативні процеси, породжені сучасної соціально-економічною ситуацією, проявляються особливо яскраво, саме на вихованні дітей з неповних сімей. Розлучення батьків, нестабільний, конфліктний стиль відносин в таких сім`ях спотворюють умови ранньої соціалізації, опиняючись причиною нервово-психічних розладів, фактором ризику виникнення асоціальної поведінки, особистісної деформації, сприяючи виникненню проблем взаємини дитини з соціальним оточенням. Все це ускладнює вирішення виховних завдань в умовах неповної сім`ї.
Як ми вже відзначили, серед проблем неповної сім`ї особливо актуальною є проблема її функціонування як інституту виховання і соціалізації дітей. Мають рацію ті, хто вважає, що витрати виховання дітей у неповних сім`ях, перш за все, пов`язані з впливом негативних економічних факторів. В середньому по регіонах Росії серед неповних сімей частка бідних становить 60,9%, а частка залежних від посібників - 18,9% від їх числа. Таким чином, неповні сім`ї мають серйозні матеріальні проблеми, фактично всі вони залежать від соціальної підтримки держави і потрапляють в низькодохідні групи населення.
На думку І. Дементьєвої, неповні сім`ї переважно материнські, в зв`язку з цим додаткову загрозу їм представляє нинішня політика зайнятості в країні, так як йде витіснення жінок з робочих місць в сферу низько оплачуваних установ [7]. Хоча, варто відзначити, що кількість неповних сімей на чолі з батьком також зростає (додаток № 2).
Наступна проблема неповної сім`ї полягає в здоров`ї дітей. Вчені прийшли до висновку, що діти з неповних сімей значно частіше, ніж діти з повних сімей, схильні до гострих і хронічних захворювань, що протікають в більш гострій формі [7]. При цьому неблагополучні показники здоров`я дітей пов`язані не тільки з впливом стресів розлучення, але і з низькою медичною активністю матері (батька). Таким чином, основними факторами ризику здоров`я в неповній сім`ї є: наявність шкідливих звичок, соціально-побутова і житлова невлаштованість, недотримання гігієнічних норм життя, необращаемость до лікарів у разі хвороби дітей, самолікування і т. П.
З усього вище сказаного випливає, що специфічний спосіб життя сім`ї з одним батьком відчутно відбивається на виховному процесі. В рамках виховної діяльності дорослим не вдається здійснити повноцінний контроль над дітьми і в цілому ефективно впливати на їх поведінку.
Вивченням проблеми виховання в неповних сім`ях займаються І.Дементьева, Н.Зубарева, М.А. Костенко, Л.Г. Лунякова і інші [7, 8, 9, 12, 15, 18]. Наприклад, І. Дементьєва і Н. Зубарєва в своїх роботах торкаються такі питання, як ступінь соціальної відповідальності підлітків з неповних сімей, технологія індивідуальної роботи з дітьми та підлітками з неповних сімей, негативні фактори виховання дітей у таких сім`ях. Одним з основних критеріїв ефективності сімейного виховання І. Дементьєва вважає ідентифікацію дітей з батьками, також вона зачіпає питання про освіту і професійну орієнтацію дітей розлучення, психологічні особливості особистості таких дітей [7, 8, 9].
М.А. Костенко переважно розглядає неповні батьківські сім`ї. Основними формами роботи з неповною батьківській сім`єю він виділяє індивідуальне консультування, групи само- та взаємодопомоги, організацію дитячих дозвіллєвих заходів та сімейного відпочинку, бесіду (додаток № 2). У соціально-педагогічної роботи з неповною батьківській сім`єю М.А.Костенко виділив три напрямки роботи: соціально-педагогічна робота з батьками, з дітьми і з сім`єю в цілому [15].
Таким чином, проблема виховання дітей в умовах неповної сім`ї вимагає більш докладного розгляду. Для цього необхідно вивчити особливості процесу виховання в даних сім`ях, розкрити форми і методи наданої соціально-педагогічної допомоги неповним сім`ям, виявити умови вдосконалення процесу виховання в таких сім`ях.
Об`єкт дослідження - процес виховання дітей в неповних сім`ях.
Предмет дослідження - соціально-педагогічна допомога, що надається неповній сім`ї у вихованні дитини.
Метою даної роботи є вивчення теоретичних передумов виховання дітей в неповних сім`ях, виявлення ефективних форм і методів соціально-педагогічної допомоги даними сім`ям в сучасних умовах.
Для досягнення поставленої мети необхідно реалізувати такі завдання:
- розкрити вплив стилів батьківського відносини на формування особистості дитини
- вивчити особливості характеру дітей з неповних сімей
- охарактеризувати умови, що сприяють правильному вихованню дітей з неповних сімей
- розкрити форми і методи соціально-педагогічної допомоги неповній сім`ї у вихованні дітей
- розробити програму з надання комплексної соціально-педагогічної допомоги неповним сім`ям
- реалізувати на практиці і проаналізувати результати соціально-педагогічного блоку програми.
У процесі дослідження нами були використані наступні методи: аналіз наукової літератури, бесіда, спостереження, вивчення і узагальнення досвіду, тестування дитячо-батьківських і міжособистісних відносин, статистичні методи обробки отриманих даних.
Базою дослідження виступив Центр соціальної допомоги сім`ї та дітям, реабілітаційно-оздоровчого комплексу Велика Липовиця.
Програми ранньої допомоги
ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СПЕЦІАЛЬНОГО ОСВІТИ В РОСІЇ
Процес становлення державної системи спеціальної освіти в нашій країні почався в 20-30-х рр.
Медико-соціальна профілактика і рання комплексна допомога
Найважливішою складовою процесу медико-соціально-педагогічного патронажу є рання діагностика і рання комплексна допомога, від ефективної організації яких у визначальній мірі залежать попередження інвалідності та (або) зниження ступеня обмеження життєдіяльності і працездатності.
У Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року визначено комплексний за своїм сутнісному змісту процес попередження (профілактики) інвалідності.
Під попередженням інвалідності розуміється здійснення комплексу заходів, спрямованих на профілактику виникнення фізичних, розумових, психічних і сенсорних дефектів (профілактика першого рівня) або на попередження переходу дефекту в постійне функціональне обмеження або інвалідність (профілактика другого рівня).
Попередження інвалідності може передбачати не тільки здійснення заходів медичного характеру, зокрема, надання первинної медико-санітарної допомоги, передпологовій і післяпологовий догляд, а й ранню стимуляцію розвитку дитини з метою профілактики виникнення вторинних відхилень в процесі становлення психофізичних функцій.
Рання діагностика і рання педагогічна допомога є актуальними проблемами сучасної корекційної педагогіки як в Росії, так і в усьому світі. В даний час практично у всіх країнах світу є науково обґрунтовані і практично апробовані програми ранньої діагностики та ранньої педагогічної допомоги дітям з відхиленнями у розвитку.
Теоретичну базу для цих програм складають основоположні роботи Л.С.Виготського про значущість практичної діяльності для активації розумових процесів. Положення його теорії про зонах найближчого і актуального розвитку і про профілактику вторинних дефектів - «соціального вивиху» - надають сьогодні значний вплив на сучасні дослідження в галузі спеціальної освіти дітей з відхиленнями у розвитку і створення методичного забезпечення для роботи з ними.
Програми ранньої допомоги
Відомі у світовій практиці програми ранньої допомоги характеризують одне з успішно розвиваються напрямків діяльності вчених і педагогів останньої чверті нашого століття.
· Коннектикутського тест «Обстеження розвитку новонароджених і дітей до 3 років»,
· Каролинский навчальний план для дітей від народження до 5 років,
· Гавайський профіль раннього навчання,
· Мюнхенська функціональна діагностика,
· Програма ранньої діагностики розвитку «Тандем» (Голландія),
· Програма ранньої педагогічної допомоги дітям з відхиленнями у розвитку «Маккуері» (Австралія)
· У Росії також є ряд методичних розробок вітчизняних учених (Е. М. Мастюкова, Е.А.Стребелевой, К.Л.Печора, Г.В.Пантюхіной, Е.Л.Фрухт і ін.), Що представляють програми ранньої діагностики та психолого-педагогічної допомоги дітям з відхиленнями у розвитку і є основою для практичного застосування в психолого-медико-соціальних центрах, психолого-медико-педагогічних консультаціях (ПМПК).
Але якщо в нашій країні система ранньої діагностики і корекції вад розвитку знаходиться на етапі формування, то за кордоном є досить багатий науково-практичний досвід застосування різних програм «раннього втручання», який дозволяє зробити висновок про їх високу ефективність. Про це свідчить насамперед дивовижний прогрес у зміні рівня незалежного життя людей з різними фізичними та психічними обмеженнями. Завдяки застосуванню програм ранньої допомоги люди з інтелектуальними та фізичними порушеннями живуть тепер в західних країнах незрівнянно повноцінніше, ніж 20-30 років тому. Порівняльні дослідження зарубіжних вчених показали, що систематична рання педагогічна допомога дитині в умовах сім`ї із залученням батьків в процес корекційної та педагогічної роботи не тільки дозволяє вивести на новий якісний рівень сам процес розвитку дитини, але і в значній мірі визначає прогрес інтеграції в суспільство людини з особливими потребами його як рівноправного члена. Одним із наслідків такого прогресу є те, що переважна більшість дітей з інвалідністю в західних країнах виховуються в умовах сім`ї, а не в спеціальних установах поза домом. Вони можуть так само, як їхні здорові однолітки, вчитися в школі, активно відпочивати і працювати.
В основі роботи діючих в сучасній Росії служб ранньої допомоги лежать мультидисциплінарний підхід до організації практичної діяльності і поетапність формування корекційно-педагогічного середовища в умовах сім`ї.
Як вітчизняний, так і зарубіжний досвід з переконливістю свідчать про те, що оптимальною ситуацією для повноцінного розвитку дитини є його перебування в сім`ї за умови, що батьки активно включаються в абілітації процес, який організовується фахівцями служби ранньої допомоги. Ними ведуться не тільки стимуляція розвитку дитини в ході спеціальних занять в умовах сім`ї і відстеження динаміки розвитку, а й цілеспрямоване навчання батьків способам специфічної взаємодії з дитиною в повсякденному житті сім`ї.
У процесі регулярних візитів в сім`ю фахівці служби:
· Проводять спеціальні заняття з дитиною,
· Навчають батьків способам специфічної взаємодії з дитиною в повсякденному житті сім`ї,
· Фіксують різні параметри розвитку дитини,
· Допомагають створити в умовах сім`ї спеціальну розвиваюче середовище,
· Пов`язують батьків з відповідними медичними, освітніми установами,
· Коректують систему сімейних взаємин.
Подібний вид діяльності є інноваційним для вітчизняної практики освіти і передбачає інший тип організації корекційно-педагогічного процесу, заснований на залученні параспеціалістов (помічників педагогів і психологів) в особі батьків.
Становлення в нашій країні системи ранньої діагностики порушень розвитку і ранньої комплексної допомоги відбувається через розвиток системи медико-психолого-педагогічного патронажу і здійснюється на базі діючих ПМС-центрів та ПМП-консультацій і служб.
Діючі сьогодні в Росії установи, які здійснюють програми по ранній діагностиці і ранньої допомоги дітям з відхиленнями у розвитку, вкрай нечисленні, часто працюють як експериментальні майданчики, але реальні позитивні результати їх роботи дозволяють прогнозувати перехід від локальних вогнищ експерименту до широкої соціально-педагогічній практиці.
Справою недалекого майбутнього представляється і розробка всеросійської програми розвитку системи ранньої діагностики і ранньої комплексної допомоги дітям з відхиленнями у розвитку в умовах сім`ї, а також проектування і здійснення нових програм підготовки і перепідготовки кадрів, створення єдиної інформаційної системи забезпечення діяльності освітніх установ, соціальних служб, педагогів і батьків, які виховують дітей з обмеженим потенціалом розвитку.
