Сутність і зміст індивідуально-воспітательнойработи з військовослужбовцями
Відео: 🍴 Сухий пайок посилений. ІРП 7 🍴
«Вихователь повинен прагнути пізнати людину, якою вона є насправді, з усіма її слабкостями і в усій його величі, з усіма його буденними, дрібними потребами і з усіма його великими духовними вимогами» .До. Д. Ушинський.Практика виховної роботи у військових частинах і підрозділах свідчить про те, що її ефективність багато в чому залежить від уміння заступника командира роти з виховної роботи вивчити і враховувати індивідуальні особливості воїнів.
Дієвість виховної роботи вихователя з кожним конкретним військовослужбовцям багато в чому залежить від того, наскільки добре він знає достоїнства і недоліки свого підлеглого, може знайти найбільш доцільні форми, методи, засоби та прийоми впливу на свідомість, почуття, поведінку воїна.
Перш за все, необхідно усвідомити, що індивідуально-виховна робота (ІВР) - це систематичне і цілеспрямоване вплив вихователів на виховуваних, здійснюване з урахуванням їх індивідуальних особливостей і з використанням доцільних і в певних умовах методів, форм і засобів виховання.
Сутність індивідуально-виховної роботи полягає в тому, що вона своїм змістом і методами звернена прямо до особистості військовослужбовця.
В основі індивідуально-виховної роботи з підлеглими лежать принципи виховання військовослужбовців. В першу чергу це принцип поєднання диференційованого та індивідуального підходів у виховній діяльності. Він ґрунтується на глибокому і всебічному знанні індивідуальних якостей особистості військовослужбовців і специфіки їх прояву в конкретних ситуаціях і дозволяє застосовувати такі методи виховання, засоби і прийоми індивідуального та колективного впливу, які дають найбільший виховний ефект.
В основі ИВР з військовослужбовцями лежать і інші принципи, наприклад:
? поєднання вимогливості до вихованця з повагою його особистої гідності і турботою про ньому-
? опори на позитивні якості особистості воспітанніка-
? єдності, узгодженості та наступності виховних впливів і т.д.
Все це дозволяє заступнику командира роти з виховної роботи прогнозувати дії підлеглих, їх поведінку в різних умовах, вибирати найбільш ефективні методи, засоби і прийоми виховного впливу.
Заступнику командира з виховної роботи необхідно визначити, які риси особистості воїна збігаються (не збігаються) з вимогами військової служби, тією роллю, яку належить йому грати у військовому колективі. Дуже важливо знати, що хоче підлеглий в житті, чого чекає від військової служби-наскільки його установка на ратну працю співвідноситься з вимогами бойової готовності, інтересами колективу, завданнями розвитку кожного воїна які ж дані про підлеглих необхідно знати. Основні з них представлені в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Необхідний перелік даних про підлеглих
Відео: Тривожний чемоданчик
Закінчення табл. 3.1
Безпосереднє вивчення підлеглих здійснюється в ході спостереження, індивідуальних співбесід, експерименту, індивідуальної допомоги і т.п. Воно відбувається в процесі аналізу результатів діяльності військовослужбовця, думки про нього його товаришів по службі, вивчення його документів, листування з батьками, керівниками шкіл, підприємств, де він навчався або працював, узагальнення незалежних характеристик, застосування біографічного методу та ін.
Для обліку і систематизації даних, отриманих в ході вивчення підлеглих, заступнику командира роти з виховної роботи доцільно мати педагогічний щоденник, в якому, як правило, фіксуються: індивідуальні особливості кожного підлеглого і динаміка його розвитку-конкретні факти індивідуальної роботи (зміст розмов) - характерні особливості, виявлені в ході наблюденія- досягнення воїна, його окремі проступки, мотиви їх прояви, характерні судження и др висновки за результатами педагогічного впливу, про пределеніе перспектив подальшої індивідуальної роботи з воїном.
Педагогічний щоденник служить вихователю важливою підмогою. Головне, щоб ведення щоденника не носило формальний характер. У цьому випадку він не потрібен. Форму його ведення кожен командир повинен визначити самостійно.
Чим більше вихователь знає про вихованця, тим точніше він може передбачити варіанти поведінки, реакції в різних ситуаціях. Одночасно глибоке і всебічне знання індивідуальних особливостей підлеглого дозволяє вихователю визначати шляхи виховання (перевиховання) військовослужбовця.
Індивідуальне виховний вплив за характером впливу на особистість військовослужбовця можна розділити на безпосереднє і опосередковане.
Безпосередній вплив передбачає своїм об`єктом дві основні сторони особистості: зовнішню (діяльність, поведінка, спілкування) і внутрішню (духовно-моральну). При цьому його мета у зовнішній сфері полягає в тому, щоб передати воїну життєвий досвід вихователів, їх знання, навички та вміння в поведінці і общеніі- у внутрішній сфері в створенні взаємного розташування, симпатії між молодшим командиром і його підлеглими, налагодження людського, довірчого, духовно-морального контакту. У такій взаємодії командиру легше знайти кошти і способи затвердження в вихованця моральної стійкості, надання духовної підтримки, стимулювати його самовдосконалення. Безпосередня взаємодія з підлеглими проявляється в індивідуальній допомоги, вимогливості, постійному контролі й т.д. Особливо сприятливі умови для цього створюються в процесі спільної служби в наряді, варті, під час несення бойового чергування, при виконанні регламентних робіт. Провідна роль тут належить індивідуальній бесіді, що проводиться в невимушеній обстановці, один на один.
Таким чином, основне призначення безпосереднього виховного впливу полягає в тому, щоб сформувати у підлеглого позитивне ставлення, психологічну готовність до сприйняття того, що йому передає вихователь.
Опосередковане виховний вплив забезпечується, насамперед, створенням таких умов, які стимулюють формування певних звичок, розвивають професійно важливі якості, допомагають долати негативні риси особистості воїна.
Поряд з цим необхідно вивчати і знати рівень розвитку особистості військовослужбовця.
Характеристику рівня розвитку особистості військовослужбовця складають такі показники:
? ступінь включеності в систему зв`язків з товаришами по службі, командирами (начальниками), іншими людьми-
? товариськість (комунікативність) -
? місце серед членів військового колективу (лідер, середнячок, аутсайдер, «біла ворона» і ін.) -
? ступінь впливу на інших військовослужбовців (авторитетність) -
? здатність адаптуватися до умов військової служби та ін.
У своїй сукупності дані про рівень розвитку особистості військовослужбовця повинні сприяти розумінню його місця і ролі у військовому колективі.
Таким чином, для проведення ефективної індивідуально-виховної роботи заступнику командира роти з виховної роботи необхідно знати її сутність, зміст і методику проведення.
При організації виховної роботи дуже важливо враховувати специфіку діяльності підлеглих.
Визначаючи методику індивідуально-виховної роботи з підлеглими як сукупність способів і прийомів виховного впливу на конкретних військовослужбовців, можна виділити три її основні етапи:
1) вивчення особистісних якостей і особливостей, сильних і слабких сторін военнослужащего-
2) вибір оптимальних форм, методів і прийомів виховного впливу і їх практичне прімененіе-
3) аналіз досягнутих результатів індивідуального впливу.
Приступаючи до вирішення виховних завдань з підлеглими вихователь часто стикається з проблемою вибору найбільш ефективного методу виховного впливу.
Практичний досвід свідчить, що найчастіше командири керуються елементарної доцільністю і порадами старших начальників. Але такий шлях малоефективний і не завжди приводить до бажаного виховного результату.
Одна з основних завдань вихователів при виборі методів індивідуально-виховної роботи буде полягати в тому, щоб врахувати можливість організації діяльності підлеглого, вироблення у нього практичних навичок і умінь, а також розвиток необхідної взаємодії з товаришами по службі, стилю спілкування в колективі.
На вибір методів виховного впливу помітний вплив робить стан взаємовідносин між воїнами, організація їх життя в підрозділі.
У будь-якій групі підлеглих є воїни з різним рівнем функціональної активності. Тому слід обирати такі методи індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями, які направлять їх активність у потрібне русло, будуть стимулювати її прояв за змістом і умовам рішення навчально-бойової та службової завдання.
На вибір методів індивідуально-виховної роботи з підлеглими істотно впливає і той факт, що в підрозділ часто прибувають військовослужбовці, які в своїх оцінках, судженнях і вчинках керуються іншими, ніж прийнято в даному колективі, ідейними, моральними критеріями та орієнтирами. У цьому випадку важливі максимальна дифференцированность індивідуально-виховної роботи і більш ретельний підбір методів виховання відповідно до виявлених індивідуальними характеристиками підлеглих.
При проведенні індивідуально-виховної роботи, як правило, досвідчені вихователі застосовують не тільки традиційні методи виховання (заохочення, приклад, вправа, переконання, прінуждeніe), але і такі, як індивідуальна бесіда, включення в ситуацію морального вибору, виконання ролей і ін.
Найпоширенішим і, мабуть, найдоступнішим методом індивідуально-виховної роботи є бесіда. У практиці виховання розрізняють два види бесіди - діагностичну та виховує. Перша з них служить для отримання інформації про підпорядкованому з метою діагностики його особистісних якостей, психологічних особливостей та рівня вихованості, а друга - для вирішення конкретних виховних завдань.
Відомо, що у військовому колективі кожен солдат покликана відігравати строго певну роль на різних рівнях взаємодії з товаришами по службі: військово-службовому, суспільно-побутовому, міжособистісному. Однак не кожен військовослужбовець буває готовий до оптимальної реалізації своєї рольової функції. Одному, наприклад, успішно вдається роль військового фахівця-виконавця, але не виходить роль хорошого, надійного товариша, в іншого виражені здібності до виконання ролі організатора, лідера, але не виходить роль виконавчого воїна, і т.д. У зв`язку з цим в числі першочергових завдань індивідуально-виховної роботи - підготовка підлеглого до ефективного виконання ролей, зумовлених йому посадовим призначенням, місцем в структурі громадських і психологічних відносин в колективі.
Поряд з методами індивідуально-виховної роботи з особовим складом досвідченими вихователями використовуються виховні прийоми, які дозволяють їм результативно вирішувати завдання формування і розвитку особистості військовослужбовця. Коротко зупинимося на їх сутність і особливості використання.
Прояв співчуття, уваги, доброти. Застосування названого прийому ИВР доцільно тоді, коли підлеглий опинився у важкій для нього життєвій ситуації через досконалої ненавмисної помилки, прорахунку або ж обставин, що не залежать від особистих якостей. Прийом дієвий в тому випадку, коли військовослужбовець відчуває душевний дискомфорт, образу, розгубленість або втратив віру у власні сили.
Прохання виконує роль морального тренінгу, робить відносини командира з підлеглим довірчими, підсилює взаєморозуміння. При використанні даного прийому важливим є те, як висловлено прохання, яке особисте ставлення командира, вихователя до підлеглого в ній приховано. Прохання як прийом ИВР передбачає добровільне надання допомоги і цим збільшує ступінь свободи вибору підлеглим, впевненість у власних силах.
Схвалення, похвала - цей прийом є частиною заохочення як общепедагогический метод виховання. Він є чинником стимулювання ініціативи, заохочення зробленого вибору. Форми цього прийому виражаються в коротких репліках типу «молодець», «я в вас вірив» або «був упевнений» і т.п., а також і в формі оцінки з аналізом досконалого дії або вчинку, зробленого вибору або позиції.
Прояв довіри в вихованні має вигляд доручення, тобто наділення повноваженням військовослужбовця, який поки за своїми якостями не в усьому відповідає вимогам поставленої перед ним завдання. В основі прийому лежить принцип виховання - опора на позитивні риси характеру воїна. Але молодший командир повинен пам`ятати, що цей прийом «спрацьовує» лише тоді, коли між підлеглим і вихователь не буде морального протистояння, соціально-психологічної несумісності.
Авансування особистості (термін введений А.С. Макаренко). Суть авансування як прийому ИВР з особовим складом є педагогічна оцінка особистості не за доконаний факт, не за скоєне, а в рахунок його майбутніх заслуг.
Прощення - скасування покарання за провину, скоєний проступок. Педагогічний зміст прийому полягає в тому, що командир в певній ситуації, виходячи з її аналізу, не вдається до покарання, не дивлячись на скоєний проступок.
Прояв засмучення - прийом заснований знову ж на авторитеті вихователя. Суть прийому в тому, що молодший командир, виявивши недолік в особистості воїна, зниження в умовах його самооцінки, виражає відношення до цього через зміст слів, мімікою, інтонацією, жестом.
На завершення назвемо ще один прийом, який сприяє реалізації в індивідуально-виховної роботи основних методів виховання, - це психологічна підтримка. Прийом передбачає з боку вихователя створення таких умов виховної взаємодії з підлеглим, при яких він відчуває психологічний комфорт в колективі, адекватність оцінок його поведінки, результатів діяльності, самооцінки.
Важливим етапом індивідуально-виховної роботи є аналіз досягнутих результатів, який вихователь повинен здійснювати щодня. Даний етап передбачає при необхідності внесення коректив в роботу з підлеглими. Для цього необхідно мати об`єктивну інформацію про стан справ у ввіреному підрозділі і поведінці військовослужбовців.
Така суть методів і прийомів, найбільш часто вживаних заступником командира роти з виховної роботи при організації індивідуально-виховного впливу на підлеглого.
Таким чином, індивідуально-виховна робота - це складний, суперечливий і творчий процес формування у військовослужбовців якостей особистості і звичок поведінки. Суть її полягає в тому, що на основі вивчення особливостей кожного військовослужбовця, реалізації індивідуального та особистісного підходів вихователі надають цілеспрямований педагогічний вплив на свідомість, почуття і волю військовослужбовців. При цьому вони комплексно використовують різні методи, прийоми і засоби виховання.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
