Інтраопераційний період

Відео: Гімнастика після видалення грижі поперекового відділу хребта

Анестезії при ЧМТ властиві ті ж особливості, що і операцій з приводу об`ємних утворень головного мозку в присутність внутрішньочерепної гіпертензії. забезпечення про-
ності дихальних шляхів обговорено вище. Моніторинг АТ прямим способом і ЦВД (або тиску в легеневій артерії) проводять, якщо установка необхідного устаткування не перешкоджає хірургічної декомпресії мозку при швидкому погіршенні стану.
Для підтримки анестезії використовують поєднання барбітурату, наркотичного анальгетика, закису азоту і миорелаксанта. Подачу закису азоту припиняють при пневмоцефалии і артеріальної гіпотонії. Після індукції в результаті поєднання гіповолемії і медикаментозної вазоділата-ції може розвинутися артеріальна гіпотонія, для усунення якої призначають сс-адреноміметики (і колоїдні розчини в разі необхідності). Хірургічна стимуляція підвищує артеріальний тиск. При зростанні ВЧД часто спостерігають збільшення артеріального тиску і брадикардію (рефлекс Кушинга).
Артеріальну гіпертонію усувають тіопен-талом, ізофлюраном (lt; 1 МАК) і ШВЛ в режимі гіпервентиляції. Надмірна гіпервентиляція при ЧМТ шкідлива, оскільки вона знижує мозковий кровотік. При поєднанні артеріальної гіпертонії і тахікардії ефективне застосування (5-адре-ноблокаторов. Необхідно підтримувати церебральний перфузнойное тиск на рівні 70-110 ммрт. Ст. До розрізу TMO не слід призначати вазодилататори. При високому тонусі блукаючого нерва вводять атропін.
При важкій ЧМТ не виключено виникнення дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдром). При масивної травмі мозку в кров виділяється велика кількість тромбопластину, в ряді випадків приєднується респіраторний дистрес-синдром дорослих (РДСВ- гл. 50). ДВС-синдром діагностують, досліджуючи згортання крові, лікування полягає в трансфузии свіжозамороженої плазми і кріопреципітату. Для лікування РДСВ використовують ШВЛ в режимі ПДКВ. Дихальна недостатність може бути обумовлена легеневої аспірацією або неврогенні набряком легенів. ПДКВ застосовують тільки на фоні моніторингу ВЧД або при розсіченою TMO. Нецукровий діабет, який проявляється виділенням великої кількості розведеної сечі, - наслідок травми ніжки гіпофіза. Перед введенням ва-зопрессіна потрібно виключити інші причини полиурии і підтвердити діагноз виміром осмолярності сечі і сироватки (гл. 28). Через кілька днів після ЧМТ може розвинутися шлунково-кишкова кровотеченіе- зазвичай воно пов`язане зі стресовими виразками або лікуванням кортикостероїдами.

Рішення про екстубаціі трахеї після закінчення операції залежить від тяжкості ЧМТ, наявності поєднаних травм грудей і живота, супутніх захворювань і рівня свідомості пацієнта перед операцією. Наприклад, молодий хворий, перебував до операції в свідомості і оперований з приводу вогнищевого ушкодження мозку, може бути екстз ^ бірован. При дифузному пошкодженні мозку екстубація не відображено. Більш того, при наполегливій внутрішньочерепної гіпертензії призначають міорелаксанти, седативні препарати, переводять хворого на продовжену ШВЛ в режимі гіпервентиляції і при необхідності виконують в / в інфузію пентобарбіталу.
lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!