Сутність і зміст індивідуальної виховної роботи в частині

Відео: Педагогічний марафон. Методики і технології роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров`я

Індивідуальна виховна робота - це систематичне і цілеспрямоване вплив командира (начальника) на свідомість, почуття, волю і поведінку військовослужбовця з урахуванням вікових, соціальних, психологічних та інших особливостей, умов служби, побуту та відпочинку в інтересах його всебічного розвитку і підготовки до успішного виконання військового боргу.

Проведення індивідуальної виховної роботи є однією з основних статутних обов`язків всіх категорій командирів (начальників) і офіцерів виховних структур військових частин.

Виходячи з вимог міністра оборони, начальника Головного управління виховної роботи, статутних положень і досвіду роботи, основні обов`язки командира (начальника) по організації індивідуальної виховної роботи можна сформулювати наступним чином:

- усвідомити вимоги до кожного підлеглого відповідно до його посадовим предназначеніем-

- цілеспрямовано вивчати індивідуальні особливості, кожного підлеглого з дня його прибуття в подразделеніе-

- планувати індивідуальну виховну роботу з кожним військовослужбовцям, виходячи з знання індивідуальних особливостей підлеглих, положення справ в підрозділі і специфіки вирішуваних завдань-

- ставити конкретні завдання відповідним командирам і начальникам з організації та безпосереднього проведення індивідуальної виховної роботи з підлеглими, рекомендувати їм найбільш ефективні прийоми і способи виховного впливу на підлеглих, надавати необхідну методичну допомогу в питаннях вдосконалення управлінської культури-

- навчати окремих командирів методикою організації і проведення індивідуальної виховної роботи-

- стимулювати ініціативу, творчість і старанність командирів при проведенні індивідуальної виховної роботи, використовувати для цього матеріальні та моральні поощренія-

- вивчати і поширювати найбільш цікавий, що заслуговує на увагу і схвалення досвід виховної діяльності-

- регулярно аналізувати свою організаторську діяльність, діяльність інших вихователів, вживати оперативних заходів щодо усунення виявлених недоліків і прорахунків в індивідуальній виховній роботі.

Спеціальні плани індивідуальної виховної роботи не складаються. Основні організаційні заходи відображаються в плані виховної роботи з особовим складом батальйону на місяць.



Структурно індивідуальна виховна робота включає взаємопов`язані етапи: 1) подготовітельний- 2) цілеспрямований педагогічний воздействіе- 3) результативний.

Перший етап відіграє особливу роль: він зумовлює всю дієвість індивідуального підходу до військовослужбовця. Аналіз змісту етапу показує, що він має свої підетапи: діагностичний (вивчення особистості), прогностичний (вибору оптимальних шляхів досягнення цілей).

Другий етап - практична реалізація плану індивідуальної виховної роботи з підлеглим. В ході даного етапу вихователь, використовуючи різні засоби і методи педагогічної взаємодії з військовослужбовцям (впливу на нього), домагається активної участі його в самовдосконаленні, досягнення цілей якісної підготовки до виконання службових обов`язків.

На другому етапі відбувається подальше вивчення індивідуальних особливостей підлеглого.

Третій етап - оцінка, виявлення результатів вивчення та педагогічної взаємодії з воспітуемим (впливу на нього). Цей етап фактично починає новий цикл індивідуальної виховної роботи. У цей період відбуваються діагностика і коригування виховної діяльності начальника.

Вивчення підлеглого особового складу - одна з основних обов`язків всіх категорій командирів, офіцерів виховних структур і необхідна передумова індивідуального підходу у виховній роботі.

Як варіант можна запропонувати офіцеру програму вивчення особистості підлеглого з короткою характеристикою категорій психології.

1. Життєвий досвід військовослужбовця. Місце народження. Де живуть і працюють батьки. Склад сім`ї. Ставлення батьків до дітей і між собою. Хто з батьків надавав більший вплив і чому. Одружений чи ні. В якій школі вчився. Успіхи в навчанні. Які предмети любив і чому. Чим захоплювався у вільний час. З ким дружив. Які гуртки відвідував. Яку виконував громадську роботу. Яку читав літературу, що приваблювало в ній. Про яку професію мріяв. Чи займався бізнесом. Сповідує релігію. Якщо так, то яку. Ставлення до неї. Вплив релігії на поведінку, службу.

2. Спрямованість - одне з найважливіших властивостей особистості. Вона характеризує цільову цілеспрямованість людини, що дозволяє передбачити поведінку підлеглого в різних умовах обстановки. Спрямованість військовослужбовця проявляється: в загальних і приватних цілях військової служби-в політичних і моральних поглядах, переконаннях, ідеалах, життєвих установках- в політичному і загалом кругозоре- в мотивах поведінки, навчання, служби, дій і поступков- в цілеспрямованості в досягненні особистих і суспільно значущих цілей.

3. Особливості характеру. Характер - це відносно стійкий психічний склад людини, що виражає його ставлення до навколишньої дійсності (світу, праці, людям, самому собі). Показниками прояви особливостей характеру можуть бути: сила характеру і його спрямованість- ставлення до колективу, командиру, собі, товаришам, ратної праці, військової діяльності-целеустремленность- стійкість і работоспособность- принциповість і відповідальність у питаннях навчання, військової служби, громадської роботи-негативні риси характеру (недовірливість, хворобливе самолюбство, вразливість, некритичність до себе і товаришів, нестійкість, впертість і ін.) - ставлення до матеріальних і моральних стимулів.

4. Інтелектуальні і пізнавальні якості особистості в значній мірі характеризують рівень підготовки військовослужбовця і визначають його можливості в успішному оволодінні військової спеціальністю. Показниками цих якостей є: рівень знань, успішність в школі з фізико-математичних і гуманітарних дісціплінам- успішність з предметів бойової підготовки- здатність до аналізу, узагальнення, сравненію- схильність до командирської, технічної, громадської або господарської діяльності-інтереси і їх спрямованість (що читає, чим захоплюється) - методичні навички в самостійній роботі по самосовершенствованію- увагу і наблюдательность- якості пам`яті і ін.

5. Емоційні якості особистості відбиваються у внутрішньому відношенні військовослужбовця до явищ і об`єктів, спонукають його до активності, подолання труднощів. Вони характеризують: спрямованість пережіваній- почуття військового обов`язку, відповідальності-здатність військовослужбовця управляти своїми почуттями.

6. Вольові якості є складовою частиною морального обличчя військового людини. До професійно важливим вольовим якостям військовослужбовця належать: цілеспрямованість, самовладання, рішучість, самостійність, наполегливість, здатність приймати самостійні рішення і домагатися їх виконання, ініціативність, старанність.

7. Особливості темпераменту, що виражають динаміку психіки і поведінки військовослужбовця. Його своєрідність визначається типом нервової системи (холеричний, сангвінічний, меланхолійний, флегматичний) і проявляється в рухливості, товариськості, посидючості, емоційності.

8. Громадська активність дозволяє виявити, наскільки у військовослужбовця виробилася потреба в ній, в якій мірі ця активність стала показником його життєвої позиції. Громадська активність проявляється: у виконанні громадських доручень (має постійне або виконує окремі доручення, ставлення до них і результативність діяльності) - участь у культурно-освітньої та спортивно-масової роботи підрозділи- в мотивах суспільної активності (що склалася установка активності, потреба в спілкуванні з людьми , активність щодо усунення недоліків в підрозділі, в роботі армійської громадськості, військового колективу, показна активність і т.д.) - в критичності і конструктивності виступлю ий на собраніях- в оцінці своєї діяльності і діяльності товаришів.

9. Дисциплінованість характеризує рівень вихованості військовослужбовця, його здатність керувати своєю поведінкою відповідно до вимог загальновійськових статутів. Дисциплінована людина - це той, хто щиро вболіває за спільну справу і не очікує додаткових вказівок, якщо бачить, що потрібно діяти самостійно в інтересах справи, військового колективу. Показники дисциплінованості військовослужбовця: знання іншим центральним Збройних Сил Російської Федерації (оцінка) - виконання їх вимог-наявність і характер стягнень і поощреній- організованість, акуратність, пунктуальність, старанність, чесність, правдивість, щирість.

10. Фізичний розвиток. Важливість обліку даного показника диктується тим, що розвиток і культура свідчать про різнобічності, досконало особистості. Фізичний розвиток в значній мірі визначає можливості долати труднощі військової служби, досягати перемоги в складних умовах обстановки сучасного бою. Воно характеризується: загальним фізичним развітіем- умінням виконувати норми спортивних розрядів і військово-спортивного комплексу-ставленням до фізичної зарядці, занять з фізичної підготовки (культурі) і спорту- загартованого свого організму-схильністю до захворювань.

11. Звички військовослужбовця - це його дії і вчинки, виконання яких стало потребою. Така діяльність відбувається без участі мислення і вольових зусиль при попаданні військовослужбовця в звичні умови. Звички бувають позитивними і негативними. Оцінка визначається суспільством, в якому знаходиться людина (макросередовищем), ця оцінка іноді в мікросередовищі (в тому невеликому оточенні, в якому знаходиться військовослужбовець) може не збігатися із загальною оцінкою. До позитивних звичок можна віднести: акуратність, старанність, відповідальність за рішення різних питань навчання, військової служби, громадської роботи-непримиренність до недоліків і ін. До негативних - невитриманість, грубість, лихослів`я, неохайність, незібраність, а також куріння, схильність до алкоголю, наркотиків та ін.

Знання вихователем того, що увійшло в звички підлеглого, дозволить йому більш цілеспрямовано будувати роботу з ним по формуванню і розвитку тих звичок, які мають позитивну спрямованість і необхідні військовослужбовцю для якісного виконання професійних завдань, а також щодо викорінення негативних звичок.

Вивчення військовослужбовців може бути як безпосереднім, так і опосередкованим.

Безпосереднє вивчення здійснюється в ході спостереження, індивідуальних бесід, тестування, індивідуальної допомоги і застосування інших методів.

Опосередковане вивчення реалізується в процесі аналізу результатів діяльності, різних документів-узагальнення незалежних характеристик-листування з батьками, керівниками шкіл, підприємств, де навчався або працював підлеглий і ін.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!