Філософсько-психологічна теорія с. Л. Рубінштейна
Діяльнісний підхід (формулюється так само, як принцип єдності свідомості і діяльності) розроблявся А. Н. Леонтьєвим в розвиток ідей Л. С. Виготського.Ми вже згадували про те, що діяльнісний підхід розроблявся незалежно від цієї лінії засновником іншої психологічної школи Сергієм Леонідовичем Рубінштейном (1889-1960) і був їм позначений вперше вже на початку 20-х рр., При розгляді принципу творчої самодіяльності (будь-яка діяльність є самостійною і творчої - одна з найважливіших думок С. Л. Рубінштейна).
За словами С. Л. Рубінштейна, суб`єкт в актах своєї творчої самодіяльності не тільки виявляється і проявляется- він в них твориться і визначається. Якщо для школи Л. С. Виготського центральним є процес інтеріоризації, то в теорії С. Л. Рубінштейна вихідним виступає дію, «проникаюче» в об`єктивну дійсність і, за образним висловом Сергія Леонідовича, що несе мислення на своєму вістря.
Через принцип діяльності С. Л. Рубінштейн долає недолік, характерний, на його думку, для традиційної психології свідомості і механістичних концепцій, де світ і свідомість протиставлені один одному: діяльність виводить людину в світ і, творячи світ, суб`єкт творить і самого себе. У розвитку людини особистий і громадський досвід нерозривні.
Діяльність - один з рівнів (найважливіших рівнів!) Спочатку практичного і завжди безперервного взаємодії людини зі світом. Якщо для Л. С. Виготського головним моментом, що визначає розвиток, є знак (згадайте розрізнення натуральних і вищих психічних функцій), то для С. Л. Рубінштейна - діяльність-якщо для Л. С. Виготського знаки породжують людські форми поведінки, то для С. Л. Рубінштейна, навпаки, практичні дії роблять можливим оволодіння мовою.
Чим визначається діяльність? Діяльність визначається своїм об`єктом, каже С. Л. Рубінштейн, і, здавалося б, тут можна угледіти аналогії з підходом бихевиористов - зовнішні причини визначають активність- проте - і це принципово • - діяльність визначається своїм об`єктом не прямо, а через її «внутрішні» закономерності- взагалі, зовнішні причини діють через внутрішні умови. Останнє положення фіксує запропоноване С. Л. Рубінштейном розуміння принципу детермінізму. При поясненні психічних явищ як системи внутрішніх умов виступає особистість, що має складну багаторівневу структуру- з точки зору С. Л. Рубінштейна, все психічні процеси можуть розглядатися як процеси особистості. С. Л. Рубінштейн відрізняє діяльність від поведінки-точніше сказати, поведінка - особлива форма діяльності, причому для С. Л. Рубінштейна поведінка - щось протилежне тому, що мають на увазі біхевіористи. Діяльність стає поведінкою тоді, коли мотивація людських дій з предметного плану (в даному випадку мається на увазі «речова» сфера) переходить в план особистісно-суспільних відносин (обидва ці плану нерозривні: особистісно-суспільні відносини реалізуються за допомогою предметних). Головне в поведінці - ставлення до моральних норм. Якщо одиницею аналізу діяльності виступає дію, то одиницею аналізу поведінки є вчинок. Відзначте відміну в
підходах до розгляду діяльності С. Л. Рубінштейна і О. М. Леонтьєва: якщо для А. Н. Леонтьєва діяльність є уні
Брушлинский Андрій Володимирович - доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент РАН, академік РАО і АПСН, директор Інституту психології РАН.
версальная пояснювальним поняттям, то С. Л. Рубінштейн, як зазначає один з найбільших його послідовників А. В. Брушлинский, не зводив все різноманіття взаємодії людини зі світом до однієї лише діяльності.
Відносно ж структури діяльності обома видатними психологами були розроблені багато в чому схожі позиції: С. Л. Рубінштейн описував діяльність через мети, мотиви, дії, операції.
Відзначимо ще один важливий момент. Психічне С. Л. Рубінштейн розглядав насамперед як процес, що рухається, безперервний, що формується, що втілюється в продукти (результати) - образи, поняття, стану і др сам же процес включає переривані операції, але не зводиться до них.
Найбільш яскраво це було показано на прикладі мислення, що включає логічні, математичні та ін. Операції- при цьому мислення як процес пов`язане з мисленням як діяльністю особистості, тобто з мотивацією, здібностями. Як зазначає А. В. Брушлинский, такий підхід дозволяє по-новому визначити предмет психології. Психологія, зрозуміла з позицій С. Л. Рубінштейна, вивчає психічне як живий безперервний процес (в співвідношенні з його продуктами), що бере участь в регуляції всього взаємодії людини зі світом.
Найбільші послідовники С. Л. Рубінштейна - Ксенія Олександрівна Абульханова, Андрій Володимирович Брушлинский, розвивають на базі ідей свого вчителя принцип суб`єктності - уявлення про людину як активному перетворюючої світ і самого себе істоту.
Школи Л. С. Виготського і С. Л. Рубінштейна - далеко не єдині великі школи у вітчизняній психології, хоча в теоретичному плані, ймовірно, найбільш авторитетні.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
