Громадянське виховання як відображення інтересів особистості, суспільства і держави

Громадянське виховання має давню історію. Історія громадянського виховання також відображає дуалізм інтересів особистості, суспільства і держави. Ще Платон зазначав у своїх роботах значення громадянської чесноти як слідства державної власті1. Він мислив моральність тільки як субстанциальную загальність державного організму, а індивідуальність - як злам і руйнування цієї загальності. У XVIII ст. філософська думка європейських вчених породила роздуми про полісе2 і поділі держави і суспільства як самостійних суб`єктів організації гуртожитку. В даний період диференціюються уявлення про громадянина як citizen, активному членові громадянської спільності, і громадянина як bourgeois, її економічний суб`єкт. В даний період виникає і проблема громадянського виховання: "Під тиском необхідності боротися або з природою, або з громадськими установами доводиться вибирати одне з двох - створювати або людини, або громадянина, тому що не можна створювати одночасно того й іншого" 3.

Державний та громадський, суспільне і особисте в співвіднесеності і взаємовплив завжди було в сфері уваги вчених. Ці проблеми поряд з вченими давнину і пізнього середньовіччя розглядали філософи Д.Готье, Т. Гоббс, І.В.Ільенков, Б. Констан, І. Кант, Х.Крінгс, А.Ф.Лосев, Н.Луман, Н.О. .Лосскій, К.Маркс, В. С. Соловйов, П. А. Флоренський, А.Фергюсон, А. Шопенгауер, Л.Штраус, Ф.Енгельс та ін. Про це на різних етапах розвитку науки розмірковували і писали психологи і педагоги К.А.Абульханова, Г.М.Андреева, Б.Г.Ананьев, А. Адлер, В.М.Бехтерев, Ш.Бюлер, А.В. Брушлинский, Л.А.Вербіцкая, Б.Г.Гершунскій, А.А.Деркач, І. О. Зимня, П.Ф.Каптерев, Н. В. Кузьміна, С.В.Рождественскій, В.Райх, В. А.Сластенін, Е. Еріксон та ін.

Що ж розуміється сьогодні під громадянським вихованням? Характеризуючи обсяг поняття, багато дослідників визначають його як вплив суспільства на особистість в цілому-цілеспрямовану діяльність, покликану формувати систему якостей, поглядів і переконань особистості.



Таким чином, громадянське виховання, становлення громадянськості відбувається як в умовах стихійного впливу на що розвивається людини факторів суспільного буття, так і під впливом контрольованих обставин, спеціально створюваних умов. Громадянське виховання, будучи елементом соціалізації особистості, здійснюється через освіту і організацію життєдіяльності громадянського суспільства. Поряд з іншими обумовленими в педагогіці напрямками виховної роботи (політичне, інтернаціональне, моральне, естетичне, трудове, фізичне, правове, екологічне, економічне виховання), громадянське виховання особистості є необхідною для досягнення "акме".

За інституціональними ознаками виділяють: сімейне, шкільне, позашкільне, конфесійне (релігійне), виховання за місцем проживання, виховання в дитячих, юнацьких організаціях, виховання в спеціальних освітніх учрежденіях1. Сучасні психолого-педагогічні дослідження (А.А.Гудзовская, Н.Л.Жільцов, Н.А.Коваль, С.В.Калініна, Л.Е.Міловідова. Е.С.Романова, Ф.Д.Рассказов, і ін .) дозволяють стверджувати, що найбільш важливим віковим етапом становлення громадянськості є старший шкільний і студентський вік - вік професійного самовизначення та становлення особистості в професії. У зв`язку з цим можна говорити про віковому етапі громадянського та професійного становлення особистості на шляху до "акме".

За стилем відносин між вихователями і вихованцями розрізняють авторитарне, демократичне, ліберальне, вільне виховання-залежно від тієї чи іншої філософської концепції виділяються прагматичне, аксіологічні, колективістська, індивідуалістським і інше воспітаніе2. Слід гадати, що домінуюча в суспільстві концептуальна модель виховання буде певною мірою визначати особливості формування і вираженість громадянської позиції особистості, а також особливості її прояву в суспільному житті і професійній діяльності.

Якщо "акме" людини складається з багатьох систем суспільних відносин, громадських зв`язків (я - мої друзі, я - моя сім`я, я - мій трудовий колектив, я - жителі мого міста, я - громадяни моєї країни та ін.), То реалізується в суспільстві концепція громадянського виховання неминуче буде наповнювати "акме" певним змістом.

У той же час слід зазначити, що психічні утворення особистості, що складаються в громадянськість як властивість, практично не досліджені, як, втім, не досліджені і психолого-педагогічні умови становлення громадянськості.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!