Професійна суб`єктність як фактор саморозвитку військового психолога

На сьогоднішній день однією з найбільш затребуваних професій є професія психолога. В даний час більше 150 вузів країни готують відповідних фахівців. Наявний досвід їх підготовки у вищій школі переконливо доводить, що образ майбутньої професії випускника повинен бути таким же об`єктом формування, як і професійні знання, вміння, навички і способи мислення. Цілеспрямоване формування розуміння майбутніми фахівцями ціннісних пріоритетів професійної діяльності [багато в чому сприяє досягненню ними професійної самостійності, заснованої на осмисленому і зацікавленій відношенні до результатів своєї праці.

Це обумовлено, зокрема, тим, що процес входження психологів в нову посаду, виконання ними професійних обов`язків виявляється на ділі досить складним, а часом і малоефективним. У зв`язку з цим показовим є період, що співпадає з початком самостійної діяльності після [закінчення вузу, коли значно змінюється тип і характер його взаємодії з іншими суб`єктами. Щодо структурована (в плані цілеспрямованого і контрольованого характеру освоєння норм професії) навчальне середовище вузу змінюється обстановкою, в якій різко зростає кількість актів самостійного функціонального самовизначення психолога, пов`язаних з проблемними ситуаціями його діяльності. В умовах дефіциту зовнішньої пролонгованої професійної орієнтації психолога в нормах професії зростають вимоги до його особистісно-професійного потенціалу, здатності на основі поглибленого самопізнання, співвіднесення своїх особистісних якостей з вимогами забезпечити адекватний вибір способу і заходи професійного втручання в життя іншої людини.

Як показують дослідження професійного становлення психологів, ефективність даного процесу залежить від цілого ряду умов і факторів, з-складових соціальну ситуацію професійного розвитку. При цьому, поряд з періодами відносно стабільного професійного функціонування, існують критичні періоди, пов`язані з дозволом тих протиріч,

які обумовлені «рухом» фахівця в соціальному середовищі і особливостями умов професійної діяльності. До числа цих суперечностей відносяться:

• протиріччя між реальним рівнем професійної компетентності та нормативними вимогами профессіі-

• між самооцінкою результатів власної діяльності, її цілей і критеріїв ефективності і оцінкою їх з боку посадових осіб-

• між прагненням психолога до спеціалізації в певній галузі психологічної науки і практики і необхідністю виконувати багатофункціональні обязанності-

• між прагненням офіцера до професійно-службового росту в рамках обраної спеціальності і недосконалістю організаційно-штатної структури, недостатньою ефективністю керівництва процесом підвищення професійної кваліфікаціі-

• між високою інтенсивністю соціальних контактів, необхідністю постійного емоційного «викладання» і обмеженою здатністю психологів зберігати свій емоційно-психологічний потенціал- між орієнтацією на інтереси військової діяльності та орієнтацією на особистість військовослужбовця.

За оцінкою самих психологів в числі факторів, що ускладнюють процес їх становлення, найбільший негативний вплив мають:

• відсутність системи і необхідного мінімуму професійного спілкування між психологами різних уровней-

• невизначеність і формальність критеріїв оцінки ефективності професійної діяльності психологів-

• великий обсяг різнопланових функціональних обов`язків, завантаженість дорученнями і обов`язками, не пов`язаними безпосередньо з завданнями професійної діяльності-

• недостатня обізнаність командування про специфіку діяльності психолога, суб`єктивність в оцінці його праці, некоректна постановка завдань-

• слабка методична та матеріальна забезпеченість психологічної роботи у військових частинах.

Відсутність чіткого уявлення про специфіку професійної діяльності психолога у посадових осіб, недостатня відповідність організаційних структур потребам їхнього професійного зростання ускладнюють вироблення оптимальної моделі функціонування психолога в системі професійної взаємодії з Іншими суб`єктами психологічної роботи. Крім того, розмитість, а в ряді випадків відсутність чітких критеріїв оцінки професіоналізму психолога і предметного розмежування сфери його діяльності з діяльністю інших фахівців ускладнюють процеси його професійної ідентифікації та самовизначення, що виступають в якості необхідної основи професійного розвитку психолога.

Одним з важливих цільових орієнтирів, що обумовлює процес професійної ідентифікації та самовизначення психолога, є модель, що представляє ієрархію професійно важливих якостей даного фахівця. У психології праці така емпірично обгрунтована модель особистості фахівця називається психограмму.

Таблиця 1.2 Ранжування якостей, виділених як найбільш значущі для своєї професії, психологами з різним стажем діяльності

Продовження табл. 1.2

Знання якостей, які є найбільш переважними для того чи іншого виду діяльності, дозволяє людині співвідносити наявний особистісний профіль з «нормативним», своєчасно вносячи корективи в плани, пов`язані з професійним вибором і подальшої траєкторією руху в рамках обраної професії.

У табл. 1.2 представлені дані, що відображають думки військових психологів (n = 68 чол.) З різним стажем діяльності щодо пріоритетного значення з точки зору професійної успішності тих чи інших якостей в загальному особистісному профілі психолога. Окрему групу представляли психологи, що увійшли по ряду показників в групу «успішних» (оцінювалися професійна компетентність, ефективність діяльності, професійне самовизначення, задоволеність діяльністю, авторитет в колективі). Думка даної групи щодо значущості певних якостей в загальній ієрархії розглядалося як еталонне, з яким порівнювалися думки психологів інших груп (застосовувався коефіцієнт кореляції Спірмена (Rs)). Група найбільш значущих для психолога якостей, зазначених піддослідними, виділена кольором (всього 15 якостей з 25).

Як видно з наведеної таблиці, існує тенденція наближення до нормативного профілю в залежності від стажу діяльності. Дане наближення виражено підвищенням ступеня адекватності ранжування ПВК «нормативному» профілем (відповідно по групах Rs = 0,32- 0,81- 0,89). Цей факт свідчить, з одного боку, про опосредствующей ролі діяльності як фактора розвитку професійної свідомості психолога, з іншого боку,

про його недостатню початкової поінформованості про суб`єктивні передумови професійної успішності.

Таким чином, успішність професійного становлення психолога багато в чому визначається необхідністю створення спеціальної системи його професійного супроводу, що включає:

• оцінку професійно-психологічного потенціалу кандидатів на навчання у ВНЗ по психологічної спеціальності-

• моніторинг (відстеження по ряду істотних параметрів) динаміки психологічної та професійної готовності до продовження служби і професійної успешності-

• своєчасну профілактику професійних криз і деформацій особистості психолога

• створення організаційно-структурних можливостей для реалізації завдань професійного росту-

• забезпечення адекватної певного періоду професіоналізації в рамках військової організації системи мотиваторів для професійного самосовершенствованія-

• застосування організованих форм професійного самовизначення і співпраці.

Ця система повинна забезпечувати оптимальну (за інтенсивністю і широті) ступінь включеності психолога в таку професійну структуру, взаємодія з суб`єктами якої на кожному з етапів становлення сприяє формуванню у нього самого здатності бути повноцінним суб`єктом різних видів професійної діяльності. Дана інтегральна здатність бути суб`єктом діяльності, або професійна суб`єктність фахівця, зв`язується, насамперед, з його здатністю до самостійного цілепокладання і регулювання професійної активності на основі внутрішніх критеріїв ефективності та доцільності, планування і здійснення професійного саморозвитку, а також психічної інтеграції колективної діяльності різних суб`єктів.

Виходячи з наведеного визначення, а також з узагальненого розуміння різних граней тлумачення суті того, що називається «бути суб`єктом», «володіти суб`єктність», представленого в різних наукових джерелах, дозволимо виділити наступні характерні риси даного феномена:

• активність - здатність бути першопричиною, який ініціює початком взаємодії зі світом на основі внутрішньої мотивації, здатність до мобілізації різних психологічних підсистем в інтересах поставленої мети, самостійне цілепокладання, особливо в ситуаціях невизначеності професійної діяльності, особистісному і професійному саморазвітіі-

• соціальність - початкова включеність суб`єкта в структуру виробничих, духовних та ін. Зв`язків-представленість навколишнього світу для людини за допомогою понять-

• розвинене самосвідомість, що виявляється як здатність до систематичної рефлексії власного психологічного потенціалу з широкого спектру параметрів відповідності нормам і цінностям суспільства, профессіі-

• соціокультурна самодостатність - здатність генерувати особистісні смисли для підтримки життєвої, соціальної активності, в тому числі і для інших людей-

• спрямованість до внутрішнім стандартам і нормам оцінки ефективності в діяльності (в тому числі оцінка психологічної «ціни» результату діяльності) -

• цілісність - єдність, інтегральність всіх видів активності людини-

• відповідальність - добровільне взяття на себе гарантій щодо забезпечення умов діяльності, рівня якості, результату, готовність відповідати за її последствія-

• здатність до саморегуляції - структурування суб`єктом своєї діяльності, визначення її завдань, їх послідовності, узгодження зовнішніх подій діяльності зі своїми зусиллями, організація її простору-

• здатність до саморозвитку і самосовершенствованію-

• творчий характер взаємодії з дійсністю, тенденція до привнесення нового-

• здатність до рефлексії власної активності, її джерел, процесу, результатів і способів коррекціі-

• взаімообязанность з об`єктом, що означає те, що специфіка об`єкта в значній мірі детермінує вибір способів і засобів діяльності суб`єкта, цілісну і варіативну інтеграцію наявних у нього психічних можливостей і ресурсів, що відносяться до різних підструктур особистості [2,3,24,56,146].

Важливим фактором розвитку професійної суб`єктності психолога є рефлексія - механізм усвідомлення ним свого місця в професії, системі професійних взаємозв`язків з іншими суб`єктами, власних індивідуальних особливостей і професійних можливостей. Рефлексія і наявний У фахівця професійний досвід обумовлюють можливість побудови т. Н. «Внутрішньої системи відліку», що допомагає йому орієнтуватися в складних ситуаціях діяльності. В якості особливого феномена - суб`єктності - така здатність пов`язує можливості психолога по перетворенню об`єкта діяльності з розумінням і орієнтацією його (психолога) на соціальну затребуваність даних перетворень - т. Е. Кінцевого продукту діяльності. У цьому, власне, проявляється єднальна функція суб`єктності (між соціально зумовленими особистісними структурами і власне психічними можливостями людини, з одного боку, а також між громадськими та особистими потребами і цінностями - з іншого). У цьому сенсі професійна суб`єктів-тність, висловлюючи усвідомлення фахівцем свого місця в системі суспільного розподілу праці і побудову своєї активності відповідно до суспільною потребою, може бути розглянута як психологічний механізм узгодження потреб і активності окремо взятого суб`єкта із загальною структурою і змістом колективної діяльності.

Ця здатність може бути також розглянута через аналіз механізмів «самопроголошення» професійної ініціативи психолога в умовах нормативної невизначеності (особистісної та професійної), як його дієве самосвідомість, реалізує позитивні (з точки зору фахівця) потенції професійної «Я-концепції» - це відповідальна автономія в професійних діях. Тут вона є способом утвердження фахівцем на практиці його життєвої позиції, виразом розуміння ним свого місця і ролі в структурі діяльнісних взаємозв`язків (професійна «Я-концепція»), а також загального рівня його психічної активності, сформованого як результат поєднання попередніх соціальних взаємодій і індивідуальних особливостей особистості.

Суб`єктність - це інтегральна властивість людини, що забезпечує зменшення невизначеності його дій в конкретній ситуації за рахунок структурування елементів цілісного діяльнісного контексту шляхом своєрідною постановки себе в психологічний центр даної ситуації.

Вважається, що професійна суб`єктність актуалізується в ситуаціях професійного самовизначення. В ході самовизначення оцінці і порівнянні підлягають ціннісні і операціональні параметри професійних завдань і власний досвід їх реалізації в подібних умовах. При цьому, якщо професійна «Я-концепція» психолога служить джерелом системи критеріїв для оцінки їм ситуації взаємодії з клієнтом, то рефлексія є психологічним механізмом, інструментальної основою забезпечення зіставлення альтернатив і прийняття конкретного рішення.

Результатом самовизначення є професійні диспозиції, що відображають векторну спрямованість потенційної професійної активності людини на об`єкт, що підлягає перетворенню. Основними типами векторної спрямованості суб`єктної активності є:

1) спрямованість на себе-

2) спрямованість на інших людей-

3) спрямованість на умови предметної та соціального середовища.

Професійні диспозиції, які є важливими стилеобразующими передумовами суб`єктної активності, відображають з`ясування (поряд із загальною предметно-змістовною інформацією) і орієнтацію фахівця на наступні психологічні модуси ситуації:

1) характер, величина (або ймовірність) відхилення параметрів об`єкта дії від норми (психічної) -

2) можливість або необхідність прояву нормативної (ненормованої) ініціатіви-

3) адекватність / достатність власного професійно-психологічного потенціалу передбачуваному способу дій і прогнозованою складності взаємодії з об`єктом на психофізіологічному, психологічному та соціально-психологічному рівнях тощо.

Стосовно до професійної діяльності психолога правомірно ви-ділити наступні типи прогностичних очікувань, що лежать в основі його професійних диспозицій і характеризуються як прояви різного рівня розвитку суб`єктних властивостей:

• уявлення психолога про принципову досяжності певної мети які пов`язані з відчуттям себе суб`єктом, здатним досягати бажаного результату {фактор досяжності мети, що відображає локус контролю і рівень домагань фахівця) -

• уявлення про доступність і кордони прийнятності для досягнення мети способів і засобів, якими вільно володіє психолог (фактор доступності та прийнятності, що відображає ціннісні установки психолога на особистість клієнта і операциональное володіння методами діяльності) -

• уявлення про обумовленість досягнення мети, т. Е. Узагальнене бачення зв`язків між деякими факторами (власні зусилля, зусилля клієнта, дії інших посадових осіб, способи організації психологічної роботи, умови соціальної і предметного середовища) і прогнозованим результатом діяльності {фактор зумовленості досягнення мети, що відображає загальну інтернальність, системність професійної свідомості психолога, його антиципирующая здатності та ін.).

Суб`єктність як психологічну освіту виникає на певному етапі професійного розвитку психолога. Традиційно початкові прояви даного феномена пов`язують з процесом виділення людиною себе як, фахівця, здатного до самостійних професійним діям (в онтогенезі - це класична фраза дитини «Я сам!»). Подальша динаміка розвитку суб`єктності характеризується:

• зростанням значущості особистісних властивостей, які сформувалися як реакції індивіда на свої власні якості і форми поведінки-

• посиленням спрямованості до власного психологічного потенціалу в складних ситуаціях взаємодії та особистісного зростання, в ситуаціях, що характеризуються нормативної неопределенностью-

• посиленням сензитивности до рефлексивного розпізнаванню підстав для прояву суб`єктної активності та ін. [3,15,24].

Узагальненим вираженням професійної суб`єктності психолога є досвід діяльності, представлений самому психологу через осмислення її орієнтовної основи з позицій відповідності громадському запиту на певну якість і результат, а також потребам власного саморозвитку.

Таким чином, формування професійної суб`єктності психолога розглядається як один з найважливіших факторів його професійного розвитку. Даний процес спирається на соціальні і внутрішньо детерміновані джерела розвитку і характеризується все більшою спрямованістю психолога до внутрішнього потенціалу і зростанням питомої ваги відповідальної автономії у вирішенні професійних завдань, а також творчого привнесення в професію власного досвіду їх вирішення.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!