Розвиток життєвого світу

Відео: Життєвий цикл розвитку жаби.

Початок дошкільного віку знаменується появою складності життєвого світу, зумовленої соподчинением мотивів. Супідрядність мотивів і пов`язана з ним складність стають можливими завдяки новому рівню розвитку пам`яті і появи тимчасової перспективи. Життєвий світ виходить за рамки ситуативне ™, за рамки мотивів, пов`язаних з безпосередньо сприймаються ситуаціями. Спочатку з`являється можливість пригнічувати свої безпосередні спонукання завдяки більш сильним, що стоять «над ситуацією» мотивами (вперше це проявляється під час кризи 3 років) - потім, з подальшим розвитком довгострокової пам`яті і тимчасової перспективи (психологічного минулого і психологічного майбутнього), поступово складається система щодо стійких мотивів і мотиваційних переваг. До кінця дошкільного віку, з появою усвідомлення переживань, починають формуватися постійні (Надситуативно) мотиви. Закладається фундамент майбутньої структури життєвого простору і спрямованості особистості дорослої людини. Л. Толстой був близький до істини, стверджуючи, що вже в п`ять років був на 80% тим, чим став в зрілі роки.

Нагадаємо, що ранній вік дитина завершує з простим і «як би легким» або з простим і складним життєвим світом, причому на відміну від дитинства частка дітей з важким світом досить велика. Які умови збереження злагоди зі світом у тих дітей, які увійшли в дошкільний вік з цілісним, непошкодженими життєвим світом? Незначимість труднощі і формується складності забезпечується, як і раніше, безпосередністю задоволення потреб, їх злиттям з самим змістом діяльності (головних сторін життя).

Найбільший вплив на розвиток дошкільника надає, як було показано вище, сюжетно-рольова гра. Ігрова діяльність поряд з сполученої з нею пізнавальною активністю, а також спілкуванням визначала на попередніх вікових етапах і визначає тепер незначимість труднощі. Незначимість з`явилася складності також визначається грою: злиття мотиву діяльності з самим процесом гри, що виникає при цьому безпосередність задоволення потреби дозволяють без серйозних проблем долати суперечать цій діяльності спонукання. Те ж саме відбувається в процесі пізнавальної діяльності та спілкування зі значимими дорослими. При цьому слід мати на увазі, що незначимість суперечать перерахованим деятельностям спонукань має місце тоді, коли зазначені сторони життя дошкільника дійсно є головними, що представляють його життя в цілому.

Що ж призводить до невиконання цієї умови і формуванню труднощі і складності життєвого світу? Як і в ранньому віці, порушення оптимальної лінії онтогенезу життєвого світу пов`язано з двома групами мотиваційних чинників: фруструючими і спотворюють. Але в дошкільному віці різко зростає і стає явно переважає роль спотворюють мотиваційних чинників. Якраз в цей час у дітей формуються основні риси характеру, з`являються ті чи інші його тенденції. Як було зазначено вище (§ 4 глави 3 розділу I), вони складаються на основі певних поєднань спадкової схильності і умов розвитку. Останні визначаються прийнятим в сім`ї стилем виховання і прикладом оточуючих дорослих. Механізм мотиваційного наслідування, що виявляється вже в ранньому віці, у дошкільнят починає грати дуже важливу роль. Дітей надзвичайно цікавлять усі сторони дорослого життя, вони долучаються до неї через рольову гру (провідну діяльність, тобто головну сторону їх життя). Приміряючи на себе різні ролі дорослих, дошкільнята, як було показано вище, мають образи, образи конкретних дорослих, і освоюють їх відповідно поєднанню своїх задатків і спостережуваних зразків поведінки.

Складається до кінця віку індивідуальна мотиваційна сфера ґрунтується, таким чином, на що формуються у дітей тенденції характеру. Такі поширені типи тенденцій, як демонстративний, збудливий, почасти гіпертімний, сприяють розвитку егоїстичних мотивів (лідерства, домінантності, залучення уваги до себе і т.п.). При цьому внаслідок зсуву, відхилення мотиву від змісту самої діяльності втрачається безпосередність задоволення потреб і стають значущими складність і трудність світу.

Ряд типів тенденцій характеру (тривожний, обережний і ін.) При достатній вираженості можуть сприяти порушенню згоди зі світом за допомогою фрустрированность головних сторін життя дошкільника. Нарешті, в цьому віці шляхом мотиваційного наслідування може виникнути або закріпитися гедоністичних установка - схильність до «нічого-ні-роблення» і розваг. До неї схильні діти з нестійким типом характеру (по А.Е. Личко).

В кінці періоду в зв`язку з усвідомленням переживань і обумовленим ним формуванням Надситуативно мотивів (предметних почуттів) створюються передумови для появи власне сутнісних зв`язків зі світом. Всі життєві відносини починають оформлятися в плані їх сущ-ностності або несущностності.

З цією обставиною пов`язаний іноді відзначається перегляд ставлення дитини до того чи іншого з батьків. Що виникає в ранньому дитинстві краще ставлення до матері або батькові може помінятися, скоректуватися відповідно до почався формуванням спрямованості особистості.

В кінці дошкільного віку з`являються перші власне сутнісні зв`язки, які характеризуються рефлексивностью предметного почуття: прихильність до близьких людей, любов до батьківщини (в найбільш локальних проявах), в окремих дітей може зародитися покликання. Намічаються особливості кола інтересів, в рамках якого в майбутньому можливе утворення сутнісних зв`язків зі світом.



Формування сутнісних зв`язків набагато легше відбувається в тих випадках, коли у дітей досить повноцінно представлені тісно пов`язані один з одним головні для дошкільнят сторони життя: рольова гра, пізнавальна діяльність і спілкування зі значимими дорослими і однолітками. У дітей з недостатнім розвитком зазначених сторін життя, а також з такими, що спотворюють оптимальну лінію онтогенезу життєвого світу егоїстичними мотивами (лідерства, домінантності, залучення уваги до себе та ін.) Виникнення сутнісних зв`язків зі світом значно ускладнено. Те ж саме має місце і в разі розвитку гедоністичної установки.

Найбільш повний розвиток сутнісних зв`язків зі світом відбувається у дітей, що зберегли до моменту усвідомлення переживань безпосередність задоволення потреб, їх злиття з самим змістом головних сторін життя. В цьому випадку йде процес природного заміщення проміжних форм згоди зі світом остаточним сутнісним згодою. Вище зазначалося, що після народження дитина поступово заміщає первинне матеріально-тілесне згоду з миром (відповідне простому і легкому життєвому світу) вищими формами згоди. Першим етапом цього процесу було формування психосоціальної тотожності з матір`ю. Тепер починає складатися остаточна форма згоди, заснована на пізнанні сутності різних сторін життя (що відповідають сутнісним задаткам дитини) і їх злиття в цілісну сутнісну зв`язок зі світом.

У дошкільному віці починають оформлятися основні лінії онтогенезу, згодом призводять до становлення різних типів життєвого світу: складного і важкого, складного і «як би легкого», «як би простого» і «як би легкого» (сутнісного), а також атавістичних форм, аналогічних простому і легкому і простому і важкого. Останні пов`язані з розвитком гедоністичної установки.

При розгляді типів життєвого світу ми відзначали, що «як би легкість» може з`явитися лише в результаті загальної орієнтації на духовно-моральні цінності, а «як би простота» є наслідком визначальної ролі сутнісних зв`язків в загальному змісті життя, що призводить до безпосередності домінування духовно -моральні відносин. В кінці дошкільного віку, коли у деяких дітей відбувається природне заміщення первинного згоди зі світом когнітивно-сутнісним, про ціннісно-моральному свідомості ще не може бути й мови. Нагадаємо, що, за даними Л. Колберга, переважна більшість дошкільнят ще знаходяться на доморальном рівні розвитку свідомості. Однак незначимість формуються труднощі і складності має аналогічну основу. Цією основою є сутнісна природа зв`язків зі світом. Сутнісні зв`язки зі світом в своїй основі рівнозначна моральності ціннісної свідомості. Це безпосередня природна моральність, обумовлена неадекватністю принципу задоволення і принципу реальності згоди зі світом.

Тільки в сутнісних мотиваційних відносинах немає звикання і пересичення при задоволенні потреб, незначущі труднощі і складність світу, людина стає сама собою. І тільки в цих відносинах має місце вихід мотивації за рамки спрямованості на самого себе, за рамки егоїстичності. Дитина живе в них чимось більшим, ніж він сам, і отримує від цих сторін життя найбільшу радість.

Отже, в кінці дошкільного віку у дітей вже намічається протоструктура майбутньої мотиваційної сфери дорослої людини і відповідно складаються основні риси того чи іншого типу життєвого світу. Це дає можливість судити про диференціацію життєвого світу в даному віці за тим співвідношенням, які відзначаються в онтогенезі пізніше. Грунтуючись на даних Л. Колберга, можна вважати, що діти з майбутньою загальною орієнтацією на духовно-моральних цінностей (складним і «як би легким» життєвим світом) складають приблизно 10% від загальної кількості. Про кількість майбутніх носіїв сутнісного життєвого світу можна судити на підставі досліджень А. Маслоу самоактуалізованих особистостей. Згідно з його думкою, на їх частку припадає менше 1%. Отже, майже 90% дітей до кінця дошкільного віку мають складний і важкий життєвий світ (їх, цілком ймовірно, значна більшість), або атавістичні аналоги простого життєвого світу (легкого або важкого), підконтрольні гедоністичної установці.

Слід мати на увазі, що ці співвідношення досить приблизні і до того ж залежать від стану суспільства в цілому. Так, тривалий кризовий період в російському суспільстві поряд з рекламним свавіллям створює передумови для зниження рівня орієнтації на духовно-моральні цінності і в той же час підвищує роль в розвитку дітей гедоністичної установки. Крім того, наведені співвідношення не враховують проміжних типів життєвого світу.

Таким чином, переважна більшість дітей завершують дошкільний вік зі значними відхиленнями від оптимальної лінії онтогенезу життєвого світу. Нагадаємо, що в дитинстві оптимальна лінія онтогенезу в основному сохраняется- в ранньому дитинстві вже значна частина (але, мабуть, ще не більшість) дітей втрачає цілісність життєвого світу. Дошкільний вік в зв`язку з різким розширенням сфери соціальних відносин і відповідними впливами на що формується спрямованість особистості призводить до співвідношень ліній онтогенезу життєвого світу, близьким для дорослих людей.

Підкреслимо, що ці співвідношення є, перш за все, результатом впливів соціального середовища, виховання як у вузькому сенсі (спрямоване формування тих чи інших рис), так і в широкому (вплив на розвиток всіх і усіляких впливів). Як і всі інші аспекти розвитку, оптимальний розвиток життєвого світу лише полегшується або ускладнюється спадковою схильністю. В принципі сутнісний тип життєвого світу з безпосереднім задоволенням потреб, злитих з самим змістом головних сторін життя, може формуватися у кожної дитини. Реальне ж співвідношення формуються у дітей типів життєвого світу в кінцевому підсумку залежить від стану суспільства, в якому вони ростуть.

Екзюпері був абсолютно точний, заявляючи, що він «родом зі свого дитинства». У кожної людини дійсно своє дитинство. Воно визначається як найближчим оточенням, так і суспільством в цілому. У більшості випадків вирішальна роль належить останньому.

* * *

Дошкільна дитинство - період пізнання світу людських відносин. Дитина моделює їх в сюжетно-рольовій грі, яка стає для нього провідною діяльністю. Граючи, він вчиться спілкуватися з однолітками.

Дошкільна дитинство - період творчості. Дитина творчо освоює мову, у нього з`являється творча уява. У дошкільника своя, особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образних уявлень.

Це період первісного становлення особистості. Виникнення емоційного передбачення наслідків своєї поведінки, самооцінки, ускладнення і усвідомлення переживань, збагачення новими почуттями і мотивами емоційно-потребової сфери, нарешті, поява перших сутнісних зв`язків зі світом і основ майбутньої структури життєвого світу - ось головні особливості особистісного розвитку дошкільника.

Центральними новоутвореннями цього віку можна вважати супідрядність мотивів і самосвідомість.

У дошкільному віці з`являється складність життєвого світу, що визначається соподчинением мотивів. Відбувається диференціація ліній онтогенезу, що ведуть до того чи іншого типу життєвого світу-формуються стійкі (Надситуативно) мотиви і починає складатися спрямованість особистості. У більшості дітей проявляється значимість якої складності і труднощі світу.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!