Паратонзіллярний абсцес (паратонзиллит)
Відео: Паратонзіллярний абсцес
Це захворювання називають ще флегмонозной ангіною. Між капсулою мигдалини і глоткової фасцією, відстань між якими в нормі 0.5-1 см, знаходиться паратонзіллярних клітковина, а за глоткової фасцією, латеральнее, розташовується клітковина парафарінгеального простору. Ці простору виконані клітковиною, запалення якої, а в кінцевій стадії і абсцедирование і визначає клініку названого захворювання (рис. 3.6). Абсцес викликається найчастіше неспецифічної флорою в результаті тонзіллогенной поширення інфекції, хоча описані абсцеси від каріозних зубів і більш далеких вогнищ запалення. Починається захворювання гостро з появи болю при ковтанні частіше з одного боку, односторонній абсцес буває в 100 разів частіше двостороннього. Зазвичай паратонзіллярний абсцес виникає після перенесеної ангіни в період одужання і поява болю повинно насторожити лікаря. При огляді глотки відзначається різкий набряк і гіперемія тканин навколо мигдалики (дужки, м`яке піднебіння, язичок, випинання мигдалини з ніші, зміщення до середньої лінії. Абсцес формується в середньому близько двох діб. Загальні симптоми, слабкість, лихоманка, збільшення шийних лімфовузлів на стороні абсцесу . Відзначено класична тріада паратонзиллярного абсцесу: рясна слинотеча, тризм жувальних м`язів і відкрита гугнявість, остання в результаті паралічу м`язів піднебінної фіранки. Лікування абсцесів комбіноване: антибіотики внутрішньом`язово , Враховуючи болю при ковтанні і вимушене голодування, аспірин, анальгетики, полуспиртовой компрес на бічну область шиї (на стороні абсцесу), антигістамінні препарати. Одночасно проводиться хірургічне лікування. Розрізняють абсцеси: передньо-верхній (найчастіше), коли гній накопичується за передній дужкою і м`яким небом біля верхнього полюса мигдалини, задній - при скупченні гною в області задньої дужки, зовнішній - скупчення гною між капсулою мигдалини і глоткової фасцією. Анестезія як правило місцева - змазування слизової 5% розчином кокаїну або 2% розчином дикаїну. На скальпель намотують таким чином, щоб вістря виступало не більше ніж на 2 см, інакше можна поранити магістральні судини каротидного басейну. Розріз проводиться при передньому абсцессе строго в сагітальній площині на середині відстані від заднього корінного зуба до язичка, потім в розріз вводять тупий зонд або кровоспинний затискач (Хольстеда) і розводять краї розрізу для кращого спорожнення абсцесу (рис.3.7). При видаленні гною стан хворого як правило значно поліпшується, однак терапію слід продовжувати. Через добу краю розрізу знову розводять затискачем для видалення скупчився гною. Не завжди вдається отримати гній при розрізі і це не є помилкою в лікуванні, оскільки точно визначити стадію абсцедування важко, а розріз при паратонзиллит (до абсцедування) надає дозволяє дію, зменшуючи набряк, інфільтрацію, болю. Так само проводиться розтин заднього абсцесу через задню дужку. Важче і небезпечніше розтин зовнішнього абсцесу, який залягає глибше (до 2,5 см) і вимагає більшої обережності через небезпеку поранення судин. Допомога при цьому може надати попередня пункція шприцом з довгою голкою, коли в разі виявлення гною розріз ведеться у напрямку пункції. Після будь-якого розрізу в глотці проводиться полоскання фурациліном. Дуже рідко зустрічається заглотковий абсцес - скупчення гною в області задньої стінки глотки. У дітей це пов`язано з наявністю лімфатичних вузлів в ретрофарінгеальний просторі, у дорослих - як продовження зовнішнього паратонзиллярного абсцесу. Вимагає розтину через задню стінку описаним вище прийомом (мал. 3.8). Необхідно відрізняти паратонзиллит від ангіни Людвіга або абсцесу в області діафрагми дна порожнини рота, де також є пухка клітковина. При цьому виникає різкий набряк в підщелепної області, утруднення і болю при висовиваніі мови. Лікування ангіни Людвіга проводиться щелепно-лицьовим хірургом.Поділитися в соц мережах:
Схожі
