Методи дослідження в психології розвитку та вікової психології
Відео: Вікова психологія. Т.В. Прейер метод спостереження
Комплекс методів дослідження, якими користуються вчені, досліджуючи процес вікового розвитку, складається з декількох блоків методик. Одна частина методик запозичена із загальної психології, інша з диференціальної психології, третя з соціальної психології.Методи, які використовуються в генетичних дослідженнях (спостереження, тести, експеримент), тісно пов`язані з методами загальної психології, але мають специфіку, обумовлену вивченням процесу розвитку, зміни того чи іншого психічного процесу або якостей. Спостереження з боку, так само як і щоденникові спостереження, стали, особливо на перших порах, основними методами психології розвитку. Пізніше з`явилися тести, аналіз продуктів творчої діяльності (малюнків, оповідань і т.д.), а також експеримент.
Із загальної психології в психологію розвитку і вікову психологію прийшли всі методи, які використовуються для вивчення когнітивних процесів і особистості дитини. Ці методи в більшості своїй адаптовані до віку дитини і спрямовані на вивчення сприйняття, уваги, пам`яті, уяви, мислення й мови. За допомогою даних методів у віковій психології вирішуються ті ж завдання, що і в загальній психології: витягується інформація про вікові особливості пізнавальних процесів і про перетворення цих процесів, що відбуваються при переході дитини з однієї вікової групи в іншу.
Диференціальна психологія забезпечує психологію вікового розвитку такими методами, які використовуються для вивчення індивідуальних і вікових відмінностей дітей. Особливе місце серед цієї групи методів займає метод близнюків, що набув широкого застосування у віковій психології. За допомогою даного методу досліджуються схожість і відмінність між гомозиготними і гетерозиготними близнюками і робляться висновки, що дозволяють наблизитися до вирішення однієї з найважливіших проблем вікової психології - про органічну і середовищної зумовленості психіки та поведінки дитини.
З соціальної психології в психологію розвитку і вікову психологію прийшла група методів, за допомогою яких вивчаються міжособистісні відносини в різних дитячих групах, а також взаємини між дітьми і дорослими людьми. Це - спостереження, опитування, інтерв`ю, соціометричні методи, соціально-психологічний експеримент.
Розглянемо особливості застосування таких різних методів дослідження, як спостереження, опитування, експеримент і тестування в психології розвитку та вікової психології.
Метод спостереження - навмисне, систематичне і цілеспрямоване сприйняття зовнішнього поведінки людини з метою його подальшого аналізу і пояснення. У віковій психології це один з перших і доступним методом, особливо необхідний при дослідженні дітей на ранніх етапах розвитку, коли у випробовуваних неможливо взяти словесний звіт і проведення будь-експериментальної процедури утруднено. Спостереження має багато різних варіантів, які
в сукупності дозволяють отримати досить різноманітну і достовірну інформацію. Будь-яке
спостереження необхідно вести цілеспрямовано, за певною програмою і планом. Перш ніж почати спостерігати за тим, що і як роблять діти, необхідно встановити мету спостереження, відповісти на питання про те, заради чого воно здійснюється і які результати в кінцевому рахунку повинно буде дати. Потім необхідно скласти програму спостереження, розробити план, розрахований на те, щоб привести дослідника до бажаної мети.
Різновидом спостереження є самоспостереження в формі словесного звіту про те, що бачить, відчуває, переживає, проробляє людина - його краще застосовувати тільки до випробуваним, вже здатним аналізувати свій внутрішній світ, розуміти свої переживання, оцінювати свої дії. Іншим варіантом спостереження є психологічний аналіз продуктів діяльності, успішно застосовується на всіх вікових щаблях. В цьому випадку вивчається не процес діяльності, а її результат (дитячі малюнки і вироби, щоденники та вірші підлітків, рукописи, конструкції, художні твори дорослих та ін.)
Найчастіше спостереження входить складовою частиною в експериментальні методи, які передбачають активне втручання дослідника в діяльність випробуваного з метою створення умов, в яких виявляється шуканий психологічний факт. У науково-дослідній роботі з дітьми експеримент часто є одним з найбільш надійних методів отримання достовірної інформації про психологію і поведінку дитини, особливо тоді, коли спостереження утруднено, а результати опитування можуть виявитися сумнівними. Включення дитини в експериментальну ігрову ситуацію дозволяє отримати безпосередні реакції дитини на впливають стимули і на основі цих реакцій судити про те, що дитина приховує від
спостереження або не в змозі вербалізувати при опитуванні. Безпосередність дитячого поведінки в грі, нездатність дітей тривалий час свідомо грати певну соціальну роль, їх емоційна откликаемость і увлекаемость дають можливість досліднику побачити те, що він не в змозі отримати за допомогою інших методів.
Як різновидів об`єктивних експериментальних методів виступають анкетування та тестування з метою діагностики або прогнозу. Значні труднощі можуть виникати тоді, коли в роботі з дітьми застосовується метод опитування в його різних формах: усній і письмовій. Ці труднощі можуть бути викликані тим, що дитина не завжди правильно розуміє адресовані йому питання. Використовуючи в бесіді з дітьми або в утриманні адресованих їм письмових запитань свої поняття, дорослий може зіткнутися з ілюзією повного розуміння, яка полягає в тому, що дитина розумно відповідає на поставлені перед ним питання, але в дійсності вкладає в них дещо інший сенс, ніж дорослий людина, що задає йому питання. З цієї причини в психологічних дослідженнях, пов`язаних із застосуванням опитування дітей, рекомендується перш за все переконатися в правильності розуміння дитиною адресованих йому запитань і тільки після цього інтерпретувати і обговорювати даються їм відповіді.
Те, що було сказано про експеримент, має відношення і до психологічного тестування дітей. Свої інтелектуальні здібності та особистісні якості діти демонструють під час тестування лише тоді, коли їх участь в тестуванні безпосередньо стимулюється привабливими для дитини способами, наприклад отриманням заохочення або який-небудь нагороди. Для психодіагностики дітей зазвичай використовують тести, аналогічні дорослим, але більш прості і адаптовані.
Крім лабораторного і природного експериментів велике поширення в психології розвитку отримали лонгітюдние і зрізовий дослідження. Лонгітюдний експеримент застосовується в тому випадку, коли є можливість вивчити певну групу протягом тривалого періоду часу, наприклад, досліджувати розвиток пам`яті, або самооцінки, або якогось іншого параметра у дітей з п`ятирічного віку до 10 або 15 років. Зрізовий експеримент використовується для тієї ж мети, але дозволяє заощадити час, так як можна одночасно вивчати динаміку становлення певної функції у дітей різного віку.
Застосовується в психології розвитку та вікової психології і формуючий експеримент, який дозволяє зрозуміти, який параметр має найбільший вплив на становлення того чи іншого психічного процесу або психічного якості. При цьому випробовуваних поділяють на контрольну та експериментальну. Групи, а робота проводиться тільки з експериментальної групою. Рівень розвитку досліджуваного параметра змиритися в обох групах до початку експерименту і в кінці, а потім аналізується різниця між ними. На основі цього аналізу і
робиться висновок про ефективність формуючого впливу.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
