Психологічний тренінг як метод практичної психології

Під тренінговими групами в даний час розуміють всі спеціально створені малі фупп, учасники яких за сприяння ведучого-психолога включаються в своєрідний досвід інтенсивного спілкування, орієнтований на надання допомоги кожному в рішенні різноманітних психологічних проблем і в самовдосконаленні (зокрема, у розвитку самосвідомості).

Груповий психологічний тренінг являє собою сукупність активних методів практичної психології, які використовуються з метою формування навичок самопізнання і саморозвитку. При цьому тренінгові методи можуть застосовуватися як в рамках клінічної психотерапії при лікуванні неврозів, алкоголізму і ряду соматичних захворювань, так і в роботі з психічно здоровими людьми, що мають психологічні проблеми, з метою надання їм допомоги в саморозвитку.

В даний час в літературі і практичній роботі термін «тренінг» трактується набагато ширше, ніж він розумівся лише кілька років тому. Так, відомий фахівець в області нейролінгвістичного програмування і акмеології А. П. Ситников дає таке визначення тренінгу: «Тренінги (навчальні ігри) є синтетичною антропотехнікі, що поєднує в собі навчальну та ігрову діяльність, що проходять в умовах моделювання різних ігрових ситуацій» (1996. З . 144).

Розширення меж використання цього поняття пов`язано, перш за все, зі збільшенням діапазону цілей, значно ширшого порівняно з раніше определявшимися цілями (розвиток компетентності в спілкуванні). Так, цілями спеціально організованих тренінгів стають особистісний ріст, навчання новим психологічним технологіям або відпрацювання нових поведінкових патернів.

Специфічними рисами тренінгів, що дозволяють виділяти їх серед інших методів практичної психології, є:

• дотримання ряду принципів групової роботи-

• націленість на психологічну допомогу учасникам групи в саморозвитку, при цьому така допомога виходить не тільки (а часом і не стільки) від ведучого, скільки від самих учасників-

• наявність більш-менш постійної групи (зазвичай від 7 до 15 осіб), періодично збирається на зустрічі або працює безперервно протягом двох-п`яти днів (так звані групи-марафони) -

• певна просторова організація (найчастіше - робота в зручному ізольованому приміщенні, учасники більшу частину часу сидять у колі) -

• акцент на взаєминах між учасниками групи, які розвиваються і аналізуються в ситуації «тут і тепер» -

• застосування активних методів групової роботи-

• об`єктивація суб`єктивних почуттів і емоцій учасників групи щодо один одного і того, що відбувається в групі, невербалізованої рефлексія-

• атмосфера розкутості і свободи спілкування між учасниками, клімат психологічної безпеки.

Тренінги, будучи формою практичної психологічної роботи, завжди відображають своїм змістом певну парадигму того напрямку, поглядів якого дотримується психолог, який проводить тренінгові заняття. Таких парадигм можна виділити кілька:

1. Тренінг як своєрідна форма дресури, при якій жорсткими маніпулятивними прийомами за допомогою позитивного підкріплення формуються потрібні патерни поведінки, а за допомогою негативного підкріплення «стираються» шкідливі, непотрібні, на думку ведущего-

2. Тренінг як тренування, в результаті якої відбувається формування і відпрацювання умінь і навичок ефективного поведінки-

3. Тренінг як форма активного навчання, метою якого є, перш за все, передача психологічних знань, а також розвиток деяких умінь і навиков-

4. Тренінг як метод створення умов для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів вирішення власних психологічних проблем.

Парадигми розташовані в списку за ступенем зменшення рівня маніпулятивного ведучого і зростання відповідальності за те, що відбувається на тренінгу і усвідомленості учасників групи.

aaan Основні види тренінгових груп в західній і вітчизняній практичній психології aaak

sssn В даний час існує велика кількість класифікацій психокорекційних і психотерапевтичних груп, розглянути які повністю не представляється можливим. Вперше російською мовою систематично викладено і проаналізовано досить широкий спектр методів групового психологічного впливу в роботі К. Рудестама (1990). У своїй класифікації видів груп Рудестам спирається на два найбільш істотних параметра - ступінь здійснення керівником провідної ролі в структуруванні і функціонуванні групи і ступінь емоційної стимуляції на противагу раціонального мислення (див. Таблицю 4).

Таблиця 4

Класифікація психокорекційних груп