Професійні страхи - індикатори нормативного кризи професійного становлення особистості шкільного психолога

У вітчизняних і зарубіжних дослідженнях проблема криз професійного становлення особистості тісно пов`язана з віковою періодизацією життя людини. Межі дорослості різні дослідники визначають неоднаково. РЄ. Піняєва і Н.В. Андрєєв вважають, що така різноманітність у визначенні меж розглянутого періоду може пояснюватися дією тимчасових, економічних, соціальних та інших факторів. З огляду на існуючі періодизації, РЄ. Піняєва і Н.В. Андрєєв пропонують відносити зрілість до відрізка життя між 20 і 60 роками і описувати її по фазах - тимчасових інтервалах в 7-10 років (такий розподіл є умовним). Кожну фазу завершує нормативний криза розвитку, успішність і терміни дозволу якого можуть варіюватися в залежності від характеру протікання попереднього періоду, індивідуальних особливостей і обставин життя в цілому (Піняєва, Андрєєв, 1998, с. 4).

За визначенням Е.Ф. Зеера і Е.Е. Симанюка, під кризами професійного становлення розуміються нетривалі за часом періоди (до року) кардинальної перебудови особистості, зміни вектора її професійного розвитку (Зеер, Симанюк, 1997, с. 35). У професійному становленні особистості ці дослідники виділяють наступні стадії: оптиці, професійної освіти та підготовки, професійної адаптації, первинної та вторинної професіоналізації та майстерності. Перехід від однієї стадії до іншої супроводжується нормативними кризами. У даній роботі будуть розглянуті деякі професійні страхи шкільних пси-хологов, які яскраво проявляються при нормативних кризах професійного становлення особистості на стадії адаптації і на стадії первинної професіоналізації.



Шкільні психологи, як показує практика, відчувають професійні труднощі в період адаптації, незважаючи на те, що володіють певними знаннями в області саморегуляції. Адаптація психолога в закладах освіти має свою специфіку. Су-ществуют об`єктивні причини, що зумовлюють проблемність «входження» психолога в педагогічний колектив. До них відносяться неадекватність функціонально-рольових очікувань педагогів щодо діяльності психолога, несформованість і неадекватність запитів з їх боку на психологічний працю, а також відмінності в ціннісно-орієнтаційної сфері психологів і педагогів (Лєєй, 1995, с. 42). Невідповідність професійної дійсності очікуванням молодого фахівця викликає кризу професійних Експект-ций. У зв`язку з цим у психолога виявляються професійні страхи: боязнь ситуації спілкування з педагогами, страх бути незатребуваним на роботі, страх неприйняття з боку педагогічного колективу. Відсутність практичних навичок в роботі, недостатня впевненість в собі призводять до того, що психолог починає боятися ситуацій, які можуть вразити її гордість і знизити самооцінку.

На стадії первинної професіоналізації після 3-5 років роботи в школі у психолога виникає незадоволеність професійним життям. Він відчуває інерцію професійного розвитку, у нього виникає страх зупинки професійної кар`єри. Він боїться не реалізувати свій потенціал, працюючи в школі. Якщо психолог відчуває страх зупинки кар`єри, то у нього виникає внутрішній дискомфорт, психічна напруженість, з`являються думки про можливе звільнення, сме-ні професії. Професійні страхи, будучи індикаторами нормативного кризи професійного становлення особистості, можуть сві-детельствовать про фазах його прояви і інтенсивності протікання.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!