Методика вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців

Індивідуально-виховна робота - це система цілеспрямованого психолого-педагогічного впливу командира на свідомість, почуття і поведінку військовослужбовця з максимальним урахуванням вікових, соціальних, психологічних та інших особливостей особистості, умов служби, побуту та відпочинку.

Вона допомагає:

- виявити мотиви поведінки, ставлення кожного військовослужбовця до своїх обов`язків, товаришам по службі, до себе, рівень свідомості необхідності виконання вимог військової присяги, статутів, наказів командіров-

- повніше і конкретніше аналізувати морально-психологічний стан особового складу-

- враховувати індивідуально-психологічні особливості, особистісні якості, духовне, фізичний розвиток, веропрінадлежность-

- постійно впливати на морально-психологічний клімат в колективі, виявляти неформальних лідерів у мікрогрупах, більш глибоко знати національні звичаї, звичаї і традіціі-

- прогнозувати і попереджати конфліктні ситуації у взаєминах між военнослужащімі-

- прогнозувати більш якісний відбір кандидатів на посади сержантов-

- знати обстановку в сім`ях військовослужбовців, особисті перспективні цілі і плани, критерії у виборі друзів, підходи до проблем зміцнення дисципліни і правопорядка-

- правильно вибирати найбільш ефективні форми, методи і засоби впливу на кожного військовослужбовця з метою формування у нього дисциплінованості, навичок статутних взаємовідносин з сослужівцамі-

- переконуватися в ефективності (неефективності) роботи щодо зміцнення військової дисципліни.

Психологічне вивчення особистості військовослужбовця і прогнозування її поведінки в різних умовах служби повинно спиратися на глибокі знання змісту і структури особистості, психології військового колективу.

Особистість військовослужбовця соціальна за своєю сутністю і походженням, її значимість оцінюється критеріями громадських інтересів. У той же час особистість - це складний комплекс індивідуально-своєрідних психічних процесів, властивостей і станів.

Під змістом особистості слід розуміти духовний світ людини, його індивідуальне свідомість, що є відображенням соціальної та природного середовища. Елементами змісту особистості є: подання, знання, поняття, погляди і переконання.

Структуру особистості утворює упорядкована сукупність основних психічних властивостей: спрямованості, характеру, здібностей, темпераменту.

Вивчити внутрішній світ особистості військовослужбовця - значить встановити особливості спрямованості, характеру, здібностей і темпераменту, усвідомити закономірності прояву їх в поведінці людини.

Пізнання конкретної особистості багато в чому полегшується, якщо брати до уваги наступні положення:

- належність особи військовослужбовця до певної соціальної групи суспільства - класу, нації, професії, а також її ставлення до відповідної вікової, освітньої або інший категорії-

- поведінка людини визначається його спадковими задатками і у вирішальній мірі - умовами навколишнього середовища, умовами соціального воспітанія-

- визнання потреб вихідної причиною вчинків військовослужбовця, відмова від погляду на мислення як на першоджерело і рушійну силу його діяльності.

Планомірне вивчення особистості військовослужбовця ведеться з використанням всього комплексу методів дослідження:



1. Вивчення документів

2. Тестування

3. Анкетування.

4. Педагогічне спостереження

5. Індивідуальна бесіда

6. Індивідуальні завдання і доручення

7. Індивідуальна допомога

8. Узагальнення незалежних характеристик

9. Діагностичний експеримент

10. Листування з батьками, колективами, навчальними закладами, де раніше працювали або вчилися військовослужбовці.

Особисті бесіди, спостереження, знайомства з анкетними даними - це лише перший крок до пізнання підлеглого. Найбільш правильним критерієм судження про підпорядкованому є його конкретні, повсякденні справи.

Вивчення особистості починається з вивчення документів. Інтерес представляють документи будь-якої форми: довідки, фотографії, характеристики, відгуки, конспекти, листи, анкети, щоденники, книги, тобто все, що може дати будь-яку інформацію про военнослу- жащем. Основними документами в особистих справах виступають: обліково Послужна карта (якщо така є), медична карта, карта професійно-психологічного відбору призовника, характеристики з місць навчання, служби або роботи тощо Всю роботу з документами в інтересах соціально-психологічного вивчення особистості військовослужбовця можна умовно розділити на наступні етапи:

1-й етап: Вивчення особистих справ кандидатів на вступ до училища в період роботи з відбору особистих справ.

2-й етап: Вивчення та аналіз документів після прибуття молодого поповнення до підрозділу і здачі вступних екзаменов-

3-й етап: Вивчення та аналіз документів в процесі навчання військовослужбовця.

Тестування - це метод психодіагностики, що використовує стандартизовані питання, затвердження, схеми, завдання і т.д. Тестування дозволяє з відомою ймовірністю оцінювати рівень розвитку у військовослужбовця необхідних для тієї чи іншої діяльно- сті особистісних якостей. У роботі з молодим поповненням в нашому училищі використовуються тести комплексного професійно-психологічного відбору, тест «Прогноз» (для первинного виявлення осіб з низькою нервово-психічною стійкістю) і комплексний відбір за методикою «Сержант», що дозволяє виміряти рівень придатності кандидата на заміщення вакантних посад молодших командирів навчальних підрозділів.

Анкетування - це отримання письмових відповідей на поставлені запитання. При вивченні особистості використовуються анкети двох типів: одні з них пропонують опитуваному самостійно сформулювати свою відповідь на поставлене запитання, інші - вимагають вибрати один з вже даних варіантів відповіді. Дані, отримані методом анкетування, доповнюються іншими даними, наприклад, даними тестування.

Педагогічне спостереження. Воно передбачає не пасивне споглядання, а повсякденне активну, цілеспрямовану діяльність, що допомагає побачити в загальній масі військовослужбовців окремої людини з усіма його позитивними і негативними якостями, з усіма його сильними і слабкими сторонами.

Індивідуальна бесіда. Вона була і залишається найбільш дієвою формою індивідуальної роботи. Але справа ця непроста, вимагає правильно визначити зміст, час і місце проведення бесіди, вміння створити доброзичливу обстановку відвертості і взаємної довіри.

Досвід показує, що для бесіди, що має виховні цілі, дуже важливо:

- добре знати індивідуальні особливості підлеглого, його сильні і слабкі сторони-

- на цій основі вирішити, на які сторони психіки військовослужбовця слід впливати, на які струни душі впливати, щоб забезпечити досягнення поставленої мети-

- ретельно продумати, якими ідеями, положеннями, факторами, прикладами, аргументами слід впливати на розум і почуття підлеглого, щоб переконати його в чомусь, домогтися виправлення його поведінки чи іншої мети.

Так само, як і спостереження, бесіда заздалегідь готуватися. Умовно її можна розділити на три етапи:

1-й етап - вступний. Головне завдання - зняти напругу і настороженість. Для цього можна застосувати кілька способів:

а) сказати кілька теплих слів на адресу військовослужбовця (що стосуються його особистості або будь-яких успіхів в ході служби) -

б) хороший жарт на початку бесіди також може зменшити відчуженість і зняти напруга-

в) розповісти трохи про себе.

2-й етап - основний. На початку даного етапу задається кілька нейтральних питань про особу військовослужбовця (інтересах, школі, дитинстві, ставлення до служби в армії). Потім ставлять запитання, що цікавлять проводить бесіду як командира підрозділу (про стан справ в підрозділі і т.д.)

3-й етап - заключний. Головна мета цього етапу - створення гарного враження від проведеної бесіди, яке необхідно, щоб військовослужбовець зазнав позитивні емоції.

У всіх випадках бесіда повинна бути відвертою і принциповою.

Індивідуальні завдання і доручення. Бесіда зіграє свою роль, якщо її поєднувати з іншими формами і методами. Особливий вплив на військовослужбовця надають індивідуальні завдання і доручення. Вони формуються з урахуванням особливостей особистості кожного військовослужбовця з метою формування у нього певних рис характеру, волі, високих морально-психологічних і бойових ка якостей, організованості і дисциплінованості.

Індивідуальні завдання, що даються в виховних цілях, можуть мати форму наказів і розпоряджень командира або носити характер суспільних доручень. Зміст цієї форми індивідуально-виховної роботи визначається конкретними завданнями впливу на ту чи іншу людину.

Тому, виходячи з обліку індивідуальних особливостей окремих військовослужбовців, завдання можуть визначатися при їх призначенні для несення вартової служби та внутрішнього наряду, на заняттях і т.д.

Самостійні завдання, пов`язані з необхідністю прояву сміливості, рішучості і т.п., доцільно давати військовослужбовцям, які допускають боязкість, елементи нерішучості, а часом і боягузтво.

Виконання військовослужбовцями завдань і доручень дозволяє закріплювати у них позитивні якості, допомагає виправляти недоліки.

Індивідуальна допомога. Вона застосовується дуже широко і в вихованні, і в навчанні, допомога надається тому, хто її потребує. Форми її різні: додаткові заняття, заохочення за успіхи (може бути, і не дуже значні), клопотання перед вищим командуванням за рішенням особистих і сімейних питань військовослужбовців і т.д. Підлеглі високо цінують тих командирів, які підтримають у важку хвилину, в тому числі морально.

Ефективність цієї форми індивідуальної роботи досягається конкретністю і доцільністю її застосування, коли кожен вид допомоги заснований на суворому обліку особливостей особистості, успіхів у службі. Індивідуальна допомога може виступати у вигляді порад, роз`яснень, переконань по окремим службових та особистих питань. Вона може бути надана у вигляді моральної підтримки під час якихось гострих переживань, при вирішенні конфліктної ситуації, психологічних труднощів спілкування у військовому колективі та інших питаннях. Однак допомога не повинна ні в якому разі перетворюватися в опіку над підлеглим, не повинна знижувати його особисту відповідальність за службу, навчання, військову дисципліну.

Метод узагальнення незалежних характеристик. Суть його - в зборі можливо більшої інформації про досліджуваному військовослужбовця. Дані збираються від начальників і старших, від рівних по службовому становищу, від підлеглих. Техніка отримання незалежних характеристик різноманітна: усні бесіди, експертні оцінки, письмові характеристики, анкети, запитальники.

Діагностичний експеримент. Він дозволяє виявити можливості військовослужбовця в сприйнятті психолого-педагогічних впливів. На початку і в кінці експерименту фіксуються вимірювання досліджуваних показників. Порівняння результатів початку і кінця експерименту дозволяє зробити висновок про успіх (або невдачі) індивідуального впливу.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!