Соціальне здоров`я

Відео: Соціальне здоров`я дітей і підлітків 24 12 2015 09 52 44

Загальновідомо, що на здоров`я людини впливають не тільки ті чи інші люди, а й суспільство в цілому. Завдяки спеціально підібраним тестів ви зможете вивчити свої сильні і слабкі сторони, особливості взаємодії з іншими людьми. Ви дізнаєтеся, як зберегти і зміцнити здоров`я, як зробити більш здоровим наше суспільство. Такі поняття, як соціалізація, лідерство, гуманність, конфліктність, у всіх на слуху, але що конкретно вони виражають і як впливають на розвиток особистості і суспільства?

В даний час в психології розвивається новий напрямок - психологія здоров`я, з`явилася реальна можливість для психологів внести свій внесок в оздоровлення нації.

Соціалізація - це процес і результат становлення особистості, засвоєння людиною цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству (групі, сім`ї). Якщо в сім`ї та суспільстві культивується здоровий спосіб життя, то його засвоюють і члени сім`ї.

Соціалізація - це розвиток і самореалізація людини протягом життя в процесі засвоєння і відтворення культури суспільства. Соціалізація - це процес, в ході якого людина набуває якостей і досвід, необхідні для життя в суспільстві.

Соціалізація відноситься до тих життєво важливих факторів, завдяки яким люди вчаться жити разом і ефективно взаємодіяти. Соціалізація передбачає активну участь самої людини в освоєнні культури людських відносин, у формуванні соціальних норм, ролей, функцій.

Процес соціалізації - це поступове розширення сфери спілкування і діяльності людини, розвиток його саморегуляції (від зовнішнього контролю до внутрішнього самоконтролю), становлення самосвідомості та активної життєвої позиції.

Сім`я, дошкільні освітні установи, школа, вуз, трудові колективи, неформальні об`єднання, засоби масової інформації та ін. - це все інститути соціалізації. Соціалізація - процес безперервний, вона супроводжує людину на всіх його вікових етапах. У процесі соціалізації виділяють три стадії: дотрудовую (період життя людини до початку трудової діяльності), трудову (період зрілості людини, його активної участі у трудовій діяльності) і послетрудовую (пенсійний вік).

Будь-яке суспільство прагне сформувати людину фізично, психічно і соціально здоровим відповідно до моральних, інтелектуальними та фізичними ідеалами. Зміст цих ідеалів залежить від історичних традицій, соціального і політичного ладу суспільства. Є завдання загальні для різних товариств: наприклад, щоб члени суспільства оволоділи ролями чоловіка і жінки (полоролевая соціалізація), стали суб`єктами економічного життя (професійна соціалізація), створили сім`ю (родинна соціалізація), були законослухняними громадянами (політична соціалізація) і т. Д.

Соціалізація відбувається в трьох основних сферах: діяльності, спілкуванні, самосвідомості:

- в сфері діяльності йде виділення головного - її осмисленіе-

- в сфері спілкування йде розвиток комунікативних уменій-

- в сфері самосвідомості йде формування «образу Я», осмислення своєї соціальної приналежності, соціальної ролі, формування самооцінки.

Соціалізація може йти як цілеспрямовано, т. Е. В процесі виховання і самовиховання, так і стихійно - під впливом чинників суспільного буття.

Результат соціалізації - це, перш за все соціалізованість, т. Е. Сформованість тих рис, які востребуются в даному суспільстві-з іншого боку, що важливо, - становлення самосвідомості та активної життєвої позиції особистості. Особлива роль в соціалізації відводиться розвитку контактів індивіда з іншими людьми і спільної з ними діяльності.





Функціональний елемент:

Людина не тільки об`єкт і суб`єкт соціалізації, а й її результат.



Успішна соціалізація передбачає ефективну адаптацію людини до суспільства і в той же час - здатність протистояти йому в тих ситуаціях, коли це перешкоджає саморозвитку, самовизначення, самореалізації. Людина, повністю ідентифікує себе з суспільством, - конформіст, він може розглядатися як жертва соціалізації. Людина, яка не адаптований до суспільства, теж жертва соціалізації. Процес і результат соціалізації містять у собі внутрішній конфлікт між заходом ідентифікації з суспільством і статечного відокремлення людини від суспільства.

Американський дослідник А. Инкельс назвав соціалізацію «загляданням вперед», т. Е. Вивченням того, яким дитина повинна бути зараз, щоб домогтися успіху, ставши дорослим.

На даний момент людині треба орієнтуватися не на конкретні вимоги суспільства, а на розуміння універсальних моральних, інтелектуальних і матеріальних цінностей. У той же час корисна деяка ступінь автономії людини. Завдання педагогів, психологів, батьків, враховуючи тенденції соціалізації, використовувати її позитивні сторони і компенсувати негативні

Самооцінка - здатність особистості оцінити особливості свого характеру, моральні якості, природні здібності, вчинки, зовнішність (особиста самооцінка), а також процес і результат своєї діяльності (діяльнісна самооцінка).

Самооцінка - елемент самосвідомості, що характеризує емоційно насиченими оцінками самого себе. Самооцінка - важливий регулятор поведінки. Самооцінка визначає взаємини людини з оточуючими, критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Самооцінка впливає і на розвиток особистості, і на ефективність діяльності.

Види самооцінки:

-за рівнем (висока, середня, низька) -

-по диференційованості (диференційована і недиференційована) -

-по усвідомленості (усвідомлена і неусвідомлена) -

-за випадковим збігом з оцінками оточуючих (конфліктна, безконфліктна) -

-по предмету виділяють особистісну і діяльнісної самооценку- адекватну, відповідну реальним можливостям особистості, і неадекватну (завищену і занижену).

-неадекватна, т. е. завищена або занижена самооцінка, а також нестійка самооцінка деформують внутрішній світ особистості, спотворюють її мотивацію і емоційно-вольову сферу і тим самим перешкоджають гармонійному розвитку особистості, психічному і соціальному здоров`ю.

У дитинстві самооцінка складається з оцінок, які роблять інші люди. Спочатку людина оцінює себе так, як оцінюють його оточуючі. Позитивні оцінки оточуючих - важлива умова збереження емоційного благополуччя. Потім самооцінка розвивається в результаті складання образу реального «Я» (яким людина бажає себе бачити). Високий ступінь збігу відповідає хорошому психічному здоров`ю. Самооцінка залежить від того, якою мірою людина відчуває себе приналежним до значущої для нього соціальної групи. Надалі в міру накопичення досвіду все більшого значення починає набувати оцінка результатів власної діяльності. Сформована, т. Е. Адекватна, диференційована, усвідомлена самооцінка певною мірою звільняється від оцінок оточуючих, стає самостійним результатом поведінки дитини.

Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінками з боку оточуючих. Якщо оцінки вище самооцінки, то розбіжність між ними можуть стати фактором, що стимулює розвиток особистості. Якщо ж самооцінка перевершує оцінки оточуючих, то така розбіжність може призвести до конфлікту. Згідно К. Роджерсу, висока, «забігати вперед» самооцінка реальних можливостей необхідна для особистісного зростання.

Самооцінка тісно пов`язана з рівнем домагань. Рівень домагань - це рівень складності цілей і завдань, на які претендує особистість. Адекватна, диференційована, усвідомлена самооцінка дозволяє людині співвідносити свої сили (можливості) - з цілями і завданнями різної складності і вимог оточуючих. Розбіжність між домаганнями і реальними можливостями веде до неадекватної самооцінки.

У структурі самооцінки виділяють два компоненти:

- когнітивний - знання про себе, доводи, аналіз, порівняння, судження, умовивід і т. п

- емоційний - ставлення до себе, задоволеність, каяття, схвалення і т. п.

Успішність педагогічного впливу в значній мірі визначається тим, яку самооцінку вдається сформувати. Висока адекватна, диференційована, обгрунтована самооцінка дозволяє легше засвоювати новий матеріал, впевнено братися за нову справу, активно висловлювати свою думку і критично сприймати досвід інших.

Доброзичливість до людей, зацікавленість, розумна вимогливість і демократичний стиль спілкування в сім`ї та суспільстві - необхідні умови розвитку самооцінки. Зайва авторитарність, домінування критики над похвалою можуть привести до розвитку заниженої самооцінки. Пояснюється це досить просто. Наше уявлення про себе спочатку формується в дитинстві. У тих сім`ях, де панують доброта, любов і повагу, діти, подорослішавши, будуть ставитися до себе позитивно. Для виховання у дітей позитивної самооцінки потрібно схвалення навіть в тих випадках, коли їх поведінка нам не подобається. Дитині треба пояснювати, що засудження направлено на конкретну дію, а не на нього самого (нема на особистість). Виникає питання: якщо ви будучи дитиною виросли в сім`ї, де не було доброзичливого ставлення і сформувалася занижена самооцінка, чи можна щось змінити?

К. Роджерс дає деякі рекомендації:

- як тільки ви подумаєте про себе погано, згадайте щось хороше, наприклад ваш нещодавній успіх або чиюсь похвалу в ваш адрес-

- приймайте компліменти або знаки поваги як належне, люди, які погано до себе ставляться, зазвичай не звертають уваги на те, що суперечить їх негативною самооценке-

- приймайте як належне ваші досягнення і успіхи, переконайте себе в тому, що ви їх заслужіваете- люди, які мають поганий уявлення про себе, схильні принижувати свої заслуги, а успіх відносять на частку случая-

- розберіться в психологічних причинах випадів на вашу адресу і навчитеся правильно реагувати на них.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!