Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах модернізації військової освіти, скорочення кількості військових вузів особливого значення набуває проблема підвищення якості військово-професійної підготовки офіцерів.

Особливістю організації військової освіти є ступінь його відповідності державній політиці в галузі національної безпеки, оборони та освіти, сучасному рівню розвитку військової науки.

Військово-професійна діяльність передбачає активну військово-професійний розвиток, в рамках якого здійснюється формування стійкої військово-професійної спрямованості особистості фахівця. Наявність високого рівня військово-професійної спрямованості забезпечує відповідність швидко мінливих і ускладнюються вимогам професії, дає можливість будувати своє військово-професійний розвиток як поступальний сходження, досягаючи нових вершин (акме), що означають можливо повну реалізацію наявних у людини психологічних ресурсів.

Вивчення досвіду роботи і аналіз наукової літератури із зазначеної проблематики дозволили виявити ряд протиріч:

- між зростаючою потребою суспільства в творчо мислячих офіцерів командного складу, які прагнуть постійно підвищувати свій військово-професійний рівень, і недостатньою розробленістю проблеми соціально-психологічних особливостей розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів в рамках навчання у вищому військовому навчальному заведеніі-

- між необхідністю підвищення рівня розвитку військово-професійної спрямованості офіцерів ЗС РФ і відсутністю соціально-психологічної моделі розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсанта-

- між необхідністю визначення рівня розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів вищого військового навчального закладу та відсутністю адаптованих методик проведення подібних досліджень-

- між сформованим комплексом психологічних можливостей курсанта і неструктурованість системи засобів соціально-психологічного супроводу, що забезпечує розвиток стійкої військово-професійної спрямованості.

З урахуванням актуальності дослідження, недостатньої розробленості, теоретичної і практичної значущості була обрана тема дисертаційного дослідження.

Стан розробленості проблеми дослідження. Пріоритет розвитку особистості в системі військово-професійної підготовки, а також проблеми спрямованості особистості, її військово-професійного самовизначення, військово-професійної готовності розглядалися в працях багатьох вчених (Б. Г. Ананьєв, С. І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, А.А. Бодальов, В.П. Беспалько, Є.І. Головаха, А.А. Деркач, С.І. Зінов`єв, З.Ф. Есарева, Т.А. Ільїна, В.А. Крутецкий, Н. В. Кузьміна, Ю.М. Кулюткин, А.Н. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, В.М. Мясищев, К.К. Платонов, С. Л. Рубінштейн, А.Т. Ростунов, Л.А. Рудкевич, Є.І. Степанова, Н.Ф. Тализіна, П.А. Шавир, В.Д. Шадриков, Г.І. Щукіна, В.А. Ядов, В.А. Якунін та ін.).

В контексті акмеології здійснюється вивчення умов і факторів руху людини до вершин професіоналізму, виявляються аспекти взаємозв`язку професіоналізму і компетентності кадрів. Військово-професійна спрямованість розглядається як соціально обумовлена підструктура особистості, пов`язана з прогресивним розвитком людини як суб`єкта військово-професійної діяльності (Б. Г. Ананьєв, Є.І. Богданов, А.А. Бодальов, В.Г. Базикін, А.А . Деркач, Е.А. Климов, Л.М. Корольов, Н.В. Кузьміна, Л.Г. Лаптєв, А. К. Маркова, О.В. Москаленко, А.А. Реан, І.М. Семенов , Ю.В. Синягин, Е.А. Яблокова).

У контексті педагогіки досліджуються проблеми цілісності і безперервності військово-професійного розвитку, військово-професійного самовизначення і військово-професійної освіти, особистісно-орієнтованого навчання. Військово-професійна спрямованість розглядається як спрямованість на педагогічну діяльність, як компонент якості сформованості військово-професійних переконань, що визначає ставлення до професії (Т.А. Воробйова, С.В. Козин, Т.С. Комарова, Т.В. Кудрявцев, Н .В. Кузьміна, А.К. Маркова, Т. І. Руднєва, І. С. Якиманська, Л.Я. Ясюкова).

Військово-професійну спрямованість вчені включають в поняття професіоналізму, поряд з ефективністю військово-професійної діяльності, стабільністю показників якості, високим рівнем військово-професійної компетенції і кваліфікації, особистісними якостями, в тому числі військово-професійної креативністю, ерудицією та ін.

Проблема розвитку структурних компонентів особистості і зокрема військово-професійної спрямованості є в даний момент однією з актуальних проблем соціально-психологічних досліджень. Стан її наукової розробленості дозволяє зрозуміти психічні процеси формування і розвитку стійкої військово-професійної спрямованості на етапі вибору професії, при військово-професійної підготовки та у військово-професійної діяльності, що дає можливість управляти військово-професійним становленням фахівця, сприяючи його самовдосконалення.

Розвиток військово-професійної спрямованості особистості в контексті загальної проблеми розвитку зберігає своє значення в першу чергу для прикладних галузей психології і акмеології, залишаючись при цьому мало вивченою. Причина полягає в багатоаспектності феномена цієї категорії, різноманітності термінологічних трактувань, недостатньою теоретичної та практичної розробки проблеми розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсанта на етапі навчання у вузі, в неорганізованості процесу самопідготовки курсантів при відсутності у нього умінь самоврядування.

Прагнення знайти способи оптимального використання невичерпних можливостей особистості передбачає модернізацію методів і форм вузівської підготовки, розробку нових психолого-педагогічних, соціально-психологічних технологій, націлених на реалізацію особистісно розвиваючого підходу в навчанні.

Виходячи з актуальності проблеми дослідження, її недостатньої розробленості, теоретичної і практичної значущості була визначена тема дослідження, сформульовані його мета і завдання, обгрунтовані об`єкт і предмет дослідження.



Мета дослідження: виявлення соціально-психологічних особливостей розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів у військовому вузі.

Об`єкт дослідження: навчальна діяльність курсантів у процесі їх навчання у військовому вузі.

Предмет дослідження: соціально-психологічні особливості розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів вузів.

Гіпотеза дослідження. Оптимальний розвиток військово-професійної спрямованості курсантів вузів забезпечується на основі розуміння сутнісних, структурно-змістовних характеристик цього феномена, що враховуються в соціально-психологічної моделі її розвитку в процесі навчання у вузі. Продуктивність розвитку військово-професійної спрямованості в рамках такої моделі може бути підвищена з урахуванням виявлених соціально-психологічних особливостей курсантів та системної організації соціально-психологічного супроводу навчальної діяльності курсантів вищих навчальних закладів.

Відповідно до висунутої метою і гіпотезою визначені завдання дослідження

1. Виявити стан розробленості проблеми і проаналізувати сутнісні особливості розвитку військово-професійної спрямованості курсантів у вузах з урахуванням їх індивідуальних характеристик і вимог військово-професійної діяльності.

2. Обгрунтувати соціально-психологічну модель розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів вузів.

3. Розробити соціально-психологічні критерії, показники і рівні продуктивного розвитку військово-професійної спрямованості курсантів вузів.

4. Експериментально дослідити соціально-психологічні особливості розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів вузів.

5. Розробити комплексну програму соціально-психологічного супроводу та рекомендації, спрямовані на підвищення рівня розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів вузів.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять положення сучасної наукознанія, що дозволяють розкрити сутність військово-професійної спрямованості, особливості становлення та розвитку людини на етапах життєвого шляху, а також визначити характеристики і взаємозв`язку структурно-змістовних компонентів військово-професійної спрямованості, що розглядається в якості однієї з істотних і дієвих сторін особистості, джерела її внутрішньої активності, що визначає вибірковість її відносин і являющейс я головною детермінантою, що лежить в основі формування найбільш значущих структур індивіда. Методологічний підхід спирається на загальнонаукові та прикладні досягнення: загальнонаукові положення про єдність особистості і діяльності, ідеї про людину як активному суб`єкті, що пізнає і перетворюючої навколишній світ і себе самого в процесі діяльності (Л.С.Виготський, А.Н. Леонтьєв, Б. Ф.Ломов, А.Г.Асмолов, В.В. Давидов, С. Л. Рубінштейн, В.Д.Шадріков, В.А. Ядов), комплексний і системно-цілісний підхід, наукове моделювання, ефективний розвиток продуктивної професіоналізації, положення про взаємовплив особистісного і військово-професійного ра Звіт (Б. Г. Ананьєв, А.А Бодалев, А.А Деркач, Н.В. Кузьміна Л.Г. Лаптєв, Б.Ф. Ломов, А. К. Маркова, В.Г.Міхайловскій, О.В . Москаленко, Ю.В. Синягин і ін.).

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної, соціально-психологічної літератури по темі дослідження, методи теоретичного аналізу (порівняльно-порівняльний аналіз, системний аналіз і синтез, моделювання, проектування), вивчення програмно-методичної літератури, нормативних документів-експериментальні методи-психодіагностичні методи (тестування за допомогою методик вивчення спрямованості особистості Б. Басса, військово-професійної мотивації в варіанті Л.А. Верещагіній, рейтингу ціннісно потребностний орієнтацій курсантів і оцінки актуалізованих потреб В.К. Гербачевського, узагальнення незалежних характеристик, шкалювання, ранжування) - опитувальні методи: анкетірованіе- методи математичної статистики: аналіз описової статистики, кореляційний, кластерний, факторний аналіз, при обробці емпіричних даних використовувалися комп`ютерні програми « Excel »,« SPSS »,« Statistica 6.0 ».

Емпірична база дослідження. У дослідженні брали участь курсанти вузів РВСН, загальна чисельність яких склала 269 людини.

Відповідно до логіки дослідження робота проводилася в кілька етапів.

1 етап (2002 - 2003 рр.) - вивчення психологічної, педагогічної та соціально-психологічної літератури по темі дослідження-аналіз проблеми військово-професійного розвитку, військово-професійного самовизначення, розвитку військово-професійної спрямованості в теорії і практиці військово-професійного становлення особистості в теоретико-методологічної літературі-вивчення нормативних документів-формування загальної концепції дослідження, формулювання основних параметрів і робочої гіпотези дослідження-створення умов дл проведення експерименту, проведення первинної діагностики.

2 етап (2004 - 2005 рр.) - перевірка і уточнення гіпотези дослідження, конкретизація категоріально-понятійного апарату, проведення експерименту, розробка соціально-психологічної моделі розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів.

3 етап (2005 - 2006 рр.) - узагальнення результатів експерименту, теоретична інтерпретація отриманих даних, написання тексту дисертації, розробка програми соціально-психологічного супроводу розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів, розробка подальших перспектив наукового дослідження.

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечуються системним підходом, обґрунтованими вихідними методологічними принципами, адекватним вибором і використанням різноманітних надійних і валідних методів, репрезентативністю вибірки, математичною обробкою отриманих даних з використанням комп`ютерних програм статистичного аналізу, ефективністю апробації та використання результатів дослідження в підвищенні рівня військово-професійної спрямованості особистості курсантів військових вузів.

Основні наукові результати, отримані особисто здобувачем, і їх наукова новизна

1. Представлений системний аналіз проблеми розвитку військово-професійної спрямованості особистості на основі узагальнення теоретичних підходів соціальної психології. Проведено аналіз сутності та особливостей, а також категорій, що описують поняття «військово-професійна спрямованість», дано авторське визначення поняття: будучи основною детермінантою загальної спрямованості особистості і її складною властивістю, що має систему спонукань, що визначає активність суб`єкта і вибірковість його відносин, військово-професійна спрямованість являє собою сукупність цінностей, потреб, мотивів, які спонукають людину займатися тією чи іншою військово-професійною діяльністю. Дана структурна характеристика військово-професійної спрямованості особистості, як складного, багатовимірного освіти, що складається з трьох основних модулів: структурно-змістовного, регуляційних-функціонального і операційно-результатівного- визначені мотиваційний, ціннісний, потребностний компоненти, які викликають розвиток військово-професійної спрямованості та мають вплив на її оптимальний розвиток у майбутніх фахівців.

2. Розроблено соціально-психологічна модель розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів в процесі навчальної діяльності, яка відображає цілісну систему вузівської підготовки, а також самовдосконалення майбутнього фахівця. У ній відтворюються властивості і зв`язку досліджуваних систем і процесів, що дозволяє оцінити їх стан та оптимальність розвитку військово-професійної спрямованості.

3. Виявлено критерії та показники оптимального розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів. Критеріями є: розвиненість системи військово-професійних мотивів і ціннісно-потребностний особистісних структур, що виявляються в процесі навчальної та військово-професійної діяльності. Показниками розвитку військово-професійної спрямованості є пріоритет військово-професійних мотивів власної праці, соціальної значущості праці, самоствердження в навчальній і військово-професійної діяльності-актуалізованих у військово-професійної діяльності потреб у формі пізнавальних мотивів, внутрішніх переконань, самоповаги, результативності навчальної діяльності, ініціативності - навчальних і військово-професійних цінностей, психічної стабільності і відсутності незадоволеності навчально й діяльністю, високої мотивації навчальної діяльності та високого ступеня задоволеності нею, задоволеності можливістю самовдосконалення і самореалізації, взаємовідносинами в процесі навчальної діяльності. Визначено рівні розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів: 1 рівень (низький) - військово-професійна дезорієнтація, 2 рівень (середній) - готовність до розвитку військово-професійної спрямованості, 3 рівень (вище середнього) - імпульсивна розвиток військово-професійної спрямованості, 4 рівень (високий) - оптимальний розвиток військово-професійної спрямованості.

4. Показано взаємовплив соціально-психологічних особливостей розвитку військово-професійної спрямованості особистості у курсантів: вікових особливостей - роки навчання в ВУЗі- особистісних особливостей - ступеня сформованості структурно-змістовних компонентів військово-професійної спрямованості особистості (мотиваційних, ціннісних і потребностний) - індивідуальних - специфіки взаємозв`язків структурно-змістовних компонентів військово-професійної спрямованості особистості, облік яких сприяє оптимізації розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів вузів.

Практична значимість дослідження

Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доведені до конкретних рекомендацій і запропоновані в якості підстави для організації соціально-психологічного супроводу розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів. Розроблено комплексну програму соціально-психологічного супроводу розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів, орієнтована на забезпечення оптимального розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів в цілому і зокрема на розвиток особистісних структурно-змістовних компонентів військово-професійної спрямованості. Здійснення програми рекомендується в декількох напрямках: психодіагностичне, консультаційне, навчально-корекційний, інформаційно-орієнтаційної.

Аналіз результатів дослідження та зроблені висновки дають підставу запропонувати в якості рекомендації організувати проведення співбесіди з військово-професійної спрямованості при прийомі на навчання до вищих військових навчальних закладів з метою виявлення найбільш придатних і підготовлених абітурієнтів. В ході співбесіди виявляється військово-професійна спрямованість особистості абітурієнта, мотиви вибору професії, рівень розвитку військово-професійного мислення, комунікативних здібностей, інформованості абітурієнта про майбутню сфері військово-професійної діяльності, рівень сформованості умінь аналізу при відповіді на поставлені питання і співвіднесення власного досвіду з військово -Професійний сферою, а також перенесення знань про майбутню професію на сучасну соціальну ситуацію в регіоні.

Положення, що виносяться на захист

1. Військово-професійна спрямованість курсанта - провідна детермінанта загальної спрямованості особистості, її складна властивість, що має систему спонукань, що визначає активність суб`єкта, вибірковість його відносин, поведінки і дій. У структурно-змістовному відношенні вона являє собою складне, багатовимірне утворення, що об`єднує три взаємопов`язаних модуля: структурно-змістовний, регуляційних-функціональний і операційно-результативний. Взаємозв`язку між ними відрізняються наступними особливостями: як сукупність ціннісно-потребностний і мотиваційних компонентів структурно-змістовного блоку впливає на соціально-психологічні особливості розвитку військово-професійної спрямованості, так і механізми саморегуляції і самоактівізаціі через регуляційних-функціональний блок впливають на перебудову особистісних утворень суб`єкта, сприяючи підвищенню рівня розвитку військово-професійної спрямованості.

2. Соціально-психологічна модель розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів як системний опис стратегії і практики досягнення висунутої мети змістовно представлена трьома блоками: структурно-змістовні компоненти військово-професійної направленності- організаційні соціально-психологічні компоненти, регуляційних-функціональні компоненти, що включають алгоритм і технологію діяльності з розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів. Модель адекватно відображає основні закономірності прояву і розвитку військово-професійної спрямованості курсантів в умовах здобуття вищої військово-професійної освіти.

3. Розвиток військово-професійної спрямованості курсанта - це активне якісне перетворення особистісних структур (ціннісних, потребностний, мотиваційних), що приводить до підвищення її рівня, новим стилем військово-професійної діяльності курсанта, прояв яких оцінюється із залученням розроблених критеріїв, показників і рівнів. Критерій розвитку військово-професійної спрямованості - розвиненість системи військово-професійних мотивів і ціннісно-потребностний особистісних структур, що виявляються в процесі військово-професійної діяльності.

Показниками рівня розвитку військово-професійної спрямованості є: пріоритет військово-професійного мотиву власної праці, соціальної значущості праці-актуалізовані в військово-професійної діяльності потреби в формі пізнавальних мотивів, внутрішніх переконань, результативності навчальної діяльності-військово-професійні цінності: психічна стабільність, висока мотивація навчальної діяльності і високий ступінь задоволеності нею, задоволеність можливістю самовдосконалення і взаємо моотношеніямі в процесі навчальної діяльності. Сукупність критеріїв і показників забезпечує всебічну оцінку реальних результатів оптимальності розвитку, виявлення рівнів розвитку військово-професійної спрямованості. Високий рівень забезпечує оптимальний розвиток військово-професійної спрямованості, максимальну включеність курсанта в навчальний процес, наявність стійкої пізнавальної мотивації: військово-професійна спрямованість особистості детермінує стиль військово-професійної діяльності-рівень розвитку вище середнього забезпечує її імпульсивна розвиток, характеризується фрагментарністю пізнавальної мотивації, ситуативним інтересом , вираженої необхідністю визнання викладачами свою ефективність - середній рівень висловлює готовність до розвитку військово-професійної спрямованості: особистісні освіти досить стійкі, але пізнавальний мотив носить аморфний характер-низький рівень означає військово-професійну дезорієнтацію: відсутність пізнавальної мотивації військово-професійної діяльності, неузгодженість структури особистісних характеристик військово-професійної спрямованості.

4. Сукупність соціально-психологічних особливостей розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів включає в себе: вікові особливості - рік навчання в ВУЗі- особистісні особливості - ступінь сформованості структурно-змістовних компонентів військово-професійної спрямованості особистості - мотиваційних, ціннісних і потребностних- індивідуальні - специфіка взаємозв`язків структурно-змістовних компонентів військово-професійної спрямованості особистості, облік яких сприяє побудові комплексної стратегії для оптимізації розвитку військово-професійної спрямованості особистості курсантів.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дослідження, теоретичні та експериментальні дані знайшли своє відображення в наукових доповідях, наукових статтях і тезах, викладалися автором на міжнародних і всеукраїнських, міжвузівських щорічних науково-практичних конференціях: Проблеми творчого розвитку особистості в системі військової освіти (Військова академія РВСН імені Петра Великого г . Москва 2002, 2003, 2004 рр.) - Проблеми творчого розвитку особистості в XXI столітті (Ульяновськ 2004 р.) - Формування соціально-психологічного портрета майбутнього фахівця (Військовий і ститут РВСН р Серпухов 2004 р.) Отримані наукові результати обговорювалися на засіданнях кафедр військової акмеології, гуманітарних і соціально-економічних дисциплін Військової академії РВСП імені Петра Великого. Теоретичні та експериментальні дані були використані в авторському навчальному посібнику «Соціально-психологічні умови розвитку військово-професійної спрямованості курсантів вузів». На їх основі розроблені і використовуються в Серпуховського військовому інституті навчальна програма та методичні матеріали з курсу «Соціально-психологічні проблеми особистісно-професійного розвитку в військовому вузі». У навчальному процесі військових вузів використовуються публікації за темою дисертації, обсяг яких становить 13,85 друкованих аркушів.

Структура дисертації визначається завданнями і логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, бібліографічного списку використаних джерел та літератури, що включає 206 найменувань, 12 додатків. У дисертації представлені 13 малюнків і 9 таблиць.Наступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!