Принципи вивчення психіки дитини

Відео: «Психічна травма і життєвий шлях людини»

Будь-яка наука починається зі збору фактів. Тому вона повинна перш за все відповісти на питання: як збирати необхідні факти? за допомогою яких методів фіксують, реєструють, виявляють психологічні факти, накопичують їх, щоб потім піддати теоретичному аналізу?

Розглядаючи природу психологічного факту, С. Л.Рубінштейн, А. А. Люблінська, А. В. Петровський та ін. Підкреслювали, що він має істотну специфічну особливість: складаючи внутрішню сутність людських проявів, такий факт доступний вивченню лише опосередковано. Наприклад, дитина відчуває радість від того, що намалював малюнок. Зовні це виражається в міміці, пантоміма, мовних висловлюваннях.

Але саме психічне явище, в даному випадку переживання радості, залишається прихованим. Щоб вивчити це переживання, і використовують спеціальні методи.

Основними фактами, які використовує дослідник, є соціальна поведінка, фізичні та розумові дії дитини та її мова, так як в них перш за все об`єктивуються психічні процеси і стани. У соціальній поведінці проявляються особливості соціальної активності дитини, то, як він встановлює контакти з дорослими і однолітками і які, з якими сторонами навколишньої дійсності взаємодіє. За різноманітними по складності, характеру, структурі, спрямованості діями дитини завжди стоять ті чи інші спонукання, потреби, цілі, мотиви. У промові дитина висловлює мети своєї діяльності, розкриває причини поведінки, роз`яснює своє розуміння явища чи події. Рівень оволодіння мовою може виступати показником психічного розвитку.



В якості додаткових психологічних фактів розглядаються виразні рухи: міміка, жести, інтонації мови, в яких виражається загальний емоційний стан і ставлення до того, що робить малюк або про що він говорить. Від об`єктивно зібраних психологічних фактів залежить хід подальшого дослідження. А збір фактів в свою чергу залежить від того, наскільки дослідник володіє методами вивчення дитячої психіки.

Специфіка методів дитячої психології визначається специфікою її об`єкта. Таким виступає розвиток психіки дитини від народження до семи років, яка в цей період найбільш ранима і схильна до зовнішніх несприятливих впливів. Грубе втручання з боку дорослих може загальмувати або спотворити хід психічного розвитку дитини. Тому головним принципом вивчення дитячої психології виступає принцип гуманізму і педагогічного оптимізму, який полягає у вимозі не нашкодити. Психолог повинен відчувати особливу відповідальність і не поспішати, головне розібратися в істинних причинах поведінки дитини, виділити психологічні особливості та закономірності, проявивши при цьому тактовне, чуйне, дбайливе ставлення до малюка.

Принцип об`єктивності і науковості передбачає вивчення психологічного розвитку, його механізмів і закономірностей в поняттях саме дитячої психології, а не з точки зору інших наук. При цьому слід мати на увазі, що дитина не маленький дорослий, а повноцінна людина, що володіє власним баченням світу, способом думок, змістом і вираженням переживань. Внутрішній світ дошкільника розвивається за своїми законами, які і повинен осягнути дослідник. Тому, перш ніж приступати до вивчення цього світу, необхідно оволодіти спеціальними психологічними знаннями, поняттями, засвоїти основні ідеї психологічної науки.

Принцип детермінізму виходить з того, що становлення психічних функцій і властивостей, а також особливості їх прояву пов`язані як із зовнішніми, так і з внутрішніми причинами. Ці причини обумовлені умовами життя, виховання дитини, особливостями його соціального оточення, характером спілкування малюка з дорослими і однолітками, специфікою його діяльності та активності. Спочатку не буває «хороших» або «важких» дітей, існує лише різноманіття причин, що впливають на появу згодом тієї чи іншої риси, властивої саме цій дитині. Завдання дослідника полягає в тому, щоб зрозуміти причину психологічного факту, а значить, пояснити його.

Принцип розвитку психіки, свідомості в діяльності показує, що діяльність виступає як умова прояву і розвитку психіки дитини. Тому для вивчення його психічних особливостей потрібно організувати відповідну діяльність, наприклад творчу уяву можна зафіксувати в малюванні або при творі казки.

Принцип єдності свідомості і діяльності (розроблений С.Л. Рубінштейном) означає взаємовплив свідомості і діяльності. З одного боку, свідомість формується в діяльності і як би «керує» нею, з іншого ускладнення діяльності, освоєння нових її видів збагачують і змінюють свідомість. Тому вивчати свідомість можна опосередковано, через вивчення діяльності дитини. Таким чином, мотиви поведінки стають зрозумілими з аналізу вчинків.

Принцип вікового, індивідуального та особистісного підходу має на увазі, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини індивідуально, включаючи закономірні і особливі риси. Кожна дитина освоює мова, вчиться ходити, діяти з предметами, але шлях його розвитку індивідуальний.

Принцип комплексності, системності та систематичності передбачає, що одноразове дослідження не дає повної картини психічного розвитку дитини. Необхідно аналізувати розрізнені факти, а зіставляти їх, простежувати всі сторони розвитку психіки дитини в сукупності.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!