Якими ускладненнями супроводжуються лапароскопічні операції?
Введення троакара тягне за собою ризик кровотечі (при пошкодженні великої кровоносної судини) і перитоніту (при пошкодженні полого органу). Виражене интраоперационное кровотеча іноді залишається непоміченим через погану візуалізації черевної порожнини. Електрокоагуляція може викликати опік кишки і вибух кишкового газу. Якщо голка для накладення пневмоперитонеума введена неправильно, то при нагнітанні вуглекислого газу не виключено виникнення підшкірної емфіземи, пневмомедіастінума або пневмотораксу. При таких ускладненнях негайно припиняють подачу закису азоту і наскільки можливо знижують обсяг пневмоперитонеума (і, відповідно, поєднане з ним внутрішньочеревний тиск). При цьому ускладненні подовжена ШВЛ в найближчому післяопераційному періоді дозволяє поліпшити стан пацієнта.
Газова емболія легеневої артерії, що виникає при ненавмисному нагнітанні CO2 в просвіт вени, здатна привести до гіпоксемії, легеневої гіпертензії, набряку легенів і депресії кровообігу. На відміну від повітряної емболії, при емболії легеневої артерії вуглекислим газом нерідко спостерігається минуще збільшення Pi-TCO2. Лікування полягає в негайному усуненні пневмоперитонеума, припинення подачі закису азоту, установці катетера в центральну вену для аспірації газу, переведення хворого в положення на лівому боці з опущеним головним кінцем.
Стимуляція блукаючого нерва під час введення троакара, накладення пневмоперитонеума і при маніпуляціях на органах черевної порожнини тягне за собою ризик виникнення брадикардії та навіть асистолії. Зазвичай ці явища вирішуються спонтанно, але при необхідності потрібно припинити дію дратівної фактора (усунути пневмоперитонеум) і ввести холінобло-катор (атропін). Під час лапароскопічної холецистектомії артеріальна гіпотонія розвивається частіше, ніж при відкритій холецистектомії. Для уникнення цього ускладнення рекомендується інфузія рідини в передопераційному періоді.
Лапароскопічні операції, на відміну від відкритих втручань, пов`язані з меншою травмою м`язів і менш інтенсивними післяопераційними болями, але все ж в першу добу після операції може зберігатися дисфункція легких. Так, обсяг форсованого видиху, форсована життєва ємність легенів і максимальна об`ємна швидкість потоку після лапароскопічної холецистектомії знижуються на 25%, а після відкритої холецистектомії - на 50%. Причиною подібних порушень стає розтягнення діафрагми при накладенні пневмоперитонеума.
Незважаючи на обов`язкове введення назогаст-рального зонда з метою декомпресії шлунка, після лапароскопіческртх операцій часто виникають нудота і блювота. Рекомендується фармакологічна профілактика.
Вибрана література
Brown D. L. (ed.). Risk and Outcome in Anesthesia, 2nd ed. Lippincott, 1992.
Cheng E. Y., Kay J. Manual of Anesthesia and the Medically Compromised Patient. Lippincott, 1990..
Katz J., Benumof J., Kadis L. B. Anesthesia and Uncommon Diseases, 3rd ed. Saunders, 1990..
Morgan G. E. Anesthehic Considerations. Chapter 2. In: Minimally Invasive Surgery of the Foregut, Peters J. H., De-Meester T. R. (eds). Quality Medical Publishing, 1994.
Nunn J. F. Applied Respiratory Physiology, 4th ed. Butterworths, 1993.
Stocking R. K., Dierdorf S. F., McCammon R. L. Anesthesia and Coexisting Disease, 3rd ed. Churchill Livingstone, 1993.
24
