Інформаційні технології навчання в висшейвоенной школі

Відео: Інформаційні технології: мода чи необхідність?

На особливу увагу заслуговує розгляд стала значущою в сучасній дидактиці вищої військової школи дефініції "інформаційні технології навчання". У зв`язку з бурхливим розвитком науково-технічного прогресу, появою у військових вузах комп`ютерної та іншої інформаційної техніки, вони цілком об`єктивно виділилися в самостійний напрям технологізації навчального процесу. Основним критерієм, за яким можна віднести ту чи іншу технологію до інформаційної, є сукупність використовуваних викладачем засобів навчання. Таким чином, слід мати на увазі, що названа дефініція є похідною від технології навчання, одним з її окремих випадків.

Інформаційний пошук в науковій і науково-методичній літературі, присвяченій проблемам інформатизації вищої професійної освіти (роботи Б. С. Гершунский, О. А. Козлова, О. П. Околелова, І. В Роберт, Ю. М. Цевенкова, В. Ф . Шолоховіч, і інші) показав, що однозначного тлумачення поняття інформаційна технологія навчання (computerized teaching technology) до сих пір так і не вироблено. У різних джерелах поряд з цим поняттям можна зустріти такі однопорядкові синонімічні вирази як "нові інформаційні технології" (НІТ), "технології комп`ютерного навчання", "комп`ютерні педагогічні технології" і т. Д. Слід зазначити, що прикметник "нові" застосовується в педагогічних джерелах досить часто. В даному контексті мова йде про новаторський акті, який кардинально змінює зміст різних видів діяльності, в тому числі і педагогічної.

Оснащення військових вузів новими апаратними та програмними засобами, нарощують можливості комп`ютера, перехід в розряд анахронізму розуміння його як обчислювача, поступово привели до витіснення терміна "комп`ютерні технології" поняттям "інформаційні технології", які характеризуються середовищем, де вони здійснюються, і компонентами, які вона містить: технічне середовище (вид використовуваної техніки для вирішення основних завдань) - програмне середовище (набір програмних засобів) - предметне середовище (зміст конкретної предметної й області науки, техніки, знання) - технологічна (методична) середовище (інструкції, порядок користування, оцінка ефективності та ін.).

Змістовний аналіз визначень даної дефініції, найбільш часто зустрічаються сьогодні в педагогічній літературі, дозволив виділити два явно виражених підходу до їх трактуванні. В рамках першого з них пропонується розглядати інформаційну технологію навчання як дидактичний процес, організований з використанням сукупності впроваджуваних (вбудовуються) в систему навчання принципово нових засобів і методів обробки даних (методів навчання), що представляють цілеспрямоване створення, передачу, зберігання і відображення інформаційних продуктів (даних , знань, ідей) з найменшими витратами і відповідно до закономірностей пізнавальної діяльності учнів. Другий підхід передбачає створення певної технічної середовища навчання, в якій ключове місце займають використовувані інформаційні засоби. Таким чином, в першому випадку йдеться про технології як процесі навчання, а в другому - про використання в навчальному процесі специфічних програмно-технічних засобів.

Аналіз наукової, науково-популярної та науково-методичної літератури з проблеми інформатизації вищої професійної освіти, виданої за останнє десятиліття, дозволяє стверджувати, що основним на сьогоднішній день є другий підхід, який умовно можна називати технократичним. Про це переконливо свідчить той факт, що всі керівні документи-програми, концепції, інструкції та освітні стандарти, що стосуються інформатизації освіти, підготовлені і опубліковані Міністерством освіти Російської Федерації (раніше Госкомвузом), витримані в даному плані. Це має пояснення. Бурхливий розвиток в 80-90 роках XX століття комп`ютерної техніки та програмного забезпечення привело до необхідності активного їх впровадження в освітній процес ВНЗ. Однак освоєння, а тим біліше прикладне використання їх в педагогічній практиці виявилося в цей час можливим далеко не всім представникам вузівської інтелігенції. Лідерство захопили представники технічних наук, які мають відповідну підготовку і кваліфікацію. Представники гуманітарних наук, предметна область яких виявилася слабо структурованої, погано піддається програмуванню, а значить і інформатизації в широкому розумінні її змісту, явно відстали. На жаль, доводиться констатувати, що ці тенденції продовжують зберігатися і до теперішнього часу. Все це призвело до того, що розробка дидактико-методологічних і теоретико-методичних основ інформатизації освіти зараз явно не встигає за розвитком науково-технічного прогресу в галузі інформатики, хоча в даний час в Росії проводиться значна кількість психолого-педагогічних досліджень, здатних корінним чином змінити становище.

Ми, будучи прихильниками першого підходу, в той же час не заперечуємо право на існування другого. Однак вважаємо, що розгляд інформаційної технології навчання тільки з точки зору впровадження комп`ютерних та інших інформаційних засобів в навчальний процес значно звужує рамки розуміння самої суті інформатизації навчання. У цьому випадку доцільно говорити тільки про автоматизацію тих чи інших сторін процесу навчання, перенесення інформації з паперових носіїв на комп`ютерні, розширюються можливості візуалізації представленої курсантам і слухачам навчальної інформації і т. Д.

З точки зору дидактики можна вести мову про інформаційну технології навчання тільки в тому випадку, якщо вона:

- задовольняє основним ознаками технологізації навчання (попереднє проектування, діагностичне цілеутворення, системна цілісність, відтворюваність і т. П.) -

- вирішує завдання, які раніше в навчальному процесі не були теоретично чи практично решени-

- як засіб збору, обробки, зберігання та подання навчальної інформації навчається виступає цілісний комплекс комп`ютерних та інших інформаційних засобів, вибір або розробка яких обумовлені цілями і дидактичними завданнями, які розв`язуються військовим педагогом.



Резюмуючи зазначене вище, під інформаційною технологією навчання пропонується розуміти дидактичний процес із застосуванням цілісного комплексу комп`ютерних та інших засобів обробки інформації, що дозволяє на системній основі організувати оптимальну взаємодію між викладачем і учнями з метою досягнення гарантованого педагогічного результату. Слід зауважити, що інформаційна технологія навчання може розглядатися не тільки як процес, але і як результат її проектування педагогом.

З точки зору класифікації інформаційних технологій навчання, в яких в якості основних засобів навчання використовуються педагогічні програмні продукти, безсумнівний інтерес представляє підхід, запропонований В. Г. Домрачева і І. В. Ретинського. В його основу покладено дидактична спрямованість названих технологій [31].

З даних позицій інформаційні технології навчання запропоновано розрізняти за способом отримання знань-ступеня інтеллектуалізаціі- цілям навчання-характеру управління пізнавальною діяльністю користувачів.

За способом отримання знань пропонується розрізняти декларативні і процедурні способи. Технології декларативного типу орієнтовані на надання і перевірку знань у вигляді порцій інформації. До них можна віднести такі, в основу яких покладено використання комп`ютерних (комп`ютеризованих) підручників, навчальних баз даних, тестових і контролюючих програм. Технології процедурного типу будуються на основі різних моделей, які дозволяють курсантам і слухачам в ході навчального процесу отримувати знання з конкретної досліджуваної предметної області. До них можна віднести технології, що використовують пакети прикладних програм, тренажери, лабораторні практикуми, ігрові програми.

За ступенем інтелектуалізації інформаційні технології навчання умовно поділяються на два види: системи програмованого навчання і інтелектуальні навчальні системи. Системи програмованого навчання передбачають отримання курсантами та слухачами порцій інформації (текстової, графічної, відео, все залежить від технічних можливостей) у певній послідовності і контроль її засвоєння в заданих вузлах навчального курсу. Інтелектуальні навчальні системи характеризуються такими особливостями, як адаптація до знань і особливостям користувачів, гнучкість процесу навчання, вибір оптимального навчального впливу, визначення причин скоєних помилок. Для реалізації цих особливостей застосовуються методи і технології штучного інтелекту.

За цілями навчання інформаційні технології пропонується розбити на наступні два види: навчання навичкам використання конкретних методів в практичній діяльності, отримання та систематизація різних фактичних даних-навчання аналізу інформації, її систематизації, творчості, методикою проведення дослідження.

За характером управління пізнавальною діяльністю учнів під час роботи з педагогічними програмними продуктами вони поділяються на лінійні, розгалужені, розгалужені, а також програми, що містять всі зазначені ознаки - комбіновані.

Запитання і завдання

1. Розкрийте сутність, зміст і структурні складові технології навчання.

2. Чому використання терміна "технологія" в області виховання і розвитку особистості багатьма авторами вважається некоректним?

3. Розкрийте особливості соціальних технологій та їх відмінність від промислових.

4. Виділіть і обґрунтуйте ознаки технології навчання, що відображають її сутність.

5. У чому полягає відмінність між методикою і технологією навчання?

6. Назвіть критерії? за якими можна судити, що діяльність військового викладача організована на технологічному рівні.

7. Обгрунтуйте логіку проектування військовим викладачем технології навчання.

8. Дайте визначення технології навчання як процесу і як результату.

9. Які функції реалізує технологія навчання?

10. Який критерій дозволяє віднести ту чи іншу технологію навчання до інформаційної?

11. Розкрийте сутність двох підходів до трактування поняття "інформаційна технологія навчання".

12. Наведіть існуючі класифікації технологій навчання.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!