Диференціальна діагностика шлуночкових тахікардій
Шлуночковатахікардія характеризується частотою скорочення серця більше 200 в 1 хв, відсутністю зубця Р, широкими комплексами QRS (gt; 0,14 с), морфологією комплексу QRS, відповідної право- або лівошлуночкової екстрасистол. .
Н.М. Шевченко вважає, що визначення виду тахіаритмії можливо після внутрішньовенного введення 1-2 мл 1% розчину АТФ за 5 с. Після цього протягом 1 хв контролюють ритм скорочень серця по пульсу або по ЕКГ.
При реципрокних атріовентрикулярних тахікардіях відновлюється синусовий ритм (в 95% випадків).
При передсердних тахиаритмиях виникає або посилюється нерегулярність серцевих скорочень - випадають комплекси QRS. При шлуночкових тахікардіях ритм не змінюється.
Якщо гемодинамічні показники під час нападу тахікардії з широкими шлуночковими комплексами залишаються відносно стабільними, діагноз шлуночкової тахікардії малоймовірний.
У випадках, коли не можна виключити шлуночкову тахікардію, верапаміл може погіршити гемодинамічні показники, тому препаратом вибору є новокаїнамід.
Ступінь і швидкість прогресування гемодинамічних розладів, розвиток синкопальних станів, гіпоксичної енцефалопатії, гострої ліво- і правошлуночкової недостатності є критеріями прогностично несприятливого перебігу аритмій.
Диференціальна діагностика брадіаритмій, екстрасистолії та парасистолии, СА і АВ-блокад, асистолії і повільного предсердного ритму проводиться в основному з урахуванням електрокардіографічних ознак.
д.м.н, проф. H.A.Maнaк
