Відрижка кислим, блювота, що приносить полегшення і інші ознаки стенозу
Виразкова хвороба в 6-15% випадків ускладнюється стенозом. Найбільш часто зустрічаються стеноз воротаря і постбульбарная стеноз. Виділяють органічний стеноз, обумовлений пост`язвеннимі рубцеві зміни, і функціональне звуження, що виникає в період загострення виразкової хвороби внаслідок спастичних скорочень, а також набряку тканин в окружності виразки.
Органічний пілоробульбарний стеноз супроводжується постійним порушенням евакуаторної діяльності шлунка і дванадцятипалої кишки.
Клінічна картина стенозу залежить від ступеня його вираженості. При компенсованому стенозі загальний стан хворого не порушується, хоча нерідко спостерігаються відчуття тяжкості в епігастрії після їжі, відрижка кислим, блювота, що приносить полегшення.
При субкомпенсированном стенозі переважає інтенсивний біль в надчеревній ділянці, відчуття розпирання з`являється вже після прийому невеликої кількості їжі. Для цієї стадії стенозу характерні відрижка тухлим, рясна блювота, що приносить полегшення, наявність в блювотних масах їжі, з`їденої напередодні.
Почастішання блювоти, що приводить до прогресуючого виснаження і зневоднення хворого, вказує на декомпенсацію пилородуоденального стенозу. Стан хворого при цьому стають важким, шкіра суха, в`яла, спостерігається різке схуднення.
Клінічна картина функціонального звуження повторює органічний стеноз, але, на відміну від останнього, симптоматика порушень прохідності зникає в міру загоєння виразки і зменшення запального набряку.
У фазі ремісії зазвичай зберігається тільки рубцово-виразкова деформація без порушення евакуаторної функції шлунка.
Важливим об`єктивним діагностичним ознакою стенозу є шум плескоту натще, який визначається при толчкообразном натисканні в епігастральній ділянці. При схудненні хворого через стоншену черевну стінку часто проступають контури розтягнутого шлунка. У хворих з декомпенсованим пілородуоденальним стенозом внаслідок виражених порушень водно-сольового обміну можуть спостерігатися судоми і визначатися позитивні симптоми Хвостека і Труссо.
З метою остаточної діагностики стенозу, його локалізації, ступеня вираженості евакуаторних порушень необхідно проводити як рентгенологічне, так і ендоскопічне дослідження. Ендоскопічне дослідження з прицільною біопсією дозволяє уточнити природу стенозу, а рентгенологічне - ступінь його вираженості.
А.Kaлінін тощо.
