Основний зміст роботи
В результаті теоретико-методологічного аналізу проблеми розвитку професійного здоров`я особистості виявлені наукові підстави для розробки психолого-акмеологічної концепції розвитку професійного здоров`я фахівця.Аналіз наукових досліджень свідчить про те, що вивчення проблеми здоров`я особистості проводилося в різних напрямках: у філософському аспекті античності, з точки зору раціоналізму Середньовіччя і екзистенціальних мислителів XIX ст., А також з фізіологічної позиції на системі наукових поглядів І.М. Сеченова, І.П. Павлова, В.М. Бехтерева- з позиції системного підходу (А.Ф. Лазурський, М.Я. Басов, В. М. Мясищев, Б. Г. Ананьєв, Б. Ф. Ломов та ін.) - ідея цілісного комплексного розгляду людини-з позиції біосинтезу (Д. Боаделла) - способу особистісного зростання і цілісного розвитку людини, що дозволяє зцілити і зв`язати воєдино його почуття, розум і тілесні відчуття, відновити втрачені і побудувати відсутні взаємозв`язку між ними, створити умови довірливого і повного контакту з життям його тіла і душі. За Д. Боаделла поняття «біосинтез» означає «інтеграція різних сфер життя» - з позиції акмеологічного підходу, в основі якого лежить ідея творення чи відновлення цілісності людини (А.А. Деркач), сутність акмеологічного підходу полягає в здійсненні комплексного дослідження і творенні цілісності людини, коли його різнорівневі характеристики вивчаються в єдності, в усіх взаємозв`язках і опосредованиях для того, щоб допомогти йому в досягненні акме.
Проведений аналіз дозволяє говорити, що у вивченні проблеми здоров`я робилися численні спроби розглядати людину в його цілісності, а розвиток професійного, в тому числі индивидного і психічного, здоров`я у вигляді цілісної системи. В.М. Бехтерєв був одним з перших, хто вже в кінці XIX - початку XX ст. висунув і наполегливо проводив ідею комплексного вивчення людини. Розглядаючи людини в його цілісності, як складне, багатогранне і багаторівневе утворення, він ратував за використання міждисциплінарної взаємодії, що забезпечує всебічний його вивчення. Б.Г. Ананьїв, аналізуючи багатопланові розрізнені дані, накопичені в різних областях наукового знання, підкреслював необхідність побудувати цілісну систему розвитку людини, що включає дані про всі фазах в стадіях людського життя, що розкриває єдність його індивідуального розвитку. Заслуга звернення до системності на сучасному етапі вітчизняної психології належить ученікуБ.Г. Ананьєва Б.Ф. Ломова. Системний підхід, як зазначає Б.Ф. Ломов, є тією єдиною методологічною основою, на якій тільки й може бути розглянута природа психічного в ту безліч внутрішніх і зовнішніх відносин, в яких вона існує як цілісна система. Системний підхід, принципами якого є: відмова від визначення здоров`я як неболезні- виділення системних, а не ізольованих критеріїв здоров`я (гештальт-критеріїв системи здоров`я людини) - обов`язкове вивчення динаміки системи, виділення зони найближчого розвитку, яка б показала, наскільки пластична система при різних впливах, тобто наскільки можлива її самокорекція або коррекція- перехід від виділення певних типів до індивідуального моделювання.
В акмеологічних дослідженнях відзначається, що становлення людини як особистості - процес надзвичайно індивідуалізований, життєвий шлях і ефективний розвиток професійного здоров`я кожної конкретної людини неможливо укласти в чіткі межі будь-якої теорії, концепції або представити у вигляді єдиного алгоритму розвитку. Важливе значення має активність самої особистості, її мотивація, установки, здатність засвоювати досвід попередніх поколінь, культурної спадщини, цінностей, знань, умінь, здатність узагальнювати і трансформувати власний досвід, потреба в самопізнанні, саморозвитку, самоорганізації, саморегуляції і самовдосконаленні. Ці характеристики є необхідними складовими процесів розвитку і формування на всіх етапах становлення людини як здорової, зрілої особистості. Серед них значимими є етапи, які співвідносяться з розвитком особистості в процесі самостійного здійснення здоров`язберігаючих діяльності-розглядаються як частина онтогенезу людини, що включає початок формування здоров`язберігаючих намірів, підготовку до здоров`язберігаючих діяльності, її здійснення і завершення. Цей процес супроводжується виникненням, формуванням і розвитком інтенції самопізнання і здоров`я, соціально-значущих і здоров`язберігаючих якостей, підвищенням здоров`язберігаючих компетентності, готовностей, потреб, пов`язаних з пошуком оптимальних здоров`язберігаючих психолого-акмеологічних методів, прийомів, технологій і копінг-стратегій.
Аналіз наукових досліджень дозволив зробити висновок про те, що досягнення збалансованого розвитку професійного здоров`я фахівця можливо, якщо, з одного боку, особистість через самопізнання і саморегуляцію усвідомлює свої психофізіологічні можливості, свій потенціал, знає свій рівень индивидного, психічного і професійного здоров`я і має високу здоров`язберігаючих компетентність, позитивну мотивацію, пов`язану з виконанням здоров`язберігаючих діяльності-з іншого - якщо будуть створені умови, обеспеч івающіе ефективність розвитку професійного здоров`я особистості на всіх етапах її життєвого шляху. Одним з таких умов в дисертації розглядається психолого-Акмеологическое супровід розвитку професійного здоров`я, що задає вектор досягнення акме. Психолого-Акмеологическое супровід забезпечує активізацію особистісних ресурсів. Про важливу роль особистісного розвитку і активності свідчать психолого-акмеологические критерії, показники і рівні розвитку професійного здоров`я.
Психолого-акмеологічний аналіз процесу розвитку професійного здоров`я фахівця забезпечив виявлення завдань, специфічних особливостей змісту, проблем кожного його етапу. Ефективність розвитку професійного здоров`я визначалася за допомогою співвіднесення кінцевого результату цілям і задачам розвитку професійного здоров`я, що знайшло відображення в результатах емпіричного дослідження.
На діагностичному етапі дослідження випробуваним (N = 616) були запропоновані анкети, спрямовані на виявлення готовності до здоровьесбереженія, підвищенню рівня професійного здоров`я і рівнів здоров`язберігаючих компетентності, що впливають на показники і рівні розвитку професійного здоров`я. Отримані результати показали, що більшість випробовуваних не мають достатній мірі теоретичної і практичної підготовленості в плані здоровьесбережения і збалансованого розвитку професійного здоров`я. Інтернальні критерії, що розкриваються через показники відповідальність за своє здоров`я-потреба в особистісній активності, спрямованої на збереження і зміцнення здоров`я-гнучкість в організації жізнедеятельності- стресостійкість та ін. Були зафіксовані на даному етапі дослідження, що свідчить про низький рівень збалансованого розвитку професійного здоров`я даних респондентів. З випробуваними було проведено цикл занять (лекції, практичні заняття, здоров`язберігаючих тренінги). Результати дослідження готовності до здоровьесбереженія, до початку занять по підвищенню здоров`язберігаючих компетентності і після, представлені в табл. 1.
Таблиця 1
Результати самооцінки готовності до здоровьесбереженія і здоров`язберігаючих компетентності респондентів в ході експерименту
(В% - ступінь підготовленості)
Порівняльний аналіз відповідей показує, що найбільш значущі зміни відбулися в групі студентів. Це пояснюється тим, що для них поставлене запитання є актуальним в силу низького рівня здоров`язберігаючих компетентності і недостатнього професійного досвіду. У групі викладачів-слухачів ФПК (факультету підвищення кваліфікації при Чуваському державному університеті) і керівників не було виявлено такої динаміки, що пояснюється наявністю певного рівня знань в області здоров`язберігаючих технологій та здатністю застосовувати їх на практиці. Але, як показали спостереження, застосування психолого-акмеологічних знань у професійній діяльності викладачів вузу і керівників здійснюється після ретельної переробки, особистісного осмислення, критичної оцінки і подальшого прийняття.
Важливе значення для підтвердження даних, отриманих в результаті самооценочного методу, мало виявлення думок випробовуваних, пов`язаних з поданням про можливі сфери застосування психолого-акмеологічних знань, які нами віднесені до зовнішніх інтегральним критеріям розвитку професійного здоров`я. Дані критерії включають в себе той рівень самопізнання і саморегуляції, який забезпечує знання людини про саму себе- адекватну самооцінку своїх можливостей, потреба в самопізнанні, самоорганізації, самоврядування і саморозвитку і ін.
Використання анкети «Застосування психолого-акмеологічних знань на благо здоров`я» дозволило оцінити ступінь значимості цих знань в збереженні і зміцненні професійного здоров`я. Результати дослідження представлені в табл. 2.
Таблиця 2
Показники значущості психолого-акмеологічних знань в оцінках респондентів в ході експерименту
(В% - значимість психолого-акмеологічних знань в різних сферах діяльності)
Як показав аналіз, кількість позитивних відповідей, пов`язаних з важливістю і необхідністю застосування психолого-акмеологічних знань у розвитку професійного здоров`я і особистого життя, а також у професійній діяльності досить численне і спостерігалося у всіх групах випробовуваних. Такі показники можна пояснити розумінням важливості використання психолого-акмеологічних знань у розвитку професійного здоров`я і його збереження, в особистому житті і в професійній сфері.
Порівняльний аналіз відповідей слухачів ФПК дозволяє зробити висновок про те, що після формуючого експерименту респондентами названо більшу кількість сфер для використання психолого-акмеологічних знань, ніж в інших групах випробовуваних. Це пояснюється тим, що процес засвоєння знань, які формуються в результаті цілеспрямованого впливу і на основі врахування особистісних потреб, завжди має більший ефект і практично багато важать. Високий рівень інтересу до психології і акмеології, готовність засвоювати нові знання в цих областях стали основою для практичного використання отриманої інформації, перш за все в здоров`язберігаючих розвиваючих психолого-акмеологічних тренінгах, що не виключало застосування даної інформації і в інших сферах (особисте життя, професійна діяльність, розширення кругозору і т.д.). Таким чином, аналіз результатів дослідження критеріїв розвитку професійного здоров`я фахівця і характеризують їх показників і рівнів дозволяє зробити висновок про те, що в розвитку професійного здоров`я кожного фахівця існують значні відмінності, зумовлені їх рівнем розвитку професійного здоров`я і здоров`язберігаючих компетентності.
Важливе значення для досягнення мети формуючого експерименту і підтвердження висунутих гіпотез мало виявлення ступеня впливу психолого-акмеологічних знань, психолого-акмеологічного супроводу, психолого-акмеологічної середовища на ефективний розвиток професійного здоров`я учасників експерименту. Для цього був використаний блок психодіагностичних методик, спрямованих на виявлення рівня суб`єктивного контролю, ціннісних орієнтацій, рівня тривожності, рівня соціальної адаптації, стресостійкості, емоційного вигорання, психологічної захисту, емоційного інтелекту і т.д. Результати дослідження рівня суб`єктивного контролю в трьох (керівники, студенти, викладачі) групах випробовуваних показали, що значимі зміни в групі викладачів-слухачів ФПК (факультету підвищення кваліфікації) відбулися за шкалами: інтернальність в галузі досягнень, інтернальність виробничих відносин, інтернальність хвороби і здоров`я ( в даній групі проводились додаткові заняття з соціальної психології, акмеології і психології здоров`я). У групі керівників найбільш значущі зміни отримані за наступними шкалами: інтернальність виробничих відносин, інтернальність хвороби і здоров`я, інтернальність сімейних відносин. Отримані результати показують, що в групі студентів значного зростання за шкалами не відбулося, це пояснюється тим, що формування і розвиток такої важливої інтегральної характеристики, як локус контролю, вимагає тривалого часу.
В рамках даного дослідження виділена інтенція розвитку професійного здоров`я, тобто прагнення до відповідальності за своє здоров`я, що віднесено нами до інтернальність критеріям розвитку професійного здоров`я фахівця. Розглядаючи професійне здоров`я як форму прояву цілеспрямованої активності людини в його русі до збалансованого розвитку професійного здоров`я, виявлялися причини, що зумовлюють цю цілеспрямовану активність. Дослідження показало, що однією з основних детермінант ефективного розвитку такого особистісного новоутворення, як професійне здоров`я, є сформована інтенція збалансованого розвитку професійного здоров`я.
Проаналізувавши зміст мотиваційно-смислових інтенцій фахівців (викладачів вузів м Чебоксари, керівників, студентів (N = 223), було виявлено, що в якості об`єктів інтенції фахівців (викладачі вузів, керівники, студенти) виступили саморозвиток, добробут, сім`я, самоорганізація, саморегуляція (рис. 1).
Аналіз і класифікація всього масиву суджень піддослідних про сенсах дозволив віднести їх до п`яти групам, що відображає змістовну характеристику мотиваційно-смислової інтенції. При цьому щодо кожного з виділених об`єктів інтенції були виділені мотиваційна характеристика (виражена модальним дієсловом «хочу») і дієва характеристика (виражена модальним дієсловом «повинен»).
Мал. 1.
Виразність інтенції фахівців в області
: 1 - саморозвитку, 2 - добробуту, 3 - сім`ї, 4 - самоорганізації, 5 - саморегуляції (в балах, вибірка 2007 р N = 223)Як видно з рис. 1, мотиваційний компонент найбільш виражений по відношенню до сім`ї (0,69) і добробуту (0,65). Потреба в саморозвитку займає третє рангове місце (0,59), потреба в самоорганізації - четверте (0,57) і потреба в саморегуляції - п`ята (0,45). Можна говорити про те, що всі ці об`єкти інтенції фахівців мають приблизно однакову емоційне забарвлення для респондентів. Однак особистісний сенс всіх цих об`єктів принципово різний. Найбільший особистісний сенс, як видно з діаграми, мають для даних респондентів добробут (1,26) і сім`я (1,04), а мінімальний особистісний сенс - самоорганізація і саморегуляція (0,08 і 0,09 відповідно). Особистісний сенс саморозвитку значно нижче особистісного сенсу добробуту або сім`ї (0,54), проте, на відміну від цих інтенцій, інтенція саморозвитку набагато більш гармонійна.
Аналіз існуючих підходів і досліджень, присвячених проблемі здоров`я, дозволяє констатувати, що специфіка функціонування механізмів самоконтролю та саморегуляції визначають показники і рівні розвитку професійного здоров`я, на жаль, потреба в самоорганізації і саморегуляції у фахівців знаходиться на останньому місці.
Розроблена здобувачем на основі інтеграційного підходу психолого-акмеологічної модель розвитку професійного здоров`я відображає процес розвитку индивидного, психічного і професійного здоров`я фахівця протягом всього життєвого шляху. При розробці моделі були враховані сучасні підходи до вивчення індивідуальності як сукупності индивидного, психічного і професійного компонентів. Психолого-акмеологічної модель розвитку професійного здоров`я можна уявити як процес оволодіння способами і засобами самопізнання, самоорганізації, самоврядування, саморозвитку, самовдосконалення, як процес підвищення здоров`язберігаючих компетенції на базі реалістичного самосвідомості і високого рівня саморегуляції (рис. 2). Психолого-акмеологічна модель повинна бути реалізована за допомогою відповідного алгоритму. Алгоритм розвитку професійного здоров`я визначає послідовність і внутрішній зміст етапів і стадій розвитку професійного здоров`я протягом життя людини, дотримання яких забезпечує його сталий розвиток і активізацію процесу акме-орієнтованих здоров`язберігаючих самоизменении особистості. Акмеологічної сутність алгоритму розвитку професійного здоров`я особистості полягає в його спрямованості на реалізацію подвійного процесу - розширення уявлень про сутність і структуру индивидного, психічного і професійного здоров`я протягом життя і зміна критеріїв оцінки себе як суб`єкта самопреобразующей діяльності. Тісно пов`язане з розвитком професійного здоров`я фахівця стан соціально - економічних відносин в суспільстві, особистісні смисли фахівця, його ціннісні орієнтації і професійні претензії, і т.д., його психічний вікове розвиток, як особистісне (вікова динаміка соціалізації особистості), так і професійне, в кожному віці приростає новими психічними, психологічними якостями і здібностями: працездатністю, професійним самовизначенням, розумінням сенсу професії, усвідомленням професії сиональной завдань майбутнього віку, відповідальності за своє здоров`я. При неадекватності розуміння варіативності і відсутності жорсткої зумовленості, особливо в періоди вікових криз, якщо фахівець не знаходить виходів з них, не може домогтися професіоналізму, то він піддає себе саморуйнування, що може згубно позначитися на його професійному здоров`я.
Мал. 2.
Психолого-акмеологічна модель розвитку професійного здоров`я
Дослідження самопочуття, активності і настрою, проведені на вибірці викладачів загальноосвітньої школи (N = 110) до і після тренінгу показали, що помітно простежується залежність самопочуття (рис. 3) респондентів від вікової категорії, причому висока оцінка (4,8 бала) спостерігається, як і слід було очікувати, у більш молодого покоління (1981-1990 рр. народження). Після тренінгу показники покращилися у всіх групах випробовуваних.
Мал. 3.
Результати самопочуття респондентів за віковими категоріями (1950-1960 рр. Народження-1961-1970 рр. Народження-1971-1980 рр. Народження-1981-1990 рр. Народження) до і після тренінгу
Результати, отримані за шкалою «Активність» (рис. 4) відображають той факт, що у віковій категорії 1971-1980 рр. народження ступінь активності вище, ніж у більш молодих. Завдяки вікової індивідуалізації в віковому психофізіологічному розвитку відповідно до дорослішанням і старінням людини, придбанням життєвого і професійного досвіду людина опановує своїми, властивими тільки йому індивідуальними способами соціальної адаптації та індивідуальними способами досягнення розвитку професійного здоров`я, свої індивідуальні способи зміцнення і збереження професійного здоров`я.
Мал. 4.
Результати за шкалою «Активність» серед різних вікових категорій респондентів
Результати оперативної самооцінки настрою опитуваних респондентів (рис. 5) до і після тренінгу підтверджують взаємозв`язок емоційних станів випробовуваних з їх активністю.
Мал. 5.
Результати за шкалою «Настрій» серед різних вікових категорій респондентів
За показниками «Активність» та «Настрій» простежується паралель між кількісними оцінками в вікових групах: 1950-1960 та 1981-1990 рр. народження і показники вище у віковій групі 1971-1980 рр. народження.
В рамках даного дослідження були проаналізували (N = 376) адаптаційні можливості емоційно-чуттєвої сфери керівників (вік: 23-56 років) різних ланок управління в структурі їх ділової взаємодії. Аналіз даних показав, що для періоду, коли проводилося діагностування керівників ВАТ «Чувашнефтепродукт», було характерно зниження показників продуктивності праці в деяких підрозділах аж до моменту досягнення організацією положення рівноваги. Припущення про значимість особистісних якостей і емоційно-чуттєвої сфери керівників, що визначають не тільки ефективність їх управлінської діяльності, але і збалансованість розвитку професійного здоров`я привели до вибору такої тестової методики, як багатофакторний опитувальник Р. Кеттела. Індивідуальне тестування керівного складу досліджуваного підприємства здійснювалося до і після навчання за всіма 16 тестовими показниками (рис. 6).
Аналіз даних свідчить про те, що в цілому для даної групи випробовуваних характерні, як до навчання, так і після навчання: середня ступінь активності, середні і низькі показники емоційної стійкості, що говорить про неповну готовність і здатність до регуляції своїх функціональних і психічних станів ( спостерігаємо невелике підвищення в показниках після навчання), при цьому присутня висока мотивація, потреба в успіху, а керівникам слід пам`ятати, що професійна успішність в значній мірі залежить про розвитку їх професійного здоров`я і здоров`язберігаючих компетентність слід підвищувати систематично і регулярно.
Мал. 6.
Результати характеристик особистісного потенціалу керівників ВАТ «Чувашнефтепродукт» до і після навчання
(Середні значення)Таким чином, дослідження (соціально-адаптаційних можливостей фахівців різних категорій і рівнів: керівників (N = 376) вищого, середнього і нижчого ланки управління, медичних працівників, викладачів вузів, вчителів, підприємців, юристів та ін.) В умовах постперебудовний періоду (1995 -1999) і в умовах кризи (2008, 2009 рр.) показали, що багато хто з них не готові до вирішення виникаючих проблем без нанесення шкоди своєму здоров`ю, багато хто не здатні взяти відповідальність за своє здоров`я на себе, не вірять в силу саморегуляції, не володіють здоров`язберігаючих технологій, але інтерес і попит на навчальні програми та навчальні посібники з психології здоров`я і акмеології здоров`я великий.
У формуванні готовності до саморозвитку величезну роль, як відомо, грає система особистісних цінностей, яка виступає в якості вищого контрольного органу регулювання всіх збудників активності людини, визначаючи прийнятні форми їх реалізації, в якості внутрішнього джерела життєвих цілей людини висловлює те, що є для нього найбільш важливим і має особистісним змістом. Через ціннісні орієнтації проявляється ставлення людини до навколишньої дійсності, яке формує його поведінку, характер діяльності, стиль життя, ставлення до здоров`я, способи самоорганізації, саморегуляції і самовдосконалення.
У 2003 р, на стадії пілотажного дослідження було встановлено, що провідні цінності батьківської сім`ї багато в чому зумовлюють цінності сім`ї фахівця. Аналіз отриманих під час вхідного контролю даних показав, що 87,3% фахівців, які в якості ведучої цінності своєї сім`ї називали цінність навчання, головною цінністю сім`ї батьків також вважали навчання. По відношенню до вибірки в цілому таких респондентів було 17,5%. При цьому серед цінностей власної сім`ї цінність навчання також займала перше місце (42,7%). У 2005 і 2007 рр. перелік провідних цінностей батьківської сім`ї і сім`ї фахівців був нами доповнений. Аналіз результатів вхідного контролю даних, проведений нами в рамках дослідження, підтвердив існування тісного зв`язку між цінностями сім`ї батьків і сім`ї фахівця. Якщо в батьківській родині провідною цінністю була цінність здоров`я, то з високим ступенем вірогідності можна стверджувати, що ця цінність залишиться провідною для людини на все життя (табл. 3).
Таблиця 3
Взаємозв`язок між провідними цінностями батьківської сім`ї і сім`ї фахівців (N = 633, в абсолютних числах)
Як видно з таблиць (табл. 3 і табл. 4), в 2005 р 58,95%, а в 2007 р - 72,4% фахівців, які в якості ведучої цінності своєї сім`ї називали цінність навчання, головною цінністю сім`ї батьків також вважали навчання. По відношенню до вибірки в цілому таких респондентів було відповідно 23,5% і 27,3%.
Таблиця 4
Співвідношення провідних цінностей батьківської сім`ї і сім`ї фахівця (N = 660, в абсолютних числах)
Як видно з результатів дослідження провідних цінностей фахівців, «цінність здоров`я» не стала провідною на все життя для даних респондентів. Ієрархії цінностей батьківської сім`ї і сім`ї фахівців досить стійкі в часовому плані і при всьому структурному схожості в цих ієрархіях спостерігаються деякі відмінності: якщо цінність навчання і саморозвитку стабільно займає перше місце в ієрархії, то друге місце в батьківській родині займає цінність роботи (слід, звичайно, враховувати, що ієрархію цінностей батьківської сім`ї респонденти вибудовували за спогадами свого дитинства, спираючись на оцінку зовнішнього поведінки батьків), а в родині фахівців - цінність сім , Цінність здоров`я посідає останнє місце.
Таким чином, формування ціннісного структурного компонента професійного здоров`я починається в дитинстві і обумовлено впливом батьківської сім`ї, на жаль, в сім`ях даних респондентів такий важливий ціннісно - структурний компонент, як здоров`я не сформований. Особистісні цінності є генетично похідними від цінностей соціальних груп і спільнот різного масштабу, на рівні держави і суспільства необхідно переглянути ієрархію соціальних цінностей і здійснювати політику активного «протекціонізму» по відношенню до певних провідним цінностям (в першу чергу по відношенню до цінності здоров`я). У цьому випадку буде зведений до мінімуму конфлікт між соціальними і особистісними цінностями, багато в чому подолано відчуження людини від соціуму, а система цінностей людини, утворює як би його смислове матрицю, буде виявлятися і прийматися до уваги не з точки зору «правильності» або «неправильності »цінностей, а з точки зору смислової реальності особистості. Ціннісні суперечності не просто присутні в ціннісній системі фахівців, а безпосередньо впливають на поступове просування особистості по життєвому шляху, на жаль, поки без належної орієнтації на збереження і зміцнення професійного здоров`я. Ефективність вирішення прагнення до саморозвитку та ціннісних протиріч обумовлена рівнем сформованості і узгодженості наступних модальностей людини як цілісності: особистісного потенціалу, сфери компетентностей і сфери целеобразования (рис. 7).
Мал. 7.
Ефективність реалізації провідних цінностей фахівців
: 1 - саморазвітіе- 2 - кар`єра 3 - благосостояніе- 4 - сім`я-5 - здоров`я (в балах, вибірка 2008 г., N = 257)Як видно з рис. 7, найбільш ефективно реалізується така особистісна цінність, як кар`єра: респонденти (керівники: N = 160), з одного боку, в найбільшою мірою актуалізують свій особистісний потенціал в цій галузі (1,5), з іншого, орієнтуються на побудову кар`єри як на мета (1,49). У реалізації цінності саморозвитку видно прямо протилежна картина. Респонденти вважають себе компетентними в саморозвитку (1,7), але при цьому не дуже високо оцінюють свій потенціал в області самоизменении (0,82) і, розглядаючи саморозвиток як одну з головних життєвих цілей, не вважають цю мету найважливішою (0,96) . Реалізація такої цінності, як здоров`я, при оцінюванні свого особистісного потенціалу (0,47) і на рівних низьких показниках (0,02) компетентності та целеобразования, не рахується важливою. Ціннісні суперечності не просто присутні в ціннісній системі фахівців, але реалізуються в усіх модальності, забезпечуючи поступове просування особистості по життєвому шляху без належної орієнтації на збереження і зміцнення професійного здоров`я.
Отримані дані можуть бути використані при розробці психолого-акмеологічних тренінгів переорієнтації провідних цінностей (у першу чергу цінності здоров`я) і підвищення адаптивності початківця і чинного фахівця в умовах професійної діяльності. Оволодіння психологічними навичками розпізнавання (усвідомлення) індивідуального захисного поведінки дозволить вибудовувати оптимальні адаптаційні стратегії та оптимальне емоційне реагування. Емоційний фактор збалансованого розвитку професійного здоров`я виділено особливо, так як емоційний стрес найчастіше пов`язаний з соціальними явищами. Все зростаюча інтенсивність і напруженість сучасного життя проявляються на психологічному рівні в збільшенні частоти виникнення негативних емоційних переживань і стресових реакцій, які, накопичуючись, викликають формування виражених і тривалих стресових станів.
В рамках даного дослідження були проаналізовані рівні розвитку стресу, які безпосередньо впливають на розвиток професійного здоров`я, у керівників вищої, середньої та нижчої ланки управління ТОВ «Чувашнефтепродукт» і ТОВ «Агрегатний завод» (N = 342) (рис.8).
Мал. 8.
Показники рівня розвитку стресу у керівників ТОВ «Чувашнефтепродукт» і ТОВ «Агрегатний завод» у трьох фазах
Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що I фаза стресу - фаза «напруга» - знаходиться в стадії формування, де рівень напруги піднімається вище звичайного і відбувається мобілізація адаптаційних можливостей організму. II стадія стресу - фаза «резистентності» - також знаходиться в стадії формування. При ній ознаки тривоги практично зникають, а рівень опірності організму стресових факторів значно підвищується. III стадія стресу - фаза «виснаження» - має показник, характерний для стадії формування. Це говорить про те, що при тривалому впливі стрес-факторів, незважаючи на зрослу опірність стресу, запаси адаптаційної енергії поступово виснажуються, що може привести до зриву, порушення гомеостазу і навіть до різних психосоматичних захворювань.
Кореляційний аналіз показав, що спостерігаються сильні позитивні залежності між сумою компонентів, складових фазу напруги, і компонентами: переживанням психотравмуючих обставин (r = 0,6-p = 0,05), почуттям незадоволеності собою (r = 0,58-p = 0 , 05), почуттям "загнанности в клітку" (r = 0,61-p = 0,05), почуттям тривоги (r = 0,81-p = 0,05). Як видно, необхідним симптомом наявності першої фази емоційного вигорання у керівників є почуття тривожності і депресії. Аналогічні залежності спостерігаються між другою фазою (фазою резистенции) - і деякими її компонентами: виборчим емоційним реагуванням (r = 0,76-p = 0,05), емоційно-моральної дезорієнтацією (r = 0,57-p = 0,05) , "економією" емоцій (r = 0,69-p = 0,05). Також відзначена залежність між виборчим емоційним реагуванням і економією емоцій (r = 0,54-p = 0,05), що цілком зрозуміло - ці два механізми взаємопов`язані. В даному випадку саме ці два симптоми супроводжують розвиток другої фази вигорання. Редукування професійних обов`язків при цьому не є обов`язковим компонентом (r = 0,18-p = 0,05), тобто керівник продовжує так само працювати, створюючи у колег по роботі картину абсолютно "здорової" особистості. В цьому і полягає головна небезпека емоційного вигорання: якщо воно починає розвиватися, то повернути назад цей процес неможливо-можна лише його загальмувати, та й то якщо під час його розпізнати. Редукція професійних обов`язків має позитивні кореляції з фазою напруги (r = 0,6-p = 0,05) і її компонентами - почуттям тривоги (r = 0,55-p = 0,05) і загнанности в клітку (r = 0, 59-p = 0,05). Можна припустити, що інтерес до професійної діяльності зникає ще в початковій стадії формування синдрому вигоряння, коли керівник суб`єктивно оцінює обстановку як ворожу. Третя фаза (фаза виснаження) також має прямі залежності зі своїми компонентами: емоційним дефіцитом (r = 0,49-p = 0,05), емоційної (r = 0,73- p = 0,05) і особистісної (r = 0 , 5-p = 0,05) відстороненістю - комплексом патологічно розвинулися симптомів фази резистенции, психосоматичними і психовегетативними порушеннями (r = 0,49-p = 0,05). На тлі слабких зв`язків виділяється такий симптом, як емоційна відстороненість і емоційна некомпетентність. Діагностика рівня емоційного вигорання керівників дозволила виявити витрата енергії в процесі професійної діяльності керівників вище, ніж прихід, в результаті - втома, неадекватне виборче реагування, емоційно-моральна дезорієнтація. Розвиток симптому вигорання у фахівців можна представити у вигляді такої послідовності: тривожність - обмеження емоційного реагування - емоційне дистанціювання. Таким чином, організму керівника шкідливий не сам по собі стрес, а його надмірна інтенсивність і тривалість. Стрес виникає не стільки з праці як такого, скільки з умов або обставин, при яких виконується та чи інша діяльність.
Профілактика стресу повинна зайняти важливе місце в діяльності керівників і фахівців будь-якого рангу. При відповіді на питання про відомих антистресових технологіях велика частина респондентів згадувала фізичні вправи (30,2%) і аутотренінг (25,3%), релаксацію (12,1%), методи релаксації (14,3%) і ін. (Рис . 9).
Мал. 9.
Антистресові технології, які відомі досліджуваним фахівцям
Аналіз даних свідчить про те, фахівці різних категорій і рівнів не розвивають в собі відповідальності за здоров`я, не володіють здоров`язберігаючих техніками і копінг-стратегіями, що дозволяють під час протистояти стресу і підвищити стресостійкість, що дозволило б зберегти професійне здоров`я. Здоров`язберігаючих психотехнології спрямовані на забезпечення реалізації запитів фахівців в отриманні необхідної психолого-акмеологічної допомоги. Вони дозволяють розширити можливості учнів в індивідуалізації навчання, придбання необхідних психологічних здоров`язберігаючих умінь і навичок, що сприяють підвищенню психологічної стійкості, поліпшення працездатності, збереженню професійного здоров`я.
Психолого-акмеологічна система розвитку професійного здоров`я повинна забезпечувати безперервність його процесу, його ефективність в динамічно і якісно змінюється оточенні. Метою психолого-акмеологічної системи розвитку професійного здоров`я є навчання основам професійного здоров`я на ранніх щаблях - в дитячих садах і сім`ях, далі - в школах і вузах, а також в ході професійної підготовки і перепідготовки фахівців різних профілів і рівнів, підвищення кваліфікації. Пріоритетним напрямком у розвитку професійного здоров`я є забезпечення в психолого-акмеологічної системі шляхів, способів, механізмів отримання зовнішніх знань, умінь і навичок в області акмеології здоров`я, ефективного використання здоров`язберігаючих технологій та впоратися стратегій поведінки в процесі життєдіяльності і професійної діяльності. Впровадження авторської програми розвитку професійного здоров`я фахівця дозволило перевірити ефективність інтеграційного підходу до розвитку професійного здоров`я фахівця. В ході експерименту виявлено психолого-акмеологические закономірності і механізми розвитку професійного здоров`я фахівця.
Загальні психолого-акмеологические закономірності розвитку професійного здоров`я базуються, з одного боку, на універсальних закономірностях психічного розвитку, онтогенезу, а з іншого - на закономірностях розвитку життєвого шляху людини. Найбільш загальна закономірність розвитку професійного здоров`я відображає взаємозалежність між розвитком здоров`язберігаючих компетентності і розвитком суб`єктності як здатності особистості до саморозвитку. Вона відображає також взаємозв`язок професійного здоров`я з розвитком суб`єкта як творця власної активності. Гетерохронность розвитку професійного здоров`я проявляється в наявності індивідуальних варіантів формування компонентів структури професійного здоров`я, що визначається соціокультурними, соціально-психологічними, віковими, психофізіологічними і професійними факторами. Соціально-психологічний механізм розвитку професійного здоров`я фахівця діє в ситуаціях групової роботи і входить в соціально-психологічну систему розвитку професійного здоров`я фахівця. Ефективність його дії заснована на принципах інтерсуб`єктивності, екстеріорізаціі і інтеріоризації, міжособистісного навчання.
В ході експерименту було розроблено навчальний семінар-тренінг з регулювання негативних емоційних станів, який був орієнтований на те, щоб озброїти фахівців (5 груп викладачів (N = 75) - 7 груп медпрацівників (N = 105) - 2 групи керівників (N = 30 ) - в групі з 15 чоловік) здоров`язберігаючих знаннями, методами і техніками, а також засобами впливу на зовнішні чинники життєдіяльності та впливу на внутрішні чинники (компенсація характерологических і особистісних властивостей-переорієнтація цінностей, життєвих установок і личн ки смислів).
Навчальний семінар-тренінг (лекції, практичні заняття) предварялся і завершувався методикою діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності, настрою. Динаміка результатів методики характеризувалася приростом показників самопочуття, активності, настрою. Не було зафіксовано зниження результатів за жодним показником (рис.10).
Мал. 10.
Зміна показників в ході навчального семінару-тренінгу
(Абсолютні величини)Аналіз даних свідчить про те, що у 65% респондентів - високі показники самопочуття, активності і настрою, що на 12,5% вище в порівнянні з попередніми показниками. 30% респондентів відзначили сприятливий стан, що на 15% більше результату першого тестування. 5% відзначили знижений самопочуття, активності і настрою (в порівнянні з першими результатами - 32,5%). Результати навчального семінару-тренінгу прямо підтвердили його сприятливий вплив на психічний стан його учасників, а побічно - те, що сталося позитивна зміна їх погляду на існуючу проблему в результаті засвоєння нових знань.
Аналіз отриманих даних свідчить про актуальність підвищення здоров`язберігаючих компетентності фахівців і пропозиції їм конкретних психотехнологій для коригування свого стану з урахуванням диференційно-типологічних, психологічних, соціально-психологічних і акмеологічних закономірностей розвитку професійного здоров`я. Підтримка збалансованого розвитку професійного здоров`я в процесі будь-якої діяльності часто пов`язано з впливом стресових факторів і передбачає вміння фахівця користуватися прийомами психічної саморегуляції.
В рамках даного дослідження були проаналізували вміння управляти своїми емоціями, емоційну обізнаність, розпізнавання емоцій інших людей і самомотивацію фахівців різних категорій і рівнів на підприємствах Чуваської Республіки (N = 420), (табл. 5).
Таблиця 5
Результати за методикою «Оцінка емоційного інтелекту» фахівців
Аналіз даних показав, що емоційна обізнаність досить висока у всіх трьох групах випробовуваних, проте вміння управляти своїми емоціями виявили тільки 19% респондентів, 34% - середній показник і 29% - найнижчий показник. Ті ж показники в умінні розпізнавати емоції інших людей: 15% - високий показник, 34 - середній показник і 23% - найнижчий показник. Результати дослідження свідчать про те, що емоційний інтелект у даних випробовуваних недостатньо розвинений. Відомо, що кінцевим продуктом емоційного інтелекту є прийняття рішень (життєвоважливих або пов`язаних з професійною діяльністю) на основі відображення і осмислення емоцій, які є диференційованою оцінкою подій, що мають особистісний сенс і впливають на розвиток професійного здоров`я позитивно або негативно. Систематично і правильно організовані тренування дисциплінують прояви емоційної сфери, роблять її більш стійкою, підпорядкованої свідомому контролю і управління. Сформовані в ході цілеспрямованих занять технології саморегуляції виступають в якості одного з механізмів розвитку професійного здоров`я фахівця і сприяють його збереженню і зміцненню. Крім технологій, заснованих на принципах саморегуляції, для розвитку операціонального емоційно-функціонального компонента професійного здоров`я фахівця використовуються особистісно-орієнтовані методи впливу.
Експериментальні дані, отримані в результаті участі в гештальт-тренінгах у членів тренінгових груп (10 груп, N = 130) показали, що відбулися значні позитивні зміни. Значення t-критерію Ст`юдента по кожній гештальт-групи чисельністю від 7 до 15 осіб для показника інтегрального самоставлення (S) становили від t = 2,5 до t = 4,2 для р = 0,06, тобто перевищували критичне значення t = 2-2 для рівня значущості р = 0,06 для n = 7 (мінімальний обсяг тренінгової групи). Крім того, за результатами гештальт-тренінгів у членів тренінгових груп відзначалася позитивна динаміка по більшості шкал опитувальника «Самоотношение»: підвищення самоповаги, аутосимпатії, очікування позитивного ставлення від інших, Самоінтерес, «самовпевненості», самоприйняття, саморуководство (від t = 2,4 до t = 3,8 для р = 0,06).
Форми надання комплексної психолого-акмеологічної допомоги були апробовані як в психологічній роботі з фахівцями різних профілів і рівнів (керівники, педагоги, медичні працівники, юристи та ін.), Так і апробовані в лекційних і практичних заняттях майбутніх фахівців (управлінців, психологів, медичних працівників , юристів, педагогів). Здатність до навчання і придбання індивідуального здоров`язберігаючих досвіду забезпечує фахівцеві здатність прогнозувати характер майбутніх подій і, отже, завчасно підготуватися до них. Завдяки усвідомленого використання механізмів саморегуляції, особистість відіграє провідну роль в процесі психічної адаптації до психогенним впливів зовнішнього середовища. Чим вище особистісний адаптаційний потенціал, тим менш імовірний прорив адаптаційного бар`єру при психогенних і розвиток психосоматичних і невротичних розладів. Високий динамізм сучасних соціально-політичних та економічних процесів створює умови підвищеної вимогливості до професійної діяльності фахівців, а з піднаглядним демографічним спадом в Росії і з підвищеною вимогливістю до свого здоров`я, у зв`язку з чим виникає необхідність навчання фахівців адаптаційним моделям, здоров`язберігаючих технологій.
Важливим етапом навчання є пізнання сутності, змісту, структури, рівнів та критеріїв здоров`язберігаючих компетентності. На даному етапі слухачі знайомляться з системою наукових уявлень про розвиток професійного здоров`я. З огляду на складність і интегративность поняття «професійне здоров`я», його акмеологічної сутність розкривається через систему філософських, соціологічних, соціальних, медичних, психофізіологічних, психологічних знань. Практична значимість розвитку професійного здоров`я фахівця показується через існуючі в практиці різних професій системи психолого-акмеологічної підготовки фахівців. В ході занять слухачі оцінюють через систему критеріїв і показників свій рівень розвитку професійного здоров`я і здоров`язберігаючих компетентності.
Після проведення здоров`язберігаючих корекційно-развіваюшаяся тренінгу з медичними працівниками (10 груп N = 98 в групі від 7 до 15 осіб) була здійснена оцінка сформованості здоров`язберігаючої компетентності у даних респондентів після навчання і порівняння з експертними оцінками сформованості здоров`язберігаючої компетентності до навчання (рис. 11 ).
Оцінка сформованості здоров`язберігаючої компетентності показала, що підвищення компетентності по акмеології, психології, психофізіології та іншими безсумнівно, благотворно позначиться на розвитку їх професійного здоров`я. Підтримка професійного здоров`я передбачає вміння фахівців користуватися прийомами самопізнання, самопереконання, самоорганізації, самоврядування, самопреобразованія, саморегуляції, самовдосконалення, тобто здійснювати свідомі дії на свою емоційну сферу, власну поведінку, спосіб життя з метою підтримки професійного здоров`я.
На основі наукових знань є багато шляхів запобігання небажаних наслідків негативних психофізіологічних станів і органічного розвитку процесу професійного здоров`я фахівця. Разом з тим слід мати на увазі, що фактори, що негативно впливають на розвиток професійного здоров`я фахівця є комплексна проблема, породжувана всією сукупністю політичних, соціальних, економічних, духовних чинників діяльності суспільства, і не може бути вирішена одномоментно - одним законом, указом, заходом, програмою і т.д.
Мал. 11.
Результати оцінок сформованості здоров`язберігаючої компетентності до і після навчання
Для запобігання акме-психологічних наслідків спостережуваного згубного відносини росіян до здоров`я потрібні політичні, виробничі, виховні, педагогічні та психолого-акмеологические заходи. Необхідна на широкому державному, громадському рівнях планомірна, послідовна робота із залученням практично всіх верств суспільства. У широких політичних колах, державних і громадських установах, у всіх сферах суспільства необхідно усвідомити терміновість ефективних дій проти самознищувального впливу такого ставлення до здоров`я. Слід докорінно змінити ставлення суспільства до людини, його здоров`ю. Людина з його психофізіологічними можливостями повинен стати в центрі соціальної, економічної і технічної політики, духовного виховання, культурно-оздоровчих, медичних, акмеологических і психологічних заходів.
Оптимізація процесу розвитку професійного здоров`я фахівця розглядається як система заходів, що забезпечують здоров`язберігаючих баланс на кожному етапі цього процесу. Те, що відбувається оновлення суспільства потребує не тільки в фахівцях-психологів-акмеології, але і в психологів-акмеології, які вміють надавати здоров`язберігаючих профілактичну допомогу в становленні здоров`язберігаючих культури, формувати установку на постійний саморозвиток, самовдосконалення та формування суб`єктності як здатності до перетворювальної здоров`язберігаючих діяльності.
В цілому дослідження проблеми розвитку професійного здоров`я відповідає науковим критеріям фундаментальності, актуальності, сучасності, перспективності, самостійності. Розроблені положення і висновки дисертаційної роботи представляють цілісну концепцію розвитку професійного здоров`я і складають теоретичні та прикладні основи вирішення актуальної наукової і практичної задачі. Всі вони дають можливість більш цілісно і всебічно окреслювати межі феномена, виявляти механізми, умови і чинники продуктивності самопізнання, самоорганізації, саморегуляції, саморозвитку та самовдосконалення фахівця, оптимальності індивідуальної траєкторії досягнення збалансованого розвитку професійного здоров`я і акме. В цьому плані ідеї, викладені в роботі, розширюють теоретико-методологічну і прикладну базу акмеології та інших суміжних наук, які бачать свій предмет в дослідженні людини як цілісності.
Підсумки дисертаційної роботи дозволяють зробити висновок про те, що її результати орієнтовані на вирішення проблеми ефективного акме-орієнтованого здоров`язберігаючих саморозвитку фахівця. Разом з тим отримані в ході дослідження теоретико-методологічні висновки і прикладні результати задають напрямки подальшої наукової розробки проблеми розвитку професійного здоров`я, визначають перспективи їх практичного використання в освітній системі і системі підготовки і перепідготовки кадрів. В цілому результати дослідження відкривають великі можливості для проведення подальших теоретичних, експериментальних досліджень фундаментального і прикладного характеру не тільки для психології здоров`я і акмеології, але також для загальної, клінічної, педагогічної, соціальної психології, вікової психології, педагогіки, менеджменту та інших наук.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
