Спілкування як фактор розвитку особистості

Будь-яка діяльність більш ефективна, якщо протікає у взаємодії з іншими людьми. Ця обставина, в кінцевому підсумку, змусило колись людей об`єднатися. Але для узгодження дій з`явилася необхідність їх спілкування. Потім спілкування стало не тільки виконувати функцію узгодження дій, а й обміну іншою інформацією. Саме через нього стало здійснюватися вплив однієї людини на іншу. Незабаром спілкування стає життєвою потребою людини. Задовольняючи її, він отримує можливість усвідомити себе і своє становище серед собі подібних. У підсумку в спілкуванні з іншими людьми людина також знаходить соціальні якості, стає особистістю в сучасному розумінні цієї категорії.

Однак особистість не пасивний об`єкт тих чи інших суспільних відносин. Вона активно взаємодіє з суспільством як системою цих відносин, є суб`єктом в системі діяльності, породжується тими чи іншими відносинами. Такі відносини складаються і в ході військової служби. Їх специфічність також позначається на розвитку особистості, формує у неї своєрідні особливості, що зберігаються тривалий час.

Утворене таким чином єдність біологічного і соціального (діяльності та спілкування) дозволяє почати висхідний вдосконалення, становлення і розвиток індивіда як особистості в цілому. Встановлено, що цей процес починається з народження людини і, поступово прискорюючись, досягає свого апогею до 18-24 років. Саме в цей час людина може різко змінювати своє ставлення до тих чи інших явищ об`єктивного світу, особливо гостро переживати моральні потрясіння, замислюється про своє місце в відбуваються навколо події. До 26-32 років це розвиток поступово сповільнюється, і людина вважається сформованим як особистість.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!